За час повномасштабної війни Японія стала другим після США фінансовим донором України з обсягом допомоги у 7,1 млрд доларів.
“Японія зробила велику, повірте мені, підтримку Україні… Яку роль відіграла Японія у “Великій сімці”, я думаю, після завершення війни ми зможемо детальніше проговорити. Роль ця важлива і дуже потужна та позитивна”, – розповідав президент Зеленський на пресконференції 24 лютого.
А 21 березня 2023 року прем’єр Японії Фуміо Кішіда здійснив перший за час війни візит до Києва, де підписав з Володимиром Зеленським заяву про особливе глобальне партнерство двох країн. Це мало велике значення, враховуючи перебування того ж дня китайського лідера Сі Цзіньпіна в Москві. Японський лідер продемонстрував, що у Східній Азії є потужна держава, яка підтримує українців.
Україна наблизилась до того, щоб вийти на союзницький рівень відносин з Японією. Це особливо важливо, враховуючи вагу цієї країни на міжнародній арені та в Азії, пише ВВС.
“Особливе глобальне партнерство”. Що це означає і що це дасть Україні та Японії?
Під час візиту Кішіди 21 березня найбільшу увагу викликало саме підписання заяви про особливе глобальне партнерство.
Власне “глобальне партнерство” між Україною та Японією існувало ще з січня 2011 року. Тоді відповідну заяву у Токіо підписали Віктор Янукович та тодішній прем’єр Наото Кан. Влада пішла на такий крок, аби залучити якомога більше японських інвестицій та кредитів під обіцянки реформ, які тоді лишилися нездійсненими.
Заява ж про особливе глобальне партнерство, яку підписали Зеленський та Кішіда, відображає спільне ставлення до безпекових загроз у світі. У ній йдеться, що російська агресія створює загрозу миру та безпеці не лише в Європі, а й в Індо-Тихоокеанському регіоні, треба опиратися насильницькому захопленню територій і зміні статус-кво силою. Заява містить натяк на несприйняття політики Китаю, який намагається посилити свої позиції у Східній Азії та погрожує встановити контроль над Тайванем військовим шляхом.
“Лідери … рішуче виступили проти будь-яких односторонніх спроб змінити статус-кво силою чи примусом … підкреслили важливість миру та стабільності в районі Тайванської протоки як незамінного елемента безпеки та процвітання міжнародної спільноти. Вони висловилися за мирне подолання проблем у районі протоки”, – йдеться в документі.
Інше важливе положення – про те, що Україну та Японію поєднують спільні цінності – свобода, демократія, верховенство права, повага до міжнародного права та прав людини.
Фуміо Кішіда також підтримав українську формулу миру, засудив ядерні погрози Росії, підтримав посилення санкцій проти неї і пообіцяв підтримувати єдність G7 у допомозі Україні.
Заява Кішіди та Зеленського таким чином вперше виклала спільне бачення міжнародної ситуації у світі між Японією та Україною.
Ексдипломат, керівник японської секції “Укрінформу” Такаші Хірано відзначає, що Україна поки що не стала для Японії стратегічним партнером. Цей статус для країн, які мають найбільш тісні відносини з Токіо.
Наприклад, Індія мала глобальне партнерство з Японією з 2000 року, а 2006 року країни оголосили “про стратегічне і глобальне партнерство”, й воно має важливе значення, бо обидві країни з тривогою дивляться на амбіції Пекіна і розвивають безпекову співпрацю. А 2015 року у Токіо оголосили про стратегічне партнерство з Польщею, яке також передбачає взаємне бачення світового порядку.
“Статус співпраці між Японією та Україною підвищено, але не до стратегічного партнерства. Потрібні ще кроки вперед. Японії для більшої довіри до України потрібно ще успішне завершення судової реформи”, – пояснює Хірано.
Він відзначає, що велике значення матиме підготовка угоди про захист інформації – по суті йдеться й про обмін розвідувальною інформацією – її можуть укласти до кінця року.
