Про те, чи є в Німеччині авторитети серед інтелектуалів, філософів чи публіцистів, які давно бачили, якою насправді є Росія, і що вона потенційна загроза, недавній посол України в Німеччині Андрій Мельник розповів Главкому.
-Звичайно, такі люди у Німеччині були й до війни. Але в меншості і ніколи не в політичному фаворі. Їх реально ніхто не слухав. Як правило, це були люди навколо Партії зелених, менше – лібералів. Саме головне, не те, що їх політики не слухали, а те, що не було запиту в суспільстві на такі думки. Суспільство жило якщо не в вакуумі, то у якомусь міфі, створеному десятками років урядами з часів Віллі Брандта. І Меркель все це зацементувала: що у відносинах з Росією всьо чьотко, як співали «Брати Гадюкіни».
Всі вважали, що Німеччина може нормально вести бізнес і мати переваги конкурентні через дешеві енергоносії, робочу силу. І за рахунок цього посилювати свою економічну гегемонію у Європі. Такою простою, як двері, була бізнес-модель німців.
І ніхто просто не звертав серйозної уваги на геополітичні та безпекові ризики, які були з цим пов’язані. І німців просто переконали, що це нормально. Багато хто й досі думає, що ця агресія – якесь непорозуміння, що це війна Путіна, а не Росії. І ця теза досі знаходить багато прихильників.
Я проти цього постійно воював і був першим, хто розкритикував Шольца на другий чи третій день війни, коли він написав твіт, що це війна Путіна, а не Росії.
Приведемо вам пару німецьких виразів. Wandel durch Handel («зміна через торгівлю») – так характеризували політику Німеччину щодо Росії навіть після анексії Криму і агресії на сході України. Зараз модний інший – Zeitenwende (зміна епох). Що друге означає для Києва?
Перший вираз у перекладі «досягнення політичних змін за допомогою торгівлі» був священним постулатом, на якому базувалась зовнішня політика Німеччини упродовж десятків років. Він серйозно зараз похитнувся, але остаточно ще не зник.
Існує дуже багато політиків, і не лише серед соціал-демократів (це була їхня фішка), які надіються, що старі часи все ж повернуться. «Ця війна якось закінчиться швидко, і ми зможемо знову забезпечувати цю глобальну стабільність через залучення таких країн, як РФ, до взаємної торгівлі».
Zeitenwende – концепція, яку озвучив Олаф Шольц в неділю, 27 лютого, виступаючи в Бундестазі. Це значить «зміна епох». Пройшло дев’ять місяців з того часу, як канцлер її оголосив. Якщо аналізувати зміни, які відбулися, то дуже малу частину шляху пройдено. Це процес, який запущено, але він дуже повільний, постійно йдуть відкати. Це як один крок вперед – два кроки назад. Реально по-ленінськи.
Чому так відбувається?
Думаю, що Шольц сам себе злякався. Це був струс, унаслідок якого він оголосив цю зміну епох. Причому Шольц, як мені розповідали, приймав це рішення у дуже вузькому колі. Всі проковтнули цей курс через шок у перші дні війни, а потім почали тихенько блокувати. Zeitenwende – процес, започаткований у наших інтересах. Я завжди його хвалив, казав «респект» – це було мужнє рішення, але тепер його треба наповнювати змістом. Станом на сьогодні це дуже початкова стадія реалізації Zeitenwende, навіть для Бундесверу. Для України ж це означало злам табу, адже нам врешті почали постачати зброю. А це означає, що більше немає бути ніяких обмежень. Єдине обмеження – наявний ресурс і потреба, яка є. Ми її бачимо, вона величезна. Але зараз знову у Берліні тиснуть на гальма.
Якщо самого Шольца оцінювати як людину, а не як політика. Як би ви його охарактеризувати, порівнюючи з Меркель, з ким було легше працювати?
Шольц – людина-загадка. Причому не лише для нас. Це загадка для німців, для партнерів по коаліції. Мені про це прямо говорять політики світлофорної коаліції – і зелені, і ліберали, депутати Бундестагу, які щиро хочуть нам допомогти. Вони кажуть: це якась непробивна стіна. Ми не розуміємо, чим керується пан Шольц, в чому головна причина, аби, наприклад, не постачати вам «Леопарди».
Він – людина, яка не завжди дає іншим змогу зрозуміти його мотиви. Навіть своїм однопартійцям. Чому він саме так діє чи навпаки.
Він пояснює відмову поставляти танки «Леопард» тим, що американці не поставляють танки «Абрамс» в Україну…
Це одна з відмовок. Це те, що ми чуємо з квітня, що німці не хочуть бути першими, ось дадуть американці «Абрамс», французи «Леклерки» – тоді і ми. Але ми розуміємо, що все це не серйозно. Німеччина, я їм про це завжди говорив, з одного боку, оголошує намір відігравати ключову роль в Європі, брати лідерство на себе, а з іншого – показує пальцем на інших. Наприклад, якщо завтра чехи дадуть свої «Леопарди» чи іспанці, яким, як кажуть, німці не дозволили цю тему продовжувати, то що німці дадуть? Звичайно не дадуть. Це все від лукавого.
Читайте також: Україна отримає ще 3 системи ППО Iris-T – експосол в Німеччині Мельник розповів детективну історію
