Білоруський диктатор Олександр Лукашенко активізував спроби відновити діалог із західними країнами.
Про це повідомляє Центру протидії дезінформації при РНБО України.
Рішення Кремля провести псевдореферендуми на окупованих територіях України й оголосити мобілізацію остаточно позбавляють диктатора Лукашенка можливості і надалі залишатися пасивною підтримкою російської агресії. Він стоїть перед вибором: або різко відмежуватися від росії, або включитися у тотальну війну.
Перша реакція офіційного Мінська на новини про мобілізацію вказувала скоріше на бажання дистанціюватися від майбутньої ескалації. Лукашенко заявив, що Білорусь «не планує» нападати на Україну і в нього «немає бажання» відправляти співвітчизників воювати.
Під час зустрічі секретаря Ради безпеки Білорусі О.Вольфовича і секретаря Ради безпеки рф М.Патрушева будь-які натяки на можливу мобілізацію в Білорусі були відкинуті під приводом того, що «народ Білорусі та країна і так мобілізовані».
Сам Лукашенко взагалі не коментував мобілізацію у самій росії та «референдуми» на окупованих територіях, запевнивши, що «не буде жодної мобілізації.
Глава МЗС РБ В.Макей в інтерв’ю France 24 максимально ухилився від коментарів на тему «референдумів», але зазначив, що «білоруська влада вивчає ситуацію і ухвалить рішення відповідно до наших національних інтересів, а не інтересів будь-якої іншої країни». Макей також зазначив, що Білорусь «не братиме участі у цій війні», причому, сказав саме про війну, а не про «спеціальну військову операцію».
Бажання офіційного Мінська дистанціюватися від ситуації в росії виглядає цілком закономірним.
Санкції Заходу та втрата українського ринку кинули економіку Білорусі в рецесію, падіння ВВП Білорусі нинішнього року складе близько 10%. При цьому Москва не може компенсувати Білорусі всі її економічні втрати, навіть попри надприбуток, отриманий від постачання енергоносіїв до Європи.
Задумана Путіним ескалація ставить Білорусь перед загрозою прямого вступу у війну. У разі визнання режимом Лукашенка псевдореферендумів, він повинен вважати будь-який наступ ЗСУ атакою на російську територію. В такому разі набирають чинності зобов’язання двосторонніх угод Москви і Мінська в рамках Союзної держави, що змусить білоруську армію вступити у повномасштабну війну.
Військова доктрина Союзної держави передбачає, що Білорусь і рф «розглядають будь-які дії із застосуванням військової сили, спрямовані проти будь-якої з держав-учасниць, як зазіхання на Союзну державу в цілому і вживатимуть відповідних заходів у відповідь з використанням усіх сил і засобів, що перебувають у їхньому розпорядженні».
Білоруське суспільство та білоруські військові різко проти безпосередньої участі Білорусі у війні з Україною.
На тлі розуміння всіх ризиків від такого рішення для себе самого та свого режиму, Лукашенко активізував спроби відновити діалог із Заходом та досягти з ним сепаратної домовленості.
Під час кулуарних зустрічей із західними дипломатами на полях сесії, очільник МЗС РБ пропонував Заходу «перегорнути сторінку» конфронтації та зняти санкції з калійної галузі, пообіцявши поступово звільняти політв’язнів. Проте головним меседжем Макея для Заходу стала необхідність рятувати Лукашенка від росії та пропозиція залучення офіційного Мінська в якості медіатора перемовин між Україною та рф.
Офіційних заяв із цього приводу не було, адже сьогодні режим Лукашенка не може запропонувати Західним столицям поступок, на які там чекають. Але в умовах затяжної міжнародної ізоляції режиму Лукашенка така кулуарна домовленість дозволила б режиму Лукашенка впевненіше відчувати себе у відносинах з москвою.
Проте події останніх днів вказують на те, що кремль більше не збирається миритися з пасивною роллю Білорусі в конфлікті з Україною та спробами отримати підтримку Заходу. Адже втрата Білорусі загрожує путіну серйозними ускладненнями – доведеться або йти з країни, або повноцінно її окупувати, відволікаючи частину сил від війни з Україною.
Путін зробить усе, щоб примусити Лукашенка піти на такий крок.
Насамперед, звужуючи поле для маневрів Мінська, головною політичною ціллю стає посилення міжнародної ізоляції режиму Лукашенка та обмеження його можливостей нормалізувати відносини з рештою світу.
З огляду на специфіку ситуації, не видається фантастичним сценарій палацового перевороту і навіть фізичної ліквідації Лукашенка в разі його відмови підкоритися путіну. За такого варіанту влада перейде до Ради безпеки Білорусі, яку очолює «ключовий агент впливу кремля всередині режиму Лукашенка», – випускник академії Генштабу рф генерал-лейтенант Олександр Вольфович.
Таким чином, Лукашенко стоїть перед вибором: або він входить в конфронтацію з путіним і робить різкий поворот на Захід, або приймає рішення про безпосередню участь білоруських військових у вторгненні в Україну.
Незважаючи на заяви Лукашенка про намагання утриматись від цього кроку, ймовірність останнього сценарію на сьогодні залишається досить високою.
Хоча аналітики Інституту вивчення війни вважають малоймовірною безпосередню участь Білорусі у війні проти України, формально країна залишається союзником рф та плацдармом можливого наступу. З 24 лютого Мінськ став фактичним учасником агресії росії проти нашої країни, надавши свою територію для ракетних обстрілів українських міст та логістичної підтримки російської армії. Зараз із Білорусі в Україну пробираються російські диверсійно-розвідувальні групи для терактів та вбивства українців.
Наразі ескалації присутності з боку рф на території Білорусі не спостерігається, хоча біля кордонів з Україною розміщено до семи батальйонно-тактичних груп білоруських військових та готуються місця для дислокації 20 тисяч мобілізованих з росії.