31 березня на зустрічі з головою СБУ Василем Малюком посол Японії Мацуда Кунінорі заявив, що угода про захист інформації є першим кроком в реалізації особливого глобального партнерства.
“Був здивований, коли прем’єр Кішіда оголосив під час свого візиту в Україну, що розпочне переговори щодо укладення Генеральної угоди з захисту інформації з Україною”, – відзначає президент Асоціації україністів Японії, професор університету Кобе Гокуін Йошіхіко Окабе, проти якого Росія запровадила санкції у травні 2022 року.
Він нагадує, що подібні угоди Японія зараз має лише з НАТО, Францією, Австралією, Індією, Німеччиною, Великою Британією, Італією та Південною Кореєю.
“Можна сказати, що Україна вже є потенційним партнером Японії у сфері безпеки”, – наголошує Йошіхіко Окабе.
Чому Японія підтримує Україну проти Росії
Через агресію Росії 2022 року стався фундаментальний перелом у відносинах Японії та України. За час повномасштабної війни Японія запровадила 19 пакетів санкцій проти РФ. Санкції проти російських керівників – Путіна, Лаврова, Шойгу, Герасімова, Медвєдєва та інших Токіо запровадив ще 1 березня 2022 року.
Останній санкційний пакет японський уряд запровадив 31 березня – вже після візиту Кішіди до Києва. До Росії заборонили експортувати дрони, літаки, космічні апарати та компоненти для них, корабельні та авіаційні двигуни, парашути, гальмівні системи літаків, електрообладнання, радіоапаратуру, оптичне, фотографічне та вимірювальне обладнання, алюміній та сталь.
Такі заходи відрізняються від символічних санкцій Японії проти Росії, запроваджених після анексії Криму 2014 року. Ані анексія, ані війна на Донбасі тоді не змінили позицію уряду Шіндзо Абе ( прем’єр Японії у 2012-2020 роках) щодо пошуку компромісів з Росією.
“Зараз головна відмінність з ситуацією у японсько-українських відносинах у 2014-2021 роках полягає у тому, що є серйозна політична підтримка України з боку японського керівництва. У 2014 році Японія санкції ухвалила, цілісність підтримала, але гучного голосу проти анексії Криму від японців не було”, – відзначає завідувач кафедри міжнародних відносин ІМВ КНУ ім. Шевченка Віктор Константинов.
В Москві оцінили зміни у японській політиці. Про це свідчить запровадження російською владою безстрокової заборони на в’їзд до Росії для прем’єра Фуміо Кішіди та низки японських міністрів та депутатів у травні 2022 року. А у червні 2022 року РФ заборонила японським рибалкам вилов риби біля Курильських островів, що передбачала двостороння угода 1998 року.
У січні 2023 року заступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко назвав японську політику антиросійською.
Політика уряду Кішіди має підтримку японського суспільства.
Згідно з опитуванням Kyodo News, у березні 2022 року майже 86% японців підтримали запровадження санкцій проти Росії, 75% висловили занепокоєння, що російський напад призведе до спроби Китаю захопити Тайвань та спірні з Японією острови Сенкаку, 91% висловилися за прийняття біженців з України.
Країна прийняла понад 2 тисячі українців, що було безпрецедентним кроком – раніше Японія приймала приблизно десятки біженців на рік.
У лютому 2023 року майже 95% опитаних японців заявили, що не мають дружніх почуттів до Росії, повідомляло Japan Times.
За словами посла України в Японії Сергія Корсунського, основною причиною рішучої підтримки України з боку японської влади є прагнення зберегти заснований на правилах і принципах світовий порядок.
“Японія боляче сприймає застосування сили в міжнародних відносинах, враховуючи їхню власну пацифістську конституцію та ментальність. Японці усвідомлюють несправедливість цієї війни, неспровокованої з українського боку. І для них важливо, щоб в світі не було прецедентів, які б могли привести до агресивних дій інших країн – бо якщо Росії вдасться, то вдасться і комусь іншому”, – пояснює Корсунський.
