Що заважає депутатам відновити декларування, через що справа ексголови НБУ рухалася так довго і чому про САП знає майже весь світ — розповів Артем Ситник.
Незадовго до закінчення каденції на посаді директора Національного антикорупційного бюро Артем Ситник отримав пропозицію від голови Нацагентства з питань запобігання корупції Олександра Новікова перейти на роботу в НАЗК.
12 травня Ситник офіційно став заступником голови агентства. Там він координує роботу НАЗК у питаннях запобігання конфлікту інтересів і фінансового контролю.
Фінансовий контроль передбачає перевірки декларацій, спецперевірки під час відбору суддів, прокурорів тощо, а тако моніторинг способу життя чиновників (чи відповідає рівень їхнього життя офіційним доходам). Якщо ні, то таке майно можуть конфіскувати.
“Пілотна така справа — це відома справа про жомову яму Ківи. Зараз є й інші рішення. Нові позови ми також готуємо”, — каже Ситник.
Про корупцію в Україні під час війни, санкції проти росіян та можливу образу народних депутатів на НАЗК — читайте в інтерв’ю Артема Ситника LIGA.net.
Як війна ускладнила антикорупційну роботу?
Початок війни ускладнив роботу усім. Декларування призупинили, повні перевірки також. Ми ініціювали питання про законопроект щодо відновлення декларування та повноважень НАЗК з проведення перевірок. Якщо міністр може брати участь у засіданні уряду, депутат — у засіданні Ради, то декларації також вже можна подати.
…І законопроект вже мали голосувати, але передумали.
Ну нібито мали, але такі законопроекти завжди важко йдуть через парламент. Зараз ухвалити його хоча б у першому читанні, але чомусь…
Представники владної фракції вам пояснювали цю затримку?
Не пояснювали. Але ми багато протоколів склали по народним депутатам у межах виявлення корупційних схем при перетині кордону. Можливо, це стало причиною.
Образились?
Маємо таку ситуацію: головою фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією був зареєстрований законопроект, але чомусь темп його просування після презентації дослідження про перетин кордону та оприлюднення позиції НАЗК щодо призначення пана Чернишова до Нафтогазу знизився.
Але я не буду робити висновків, в яких я не впевнений на 100%.
Проте маємо такий збіг…
Так, хронологію маємо таку.
Щодо згаданого дослідження про перетин кордону. Чи був якийсь фідбек від прикордонників, уряду, Офісу президента? І чи є якісь дані, скільком українцям вдалось перетнути кордон таким чином?
Не так важливо, яка кількість тих, хто незаконно перетнув кордон. Суть в тому, що є системна проблема, яка потребує вирішення. Ми фіналізували це дослідження і направили його до Офісу президента, уряду.
Від Прикордонної служби ми фідбеку не чекаємо, адже вона працює у межах тих правил, які є. Ось людина їде з листом військової адміністрації — прикордонник не може визначити, волонтер це чи псевдоволонтер.
З чого потрібно почати — з внесення змін до указу президента, бо тільки президент може заборонити виїзд за кордон під час воєнного стану.
У нас зараз є фідбек уряду, де прем’єр-міністр доручає певним міністрам опрацювати пропозиції НАЗК, а НАЗК — скоординувати цей процес. Але імплементація усіх рекомендацій розпочнеться тільки після врегулювання ситуації у конституційний спосіб (тобто внесення змін до указу президента — Ред.).
Ви так завуальовано кажете, що Офіс президента нічого не сказав?
Я сказав, від кого був фідбек. Від кого не було фідбеку, про тих я не сказав. Очевидно, тим, хто спровокував таку ситуацію, не хочеться визнавати та виправляти свої помилки.
Але це необхідно зробити. Бо якщо не внести зміни до указу президента про запровадження воєнного стану і не затвердити їх у парламенті, підґрунтя для корупційних зловживань при перетині кордону нікуди не зникне.
А були якісь історії з відомими людьми?
Я не хочу називати якісь прізвища, бо все це породжує позови в суди тощо. Але, наприклад, один відомий олігарх і колишній нардеп намагався виїхати як водій фури. Це виглядає смішно, якби не було так сумно.
Бо практика показує, що люди, які мають гроші, можуть виїхати за кордон: на відпочинок, чи щоб привезти євробляхи, якийсь товар тощо. Є багато телеграм-каналів про перетин кордону, де вказані суми за вирішення цього питання. А є люди, які справді мають виїхати, але не можуть цього зробити. Це ганьба.
Недавно наші колеги опублікували розслідування про голову Дніпропетровської ОВА Валентина Резніченко. Ми знайшли в реєстрі, що НАЗК також цікавилось компанією “Будінвест Інжиніринг” та її зв’язком з Резніченком. Що там було?
