Заступник керівника Офісу президента (ОП) України Андрій Смирнов, який опікується в президентській канцелярії юридичними питаннями, розповів в інтерв’ю DW про перспективи трибуналу щодо президента РФ Володимира Путіна. Також колишній адвокат прокоментував скандали довкола працівників ОП і зізнався, чи не жалкує, що раніше захищав у судах членів колишньої Партії регіонів.
DW: Пане Смирнов, Ви працюєте над притягненням Росії до відповідальності за воєнні злочини. Наскільки реалістичною є перспектива того, що Володимир Путін сяде на лаву підсудних?
Андрій Смирнов: Перспектива притягнення Путіна до відповідальності є реалістичною з усіх точок зору. Трибунал потрібен цьому світові як кров, тому що ми маємо справу з найбільшим воєнним конфліктом із часів Другої світової війни в Європі. Якщо людство не дасть юридичну оцінку конкретним особам, які розв’язали цю неоголошену війну, на людстві можна буде ставити крапку.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) уже розслідує воєнні злочини росіян. Але Україна наполягає на створенні спеціального трибуналу для військово-політичного керівництва РФ. Чому потрібен саме окремий трибунал?
Питання в тому, що ані Україна, ані країна-агресор не ратифікували Римський статут, тому МКС не зможе дати юридичну оцінку злочину агресії. Злочин агресії вважається в міжнародному праві “матір’ю всіх злочинів”. Саме з метою доведення вини конкретних осіб у цьому злочині ми наполягаємо на започаткуванні окремого трибуналу.
Наскільки складно довести злочин агресії?
З практичної точки зору – не складно. Злочин агресії – це незаконне використання збройних сил однієї держави проти іншої держави. Всі публічні заяви очільника країни-агресора, починаючи від виступу про так звану “спеціальну військову операцію”, задокументовані. Ці виступи є ключовими доказами в доведенні злочину агресії проти України.
Що потрібно, щоб якомога більше держав визнали рішення трибуналу?
Ключовим для започаткування трибуналу є міжнародний договір. Ми розглядаємо кілька сценаріїв, як його підписувати. Є сценарій, коли Україна підпише договір з конкретними країнами, і він залишатиметься відкритим для підписання і ратифікації в майбутньому, щоби рішення цього трибуналу мало юридичну силу та поширювалося на юрисдикцію інших країн. За другим сценарієм, Україна може підписати договір з Європейським Союзом, щоби заощадити час і одразу розширити юрисдикцію рішень трибуналу на всю цивілізовану Європу.
Чи бачите Ви у ЄС єдність і готовність підписати такий договір?
Єдність є, але я вимушений визнати, що є і країни-скептики – це Німеччина, Франція. У започаткуванні трибуналу вони бачать більше символізму, ніж практичного притягнення Путіна до відповідальності. Це не зовсім так. Ми розуміємо, що змусити Путіна постати перед трибуналом фізично – майже нереалістична задача. Але я вважаю, що якщо внаслідок юридичного визнання злочинцями Путіна і його командування географія подорожей цих людей звузиться, наприклад, до відвідування Сирії або Північної Кореї, ефект від роботи трибуналу вже буде досягнутий. Це буде означати, що в будь-якій цивілізованій країні, яка визнає рішення трибуналу, ці люди не будуть почуватися безпечно. Зараз головне для нас – максимально поширити юрисдикцію цього трибуналу на всю Європу, залучити до цього процесу Сполучені Штати, Великобританію, Канаду. Якщо ми цей етап пройдемо, цивілізований світ буде долучатися до цієї історії.
Коли такий трибунал може запрацювати?
Певні події вселяють в нас обережний оптимізм. Наприклад, за майже пів року війни ми встигли отримати кілька резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи, яка підтримує ідею створення трибуналу, рішення Європейського парламенту з закликом про створення цього трибуналу і надання йому технічної і фінансової допомоги. Сьогодні ми проводимо переговори з європейськими країнами, в юрисдикції яких цей трибунал може розпочати свою роботу. У нас є амбітна ціль, щоби цей трибунал запрацював у наступному році – безвідносно до пори року чи місяця. Ми хочемо, щоб це було якомога швидше.
Як притягти до відповідальності не лише Путіна, а й усіх росіян, які скоювали воєнні злочини?
Вина російських військовослужбовців у вчиненні воєнних злочинів на території України буде доводитися в українських судах. Окремо цим питанням займається МКС. Я дуже сподіваюся, що новий очільник Офісу генерального прокурора зможе пожвавити комунікацію з МКС. Я знаю точно, що МКС уже хоче отримати доступ до конкретних військових армії РФ, які готові давати свідчення проти Росії.
Україна планує покрити збитки, завдані агресією, за рахунок заморожених активів Росії за кордоном. Про яку суму йдеться і коли це може статися?
Сталої суми не існує взагалі, тому що активи заморожуються якщо не щодня, то доволі часто. Є два типи коштів: суверенні – це державні кошти Росії, розміщені в іноземних юрисдикціях, і кошти фізичних і юридичних осіб, заблоковані в цих юрисдикціях. Набагато важче йде робота з обговоренням компенсацій через доступ до суверенних коштів Росії.
Хто блокує цей доступ?
Питання радше політичне, тому що РФ розміщувала суверенні кошти у юрисдикціях США, Франції, Німеччини під гарантії цих країн. Я сподіваюся, що найближчим часом це питання буде винесене на засідання ООН, і ми отримаємо резолюцію, яка пожвавить перемовини з окремими країнами про доступ до цих ресурсів. І в цьому питанні, і в питанні компенсації ми робимо світовий прецедент. Такого в історії не було. Ми хочемо отримати доступ до коштів для компенсації без згоди країни-агресора. Це не класичні репарації чи контрибуції.