За словами дипломата, в японській політиці існує майже повний консенсус щодо підтримки України, цю позицію підтримують навіть японські комуністи.
“Є буквально два депутати парламенту з проросійськими поглядами. Найбільш активний Мунео Судзукі – член верхньої палати парламенту Японії. Він все життя займався перемовинами щодо Північних територій Японії і морочив голову Сіндзо Абе (прем’єр Японії у 2006-2007, 2012-2020 роках), розповідав, що можна домовитися – нічого не вийшло”, – пояснює дипломат.
Зближенню Києва і Токіо сприяло те, що у жовтні 2022 року Володимир Зеленський визнав указом так звані Північні території частиною Японії, окупованою Росією.
“Не тільки саме рішення, але й використання японського терміну Північні території замість Курильських островів було дуже вдалим”, – відзначає Йошихіко Окабе.
Йдеться про острови Кунашир, Ітурофу (Ітуруп), Шикотан та архипелаг Хабомаї, які Радянський Союз окупував у 1945 році і виселив звідти японців.
“З точки зору Японії, ці чотири острови не є Курильськими, вони називаються Північними територіями. Японія ніколи не ставила питання, що їх забере силою, але щоразу порушувала це питання – Сіндзо Абе, наприклад, 27 разів зустрічався з Путіним. Там є могили предків, там є важливі для японців священні речі, тож і позиція Японії полягає в тому, щоб вони повернулися додому”, – пояснює Сергій Корсунський.
Зараз, за його словами, росіяни вдаються до політики дрібного шантажу щодо цих територій.
“Росіяни скасували відвідання цих островів нащадками тих японців, які там жили до появи СРСР, не дають Японії дозвіл на вилов риби біля цих островів, а це важливо, тому що там риба та молюски, які японці споживають”.
У відповідь на санкції у березні 2022 року Росія заявила про зупинку діалогу щодо господарської діяльності на спірних островах, проте на Японію це не справило великого враження. У квітні 2022 року Японія вжила щодо Північних територій термін “незаконно окупована територія” – вперше з 2003 року.
“Японія намагалася багато років розвивати співпрацю з Росією, зараз зрозуміли, що це було марно, що немає сенсу продовжувати перемовини щодо Північних територій. Навіть суспільство не має великої надії”, – пояснює Такаші Хірано.
Російські погрози щодо застосування ядерної зброї проти України ще більше налаштували Японію проти Росії – нинішній прем’єр Кішіда походить з Хірошими, частина його родини загинула під час атомного бомбардування 1945 року.
Наразі в Японії ще зберігаються спільні з Росією проєкти видобутку газу та нафти на острові Сахалін та шельфі поряд з ним – Сахалін-1 (доля японської корпорації SODECO складає 30%) та Сахалін-2 (беруть участь японські компанії Mitsui та Mitsubishi)
“Вони не вийшли з цих проєктів, але японці не платять росіянам за нафту і газ, тому що йдеться про повернення інвестицій, вони забирають продукцію. Важливо, що коли почалася енергетична блокада Європи з боку Росії, США попросили Японію поділитися своїми контрактами на імпорт зрідженого газу з близькосхідних країн. Японці газом поділилися з Європою, і це призвело до дефіциту цих ресурсів в Японії, ціни на енергетичні ресурси виросли. Якби ринки функціонували нормально, то Японія, можливо б, й вийшла з цих проєктів”, – пояснює Сергій Корсунський.
Китайський фактор
Один з факторів, який сприяв збільшенню співпраці Японії та України, – це аналогія між поведінкою Росії в Європі і політикою Китаю у Східній Азії.
