Україна активно шукає підтримки у багатих нафтою та газом країнах Арабської (Перської) Затоки. 6 країн – Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман та Бахрейн – підтримали цілісність України, але не приєдналися до санкцій проти Росії і не надають зброю. Хоча є ознаки того, що зростає готовність деяких аравійських монархій підтримувати Україну як під час війни, так і в післявоєнній відбудові.
26 лютого неочікувано і вперше в історії Київ відвідав міністр закордонних справ Саудівської Аравії, представник королівської родини, який оголосив про надання допомоги Україні на 400 млн доларів.
Потім відбулося кілька знакових візитів українських представників до країн Затоки. Олена Зеленська та перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко зустрілися з керівництвом Об’єднаних Арабських Еміратів, а спецпредставник України на Близькому Сході та в Африці Максим Субх відвідав Оман та Катар.
BBC News Україна дізналася в експертів і дипломатів, яку підтримку країни Затоки надають Україні, якою є їхня мотивація і “червоні лінії”, чи допоможуть вони протидіяти Ірану. А головне – підготувати “нафтовий зашморг” для Росії через обвал цін на нафту – подібно до того, як такий крок Саудівської Аравії у 80-х роках сприяв зникненню СРСР.
Саудівський принц у Києві
26 лютого у Києві вперше в історії побував міністр закордонних справ Саудівської Аравії – принц Фейсал бін Фархан Аль Сауд, представник королівської династії. Він також став першим представником арабської країни, який відвідав Україну за час війни. Принц Фейсал оголосив про підтримку цілісності України і надання допомоги на 400 млн доларів –нафтопродуктами вартістю 300 млн доларів та гуманітарної на 100 млн дол.
На пресконференції Андрій Єрмак заявив, що Україна розраховує на підтримку Саудівською Аравією формули миру президента Зеленського, а керівник МЗС Дмитро Кулеба припустив співпрацю на Глобальному Півдні, зокрема в Африці.
Принц Фейсал повідомив про готовність Саудівської Аравії бути посередником у розв’язанні війни: “Ми ознайомилися з думками, які викладені в мирній ініціативі президента Зеленського і сподіваюся, що вони стануть в основі майбутнього врегулювання. Ми будемо продовжувати співробітництво з нашими українськими друзями для того, щоб вирішити проблему війни, бо вона впливає на весь світ”.
Після візиту з Саудівської Аравії прибули 3 літаки з гуманітарною допомогою для України, яка, зокрема, містила 135 потужних генераторів від 20 до 400 кВт. Як повідомили BBC News Україна в посольстві України в Саудівській Аравії, рішення щодо надання допомоги нафтопродуктами на 300 млн дол. розраховане на 6 місяців.
Це не перший раз, коли Саудівська Аравія допомагає Україні.
Від початку війни ця найбільша і найвпливовіша з країн Затоки підтримує цілісність України в ООН, у квітні 2022 року король Салман бін Абдулазіз аль Сауд доручив надати допомогу українським переселенцям на 10 млн дол.
У вересні Саудівська Аравія вперше натякнула на готовність бути посередником у війні – саме тоді за її проханням Росія погодилася визволити 10 іноземних добровольців, які воювали на боці України.
“Десь із цього часу почалася така проактивна комунікація, яка з часом виросла в цей візит (принца Фейсала. – Ред.)”, – розповіла в ефірі телемарафону радниця Андрія Єрмака Дарія Зарівна.
9 березня міністр закордонних справ Саудівської Аравії побував вже в Москві, де також запропонував посередництво у вирішенні війни.
Опитані BBC News Україна експерти кажуть, що пропозиція посередництва і є метою візиту до Києва.
“Принц Фейсал хотів підкреслити прихильність королівства територіальній цілісності України, висловити свою стурбованість руйнівними гуманітарними наслідками війни. Саудівська Аравія також бачить себе у становищі, коли може допомогти у вирішенні конфлікту, має канали зв’язку з Росією. Але ці відкриті канали з Москвою жодним чином не слід розглядати як такі, що мають проросійську позицію чи будь-яким чином підтримують російську позицію щодо конфлікту”, – каже директор досліджень Gulf Research Center (Саудівська Аравія) Хрістіан Кох.
На його думку, Саудівська Аравія, як і інші країни Затоки, хочуть припинення війни якнайшвидше і бачать у ній загрозу стабільності на Близькому Сході.
На думку редактора видання Україна по-арабськи Мохаммада Фараджаллаха, українська армія спротивом російській агресії довела помилковість уявлень про Росію, які склалися в арабському світі, і ставлення до України змінюється.
“Уявлення про Росію в арабському світі базувалося на російській пропаганді – RT Arabic, який доносить те, що хоче Путін арабській аудиторії. Ця пропаганда формувала думку про Росію як потенційного гаранта безпеки. Арабський світ спостерігав і вважав, що Росія зможе перемогти протягом пари тижнів, і арабський світ не очікував, що війна напряму зачепить економіку арабських країн. А потім Україна показала себе, і вся пропаганда Росії рухнула протягом пів року”, – пояснює він.
Він відзначає, що пропозиція Саудівської Аравії куди вигідніше Україні, ніж китайський “мирний план”.