Ви згадали про нового очільника Офісу генпрокурора. Що було не так із розслідуванням воєнних злочинів за каденції попередньої очільниці Ірини Венедіктової? І що зміниться тепер?
Від нового генпрокурора ми очікуємо, що воєнні злочинці армії РФ почнуть з’являтися в МКС. Ми би просили нового генпрокурора, щоби він переглянув ставлення до координації між органами досудового розслідування, тому що питаннями документування воєнних злочинів в Україні займаються буквально всі такі органи. І ми хочемо більш відчутного ривка в бік практичного доведення вини.
Є різні процесуальні моменти, які у нас у старій команді Офісу генпрокурора викликали занепокоєння. Наприклад, була зроблена заява про те, що в Україні розслідуються 16-20 тисяч злочинів. Ми такі речі сприймали не більше, ніж як статистику, тому що де взяти людей для розслідування такої кількості злочинів? Де взяти слідчих, прокурорів? Для того, щоби перейти від умовного піару і статистики до практичного доведення вини у конкретних кримінальних провадженнях, потрібно зробити ці провадження більш щільними за кількістю.
Як ви бачите продовження судової реформу в часи війни?
Відчутний поштовх до реалізації судової реформи був зроблений минулого року, коли парламент ухвалив законопроєкти про оновлення Вищої ради правосуддя (ВРП), започаткування механізму перевірки на доброчесність кандидатів до неї. В мене є очікування, що в жовтні цього року ми зможемо наблизитися до запуску оновленого складу ВРП і Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Ми зараз задумуємося про наступний етап судової реформи. Ми хочемо, щоби в Україні запрацював суд права. Йдеться про Верховний суд, щоби у нас відбувалося формування сталої, єдиної судової практики. Це надзвичайно важливо для судів нижчих інстанцій. Верховному суду достатньо сформувати один раз правову позицію з розв’язання того чи іншого спору, щоби ця позиція прижилася в суспільстві і люди, які звертатимуться до судів нижчих інстанцій, змогли ще до звернення оцінити свою перспективу.
У соцмережах нині “гуляють” документи нібито посольства США з “досьє” на співробітників ОП. Щодо Вас там зазначено, що Ви відповідальні за “зрив судової реформи”. Що ви скажете на це?
Наші міжнародні партнери наполягали, щоби ми запровадили механізм перевірки на доброчесність кандидатів до ВРП і створили допоміжний орган – Етичну раду за участю іноземних партнерів. Ми все це зробили, тому мені трішки незрозуміло, що я можу зірвати.
Громадськість непокоїть справа заступника керівника Офісу президента Олега Татарова, якому закидають багатомільйонну корупцію з житлом для нацгвардійців. Вона зайшла в глухий кут. На Вашу думку, чи варто цю справу реанімувати?
Це питання трішки провокаційне, тому що Татаров поки ще працює в ОП. З формальної точки зору я є його колегою. Я буду ухилятися від відповіді на це питання. Цим нехай займається новий очільник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Поясніть, будь ласка, ситуацію з позбавленням громадянства українського бізнесмена Геннадія Корбана. Ви з ним колись працювали.
Дійсно, він був одним із моїх клієнтів. Але я не входжу до комісії з питань громадянства. Я переконаний, що цьому рішенню мала передувати якась інформація або матеріали, внесені на розгляд цієї комісії. Мені навіть не відомо, чи існує це рішення.
ЗМІ з посиланням на власні джерела називали вас “архітектором” рішення щодо позбавлення громадянства Корбана.
Це повна маячня, тому що комісія з питань громадянства і з питань помилування не зав’язана на мені. Я зможу впевнено щось коментувати, коли переконаюся, що ці укази існують. Зараз я сумніваюся в цьому.
Ви захищали в судах не тільки Корбана, а й міністерку юстиції часів президента Віктора Януковича Олену Лукаш, ексрегіонала Олександра Єфремова, шефредактора проросійського інформресурсу “Страна.UA” Ігоря Гужву. Ви не шкодуєте про цей етап у своїй кар’єрі?
Подивившись на політику з іншого “місця сидіння”, багато речей я би дійсно переглянув. Коли я був адвокатом, я ніколи не задавався питанням, наскільки для мене превалює політичне забарвлення клієнта. Для адвоката це суто заробіток. Якби я зараз повернувся в практичну адвокатуру, то клієнтів, які своєю риторикою підтримували розгортання ворожої пропаганди в країні, я би, напевно, не взяв у захист.
Ще була історія з активістом Романом Ратушним. Він заявляв, що Ви чинили на нього тиск у справі про забудову Протасового Яру в Києві. Зараз є петиція про присвоєння Роману звання Героя України посмертно, адже він, на жаль, загинув на фронті. Ви підтримуєте цю петицію?
Звісно, підтримую. Чесно скажу, коли я прочитав новину, що загинув Рома, мені було дуже боляче за цю історію. Я хотів би перегорнути те, що було в нас раніше. Я досі вважаю, що це було непорозуміння. Багато судових рішень, які були вже після того інциденту, демонстрували, що жодної спроби тиску на суд не існувало. Протасів Яр відстояний.
На Вашу думку, як війна змінить Україну? Чи зробить суди чеснішими, владу прозорішою, суспільство вимогливішим?
Я вважаю, що війна – це не тільки трагедія, а й можливість України очиститися від багатьох чортів усюди. Але ж вони самі так просто не підуть. Нам не на користь грає дуже коротка пам’ять у людей. Після перемоги ми будемо дуже захоплені нею. Але не треба забувати, що дуже багато корисних і некорисних ідіотів, зрадників нікуди не поділися. Вони рано чи пізно теж піднімуть голову.
