Російське видання «Собеседник» розбиралося, де знаходяться підземні прихистки Путіна (спойлер – від Москви і, як мінімум, до Уралу), хто їх будує (спойлер – ті ж люди, що рили тунелі під геленджицьким палацом), як охороняють (спойлер – силами кількох озброєних) підрозділів) і, нарешті, як у Кремлі готуються до ядерної катастрофи (дозиметри закупили, а висновки робіть самі).
Понаїхали тут
Наприкінці квітня 2021 року в невеликому уральському містечку Міжгір’я жінки в народних костюмах зустрічали колону важкої будівельної техніки, що прибула з Москви. Урочисто зустрічали, з піснями та танцями. Адже Міжгір’я – місто закрите, потрапити до нього можна лише за спецперепустками, тому подібні кортежі тут рівносильні бразильському карнавалу: подивитися на нього висипали чи не всі навколишні роззяви зі смартфонами.
– Для нас самих це був сюрприз, – розводили тоді руками місцеві чиновники, пославшись на те, що техніка поповнила базу не муніципалітету, а «Управління будівництва №30», що риє підземні тунелі. А діяльність цього управління, за словами чиновників, курирує Міноборони.
Не так, щоб це було зовсім точно. Зареєстровано це «УС-30» у Міжгір’ї на вулиці Радянська, справді, за однією адресою з військовою частиною. Ось тільки частина ця – за номером 26116 – відноситься, як уточнив «Собеседник», зовсім не до оборонного відомства. Належить вона до Головного управління спеціальних програм президента росії, у віданні якого знаходяться секретні бункери володимира путіна. Саме ця структура – ГУСП – і «намотує» президентські бункери на міжгірський «УС».
Спеціальні об’єкти президента
Юридично ГУСП, яке на початку 90-х увійшло до складу адміністрації російського президента, – це правонаступник П’ятого управління Управління справами Радміну РРФСР. Основним завданням «П’ятірки» якраз і було будівництво нових та модернізація існуючих пунктів управління країною та військами на випадок війни. Простіше кажучи, саме ця структура сьогодні відповідає за мережу засекречених бункерів та підземних тунелів на одній сьомій частині суші. І, згідно з указом президента російської федерації від 30 квітня 1998 р. № 483 “Про структуру федеральних органів виконавчої влади”, ГУСП знаходиться зараз під безпосереднім керівництвом не сергія шойгу, а персонально володимира путіна.
Керівником ГУСП з 2015 року є офіцер держбезпеки Олександр Лінець, який до цього очолював управління фсб росії по Південному військовому округу. Кадр перевірений. Про те, наскільки путін цінує цю людину, натякає декларація урядовця. Згідно з його останнім публічним звітом про доходи, у 2020-му році Лінець переїхав до квартири площею 176,7 кв. м. У всій Москві «Собеседник» знайшов лише кілька квартир такого метражу, і в однієї з них у 2020 році дійсно змінився власник. Йдеться про квартиру в будинку Управління справами президента у Великому Тишинському провулку, де отримали від держави житлоплощу керівники одразу кількох системотворчих відомств – кремлівської адміністрації (Антон Вайно), Служби зовнішньої розвідки (Сергій Наришкін), Слідчого комітету (Олександр Бастрикін), площа цієї квартири збігається з тією, що вказав у своїй декларації Лінець, засекречений під ніком «російська федерація».
Лінець справді працює в масштабах усієї федерації. Адже бункер у Путіна не може бути в однині: ворога і сліди треба плутати. Та й взагалі… До складу ГУСП входить не одна, а одразу кілька військових частин, розташованих і працюючих як у Москві, так і десь у Краснодарському краї, не кажучи вже про закриті військові містечка чи селища, такі, як Чехов-2 неподалік від москви чи Кузнецк-12 під Пензою. Ось і в ЗАТУ (закрите адміністративно-територіальне утворення) Міжгір’я з грудня 2020 року розквартировано додатковий підрозділ.
За такого розмаху ГУСП має навіть власну «Дирекцію єдиного замовника». У 2020 році керівником цього ФГУПу став Володимир Георгієв, який до цього кілька років у званні генерал-лейтенанта очолював у ГУСП окрему Службу спеціальних об’єктів (ССО – підрозділ, що відповідає безпосередньо за бункери президента). Туди він прийшов на підвищення з ГУСПівської в/ч 95006, що має пряме відношення до ССО.