“У саудитів є чітка позиція: розв’язання конфлікту мирним шляхом на основі міжнародного права та з повагою до територіальної цілісності України. Саудити дають чіткий сигнал, що не будуть приймати формулу Путіна щодо відриву 4 областей від України”, – вважає Фараджаллах.
На його думку, Саудівська Аравія, яка давно змагається з Туреччиною, хоче довести, що може її замінити як посередник.
Туреччина дійсно може втратити статус посередника, якщо на виборах у травні опозиція, яка виступає за зближення з ЄС та США, переможе президента Ердогана, вважає експерт з близькосхідної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Він каже, що Росія у такому випадку може перестати розглядати нову турецьку владу як посередника, а Саудівська Аравія спробує зайняти це місце.
“Мотивація Саудівської Аравії полягає в покращенні іміджу – хоче себе показати як країну з найадекватнішою позицією щодо України – на тлі інших країн регіону, які займають нейтральні або нейтрально-проросійські позиції”, – пояснює Куса.
Успішне посередництво означатиме не тільки порятунок життів в Україні, але й покращення іміджу на міжнародній арені, серед тих країн, які відчули на собі наслідки війни через зростання цін на продовольство та енергоносії.
Туреччині, за посередництва якої у липні 2022 року запустили “зерновий коридор” з українських портів, вдалося підвищити свій авторитет в країнах Глобального Півдня, які найбільше постраждали від інфляції і за вплив на які зараз точиться гостра боротьба.
Для України важливо забезпечити підтримку Саудівської Аравії у повоєнному відновленні.
“Навіть в умовах війни ми зберегли серйозний рівень товарообігу. Прагнемо започаткувати співпрацю в рамках плану повоєнної відбудови України та відповідного інвестиційного меню за пріоритетними кластерами української економіки: енергетика, агропромисловий комплекс, металургія та ІТ”, – каже посол України в Саудівській Аравії, генерал-лейтенант Анатолій Петренко.
Є і бажання повернути після війни саудівських туристів, які в 2021 році влаштували туристичний бум в Україні.
Водночас не варто очікувати того, що Саудівська Аравія буде відкрито підтримувати Україну проти Росії. Цьому не сприяють і суперечності між Саудівською Аравією та США.
“Очікувати, що саудити повністю пристануть на наш бік, не доводиться, вони розглядають все через призму відносин з США. Саудити хочуть поваги до їхніх інтересів, щоб США гарантували їм безпеку від іранської загрози. І водночас хочуть розвитку економічних відносин з країнами, які ворожі до США – Китаєм та Росією. В більшості випадків це несумісні інтереси”, – пояснює директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
За останні роки у Саудівської Аравії накопичилося чимало претензій до США:
- нічого не зробили для порятунку режиму Хосні Мубарака в Єгипті, який впав під час “Арабської весни” (2011 рік)
- не завдали ударів по режиму Асада після використання хімічної зброї в Сирії (2013 рік)
- підписали ядерну угоду з Іраном (2015 рік)
- виключили з переліку терористичних організацій проіранське угруповання хуситів в Ємені, яке атакує Саудівську Аравію (2021 рік)
До цього можна додати критику спадкоємного принца Саудівської Аравії Мохамедом бін Салмана з боку президента США Байдена, який під час виборів обіцяв зробити країну вигнанцем через вбивство дисидента Джамаля Хашоггі.
Коли у липні 2022 року Байден відвідав саміт країн Ради арабських держав Затоки у Джидді, він бажав побачити засудження дій Росії, зменшення співпраці з Китаєм, збільшення обсягів видобутку нафти, щоб зменшити ціни на неї і російські доходи. Країни Затоки не пішли на це.
“Країни Затоки ставлять питання: чому ми маємо допомагати союзникам США, якщо Захід не допомагає проти основного ворога арабського світу – Ірану?” – каже Мохаммад Фараджаллах.
Водночас традиційно прохолодні відносини Саудівської Аравії з Росією з 2017 року поліпшилися – королівство бажає зупинити зближення росіян з Іраном, як і Москва надавало підтримку маршалу Хафтару у війні в Лівії та купило трохи російських озброєнь.
“Не варто очікувати різких кроків Саудівської Аравії проти Росії найближчим часом, тим більше поставок озброєнь. І опитування в Саудівській Аравії свідчать, що їхні громадяни за нейтралітет”, – прогнозує Ілія Куса.
На його думку, вигідну співпрацю з Саудівською Аравією Україна може розвинути і без поставок озброєнь.
Іранський фактор і ЗСУ в аравійських пісках
Серед чинників, які сприятимуть співпраці України з Саудівською Аравією, може бути роль Ірану у війні як постачальника озброєнь для Росії.
Ця співпраця стурбувала усі країни регіону, які мають проблеми з режимом аятоли Хаменеї. Ще більше їх непокоять можливість передачі Росією військових технологій Ірану або допомоги у розробці ядерної зброї.
“Саудівська Аравія дуже стурбована зростанням військових відносин Ірану та Росії, хоча я вважаю, що це питання поки що вирішуватиметься в контексті саудівсько-американських і саудівсько-європейських відносин. Це не означає, що Саудівська Аравія не буде відкрита для встановлення тісніших військових зв’язків з Україною, але питання Ірану також вважається міжнародним питанням, яке викликає занепокоєння”, – вважає директор досліджень Gulf Research Center Хрістіан Кох.