Це було не перше розслідування, ми розпочали свій моніторинг у серпні, коли вийшло розслідування “Наших грошей”. Це було схоже саме на конфлікт інтересів, бо є пов’язані особи: є розпорядник бюджетних коштів і є фірма, бенефіціар якої пов’язаний з розпорядником.
І ми мали розібратись, чи є там конфлікт інтересів. Із самого початку нас ігнорували в Дніпропетровській ОВА, документи не видавали. Усі протоколи, що ми складали, в судах не розглядались, припис, який я вносив для видачі документів, також ігнорувався.
Тому було очевидно, що щось там не те, раз є такий супротив. Потім ми пішли з іншого боку: у мене, як у заступника голови НАЗК, є можливість розкриття банківських рахунків, що сприяє проведенню моніторингу.
У підсумку ми вирішили скласти або адмінпротокол, або висновок про наявність кримінального правопорушення, але тут саме вийшли журналістські розслідування. Тому ми систематизували матеріали, які в нас були, і направили їх до антикорупційної прокуратури для долучення до тієї справи, яка вже була зареєстрована.
Наскільки це великі суми у масштабі регіонів?
Ми дивились розподіл по областях, і сума, яка фігурувала в розслідуванні (1,5 млрд грн — Ред.), була однією з найбільших серед регіонів, яким були виділені кошти на ремонт доріг.
НАЗК рекомендувало Кабміну змінити статут Нафтогазу, щоби призначити Олексія Чернишова на посаду керівника. Уряд це зробив, то претензії зняті?
Одразу хочу уточнити, що у Чернишова не було конфлікту інтересів, це трохи інше обмеження.
У законі “Про запобігання корупції” є обмеження, що публічний службовець, який приймав рішення щодо юридичної особи приватного права, упродовж року не може займати керівні посади в ній.
Немає жодних порушень в діях Чернишова, але така конструкція забороняла його призначення на посаду голови правління Нафтогазу, бо він входив до складу Кабміну, який виконував функції наглядової ради і загальних зборів Нафтогазу.
Тому ми написали: якщо Нафтогаз буде юрособою публічного права, це обмеження щодо його призначення зникає, жодних порушень не буде.
Уряд відреагував на це і перед призначенням змінив статут компанії — прибрав з нього пункт, що це юрособа приватного права.
Але уряд прямо не прописав, що це юрособа публічного права.
Це не обов’язково. Нафтогаз по своїй суті є юридичною особою публічного права, тому що утворений указом президента, має стратегічне значення, забезпечує енергетичну безпеку держави тощо.
Але колись формально прописали в статуті, що Нафтогаз — юрособа приватного права. Зробили це, очевидно, аби не подавати декларації. Ось не так давно Енергоатом з цією ж метою хотів змінити свій статус як юридичної особи публічного права на юридичну особу приватного права.
Зараз, після зміни статуту, ми вважаємо, що рекомендація НАЗК виконана, тому ми підготували роз’яснення, щоб у Нафтогазі готувалися подавати декларації.
Чи працює далі Міжвідомча робоча група (МРГ) щодо введення санкцій проти російських компаній та фізосіб? Слід очікувати нових санкцій?
МРГ є координуючим органом, її робота закінчується подачею відповідних пропозицій про запровадження персональних санкцій (запроваджує їх указом президент — Ред.). Метою МРГ було об’єднання органів, дотичних до введення санкцій. Для пришвидшення і координації санкційної роботи в Україні створили Міжвідомчу робочу групу (МРГ), до якої увійшли представники багатьох відомств: Офісу президента, НБУ, СБУ, НАЗК, Офісу генпрокурора, Служби зовнішньої розвідки та семи міністерств.
НАЗК з початку введення воєнного стану ідентифікувало понад 24 000 фізичних та юридичних осіб, які, на думку Агентства, мають бути під санкціями. Ми за одне засідання не можемо обробити все, тому в МРГ є план (я його розкривати не буду). Думаю, цей процес наприкінці цього року, або, можливо, на початку нового, буде закінчено.
Паралельно включиться інший механізм — механізм подачі позовів до Антикорупційного суду і стягнення активів підсанкційних осіб.
Довгий час серйозні санкції та конфіскація майна були лише проти одного російського олігарха (Володимира Євтушенкова — Ред.). Здавалось, що санкційна політика на паузі. У чому була затримка?
МРГ і з’явилась, коли було визнання, що процес іде, м’яко кажучи, повільно. Думаю, з часом відповіді на це питання будуть оприлюднені, але зараз не хотілось би піднімати градус.
Все ж таки, дякувати президенту та уряду, МРГ була створена, і в ній всі необхідні органи, які працюють як один механізм.
Президент вже підписав указ про санкції стосовно приблизно 4000 осіб. Усі вони пройшли через робочу групу? Чи є якісь особи, яких МРГ додала у список, але в підсумковий указ президента вони не потрапили?