І знаєте, на який фронт робіт перекинули генерала після його звільнення з «Дирекції єдиного замовника»? Саме в Міжгір’ї. Але не в щойно створену там в/ч 26116, що було б логічно, а вже згадане «УС-30». Саме Георгієв зустрічав там минулого року ту саму автоколонну з Москви, яка з новими силами розвинула на околицях бурхливу будівельну діяльність на випадок майбутньої війни.
Ех, Міжгір’я-містечко
Росія, принаймні офіційно, не воює й досі. Однак наприкінці березня, після того, як виникла реальна загроза того, що військова операція перетвориться на ядерну, літаки Спеціального льотного загону «Росія», підпорядкованого Управлінню справами президента рф, продемонстрували аномальну активність. Як звернув увагу «Собеседник», навіть ті лайнери, що піднімаються в повітря досить рідко, одночасно злетіли в небо і раптово взяли курс подалі від небезпечних західних рубежів. Лише борт RA-61716, який у мирний час зазвичай безтурботно вояжував між Москвою, Санкт-Петербургом і Сочі, всього за тиждень навідався до Єкатеринбурга і двічі до Уфи. У ті ж дні інший літак загону «Росія» – RA-96017 – крім Єкатеринбурга, відзначився ще й у Магнітогорську.
Можливо, справжньою метою польотів був менший населений пункт, в якому немає власного аеропорту і який розташований на південь від Єкатеринбурга і між Магнітогорськом і Уфою, — це засекречене уральське місто Міжгір’я. У якому на той момент уже рік як ударними темпами йшли секретні роботи бункеробудівників президента росії. Не виключено, що саме тоді світ перебував на межі атомної катастрофи, і керівництво країни тимчасово евакуювалося на Урал, де для нього давно почали будувати захисні споруди під землею.
Закрите адміністративно-територіальне утворення (ЗАТУ) Міжгір’я з’явилося після об’єднання двох військових містечок – Білорецьк-15 та Білорецьк-16, що розташовані на відстані 20 км один від одного. Загалом там мешкає близько 15 тисяч людей. В’їзд у місто навіть для росіян – строго за спецперепустками.
Офіційно причина таємності ніколи не розголошувалась, але ще 1992 року екс-перший секретар Башкирського обкому КПРС Мідхат Шакіров проговорився, що у тутешній горі Ямантау будується бункер для перших осіб держави. Пізніше, у травні 2003-го, інформацію колишнього чиновника на сторінках «Washington Post» підтвердив відомий експерт з ядерної безпеки відставний офіцер Брюс Дж. Блер:
«Совєти відправили десятки тисяч робітників у ці віддалені місця, де американські супутники-шпигуни засікли їх ще наприкінці 1990-х років. Очікується, що Ямантау розпочне роботу найближчим часом. Згідно зі схемами та нотатками, наданими мені наприкінці 1990-х років старшими офіцерами SAC (Центр спеціальних заходів, один із підрозділів ЦРУ – Ред.), командний центр Ямантау знаходиться всередині гірського кварцу, на глибині приблизно за 3000 футів від вершини. Це військова база для переселення найвищого російського політичного керівництва».
Прокремлівські ЗМІ інформацію про стратегічне призначення гори традиційно висміювали, при цьому не надаючи жодних обґрунтувань тієї секретності, якою оточено ЗАТУ Міжгір’я біля підніжжя Ямантау.
Тим часом не секрет, що містоутворюючим підприємством ЗАТУ є АТ «Управління будівництва №30» (колишній ФГУП). Як сказано на сайті компанії: «З 1979 року «УС-30» успішно займається проектуванням та будівництвом об’єктів промислового, цивільного та соціального призначення, спеціальних підземних споруд камерного типу, тунелів, метрополітенів, вертикальних та похилих шахтних стволів» тощо. Простіше кажучи, «УС-30» не лише, як з’ясував «Собеседник», пов’язане безпосередньо з адміністрацією президента росії і з людьми, які в Кремлі відповідають за спецоб’єкти, але навіть за профілем спеціалізується на зведенні масштабних підземних бункерів.
Заповідна зона
Велися такі роботи і в Ямантау, причому останні місяці вони були активізовані. І путін цю роботу цінує: згідно з фінансовими документами, які потрапили в розпорядження «Собеседника», тільки офіційна середньомісячна зарплата, скажімо, першого заступника начальника «УС-30» у 2020 році перевищувала півмільйона рублів.
Не шкодує скарбниця грошей і безпосередньо на будівництво. Після того, як минулого року в ЗАТУ з Москви прибула ціла колона додаткової техніки, до схилу гори, судячи з держконтрактів, підігнали навіть новенький електровоз. Ще кілька років тому ніяких робіт там майже не велося (чи вони були закінчені, чи заморожені), але перед початком української компанії об’єкт виявився знову розконсервованим.
