Ексспікер Верховної Ради Дмитро Разумков розповів, коли дізнався про плани масштабного нападу рф на Україну, війну, вибори та те, як країна буде переживати зиму
Дмитро Разумков вже майже рік — не спікер Верховної Ради України, у відставку його відправляли зі скандалом, зараз очолює свою депутатську групу “Розумна політика”, яка складається здебільшого зі “Слуг народу”. В інтерв’ю “Телеграфу” розповів про перші години та дні війни, як була підготовлена Верховна Рада, що перед вторгнення казав голова ГУР Кирило Буданов, чи вистачить Україні електроенергії взимку та чому зараз парламент втратив свою суб’єктність.
– Коли ви в перший раз дізнались про можливість повномасштабної війни?
– Інформація про можливість повномасштабного наступу в мене з’явилась до нового року. Впевненість в тому, що війна буде — з початку лютого. В мене є фотографія, де видно, що ще 13 лютого в моїй спальні лежали кофри зі зброєю. Багатьом колегам я казав, що війна буде, але вони крутили пальцем біля скроні.
Путін робить так, як робив Гітлер, і час наступу був обраний відповідний. Я до четвертої ранку не спав, потім приїхав в свій офіс. Туди ж приїхали мої колеги.
В мене до того були розмови з високопосадовцями, які казали, що наступу не буде, і максимум, що це будуть якісь дії на Сході. Але в мене за власним відчуттям було декілька сценаріїв розвитку: перший — росіяни йдуть через Житомир, Вінницю і доходять до Придністров’я, і так ріжуть нам шляхи сполучення і поставок зброї. Другий — створення так званої Новоросіі, це Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області. На щастя, завдяки нашій армії їм це не вдається.
– А коли саме вас викликали до парламенту, чи була підготовка?
– Не викликали. Жодних мобілізаційних планів для депутатів не було. Нардепам сказали, що їм треба приїхати в свої кабінети, бо якщо щось розпочнеться, то там бодай буде зв’язок. Я тоді сказав колегам, що цього робити не можна, бо диверсанти чи десант якраз прийдуть до наших кабінетів. Я говорив, що треба збиратись в іншому місці, щоб хтось один поїхав і отримав інформацію і далі вже рухатись на засідання. Наш план спрацював.
Але, на щастя, росіянам не вдалось “покласти” нам зв’язок. А якщо б не було зв’язку, то були б великі проблеми із засіданням Верховної Ради.
– А як була організована охорона парламенту, урядового кварталу? Бо те, ще я чула, говорить про те, що процес був швидше хаотичний, ніж організований
– Все відбувалось хаотично та неорганізовано, це правда. На щастя, не довелось випробовувати охорону Верховної Ради чи Офісу президента. Дехто розповідає, що були запеклі бої на Печерських пагорбах, але я весь час був в Києві й перші дні в урядовому кварталі, ніяких бойових зіткнень там не було.
– Знаю, що депутатам були роздані конверти на випадок якихось надзвичайних дій, але загалом все вирішувалось потім в Офісі президента. А якісь плани, наради щодо цього від Апарату парламенту були?
– Плани були, але вони не спрацювали. На мою думку, підготовка була здійснена неналежним чином. І якщо б не стало зв’язку, то плану Б не було. Ключовим завданням парламенту було проголосувати за введення воєнного стану. І треба віддати належне, велика кількість народних депутатів приїхали до Ради, розуміючи, що це може бути останній їх візит.
– Про ОП я мала на увазі нараду з керівниками фракцій, депутатських груп…
– Вона вже була після того, як відбулось засідання ВРУ. Я на ній також був присутній. Президент був на Банковій. Історії про те, що він кудись поїхав — неправда. Я його сам бачив. Була робоча обстановка в ОП. Можливо, я не бачив всіх заступників голови ОП, але президент точно був.
І це було важливо, тому що якби президент переїхав хоча б у Львів, то це б негативно вплинуло на настрої і моральний дух.
Так само, якби ми провели засідання парламенту в інших будівлях. Але і я, і інші колеги виступили з тим, що засідання обов’язково мало б проводитись у стінах ВРУ на Грушевського, щоб показати, що депутати залишились тут і не поїхали на Захід країни чи за кордон. І насправді багато депутатів залишилось в Києві, хоча були і ті, хто поїхав у “Львівський котел”.
– Голова ГУР Буданов, я це точно знаю, чи не єдиний, хто ще восени у розмовах з іншими посадовцями говорив, що війна все ж таки буде, і навіть розповідав, як саме все відбуватиметься. Але йому не вірили. До вас якась така інформація тоді доносилась?