Ні, такого нема. Обрано такий формат роботи, що перелік формується за участі всіх дотичних органів, тому якщо хтось когось не додає, це стає помітно.
Санкції проти Романа Абрамовича у тому вигляді, в якому їх ввели, це консолідована позиція МРГ? Чи це вже пізніше додали?
Що мається на увазі?
Те, що на нього санкції не поширюються до завершення обміну полоненими та тілами загиблих.
Все те, що відбувається до указу президента, — це дорадчий процес для основного суб’єкта — президента, який бачить широкий контекст. Тут можливі такі рішення, які можна пояснити. Мені здається, за коментарем з цього приводу вам краще звернутись до Офісу президента.
Коли ви були директором НАБУ, чи була у вас бесіда з президентом щодо призначення Кирила Шевченка на посаду голови НБУ? Бо писали, що ви розповіли Зеленському про кримінальну справу щодо Шевченка.
Я не знаю, звідки у вас така інформація. Мене трохи здивувало саме призначення, бо тоді вже в ЗМІ писали про ту схему, яку ми розслідували.
Ми часто реєстрували справи на основі таких публікацій, журналістських розслідувань. І такі публікації про Укргазбанк (який очолював Шевченко — Ред.) були. Тому якщо хтось хотів дослідити кандидатів, інформація була відкритою.
Але від вас була комунікація з президентом щодо цього?
Яка комунікація може бути, якщо моїм завдання було розслідувати справи.
Так збіглось, що пан Шевченко подав у відставку, поїхав з країни і вже після з’явилась інформація про кримінальну справу. Виглядає, що Офіс президента тримав у шафі це.
Це не відповідає дійсності. Був указ президента про те, що міністр фінансів та голова НБУ уповноважені на підписання міжнародної угоди. Потім з’явилась інформація, що голова НБУ подав заяву, а потім з’явилась інформація, що є підозра (Шевченку — Ред.).
Друге. Справа по Укргазбанку була до виборів президента, там тривала експертиза і встановлення збитків. Завершилось це, якщо не помиляюсь, або наприкінці 2021 року, або на початку 2022-го.
І ми вже були готові виходити на завершальний етап справи, але самі розумієте, які події відбулись, і це питання стало на паузу.
Прокурори вже вивчали матеріали, писали підозри. Там достатньо складна структура підозри. Орієнтовно кінець лютого — початок березня ми планували вже визначатись з фінальним рішенням.
Фінальне рішення — оголосити підозру?
Це аналіз та висновки по зібраних доказах та, відповідно, оголошення підозр.
Тобто ви планували наприкінці лютого — на початку березня оголосити підозру пану Шевченку, але через війну цей процес затягнувся?
Звичайно. Тоді ж діяльність НАБУ і НАЗК призупинилась, НАБУ майже всім складом переключилось на протидію агресії.
Коли ситуація під Києвом змінилась (це вже були останні тижні моєї каденції), я зрозумів, що актуальність такого органу як НАБУ не тільки не втрачена, а в рази зростає. І тоді я поставив собі завдання повернути НАБУ до виконання основних функцій.
Частково я це встиг зробити, а потім процес (повернення до профільної роботи — Ред.) завершився вже з виконувачем обов’язків директора.
Зараз вже можна побачити роботу НАБУ по топ-корупції, є серйозні суб’єкти: голова Рахункової палати, голова Нацбанку по подіях Укргазбанку, Укрнафта, підозри по якій я ще в 2019 році направляв в САП, і так далі.
Скажіть, а в чому проблема? Ось змінився керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), і багато справ, які здавались уже похованими, — Роттердам+, Укрнафта — знову стають актуальними. На якому етапі все це блокувалось раніше?
Частково відповідь на це можна знайти, якщо спостерігати за призначенням нового керівника САП. Про це знала ледь не вся планета. Там невеличкий орган, 50 прокурорів, але таке враження, що про нього знає увесь світ. Те, що відбувалось із відбором, іноді виглядало як ганьба.
Чому так? Ну, мабуть, тому, що ця посада надзвичайно важлива. Коли немає голови САП, його функції виконує генпрокурор, який не має таких гарантій незалежності, який все ж таки призначається через політичну процедуру, а не конкурсну.
Перші дні нового голови САП показали, чому ця посада така важлива, і чому вона повинна мати значні гарантії незалежності.
Скільки про той же Роттердам говорили, і щоразу справа безпідставно закривалась. Укрнафта — ви ж самі знаєте, хто стояв за цією структурою (олігарх Ігор Коломойський — Ред.). Була така дивна ситуація, коли ми подаємо позов в інтересах Укрнафти, а представники Укрнафти виступають проти нас.
Я писав про це всім: голові уряду, голові Нафтогазу. Але всі розводили руками — ми не будемо нічого робити.
Зараз ці справи знову актуальні, бо прийшла нова людина зі свіжим поглядом і прийняла рішення.