– Цей об’єкт жодного відношення до адміністрації не має, зовсім інша організація та керівництво, – пояснювали місцеві чиновники такий форсаж.
При цьому самі будівельники працювали і над прокладанням тунелів під легендарним палацовим комплексом в Геленджику. У портфоліо «УС-30» так прямо і сказано, що в рамках «будівництва прибережних будов №1, 2 на об’єкті «Пансіонат» у м. Геленджик <…> АТ «Управління будівництва №30» виконало проходку, кріплення та спорудження внутрішніх конструкцій ствола діаметром 10,0 метрів, глибиною 60,0 метрів, а також проходку, кріплення та спорудження внутрішніх конструкцій горизонтальних тунелів, що проходять зі ствола. Будівництво проходило з 2008 до 2010 року».
«Під будинком – цілий мурашник у скелі, – розповідав «Медузі» (визнана російською владою ЗМІ-іноагентом) будівельник Віктор. – На 14–15-му рівні – верхній блок технічних приміщень. На восьмому – винотека. На самому низу, на першому поверсі, ще технічні приміщення – і стометровий тунель, що виходить на пляж. Основний VIP-вихід у пляжну зону – коли ми будували, там передбачався траволатор – як у Шереметьєво». Словом, все було серйозно.
Мабуть, невипадково над Ямантау, як звернув увагу «Собеседник», як і над палацом під Геленджиком, Росавіація встановила безполітну зону.
Пішки туди пройти теж складно. В Уфі, щоправда, окремі агенції пропонують турпоходи на Ямантау, але при дзвоні виявляється, що йдеться про екостежку Малого Ямантау, сусідньої гори. Тоді як підземні роботи йдуть на Великому.
– Ні, на Великій ми давно не ходимо. Раніше можна було, а тепер… Ну ви розумієте.
– Не зовсім.
– Адже там… Південно-Уральський заповідник.
– Але Малий Ямантау – це також заповідник.
– Так, але, мабуть, на Великому зовсім інший «звір» водиться.
– Путін?
– Будь-яке кажуть, але краще туди не сунутися.
За охорону заповідного будівництва відповідають військові, єгері, і, судячи з держконтрактів, квадрокоптери DJI Mavic 2 Enterprise Advanced з 32-кратним збільшенням та тепловізором. Від таких (вартістю від 500 тисяч до мільйона рублів за апарат) у лісі навіть камуфляж не вкриє.
Стій, хто йде
На воєнному становищі місцеві у Міжгір’ї живуть уже давно. За пропускний режим на Ямантау відповідають, наприклад, військові частини 55041 (ФСБ) та 71111 (Міноборони). Втім, донедавна Головою комісії з організації охорони та забезпечення особливого режиму в контрольованій зоні ЗАТУ був керівник Дирекції №10 НВО «Архей». Саме особовий склад воєнізованих підрозділів цієї Дирекції забезпечував режимний статус території.
Сьогодні Дирекція як юрособа ліквідована, але зареєстроване в Пензі «Науково-виробниче об’єднання «Архей» продовжує функціонувати. Його основна сфера роботи – «діяльність, спрямована на забезпечення військової безпеки, розробка та виробництво захисно-герметичного та іншого обладнання спеціальних фортифікаційних споруд». Навіть ліцензія на «здійснення робіт, пов’язаних з використанням відомостей, що становлять державну таємницю», є. Причому ступінь секретності – «цілком таємно».
Гендиректор «Архея» Олександр Чернишков паралельно очолює «Московський Механічний Завод Спеціального Устаткування», заснований для забезпечення об’єктів спеціального будівництва Міноборони, МНС та інших міністерств та відомств інженерно-технічними засобами захисту. Завод, зокрема, виготовляє захисно-герметичні двері, систему вентиляції, вогнетривкі щити, екрановані від електромагнітного випромінювання ворота, клапани, люки, затвори… Загалом те, що потрібно для забезпечення безпеки бункерів. Один із постійних замовників продукції – міжгірське «УС-30».
До речі, колишній глава «УС», уже згаданий вище Володимир Георгієв з ГУСПу, минулого року повернувся назад до столиці, поступившись місцем іншій людині в погонах (Олександр Мансуров раніше служив у Сонячногірській в/ч 23423 – має відношення до стратегічної авіації). У Москві Георгієв якийсь час встиг попрацювати генеральним директором АТ «Трансінжбуд», а зараз обіймає там пост першого заступника. Згідно з останнім опублікованим списком Ради директорів АТ, у 2019 році до нього увійшли заступник начальника «УС-30» Олександр Пенчик та керівник ГУСП Олександр Лінець. Тобто ця контора має до бункерів певне відношення. Щоправда, на відміну від «УС-30», вона веде свою діяльність не в регіонах, а в основному в столичному регіоні.