“Україна може бути Східною Азією завтрашнього дня. Ситуація навколо Японії стає все більш загостреною через спроби силою і одностороннім шляхом змінити статус-кво в Східно-Китайському і Південно-Китайському морях і активізацію ядерної та ракетної діяльності Північної Кореї”, – заявив у січні Кішіда.
Сергій Корсунський відзначає, що в Японії є три вороги в регіоні.
“Росія окупувала японські Північні території та постійно дратує Токіо спільними з Китаєм польотами авіації та навчаннями на окупованих островах. Є Північна Корея, яка безперервно стріляє в бік Японії ракетами. Є Китай, який претендує на острови Сенкаку, є з ним суперечності через Тайвань і проблему судноплавства в Південно-Китайському морі”, – пояснює Сергій Корсунський.
В Україні часто згадують про Тайвань та його важливість для виробництва мікрочіпів, але оминають увагою конфлікт навколо Південно-Китайського моря.
“Якщо подивитися уважно на карту, то можна зрозуміти, чому Південно-Китайське море у центрі суперечок з Китаєм, – якщо плисти не через нього, а іншими маршрутами, то вони стають значно довшими, дорожчими та небезпечними, і через це море проходять кабелі зв’язку між Кореєю, Японією та світом. Якщо Китай встановлює контроль над Тайванем, закриває повністю Південно-Китайське море, це удар по зовнішній торгівлі ЄС та Японії, економічна блокада, яку перервати дуже важко, бо треба плисти навколо Індонезії. І агресія Росії відкрила скриньку Пандори”, – пояснює Корсунський.
У грудні 2022 року уряд Фуміо Кішіди вирішив збільшити оборонний бюджет вдвічі – з 1% о 2% ВВП. Протягом наступних 5 років на оборону мають спрямувати 320 млрд доларів і Японія стане третьою країною світу за військовими витратами після США та Китаю. У новій Стратегії національної безпеки Китай описаний як “найбільш безпрецедентний стратегічний виклик” для Японії.
В Україні чимало політиків та експертів, які вважають необхідним збереження співпраці з Пекіном, і це може стати ключовим питанням зовнішньополітичних суперечок після війни. Навіть попри те, що у заяві Зеленського та Кішіди фактично йдеться про несприйняття політики погроз, до яких вдається Китай у Східній Азії, а відсутність спілкування Сі Цзіньпіна та Зеленського під час війни свідчить про те, що в Китаї не збираються докладати дієвих зусиль для припинення Росією війни.
Основний козир Китаю – гроші, які можуть отримати певні українські бізнесмени за експорт сировини для країни – навіть в умовах блокади, третина зернових, які Україна експортувала в рамках “зернового коридору”, пішла саме в Піднебесну.
Думки експертів щодо того, чи вимагатиме розвиток співпраці з Японією обмеження зв’язків з Китаєм, розділилися.
“Ми бачимо, як автократичні режими об’єднуються, щоб порушувати правила. Японія та США дуже стурбовані поведінкою Китаю, вона може перерости в конфлікт, і ми маємо бути на боці демократичного табору. Якщо одна країна допускає анексію, ядерний шантаж, то інші також можуть послуговуватися цим прикладом. Нам треба розуміти, хто наш друг, хто нас підтримує, і фокусуватися на тому, як ми будемо підтримувати наших друзів”, – вважає експертка з політики країн Азії Наталія Бутирська.
Водночас Віктор Константинов вважає, що японська дипломатія не буде вимагати від України антикитайської позиції.
“Японія зберігає гнучкість, вона дуже обережна. І вони розуміють, що нам зараз псувати відносини з Китаєм теж не варто – провокувати не розумно, і не те, щоб безпечно. Так, Японії вигідно, щоб Україна не була постачальником технологій в Китай, але Україна досить слабка у технологічних виробництвах”, – відзначає Віктор Константинов.
Чи можливі поставки японської зброї
В умовах війни українці найбільше очікують постачання озброєння від країн, які розглядають як союзників. Але Японія – не той випадок.
