Заступник керівника української воєнної розвідки ГУР Вадим Скібіцький дав інтерв’ю німецькому виданню BILD. Він розповів, за що воює під Бахмутом Пригожин, про те, як ФСБ перед війною штовхало Генштаб до її початку, про те, що наші спецпризначенці проводять операції на території росіі.
“Вони не можуть відкрито розгромити нашу армію, тому намагаються послабити опір населення”.
Сумнівно, що їм це вдасться. Навіть після лютневого вторгнення українське населення об’єдналося навколо армії. “Вони явно недооцінили нашу здатність до опору”, – каже пан Скібіцький. “Коли почалася атака з чотирьох різних напрямків по всій країні, було зрозуміло, що вони мають на меті”.
При цьому російські планувальники нападу припустилися критичних помилок. “За нашою інформацією, штурмова операція переносилася тричі, востаннє – у середині лютого”, – каже пан Скібіцький. Путін кілька разів консультувався з цього приводу з начальником Генштабу Герасимовим та міністром оборони Шойгу. “ФСБ підштовхувала до нападу, вони були переконані, що провели достатню підготовчу роботу для вторгнення. Вони вклали величезні ресурси і підштовхували Герасимова до атаки”.
За його словами, Герасимов врешті-решт піддався тиску і схвалив операцію. “Той факт, що їхні підрозділи були забезпечені пайками, боєприпасами та пальним лише на три дні, свідчить про те, наскільки сильно вони прорахувалися”. У перші дні війни найкращі підрозділи російських збройних сил зазнали найтяжчих втрат через свою неготовність до бойових дій.
“Всі їхні перші цілі атаки зазнали поразки”.
“Всі їхні перші цілі атаки провалилися, вони не змогли захопити Київ, вони не змогли захопити Суми, Чернігів і Харків”. За тиждень до вторгнення, за його словами, на нараді командирів сил територіальної оборони у Харкові ще обговорювали плани оборони – ІВС, сформовані з добровольців, відіграли вирішальну роль в обороні міст, особливо у перші дні війни. “Не зумівши взяти ці міста на сході, їхнє просування зупинилося. На півдні вони не змогли захопити Маріуполь до травня, що зв’язало понад 10 000 російських солдатів, які на той час вважалися зниклими безвісти на Донбасі.
Реакція населення була приголомшливою. “Ми отримали дуже багато дзвінків, практично кожен українець, який має телефон, повідомив, де щойно пройшли російські солдати. Це свідчить про те, наскільки об’єднані українці, сказав він. “Союзники здивовано запитували, чи отримуємо ми дані про ворога в режимі реального часу, адже в кожному селі ми могли точно показати, в якому будинку скільки російських солдатів”.
З того часу українські війська також проводять операції на російській території з використанням широкого спектру засобів. “Ці операції дуже складні і потребують великої підготовки, оскільки російські військові об’єкти добре охороняються”, – каже Скібіцький. Наші цілі суто військові: об’єкти російських збройних сил, з яких здійснюються напади на Україну, в тому числі центри логістики, командні пункти або гарнізони з великою кількістю військовослужбовців.
Нова фаза війни
Після звільнення Херсона на півдні війна входить у нову фазу. “Передислокація російських військ туди була завершена протягом місяця”, – каже Скібіцький.
Військовослужбовці, які були виведені з Херсона, тепер будуть дислоковані у Запорізькій, Луганській та Донецькій областях. “Вони вважають ці регіони російською територією і хочуть і надалі повністю їх окупувати”.
Особливо навколо міста Бахмут російські війська та найманці “Вагнера” Євгена Пригожина концентрують свої атаки – незважаючи на надзвичайно високі втрати. “Вони роблять це з трьох причин, – каже Скібіцький.
▶︎ “По-перше, вони хочуть контролювати всю Донецьку область”.
▶︎ “По-друге, щоб потім атакувати міста Краматорськ і Слов’янськ з півдня”.
▶︎ І по-третє, Пригожин турбується про свій престиж”. Шефу Вагнера потрібен презентабельний успіх, вважає Скібіцький. “Він звинувачує російську армію у відсутності прогресу, але і сам не має чим похвалитися”.
Скібіцький оцінює стан російських збройних сил як значно гірший, ніж до вторгнення. Окрім втрати найкращого матеріалу, це також пов’язано з санкціями, внаслідок яких відсутні запчастини і багато речей не можуть бути виготовлені заново. Крім сучасних бойових танків, це стосується насамперед військово-повітряних сил, балістичних і крилатих ракет.
Цього не змогли компенсувати навіть домовленості з іранським режимом. “Ми знаємо про домовленості між Іраном та Росією, особливо щодо безпілотників-камікадзе, а тепер і балістичних ракет”.
Іран відкладатиме постачання ракет якомога довше, побоюючись західних санкцій, вважає він.