“Ще однією метою візиту принца Фейсала до Києва було надіслати сигнал Москві про незадоволення тим, що Росія посилює своє військове партнерство з Іраном. Це хоч і фактор другорядний, але цей антиіранський меседж саме Росії”, – вважає Ілія Куса.
Саудівська Аравія та Іран ворогують після ісламської революції в Ірані 1979 року. У 1980-х королівство підтримувало Ірак на чолі з диктатором Саддамом Хусейном у війні проти Ірану. У 1987 році лідер іранської революції аятола Хомейні заявив, що течія ваххабізму, яка домінує серед саудівських мусульман-суннітів, є безбожною, а Мекка “перебуває в руках єретиків”.
У Саудівської Аравії багато причин вважати Іран загрозою:
- вплив Ірану на шиїтську громаду у Саудівській Аравії (10-15% населення) та у її найближчому союзнику – королівстві Бахрейн
- іранська ядерна програма
- намагання Ірану поширити свій вплив в ісламському світі, зокрема, в Лівані та Палестині
- іранська ядерна програма і загроза розробки Іраном ядерної зброї
- протистояння з проіранськими повстанцями-хуситами у Ємені, які обстрілювали ракетами саудівську територію
- удари дронами по саудівських нафтових об’єктах у 2019 році, які завдали величезних збитків, і в яких Ер-Ріяд звинувачує проіранських повстанців
- підтримка Іраном режиму Башара Асада в Сирії, усунення якого домагалася Саудівська Аравія
“Очевидно, що питання дронів, протидії іранській загрозі обговорювалося Україною. Саудити зацікавлені в українському досвіді для покращення протиповітряної оборони”, – вважає Ігор Семиволос.
Мохаммад Фараджаллах відзначає, що випробування Іраном на полі бою різноманітних технологій в Україні є загрозою для Саудівської Аравії.
“Саудити першими були жертвою дронів у вересні 2019 році. Шкода, що світ не сприйняв цю загрозу як глобальну, але лише як регіональну”, – каже експерт.
Протистояння Саудівської Аравії та Ірану зараз намагається врегулювати Китай.
В України також є можливість збільшити військову співпрацю з Саудівською Аравією, щоб протидіяти спільним загрозам.
У 2018-2019 роках Саудівська Аравія придбала в Україні сотні протиракетних комплексів “Корсар” та “Скіф” (експортна назва ПТРК “Стугна-П”) та понад 2000 снарядів до них, розроблені КБ “Луч” Олега Коростельова. У 2021 році саудити придбали 60 броньованих автомобілів “Козак-5” виробництва НВО “Практика”.
Також існував проєкт оперативно-тактичного комплексу Грім-2 (ОТРК Сапсан) виробництва КБ Південне з саудівськими інвестиціями. Два дослідних зразки – один для України, а один для Саудівської Аравії начебто були готові вже у 2019 році. Передбачалося, що його ракети матимуть дальність від 50 до 280 км. Про подальшу долю проєкту інформації немає.
“Саудити готові вкласти гроші в ВПК України, щоб отримати спільні розробки, треба ставити на спільні розробки проти дронів”, – вважає Мохаммад Фараджаллах.
Він також вважає доречними спільні військові навчання з Саудівською Аравією:
“Якщо форму ЗСУ помітять в пісках Саудівської Аравії, це принаймні змусить Іран задуматися чи варто бути союзником Росії”.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос відзначає, що досвід ЗСУ надасть Україні багато можливостей для співпраці.
“Україна довела, що її зброя ефективна, а українці можуть творчо підходити до її використання. Досвід ПРО і ППО, підготовки бойових підрозділів з досвідом сучасної війни – серйозна можливість”, – каже експерт.
10 березня після перемовин у Пекіні Іран та Саудівська Аравія неочікувано домовилися про нормалізацію і відновлення роботи посольств за два місяці. Раніше представник Путіна з Близького Сходу та Африки Михайло Богданов пропонував російське посередництво у врегулюванні суперечки “саудівських та іранських друзів”, яку обидві сторони просто проігнорували.
Wall Street Journal повідомляє, що цього року Пекін спробує організувати саміт шести країн Затоки з Іраном для примирення, і тим самим кидає виклик ролі США в регіоні.
Немає гарантій, що будь-які домовленості будуть довго діяти, та й міністр закордонних справ Саудівської Аравії заявив, що відновлення дипвідносин з Іраном не означає “розв’язання всіх розбіжностей між двома державами”. Ер-Ріяд як і раніше занепокоєний іранською ядерною програмою.
Втім, посол України в Саудівській Аравії Анатолій Петренко сподівається, що ця країна знайде можливість переконати Іран припинити постачати зброю Росії.
“Гра престолів”
В Україні досі поширені уявлення, що країни Затоки слідують у своїй зовнішній політиці тому прикладу, який подає Саудівська Аравія. Насправді давно немає прямої взаємозалежності та тієї єдності країн Затоки, характерної для боротьби з іракським режимом Саддама Хусейна у 1990-2003 роках. Саудівська Аравія, Катар та Об’єднані Арабські Емірати ведуть боротьбу між собою за вплив – в ЗМІ це явище навіть охрестили “грою престолів”.