У радянські часи «Трансінжбуд» був задуманий як організація зі створення шахтних пускових установок ракет, і хоча формально він сьогодні займається метробудівництвом, в арбітражних судах як третя особа за їхніми позовами на процесах періодично виступає путінський ГУСП. І в судах проти дигерів теж.
Не зовсім таємно
17 листопада 2015 року московського дигера Павла Софронова телефонний дзвінок розбудив о шостій ранку:
– Спочатку я скинув, але дружина здивувалася: «Це хто? Коханка? Візьми трубку!». По телефону мені сказали: «Вийдіть, ми тут ненароком подряпали вашу машинку».
Подряпаним виявилося життя Софронова. На вулиці Павла вже чатували співробітники ФСБ. Проти нього та ще кількох людей порушили кримінальну справу за те, що роком раніше у центрі Москви вони таємно проникли на підземний об’єкт. Як виявилось, секретний.
– Але жодних табличок про це не було, не було охорони, – розповів Софронов «Собеседнику». – Адже ми там неодноразово лазили. Тунелями, в які ми спускалися під землю метрів на 200, можна було ходити кілька годин і нікого не зустріти. Десь світло горіло, десь була розруха. Зустрічалися зали заввишки у 12-поверховий будинок та завдовжки кілька кілометрів… За ті гроші, на які це створили, гадаю, можна було б місто-мільйонник збудувати.
Лише від слідчих дігери дізналися, що об’єкт, на якому вони пробралися, закріплений за компанією «Трансінжбуд», проникнувши на який вони отримали «відомості, що становлять державну таємницю». У результаті Павлу впаяли три роки умовно (одного з його товаришів відправили до колонії суворого режиму). Після вироку Софронов був змушений виїхати із росії.
Той антидігерський процес став тригером законодавчих поправок, які Держдума внесла до статті 20.17 КоАП («Порушення пропускного режиму об’єкта, що охороняється») та до КК (стаття 215.4): для дигерів було збільшено штрафи та введено покарання у вигляді позбавлення волі.
Користуючись нагодою, рік тому Мосміськсуд вже засудив до 5 років дигера та блогера Андрія Пижа за те, що той ненароком проник на режимний об’єкт. Конкретна адреса не звучала, але товариші Пижа припускають, що йдеться про підземну систему «Метро-2» – мережу тунелів, які пов’язують урядові установи Москви (перш за все, Кремль) з бункерами в Москві, Балашихі, Чехові і мало не в Калузі. .
Цього року Держдума пішла ще далі. За погодженням з адміністрацією путіна було розроблено законопроект про розширення повноважень Головного управління спеціальних програм. Наразі співробітники ГУСПу отримали право не просто затримувати порушників режиму, а й відкривати по них вогонь. При тому, що порушники самі часто не знають, що вони щось порушують, бо деякі об’єкти ГУСП настільки секретні, що жодних табличок про їхню секретність на них навіть немає.
Бункерна реновація
«Вхід на територію у захисній масці та рукавичках. Адміністрація». І все. Жодних тобі «Закритий об’єкт» або «Стій! Стріляю…». Навіть не згадано, що писала це не просто адміністрація, а адміністрація путіна.
Один із несекретних секретних об’єктів із такою табличкою на вході «Собеседник» виявив біля Мічурінського проспекту Москви. Судячи з карти, формально на обгородженій бетонним парканом території розташована якась ритуальна фірма, яка за 310 000 рублів обіцяє будь-якого ВІПу надовго прилаштувати під землю.
– На цю адресу у нас нікого немає, – повідомили «Собеседнику» ритуальники.
– Раніше казали, що тут був в’їзд у бункер Путіна. Тепер не знаю, – знизує плечима мешканець будинку навпроти. – Але машини регулярно їздять.
Справді, біля металевих воріт «Собеседник» замість катафалка розглянув вантажну машину з держномером Х***УВ військової частини 95006, що належить ГУСП, організації, яка справді ховає ВІП під землею.