– Я вже в жовтні не був головою ВРУ, мене відправили у відставку. У мене не було таких розмов з Кирилом Будановим, тоді я вже не отримував оперативну інформацію (голова парламенту, президент, прем’єр від розвідки отримують оперативну інформацію про стан справ на фронті і результати їхньої роботи).
Але так, єдина розвідка, яка казала, що буде війна — це ГУР, Буданов. Він ходив по лезу, тому що єдиний розповідав, що все може бути погано, і його могли відправити “відпочивати”. І він же казав про наступ і 23 лютого.
Він молодець, що підготував ГУР. Перша лінія оборони в Києві була річка Ірпінь, де в Мощуні не залишилось жодного цілого будинку. Там стояли: частина 72-ї бригади, ГУР, частини спецназу НАБУ (це колишня Альфа), частини Альфи, частина спецназу ДБР, ТРО.
– Ще про Азов мені казали.
– Не знаю про них, але ще були ССО. Це ті, хто фактично захистили Київ. Тому що якщо б ворог зміг організувати переправу через річку Ірпінь і перекинути сюди техніку, то ми б мали величезні проблеми.
Я пам’ятаю розмову з мамою 24 лютого. Хтось розповідав, що з Білогородки йдуть танки. А це десь метрів за 800 від мого будинку. Вона каже: ну шо? Коктейлі Молотова є? Ну тоді жгітє. Тобто навіть до такого доходило.
Тому щодо Буданова — все так. А от щодо Херсону, я переконаний, була зрада. По Харкову також. Я вважаю, що голову Харківського СБУ треба було б відправити не лише у відставку. І Баканова відстороняли з досить дивним формулюванням. Кожен зрадник повинен отримати по заслугам.
– Ще про 23 лютого. Тоді в Раді весь день намагались приймали надзвичайний стан, а чому вже тоді не проголосували за введення воєнного стану? Деякі депутати ввечері натякали, що якщо треба, то ми зберемось вранці і проголосуємо воєнний стан.
– Я якраз казав, що треба приймати не надзвичайний стан, а вводити воєнний стан, тому що ми знаходимось на порозі війни. Треба було убезпечувати населення, можливо, про це не треба було казати по телевізору, але це треба було робити.
Дискусія щодо надзвичайного стану була навіть не про безпекові речі, а навколо свободи слова, доступу журналістів, заборони політичних партій. І дискусія була між керівництвом парламенту і Офісом президента.
– Щодо подальшого запровадження воєнного стану. Чи є запобіжники запроваджувати його постійно і надалі? Враховуючи те, що сказав Залужний та Забродський у своєму тексті про війну і у 2023 році, як це відобразиться на проведенні виборів? Адже були думки провести дострокові вибори
– Вірогідність непроведення виборів у 2023 році є. По-хорошому, потрібно входити в режим війни з рф. Війна з росією офіційно досі не оголошена. На підтримку наших іноземних партнерів це не вплине.
А зараз постійно заносяться укази про продовження воєнного стану. І не проголосувати за них не можна, але і закривати очі на проблеми, які існують — теж. Про дивні податкові ініціативи, про свободу слова. Бо спочатку вони скасовують мито, а потім проходить декілька місяців, і виявляється, що не так порахували. Ніхто за це відповідальності не несе. Потім просто повернули мита.
Те ж саме й щодо ввозу автомобілів з Європи. Просто не треба було давати можливість завозити Майбахи та інші елітні авто. Так само незрозуміла ситуація і з приватизацією під час війни. При чому, спочатку це називалось релокація, а тепер під приватизацію підганяють і порти.
– Повертаючись до питання, може так статись, що виборів якийсь невизначений час не буде?
– Я чув багато ідей, що дехто хотів провести вибори навіть зараз, у вересні. Але це безглуздо. Вибори під час воєнного стану заборонені Конституцією. Чув ідеї про вибори весною наступного року, але треба як мінімум пройти непросту зиму.
Чергові вибори заплановані в жовтні 2023 року. І я не впевнений, як їх проводити. Для того, щоб хоча б звести нові виборчі списки, знадобиться до пів року. І лише після цього можна буде проводити вибори. Або тоді треба буде скасувати воєнний і надзвичайний стани. Хоча у деяких в головах вже війна закінчилась, і почалась велика політика. Але якщо не перемогти у війні, то виборців не буде.
– Щодо нинішньої роботи Верховної Ради. Є розмови про те, що вона майже втратила свою субєктність, що все приймається в ОП, а депутати опозиції домовляються про те, щоб якось потрапити в ефір, знімаючи свої правки. Залишки ОПЗЖ часто голосують разом з владою. Наскільки зараз до депутатів прислухаються? Яка механіка роботи парламенту зараз?