Серед країн Затоки тісно координує з Саудівською Аравією зовнішню політику лише невелике острівне Королівство Бахрейн, король якого Хамад Бін Іса аль-Халіфа торік надав Україні гуманітарну допомогу на 1 млн доларів, в листопаді висловив готовність стати посередником між Росією та Україною. Бахрейн – єдина держава регіону, з якою в України майже немає торгівлі, і яку не відвідував жоден український президент після Леоніда Кучми.
Інші 4 країни – Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт і Оман – мають свої особливості зовнішньої політики щодо війни Росії проти України і держав, чиє зближення з росіянами додало проблем Україні під час війни – Китаю та Ірану.
“Маленька Спарта” Близького Сходу: допомога Україні і російські гроші
До позиції Об’єднаних Арабських Еміратів під час цієї війни прикута особлива увага.
З одного боку, це країна, яка має давню військову співпрацю з США, розмістила три американські військові бази, і у 2020 році встановила дипломатичні відносини з Ізраїлем.
На цьому тлі країна має складні відносини з Іраном і суперечку з ним за три острови в Арабській затоці. Іран вважає загрозою для себе розміщення військових баз США в ОАЕ та еміратську нормалізацію відносин з Ізраїлем у 2020 році.
З іншого боку, Емірати стали магнітом для російського бізнесу на Близькому Сході, з 2018 року мають “стратегічне партнерство” з Росією і нормалізували відносини з режимом Башара Асада.
Під час голосування резолюції щодо засудження вторгнення Росії в Україну в Раді Безпеки ООН 25 лютого 2022 року, яка не мала шансів на проходження через право вето Росії, Емірати – непостійний член – “утрималися” поряд з Індією та Китаєм.
Втім далі країна підтримувала всі резолюції щодо територіальної цілісності України в Генасамблеї ООН, які ухвалили у 2022-2023 роках.
У жовтні президент ОАЕ Мухамад бін Заїд Аль Нагаян оголосив про готовність стати посередником у війні. 4 лютого за сприяння ОАЕ відбувся обмін полоненими між Україною та Росією, в рамках якого вдалося визволити 116 українців.
Спочатку війни Емірати також надіслали 360 тонн їжі та медикаментів для українських біженців, а у грудні-січні передали Україні генератори в рамках надання 100 млн доларів на допомогу цивільному населенню.
Але є інший бік медалі.
“Це один з потенційних хабів для обходу Росією західних санкцій”, – пояснює Ілія Куса.
Як повідомляла Financial Times, експорт електроніки з ОАЕ в Росію у 2022 році зріс у 7 разів – до 283 млн доларів, в 15 разів зріс експорт мікрочипів. З ОАЕ в Росію також продали 158 дронів вартістю 600 тисяч доларів.
У жовтні 2022 року президент ОАЕ шейх Мухамад бен Заїд аль Нагаян зустрівся з Путіним у Санкт-Петербурзі і повідомив, що в країні працює 4000 російських компаній, за 2022 рік їхня кількість зросла ще на 700. За інформацією Fortune, в Емірати взагалі виїхали 30% найбагатших росіян.
Загроза вторинних санкцій з боку західних держав для компаній, які ведуть бізнес з підсанкційними російськими фірмами, обмежує цю хвилю російських грошей. В ОАЕ вже не приймають російські карти “Мир”, у грудні “Сбербанк России” змушений був закрити своє представництво в ОАЕ.
У лютому 2023 року Туреччину, Емірати та Оман відвідав заступник міністра фінансів США з боротьби з тероризмом та фінансової розвідки Браян Нельсон, який попередив країни та місцеві компанії про можливість втрати доступ до ринків країн G7, якщо їх використовуватимуть для уникнення санкцій.
Після цього візиту, США та Британія запровадили санкції проти російського “МТС Банка”, який отримав ліцензію на роботу в ОАЕ у листопаді.
2 березня помічниця міністра фінансів США Елізабет Розенберг пояснила, чому Емірати опинилися у фокусі уваги: з липня по листопад 2022 року еміратські компанії продали підсанкційним російським компаніям товарів на 18 млн доларів, з них на 5 млн товарів, які підлягають експортному контролю – зокрема, мікрочипи, які можуть використати в оборонпромі.
В таких умовах Україна намагається залучити більшу підтримку Еміратів і відновити торгівлю.
ОАЕ до війни були ринком для української аграрної та металургійної продукції. Окрім того, еміратський оператор контейнерних перевезень DP World у 2020 році придбав 51% в контейнерному терміналі TIС у порту “Південний” Одеської області. Також в ОАЕ працюють понад 200 українських компаній. Проте внаслідок російського нападу, за даними Мінекономіки, двостороння торгівля скоротилася з 1,14 млрд дол. у 2021 році до 294 млн дол. у 2022 році.
8 березня Емірати відвідала українська делегація з Оленою Зеленською та першою віцепрем’єркою Юлією Свириденко.
Емірати оголосили про виділення 4 млн доларів на будівництво сиротинців сімейного типу для українських дітей, поставку 5 млн енергозберігаючих LED-ламп, 100 броньованих санітарних машин, і гуманітарну допомогу ще на 100 млн дол.
За словами Юлії Свириденко, зараз тривають перемовини щодо укладання угоди про всеосяжне економічне партнерство з ОАЕ і приєднання Еміратів до ініціативи Grain from Ukraine з поставок українського зерна країнам Африки та Азії.