Від початку повномасштабної війни Японія надала Україні безпілотники, бронежилети та шоломи, зимову бойову форму, намети, фотоапарати, пайки, медичне забезпечення, освітлювальні прилади, цивільні фургони, 1500 генераторів. Під час візиту Фуміо Кішіди оголосили про виділення 30 млн на нелетальні озброєння через трастовий фонд НАТО.
Але летальну зброю Японія не постачає.
“Японія не надає озброєння через свою історію, через поразку у Другій світовій війні і законодавство, яке забороняє передачу озброєнь. Нам дуже б хотілось, щоб Японія передавала нам озброєння, в них є багато того, що нам потрібно, зокрема, ППО”, – пояснив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв’ю BBC Україна у січні.
Після Другої світової Японія має пацифістську конституцію, яка фактично замінила армію силами самооборони і не визнала за державою права на ведення війни.
Країна також дотримується трьох принципів передачі оборонного обладнання та технологій, що забороняють передачу озброєнь країнам, які перебувають у стані конфлікту.
До того ж більшість суспільства виступає проти поставок озброєнь Україні.
Згідно з опитуванням Nikkei у лютому 2023 року 76% японців виступали проти поставок зброї Україні, 16% підтримували такий крок.
Як повідомляє Japan Times, у той час як частина керівної Ліберально-демократичної партії готова надати зброю Україні, її партнерка по коаліції – буддістська партія Комейто виступає проти такого кроку, бо сповідує пацифістські ідеали.
“Ми не ставимо за мету поширювати зброю японського виробництва по всьому світу через її високі можливості”, – заявив лідер Комейто Нацуо Ямагучі на пресконференції 4 квітня 2023 року.
“Для Японії важливо дотримуватися самооборони. Не можна досягти миру, використовуючи силу… Я не думаю, що ми повинні робити передачу оборонного обладнання іншим країнам”, – заявив член Конституційно-демократичної партїі Шоічі Кондо.
Водночас, як повідомляє Japan Times, наразі японська оборонна індустрія перебуває не в найкращому стані, а низка корпорацій припинили деякі проєкти в секторі через низьку прибутковість.
Японські експерти відзначають, що тема поставок озброєнь зараз опинилася в центрі політичних дебатів.
“В японському суспільстві триває дискусія, учасники якої сперечаються, чи треба Японії уникати війн, чи грати активну роль у забезпеченні миру у світі. Частина японців думає, що надання зброї викличе ескалацію, інші ж пропонують надавати зброю країні, яка зазнає агресії”, – каже Такаші Хірано.
На його думку, Україна могла б розраховувати на поставку деяких РСЗВ, артилерії та ППО Hawk, які японська армія планує замінити новими технологіями цього десятиріччя.
“Правляча коаліція Японії планує обговорити, чи можна полегшити експорт зброї для країн, які зазнають агресії, таких як Україна, для захисту їхньої свободи та незалежності”, – відзначає Йошіхіко Окабе.
На його думку, Україна навіть в нинішніх умовах могла б отримати деякі озброєння – наприклад, рятувальний літак-амфібію ShinMaywa US-2.
“У середньостроковій та довгостроковій перспективі морська оборона Чорного моря для України є важливим питанням. Це не летальна зброя. Якщо Україна звернеться до японського уряду з проханням надати такі військові літаки для миру, японська громадськість буде швидше переконана. Використання японських військових технологій для патрулювання та безпеки Чорного моря сприятиме регіональній безпеці”, – вважає японський експерт.
Водночас Віктор Константинов каже, що в Японії не має достатніх запасів зброї, щоб надати допомогу Україні, навіть якщо відповідне рішення ухвалять.
“За наявності досить хороших розробок, у японців вони переважно для внутрішнього вжитку. Масштабних замовлень з-за кордону для оборонпрому немає, а власна військова промисловість хоч і є якісною, але залежить від американців. У них не такі великі запаси, які вони можуть віддати, враховуючи, що в них Китай поряд”, – каже експерт.