І таких об’єктів по столиці — не один десяток: Лучників провулок (неподалік Луб’янки), Хрестовоздвиженський (біля Міноборони), Таганка (поряд із бункером Сталіна), багато сконцентровано навколо колишнього пустиря, який дігери називають «Раменки-43», розповідаючи, що саме в цьому місці розташоване ціле підземне місто, пов’язане тунелями з Кремлем. Тільки на модернізацію трьох ліфтів та їх автоматики «Трансінжбуд» на замовлення розташованої там військової частини ГУСП планував витратити по кошторису майже 55 млн. рублів. Уявляєте, якої глибини має на пустирі бути ліфтова шахта!
Ось тільки пустиря у Раменках уже майже немає. Одну половину ділянки за прямою вказівкою путіна віддали під Технологічну долину МДУ — там зараз під егідою фонду «Іннопрактика» споруджують наукові корпуси. Очолює фонд Катерина Тихонова, також відома як дочка путіна. Тож там у російського президента все під контролем.
Частина земель у другій половині ділянки належить АТ «Трансінжбуд» та військовим частинам низки спецслужб, включаючи, звісно, ГУСП. Тобто і цю територію над передбачуваним підземним містом також контролює Кремль. Тут навіть збудовані житлові будинки, в яких розквартировані співробітники Федеральної служби охорони та ФСБ. Крім того, тут же бадьорими темпами ведеться створення нового житлового кварталу, причому будує його нещодавно створена компанія «Альміс-Інтеграл», що і технологічний центр МДУ. І квартири в цих новобудовах на ринку теж не продаються — їх щедро пообіцяли віддати переселенцям за реновацією. Щоправда, у якому відомстві мають слугувати ці переселенці, так і не повідомили.
Будівництво заплановано закінчити до травня наступного року. Тоді бункер у Раменках, про який говорять дігери, остаточно виявиться прикритий житловими будинками, як живим щитом. Де ви бачите бункер? Звичайний цивільний об’єкт!
Якщо завтра війна
– Коли ми там лазили, ця структура виглядала небоєздатною, – згадує Павло Софронов.
Можливо, нашу з ним розмову прослуховували. Принаймні після нього сторінка Павла в VK виявилася заблокована «на підставі вимоги Генеральної прокуратури Російської Федерації».
Втім, у будь-якому випадку, за кілька років, що минули після вилазки дигерів, у підземному світі все могло змінитися. Розконсервували об’єкт у Ямантау, активізувалися роботи у Раменках, почали укладати нові держконтракти – за повіркою приладів радіаційної та хімічної розвідки, які призначені для використання на бронеоб’єктах, із закупівлі комплексів для виявлення каналів витоку мовної інформації та апаратів для виявлення жучків, для придбання обладнання системи постановки віброакустичних та акустичних перешкод, апаратно-програмних психодіагностичних комплексів, дихальних апаратів на стислому повітрі.
Мало того, що «Трансінжбуд» на замовлення військової частини ГУСП за 112 млн. рублів забезпечив столичний прихисток путіна Системою контролю параметрів повітряного середовища (СКППС), яка призначена для автоматичного безперервного дистанційного контролю радіаційної обстановки та вимірювання рівнів іонізуючих випромінювань. На озброєнні охоронців президентських бункерів знаходяться й більш мобільні дозиметри гамма-випромінювання ДКГ-02У «Арбітр» та МКС-10Д «Чібіс», дозиметри ДКС-АТ3509, ДКС-04, ДБГ-06Т та ДКГ-02У, пристрої вимірювальні УІ-1 вимірювачі потужності дози ІМД-1р, ІМД-2НМ, ІМД-21, ІМД-1р(с), ІМД-7НС, ІМД-7Н, ІМД-7С та ІМД-12, рентгенометри ДП-3Б та ДП-5А (Б, В ), радіометри КРА-1 та КРБ-1, радіометри-дозиметри ДКГ-07БС, джерела іонізуючого випромінювання 1СО, вимірювальні пристрої ГО-32 «ЛЮМІН» ІУ-1…
Словом, спірне питання, наскільки росія готова до звичайної війни, але до ядерної вона, мабуть, готова. Принаймні одна людина має в ній шанс вціліти, принаймні комфортні можливості для цього вона собі створила… Звичайно, складно припустити, скільки сил і трильйонів рублів пішло на те, щоб створити і підтримувати таку розгалужену секретну систему забезпечення безпеки не всієї країни, а лише її першої особи з його свитою. Але для захисту Батьківщини у нас нічого і нікого не шкода, особливо, якщо врахувати, що під словом «Батьківщина» сьогодні всі мають на увазі різне.
Як повідомляло Інше ТВ, Ексглава ЦРУ: ціна війни в Україні для Росії стане непомірною, але “переможця у війні не буде”