Для України боротьба за підтримку ОАЕ має важливе значення для залучення інвестицій для повоєнного відновлення. Про важливість країни свідчить те, що торік послом сюди призначили заступника міністра закордонних справ Дмитра Сеніка.
Успіху може сприяти наявність великої української діаспори (20 тисяч людей). Тут працює низка українських компаній та підприємців, нещодавно відкрився перший український ресторан YOY і проведено показ моди. Це важливо для зростання української “м’якої сили” в країні.
Після війни для Еміратів, які отримали в ЗМІ назву “Маленька Спарта Близького сходу”, може бути цікавою співпраця з Україною у виробництві зброї та передачі військового досвіду, вважає Ілія Куса.
Емірати створюють сильну армію, мають власну військову промисловість (EDGE Group), раніше купували українську бронетехніку та ПТРК.
Катар: емірат, який витісняє Росію з ринків
Катар – країна з третіми у світі резервами природного газу, разом з США торік вона посідала перше місце за експортом скрапленого природного газу.
Катар мав амбіції бути лідером в арабському й ісламському світі, а також своєрідне ставлення до Туреччини й Ірану. Це призвело у 2017-2021 роках до ізоляції емірату з боку Саудівської Аравії, Еміратів, Бахрейну та ще кількох країн.
Під час цієї кризи Катар підтримувала Туреччина, Іран надсилав їжу, а Кувейт та Оман були посередниками. Відтоді з Еміратами відносини поліпшилися, з Саудівською Аравією лишаються прохолодними.
Катар багато років координує зовнішню політику з Туреччиною, розміщує турецьку та американську військові бази, з 2022 року має статус близького союзника США поза НАТО. Водночас намагається уникати конфліктів з Іраном.
Натомість з Росією в Катару довгий час були напружені відносини, країни підтримували різні сторони під час війн в Сирії та Лівії, але у 2016 році катарський суверенний фонд QIA став одним з найбільших акціонерів “Роснефть”(18%) і ці інвестиції зменшили тертя.
Напередодні повномасштабної війни українсько-катарські відносини також увійшли в стадію великих інвестпроєктів, Катар вирішив вкладати гроші в українську інфраструктуру та готельну сферу.
У 2020 році катарська компанія QTerminals взяла в концесію порт Ольвія і зобов’язалась інвестувати 3,4 млрд. грн. у розвиток порту – це найбільша іноземна інвестиція в українську портову інфраструктуру. А у 2021 році катарська компанія Al Rayyyan Tourism Investment Co W.L.L. підписала з мінінфраструктури меморандум щодо модернізації готелю Україна та заснування Університету Гостинності.
У 2021 році Зеленський відвідав Катар, де заявив про інтерес України щодо залучення катарських інвестицій в українські порти, готелі, банки, а катарських спеціалістів – до розробки покладів газу на чорноморському шельфі.
Тож не дивно, що Катар з його тісними відносинами з Туреччиною та США, інвестиціями в українські підприємства, був одним з співавторів резолюції на підтримку цілісності України в березні 2022 року.
У березні 2022 року міністр закордонних справ Катару Мохамед бін Абдулрахман Аль-Тані відвідав Москву, де на пресконференції з Сергієм Лавровим засудив “все, що суперечить” нормам статуту ООН.
Катар та Кувейт – наразі також єдині монархії Затоки, які голосують за засудження порушень прав людини в Криму та підтримують Україну в питанні репарацій. Всі інші 4 країни утримуються.
Посол України в Катарі Андрій Кузьменко згадує, що спочатку катарське керівництво уникало публічно використання термінів “війна”, “агресія”, використовувало формулювання “криза в Україні” чи “конфлікт між Україною та РФ”.
“Проте у травні 2022 року вище керівництво Катару розпочало змінювати свою помірковану позицію у бік засудження російської агресії проти України”.
За словами дипломата, велику роль зіграв власний історичний досвід Катару.
“Це обумовлено певними паралелями з т. зв. “Кризою у Затоці” 2017 року(ізоляції з боку Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну. – Ред.), коли країна перебувала на межі воєнної агресії з боку сусідніх держав”.
За словами Андрія Кузьменка, зараз Катар прикладає великі зусилля задля “мобілізації” голосів інших країн регіону на користь України.
Водночас катарський медіа конгломерат Al Jazeera, який належить правлячій династії Аль Тані, доклав зусиль до висвітлення війни Росії проти України, активно запрошує українських спікерів, що допомагає на тлі панування в багатьох арабських ЗМІ проросійських наративів.
Під час війни Катар надав Україні 5 млн доларів для закупівлі 10 машин швидкої та наркозно-дихальних апаратів.
Також він виділив 20 млн доларів на ініціативу Grain from Ukraine для забезпечення країн Африки та Азії українським зерном.
Катарський фонд розвитку хоче взяти участь у відбудові Центральної міської лікарні Ізюма та інших проєктах відбудови в Україні.
“За словами очільника фонду Халіфи Аль Куварі, головне, щоб ці проєкти були “на благо українського народу”, – розповідає Андрій Кузьменко.
Водночас Катар наразі не розглядає поставки озброєнь Україні, бо “маленькій країні потрібні ресурси для захисту, особливо беручи до уваги існуючі безпекові загрози”.