Він відзначає, що в Японії навіть застаріле озброєння може бути необхідним для резервістів на випадок війни у Східній Азії. Артилерійські системи, винищувачі, снаряди, яких потребує Україна, Японія має у невеликій кількості.
“Японцям простіше надати фінансову допомогу, наприклад, на купівлю снарядів для України. Можливо, в цьому сенсі і потрібно глобальне партнерство, коаліція країн, через яку підуть гроші”, – вважає Константинов.
Допомога у відновленні України: чи завадить корупція
В цих умовах оптимістичним напрямком розвитку “особливого глобального партнерства” України та Японії виглядає участь японських компаній у відновленні країни.
“Роль Японії у відбудові України викликає найбільше ентузіазму в Токіо, – розповідає директорка Центру “Нова Європа” Альона Гетьманчук, яка нещодавно відвідала Японію в рамках поїздки українських експертів. – Це єдине питання, яке викликало великий ентузіазм на всіх зустрічах – і в уряді, і в корпораціях, і в аналітичних центрах. Іноді складалося враження, що Україна вже виграла війну, й ми вже почали масштабну відбудову”.
За її словами, в багатьох корпораціях, в Японському агентстві міжнародного розитку (Japan International Cooperation Agency) створені робочі групи щодо відбудови України.
“Вони намагаються зрозуміти, в яких секторах вони потрібні, бо вважають, що саме їхній досвід відбудови після Другої світової війни, після руйнівного цунамі 2011 року стане в пригоді, вони вважають, що в них є достатньо знань, достатньо фінансів та експертизи для того, щоб бути одним з лідерів відбудови України”, – каже Гетьманчук.
Японія має великий досвід у реалізації проєктів післявоєнної відбудови. Наприклад, на проєкти в Афганістані Токіо у 2001-2021 роках виділив 6,9 млрд. доларів – що трохи менше за обсяг допомоги, наданій Україні під час повномасштабної війни.
“Є потенціал в реалізації масштабних інфраструктурних проєктів. Японські компанії будували і метро в Нью-Делі, і міст через Босфор, і систему швидкісних залізниць у В’єтнамі. В них є досвід реалізації масштабних проєктів. В Японії такий підхід, що економічний розвиток не можливий без якісної інфраструктури. Представники цих компаній вже зацікавлені брати участь у швидкому відновленні України, ще до закінчення війни”, – пояснює Альона Гетьманчук.
Деякі проєкти з відбудови України за участі Японії вже погоджені – 14 квітня Мінінфраструктури повідомило про виділення японським урядом 400 млн доларів на екстренне відновлення України через агентство JICA. Кошти, зокрема, підуть на обладнання для розмінування, водопостачання, медичне обладнання, обладнання для надання освітніх послуг, агросектор та інші. Загалом же з початку року Японія виділила Україні 600 млн доларів на відновлення.
Водночас для участі японських компаній у відбудові України необхідно зменшення корупційних ризиків, адже у минулому деякі проєкти (станція аерації в Бортничах), в які вкладалися японські гроші, перетворилися в довготривалі і лишили в японців неоднозначне враження.
Посол Сергій Корсунський відзначає, що участь японських компаній у проєктах відбудови унеможливить корупційні ризики.
“Під час побудови терміналу в аеропорту Бориспіль, який турецькі компанії будували за японські гроші, саме японці не допустили ні корупції, ні відхилень від проєкту. І не можливо, щоб за японські кошти були побудовані такі будинки, які склалися під час землетрусу в Туреччині. Японський інженер контролює якість, щоб все буде зроблено відповідно до проєкту. І японці – це не китайці, які привезуть з собою китайських робітників та китайську плитку і почнуть будівництво”, – розповідає дипломат.
Але потрібні чіткі правила гри.
