Слідчі Служби безпеки України (СБУ), які перевіряють храми та інші будівлі Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ (МП)), повідомляють, що під час обшуків виявляють прокремлівську літературу, а на звільнених територіях виявляють колишні склади окупаційної влади, російську символіку.
Російська православна церква (РПЦ) під проводом Московського патріарха Кирила фактично підтримала російське вторгнення в Україну. Вітаючи з Різдвом, президент Росії Володимир Путін сказав, зокрема, що російські церковні організації підтримують учасників «спеціальної воєнної операцій» в Україні, як у Росії називають масштабну війну проти України.
У травні УПЦ (МП) на знак незгоди з позицією патріарха РПЦ Кирила, заявила про самостійність та незалежність від Московського патріархату. При цьому літургійне спілкування між УПЦ (МП) та РПЦ збереглося. Оглядачі кажуть, що від’єднання було суто формальним.
Протягом 4–27 грудня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів опитування, яке показало, що 78% українців вважають, що держава має втрутитися в діяльність УПЦ (МП), а 54% – що цю церкву мають повністю заборонити в Україні. Комітет гуманітарної політики Верховної Ради підтримав законопроєкт, який може заборонити діяльність УПЦ (МП) в Україні. Тепер за нього має проголосувати парламент.
Про те, яке майбутнє в УПЦ (МП), чи варто забороняти церкву, та чому «руский мир» – це нехристиянська теологія, поділився своїми міркуваннями в інтерв’ю «Голосу Америки» соціолог релігії, почесний професор Джорджтаунського університету Хосе Казанова. Американський науковець іспанського походження не один рік присвятив дослідженню відносин української та російської церков, вивчив українську мову та видав в Україні дві книжки про релігію в сучасному світі, передає Радіо Свобода.
(Інтерв’ю було відредаговано для плинності та ясності)
– Пане Казанова, на вашу думку, чи є Українська православна церква (Московського патріархату) загрозою для безпеки Української держави і чи повинна Україна щось із нею робити?
– Якщо є елементи цієї церкви, які виступають за Росію, чи співпрацюють з російською армією, то це кримінальна діяльність і Україна повинна переслідувати їх за законним процесом, це цілком легітимно. Водночас, керівництво церкви – Онуфрій (глава УПЦ (МП) – ред.) та єпископи мають публічно засуджувати такі проросійські прояви.
Я би наполегливо радив не обирати шлях просто закриття цієї церкви – саме так православна церква Росії і Сталін вчинили з греко-католиками та автокефальною православною церквою після Другої світової війни. Водночас, ті церкви, які хочуть діяти на території України, мусять прийняти всі закони і правила співжиття для безпеки України в контексті війни, і мусять дуже чітко показати себе, патріотами України, а не Росії.
– Ви досліджували Російську православну церкву. Наскільки держава і церква в Росії розділені? Яке майбутнє у цієї церкви – чи зможе вона повернутися від виправдання війни та геноциду до православ’я?
– Очевидно, що Московський патріарх використовує політичну теологію «руский мир», щоб не лише не протистояти цій війні, а й зробити її священною. Нещодавно патріарх Кирило заявив, що Росія має допомогти світові, який «все більше поринає у духовно-моральну кризу», знайти порятунок.
Для того, щоб всіх «врятувати», вони влаштували геноцид і злочинну війну. Хто взагалі має право говорити, що весь світ поринає в кризу аморальности? РПЦ каже, що геноцид проти українського народу – це сакральний процес, що вони «повинні» його робити, щоб так само, як колись, врятувати планету від жахливої чуми фашизму.Російська церква перейшла з колаборації зі сталінізмом, потім із Радянським Союзом та комунізмом до колаборації з Путіним
Проблема російської церкви у тому, що вона ніколи не переглядала свою історію колаборації з радянським режимом і бачить себе як жертву, а не як колаборанта. Вони ні разу не перепросили за те, що для того, щоб залишилась монопольна московська церква в Україні. Вони допомагали ліквідувати всіх єпископів, відправити багатьох священників до ГУЛАГу. Зараз українці самі кажуть: «Ми тепер вільні, хочемо мати свою церкву, віддавайте нам храми назад». А російська церква подає це як переслідування в Україні.
Після повалення нацизму, німецькі церкви мусили перепросити і пройти свій процес рефлексії. Проблема в тому, що російська церква перейшла з колаборації зі сталінізмом, потім із Радянським Союзом та комунізмом до колаборації з Путіним.
Вони вживають ті самі аргументи, що й під час Другої світової війни: «Сталін – це добре, бо він боронить націю від фашизму, тому ми можемо з ним співпрацювати». А тепер все те саме: «Путін – це добре, бо він боронить «руский мир» від українців-фашистів, які не хочуть бути його частиною і тому це добре, що ми їх ліквідуємо.
Якщо вони не бачать, що ця страшна колаборація є геноцидом, то очевидно, що цій церкві буде дуже важко себе реформувати. Щоб виправдати цей геноцид, вони звертаються до політичної теології. Проблема у їхньому месіанстві – вони бачать себе як добро проти зла. Цілий світ – є зло, а ми – ті, хто боронить добро, вчиняючи страшний геноцид. Їм доведеться відрефлексувати не лише все те, що вони зробили, а й переосмислити, що їхня теологія – не християнська.