У березні 2023 року країну відвідав спецпредставник України з Близького Сходу та Африки Максим Субх, який закликав до збільшення гуманітарної допомоги Україні та участі в плані повоєнної відбудови України.
Водночас Катар виграє від санкцій проти Росії та витісняє її з ринку газу.
“Катар як гравець на світовому ринку газу захоплює цей ринок у Європі і витісняє звідти Росію”, – каже Ілія Куса.
Наприклад, у листопаді 2022 року катарська компанія QatarEnergy підписала угоду про поставки 2 млн тонн скрапленого природного газу до Німеччини щорічно протягом 15 років.
Того ж місяця QatarEnergy підписала з китайською компанією Sinopec угоду на 27 років про поставку щороку 4 млн тонн скрапленого природного газу в Китай, таким чином обмеживши перспективи росіян на китайському ринку.
Навіть без приєднання до санкцій проти Росії Катар підриває російські можливості вести війну.
Кувейт. Чи допоміг Україні фактор “чорного четверга”
Між Кувейтом та Україною можна проводити історичні паралелі.
У “чорний четвер” 2 серпня 1990 до країни вдерлася армія іракського диктатора Саддама Хусейна, який вважав сусідню державу штучним утворенням і звинувачував у крадіжках іракської нафти.
Країна величиною менше за Київську область була завойована за два дні, спочатку зі зрадників створили маріонетковий уряд, але через кілька днів Ірак анексував Кувейт і зробив новою провінцією, названою на честь диктатора – Ас-Саддамія.
Окупація супроводжувалася мародерством, вивезенням культурних цінностей, репресіями і зґвалтуваннями. США швидко зреагували, зрозумівши, що наступною метою Саддама Хусейна може стати Саудівська Аравія.
Коли диктатор відхилив ультиматум міжнародної спільноти, величезна коаліція на чолі з США розпочала у січні 1991 року операцію “Буря в пустелі”, яка завершилася розгромом армії Хусейна. Іракські військові під час втечі мстилися і підпалили нафтові свердловини Кувейту, завдали величезних збитків довкіллю та економіці.
“Багато кувейтців казали мені, що новини з України викликають у них болісне дежавю після нападу саддамівського режиму”, – розповідає третій секретар посольства України в Кувейті Ольга Сегеда.
“Кувейтці розуміють, що Путін є своєрідним політичним косплеєм Хусейна. На це вказує навіть схожість їхнього диктаторського почерку: неадекватні територіальні претензії до суверенних сусідів, спотворене сприйняття історії, напад під приводом “визволення”, воєнні злочини, злочини проти людяності й тактика випаленої землі при втечі”, – додає дипломатка.
Тож не дивно, що Кувейт одразу засудив напад Росії і був одним з співавторів резолюції ГА ООН 2 березня 2022 року на підтримку цілісності України. Представник Кувейту в ООН заявив, що “враховуючи болісний досвід” окупації, країна буде відстоювати міжнародне право і Статут ООН, які забезпечують суверенітет маленьких держав.
Торік Кувейт виділив 4 млн дол. на підтримку українських біженців і надіслав понад 70 тонн харчових продуктів і речей першої необхідності. А посол Кувейту в США, який нещодавно став керівником МЗС, навіть організував вечір, на якому зібрали 1 млн дол. українським біженцям.
“Переважна більшість кувейтців (передусім ті, хто пов’язані з Україною родинними або діловими стосунками) теж на боці світла: хтось допомагає фінансово чи на інформаційному фронті в арабському світі, хтось вивів бізнес з РФ”, – розповідає Ольга Сегеда.
Посол України в Кувейті Олександр Балануца відзначає, що візит керівника МЗС Саудівської Аравії до Києва можна трактувати як знак для активізації політики Кувейту щодо України, бо обидві держави є членами Ради співробітництва держав Арабської Затоки.
Проте для цього є перепони.
“Перманентна криза, яка багато років паралізує політичне життя Кувейту, не дає мені підстав очікувати подібних жестів допомоги, принаймні зараз”, – розповідає український дипломат.
До того ж Кувейт підкреслює нейтральний характер зовнішньої політики і намагається зберегти дружні відносини з Росією.
Така ситуація пояснюється і охолодженням у співпраці США з Кувейтом після того, як зник спільний ворог – Саддам Хусейн. Попри збереження американської військової бази Кувейт багато років виступає за м’яку політику щодо Ірану.
“Кувейт розташований між двома субрегіональними ворогуючими силами – Іраном та Саудівською Аравією. Підкреслена нейтральність будь-яких зовнішньополітичних кроків у конфліктних ситуаціях (хіба що окрім ізраїльсько-палестинського контексту), акцент на глобальних гуманітарних питаннях – це перевірений роками рецепт зовнішньої політики Кувейту, який дозволяє йому балансувати й оберігати свої інтереси в геополітичних іграх”, – пояснює Олександр Балануца.
Тож, попри подібний історичний досвід, чекати якихось жорстких заходів з боку Кувейту проти Росії та Ірану не варто.
Оман: “аравійська Швейцарія”, яка каже про “помилки з обох сторін”
А от Оман – єдина арабська держава Затоки, яка ніякої гуманітарної допомоги Україні під час війни не надала.