“Україні вже зараз, якщо хоче зробити стрибок у розвитку, щоб прийшли великі компанії, треба створити для цього умови, інакше ми опинимося в розбитій країні на роки”, – попереджає Наталія Бутирська.
Віктор Константинов відзначає, що залучення інвестицій на відновлення буде найбільш актуальним питанням після завершення війни.
“На нас чекають тяжкі роки, й ця тяжкість буде видавлювати людей в міграцію, тому необхідні масштабні інвестиції, це буде тема не менш важлива, ніж боєприпаси зараз”, – каже він.
Японські інвестиції можуть допомогти у розвитку системи швидкісних потягів на кшталт японських Шинкансен, у сільському господарстві – через забезпечення процесу розмінування, поставки тракторів-роботів, у зеленій та атомній енергетиці.
“Зараз у Японії відбувається спроба перезапустити колись сильну атомну галузь. Вони хочуть повернути довіру до своєї атомної енергетики всередині країни, і хочуть так само за кордоном. На них можна покладатися, бо вони за останні років 10 вдосконалили свої системи безпеки. Тож в Японії шукають вітрину своєї ядерної індустрії, і Україна може стати нею”, – пояснює Віктор Константинов.
Такаші Хірано відзначає, що українська IT-сфера вже зараз викликає посилений інтерес в японських компаній. Прикладом він називає купівлю американської Global Logic з декількома офісами в Україні японською компанією Hitachi за $9,6 млрд. В Україні також активно працює японська компанія Rakuten – власник Viber.
Японія потребує української м’якої сили
До початку повномасштабного вторгнення мало японців звертали увагу на Україну, але тепер більшість з них цікавиться Україною, відзначають опитані BBC Україна експерти.
“Після 24 лютого було дуже багато репортажів про Україну по телебаченню, про війну. Війна – це трагедія, але для багатьох японців це була можливість дізнатися про Україну”, – відзначає Йошіхіко Окабе.
І це створює умови для розвитку української м’якої сили в Японії.
“Наш найбільший ресурс зараз – це надзвичайний інтерес до України. Ми опинилися в центрі колотнечі, і те, що ми витримали у протистоянні з тим, кого, принаймні за межами Заходу, вважають надзвичайно міцною державою – це робить Україну цікавою. І цей інтерес треба підтримувати і в культурі, освітніми, науковими, спортивними проєктами”, – відзначає Віктор Константинов.
Посол України Сергій Корсунський відзначає, що зараз в країні відбувається величезна кількість культурних заходів, пов’язаних з Україною.
“У нас по 10 концертів на день проходить на підтримку Україну, постійно приїжджають музиканти. Заплановані 35 виступів Ансамблю Вірського. І якщо раніше в Японії видавали по 2-3 книги про Україну на рік, то минулого року вийшли понад 30. Це історія, художні твори, про українську політику і Зеленського”, – розповідає він.
Дипломат відзначає, що останнім часом в країні вперше з’явилися три ресторани української кухні, посольство співпрацює з Японською гастрономічною асоціацією і пропонує рестораторам Євгену Клопотенку та Дмитру Борисову провести майстеркласи в країні.
“До 24 лютого не було жодного автентичного українського ресторану в Японії. Але за підтримки японського народу українські евакуйовані громадяни відкрили ресторани в різних куточках Японії. Це може здатися маленькою подією, але ж такого не було в Японії за 30 років незалежності України”, – відзначає Окабе.
Інтерес до України в Японії ставить питання про початок роботи у країні представництва Українського інституту, який нещодавно вийшов на міжнародний рівень з відкриттям офісу в Берліні, а також взаємну популяризацію японської та української культур.
“Одним із рецептів публічної дипломатії України в Японії може стати успішне створення іміджу “країни, яка любить Японію” (Japan loving country) за прикладом того, як це зробила Польща”, – відзначають експерти Центру “Нова Європа”.