– На жаль, Рада втратила свою суб’єктність. Погоджувальні ради відбуваються, але рішення приймаються “Слугою народу”, бо в них більшість. Але парламент зараз не видно і не чутно, і це робиться навмисно, я в цьому переконаний. Останнє, що зробили — це заборонили трансляцію засідань телеканалом Рада.
Так, є об’єктивна реальність: під час воєнного стану функціонал парламенту більш вузький, ніж у Кабміну. Але Кабмін теж не суб’єктний. Просто є більш-менш ефективні міністри. Під час воєнного стану, згідно з Конституцією, збільшені повноваження президента, і точкою прийняття рішень зараз якраз і є Офіс президента.
– Щодо Уряду: чи буде він замінений ближчим часом? Знаю, що такі дискусії ведуться, навіть говорять про об’єднання міністерств.
– По окремим міністрам теоретично це можливо. Я чув, що хотіли у вересні, але вже не бачу такої можливості. Треба розуміти, хто на заміну. Я не вірю, що прийдуть суперпрофесіонали і все змінять. Якщо говорити, що Кабмін можуть зняти, щоб скинути негатив, то я не впевнений, що це буде панацея. Враховуючи непросту зиму, яка нас чекає, такий сценарій можливий хіба що навесні.
– А що думаєте щодо можливого об’єднання міністерств?
– Я був проти об’єднання міністерств і комітетів, ще коли ми приходили до влади у 2019 році. Ми спочатку об’єднали, а потім почали знову роз’єднувати.
Я пригадую, як колись моя керівниця в Кабміні казала, що будь-яке скорочення штату в уряді призводить до того, що треба купувати нові стільці в кабінеті. Справа не в кількості міністерств, а в заміні людей.
– Ви вже казали про непросту зиму, і звичайно, що зимою буде важко, і не тільки нам. На цьому тлі таких новин, чи достатньо робить Нафтогаз, щоб підготувати країну?
– Вони закликають готувати ковдри. Ще у квітні ми з колегами казали про необхідність підготовки до зими. На що чув, що в нас все добре. А в кінці липня ми розмовляли з міністрами і вони казали про план в 19 млрд. На жаль, зараз ми маємо близько 13. Це результат роботи керівництва Нафтогазу. Зараз їм виділили 201 млрд гривень, але це ні до чого не призвело.
А в нас є велика проблема з ЗАЕС, тому що вона в минулому опалювальному сезоні давала майже половину потужності. В Україні 15 енергоблоків різної потужності. Загальна їхня потужність — 13880 мегаватт. ЗАЕС дає шість мегаватт. І якщо ворог буде бити по об’єктам вироблення тепла та електроенергії, то ми можемо отримати колапс.
– До вас, як до спеціаліста в політтехнологіях. Якийсь невеличкий відсоток людей, умовно проросійських чи співчуваючих в Україні залишиться, що робити з цією електоральною нішею?
– Ці люди є, але їх кількість мізерна, декілька відсотків. Вони вже не будуть мати представництва в наступному парламенті. Тому що не буде партії, яка зможе піти з такими лозунгами (це по-перше) і отримати більше 5% голосів (по-друге). Це ми говоримо про проросійський електорат, мова не йде про російськомовних проукраїнських людей, які живуть, приміром, в Одесі. Чи тих, хто на фронті розмовляє російською.
Але за соціологією, сукупно 85% сприймуть перемогою саме повернення українських територій, а не мирні перемовини з росією. Хоча ті ж перемовини дали нам можливість відкрити зерновий коридор.
– А що скажете щодо можливості створення партії військових?
– Якщо б війна була дуже коротка і переможна, то тоді б з’явився великий військовий блок. Зараз, думаю, що цього не буде. Військові будуть представлені у владі, і це добре, але вони швидше за все, будуть представлені в різних політичних силах. Це не виключає, що військовий може очолити якусь партію.
– І щодо закону про олігархів. Ви його раніше критикували…
– Я критикував одну річ. В інших країнах є антитрастове законодавство. І саме це я пропонував. Я також говорив, що якщо і створювати якусь структуру, яка буде займатись олігархами, то це не може бути президент та РНБО. Це не їх функціонал.
Основною точкою напруги було те, що я направив цей закон Венеційській комісії. І завдяки цьому ЄС серед вимог до нашого входження в якості кандидата поставив імплементацію цього закону, але виключно з рекомендаціями, які надійдуть від Венеційської комісії.
– Зараз якраз має запрацювати реєстр олігархів, секретар РНБО Данілов нещодавно сказав, що такого класу як олігархи після війни в попередньому вигляді не буде. Чи погоджуєтесь ви з цією думкою?
– Я не розумію, що він розуміє під поняттям олігарх. З’являться нові. Олігарх впливає на політику за рахунок своїх можливостей, але вплив на політиків — це корупція, а для боротьби з корупцією в нас все