Після російського нападу султан Хайсам бін Тарік заявив, що “султанат з великим занепокоєнням і жалем стежить за результатами української кризи” і закликав вирішити конфлікт за столом перемовин на базі статуту ООН.
Оман голосує на підтримку цілісності України в ООН, але й зберігає стосунки з Росією – у травні Лавров відвідав країну. Міністр закордонних справ Оману Саїд Бадр Албусаїді в інтерв’ю Le Figaro заявив, що підхід “з нами або проти нас” не розв’яже конфлікт.
“Були помилки з обох сторін. Безсумнівно, до цієї війни призвело неправильне оцінювання ситуації, відрив від реальності та відсутність розуміння”, – наголосив він.
Він також зазначив, що країна не приєднається до санкцій проти Росії.
Україна 2021 року була провідним імпортером зернових до Оману і частка українського зерна в оманському імпорті перевищувала частку російського. Проблему зменшення поставок українського зерна Оман вже вирішив – поставками з Австралії.
Спецпредставник України з Близького Сходу та Африки Максим Субх у березні 2023 року відвідав країну і закликав все ж надати гуманітарну допомогу і долучитися до відновлення України і фінансування зернової програми Grain from Ukraine. В Омані планують відкрити посольство України і навіть шукають посла за відкритим конкурсом.
Позиція Омана щодо війни пояснюється традиційним нейтралітетом.
Султанат часто виступає посередником, і саме за ці зусилля країну назвали “арабською Швейцарією”. Наприклад, Оман був посередником під час перемовин Ірану та США щодо ядерної угоди у 2010-х роках.
На відміну від Саудівської Аравії, Оман не ворогує з Іраном, не підтримував жодну зі сторін у війні в Сирії, зберіг дипломатичні відносини з режимом Башара Асада, за що Оман хвалять у Москві.
Водночас країна має традиційно дружні відносини з США та Британією.
Як припускають експерти, російсько-українська війна і посилений геополітичний тиск можуть похитнути нейтралітет Оману.
“Нафтовий зашморг” для Росії. Яка з країн Затоки може “повторити”
Ще одна вагома тема, яка стосується країн Затоки – їхній вплив на ціни на нафту. Саудівська Аравія, Кувейт та Емірати є членами ОПЕК (Катар у 2019 році вийшов, аби зосередитися на видобутку газу).
Оман та Бахрейн належать до групи 23 країн нафтовиробників ОПЕК+, яка існує з 2016 року і до якої входять 13 країн ОПЕК і 10 країн, які не є членами організації, зокрема, Росія.
У 1980-х роках Саудівська Аравія зіграла важливу роль в колапсі Радянського Союзу, який покладався на надходження валюти від продажу нафти.
Після нафтової кризи 1973 року, коли деякі арабські країни зупинили постачання нафти західним державам, що підтримали Ізраїль, ціни на нафту пішли вгору. А потім ще збільшилися після ісламської революції в Ірані.
У цей час нафта почала давати СРСР половину надходжень твердої валюти, що дозволяло фінансувати і закупку продовольства, і, за оцінкою Bloomberg – війну в Афганістані. Але з 1981 року ціни на нафту почали падати, саудити намагалися боротися з цим скороченням видобутку.
13 вересня 1985 року міністр нафти Саудівської Аравії Ахмед Закі Ямані оголосив про відмову від скорочення видобутку – за 6 місяців видобуток нафти зріс в 4 рази, а ціни зменшилися теж приблизно в 4 рази.
Таким чином Ер-Ріяд відвоював собі більшу долю на ринку завдяки наявності дешевшої нафти, радянська нафта програла конкуренцію і СРСР втратив десятки мільярдів доларів надходжень.
Горбачов опинився без ресурсів для “перестройки” та підтримки радянського табору, на хвилі критики піднявся Єльцин та республіканські еліти, які прагнули самостійності.
Після Холодної війни були приклади нафтових конфліктів саудитів та росіян.
Попри утворення у 2016 домовленості ОПЕК+ за участі РФ, в березні 2020 року ця домовленість ледь не стала жертвою “цінової війни” між Саудівською Аравією та Росією.
Коли Росія відмовилася погодитися зі скороченням видобутку нафти на початку коронавірусної кризи, Саудівська Аравія почала нарощувати видобуток нафти і продавати її зі знижками, ціна на нафту впала на 30%, що змусило Росію повертатися за стіл перемовин і скорочувати видобуток.
Один із ключових факторів, чому Саудівська Аравія може вигравати цінові війни з Росією – нижча собівартість видобутку нафти, яка 2019 року для Саудівської Аравії, за даними IHS Markit, складала 17 доларів за барель, а для Росії – 42.
Проте під час війни Росії проти України країни ОПЕК не тільки не пристали на пропозицію США та Британії збільшити видобуток нафти задля зменшення цін (що вдарило б по російському бюджету), а навпаки у жовтні 2022 року ухвалили рішення скоротити видобуток на 2 млн барелів на день у порівнянні з рівнем видобутку у серпні 2022 року.
Ця домовленість має діяти до грудня 2023 року. Лідер демократичної більшості у Сенаті США Чак Шумер розкритикував подібну політику, на його думку, вона лише допоможе Путіну “вести підлі, злісні дії проти України”.
За рішенням країн-нафтовиробників звичайно стоїть мотивація заробити, надолужити згаяне за час падіння цін на нафту у 2015-2020 роках, а не порятунок Росії від наслідків санкцій. До того ж всі аравійські держави мають великі плани щодо модернізації економік, аби зменшити залежність від нафтодоходів, і саме для їхньої реалізації акумулють ресурси.
12 березня державна нафтова компанія Саудівської Аравії Aramco повідомила про рекордний прибуток за 2022 рік – 161 млрд доларів зі зростанням на 46,5% у порівнянні з 2021 року.
Опитані BBC News Україна експерти не вважають, що наразі Саудівська Аравія готова до зменшення ціни на нафту, як у 1980-х.
Директор досліджень Gulf Research Center Хрістіан Кох пояснює, що зараз зовсім інша ситуація, ніж у 1980-х. На його думку, світовий ринок нафти у порівнянні з 1980-ми роками має більше гравців, і Саудівська Аравія більше не має визначальної ролі щодо ціноутворення.
“Щодо консолідованої позиції країн Затоки по нафті моя оцінка скептична. Навряд чи можна увійти в одну річку двічі, повторити практику 80-х. Тоді ж була війна в Афганістані і ці країни були однозначно ворожі СРСР. Зараз ще є проблеми у відносинах з США”, – пояснює Ігор Семиволос.
Але для українських фанатів нафтового колапсу Росії все ж є надія.
Вже не перший місяць в ЗМІ з’являється інформація про суперечки між Еміратами та Саудівською Аравією щодо нафтової політики.
За даними джерел Wall Street Journal, Емірати у жовтні 2022 року, на відміну від Саудівської Аравії, були готові піти назустріч США, і підняти обсяги видобутку нафти. Суперечності дійшли до такого розмаху, що в грудні президент ОАЕ Мохамад бін Заїд аль-Нагаян проігнорував саміт з Китаєм у Саудівській Аравії, а у січні спадковий принц Саудівської Аравії Мохамад бін Салман проігнорував саміт близькосхідних лідерів в Еміратах.
Суперечки між союзниками вийшли за межі палаців. За даними видання Саудівська Аравія вже сприймає Емірати як конкурента за вплив в регіоні, натомість в Еміратах йдуть дискусії про вихід з ОПЕК через незгоду з політикою Саудівської Аравії.
“Якщо Емірати вийдуть з ОПЕК і піднімуть видобуток нафти, тоді ціни обваляться, але це буде суверенне рішення Еміратів – не заради того, щоб нашкодити Росії, а для збільшення прибутків. Ніхто зараз не буде робити нічого такого, що виглядатиме як цілеспрямована політика знищення Росії”, – вважає Ігор Семиволос.
На початку березня в анонімному коментарі Bloomberg чиновники ОАЕ заперечили намір вийти з ОПЕК. На думку видання, Емірати використовують медіа, щоб вибити собі більшу квоту на видобуток нафти.
Проте 9 березня посол ОАЕ в США повідомив, що Емірати підштовхуватимуть країни ОПЕК до підвищення видобутку нафти, що викликало подив в Саудівської Аравії.
Чи може Україна домогтися більшої підтримки від країн Затоки?
На думку експертів, першочергова мета – підтримка державами Затоки цілісності України в ООН – досягнута.
“Для нас достатньо голосування на міжнародних форумах, якщо можна отримати ще щось, будь-яку допомогу – це чудово”, – вважає Ігор Семиволос.
Ілія Куса відзначає, що для України достатньо, щоб держави Затоки займали позицію справжнього нейтралітету.
“Є лише дві принципові теми – щоб вони не постачали до Росії товари подвійного призначення, які можна використовувати у військовій сфері, і щоб вони не ставали хабом для обходу санкцій. Це програма-мінімум, яка має влаштовувати”, – пояснює він.
На думку експерта, зміна позиції арабських країн Затоки на користь України потребує багатьох років праці – персональних зв’язків з правителями, створення там більшої медійної, дипломатичної присутності, лобістських груп, роботи з журналістами та експертами, створення спільного аналітичного центру, який би працював одночасно і в Україні, і в країнах Затоки, де надавав би бачення ситуації у Східній Європі місцевій аудиторії.
“Не треба себе обманювати – один візит не призведе до того, що вони перейдуть на наш бік. Нарешті є розуміння, що нам Глобальний Південь потрібний. Але всі хочуть швидких результатів, а це так не працює, ми втратили багато часу”, – відзначає Ілія Куса.
Ще один важливий аспект – боротьба з проросійською пропагандою, яка в регіоні представлена, зокрема RT Arabic та Sputnik Arabic, і накладається на поширені антиамериканські настроїі впливає на громадську думку.
Яскравим прикладом є опитування Arab Opinion Index-2022, яке показало, що в Катарі та Кувейті російське вторгнення вважали невиправданим по 64% опитаних, але в Саудівській Аравії так думали 26%, натомість 54% не змогли визначитися, а 20% підтримали російську владу.
“Чим буде більше текстів арабською мовою про Україну з українською точкою зору, тим краще. Але потрібно багато часу, ставлення не змінюється за тиждень. Безумовно, коли Україна переможе, це підвищить її імідж в регіоні”, – підсумовує Ігор Семиволос.
