Огляд топових медіа: які ознаки притаманні російському фашизму та що Путін забув на Західних Балканах.
Чим російський фашизм відрізняється від звичайного, як російський диктатор Путін намагається “запалити” західні Балкани і чого чекати від візиту спікерки палати представників США Ненсі Пелосі на Тайвань.
Що іноземна преса пише про війну Росії проти України — огляд LIGA.net.
The Economist: Російський фашизм як бренд
Якщо пройтися центром Москви, ви не побачите ознак того, що за 1000 км йде війна. Утім, саме Росія її веде. Z-символів мало, “штурмовики” не влаштовують погроми, але Росія – у вирі фашизму, пише The Economist.
Кремль вибудував культ особистості навколо Путіна та своєрідний культ мертвих “Великої Вітчизняної війни”. Режим Путіна обіцяє відновити золоту еру завдяки “цілющому насильству”. З цим різновидом фашизму в Росії немає шляху назад, а у Кремля немає, що запропонувати.
Повернення до звичайного життя, поки Путін при владі, не буде.
Путінський фашизм — скрізь. Z-свастика стає культом. Два обличчя державного телебачення РФ — Скабєєва та Соловйов — сильно нагадують нацистських пропагандистів. Вони у всьому звинувачують Захід та закликають Путіна пустити в дію ядерний арсенал.
Звірства в Бучі та інших містах — не випадковість, а цілком логічне продовження політики. Кремлівський фашизм йде згори вниз. Він не передбачає самоорганізації, у суспільстві панує політична демобілізація.
Російський фашизм має давню історію. Йосип Сталін перетворив перемогу СРСР у Другій світовій в націоналістичну концепцію, щоб не ділити її ідеологічно зі США та Британією. Після розвалу Радянського Союзу про “реванш” силовиків із фашистськими ідеями казали всі, зокрема Олександр Яковлєв — один з поплічників Михайла Горбачова.
Ідеологічна база нового фашизму — улюблений філософ Путіна Іван Ільїн, прихильник Гітлера та національного відродження Росії.
Російський фашизм ненавидить Захід, Україну та опонентів у РФ. “Зрадники вдома” вбиті чи сидять у тюрмах, війна в Україні має на меті її знищення, а на Заході Росія спонсорує будь-які партії, які можуть допомогти підірвати демократію зсередини. Україна для Путіна — джерело “небезпечних вірусів”. І навіть державні агентства не бояться писати статті про “остаточне вирішення українського питання”.
The New York Times: Нове напруження між США та Китаєм через Тайвань
Острів Тайвань із населенням 23 млн, розташований в 130 км від материкового Китаю, давно є об’єктом напруження між Вашингтоном і Пекіном. Зараз воно сильно загострилося, пише The New York Times.
29 липня спікерка конгресу США Ненсі Пелосі розпочала тур країнами Азії. Навіть чутки про її можливий візит на Тайвань викликали обурення комуністичної партії Китаю. В Пекіні впевнені: острів, який контролюється демократичними силами, належить КНР. Востаннє американський політик високого рангу відвідував його ще 1997 року.
Під час телефонної розмови минулого тижня лідер Китаю Сі Цзіньпін попередив Джо Байдена щодо “втручання у внутрішньокитайські справи”. Також Пекін застеріг від візиту Пелосі в Тайбей. Попри це, вже стало відомо, що 3 серпня вона зустрінеться з президенткою Тайваню Цай Інвень.
Вже зараз Пентагон пропрацьовує можливі дії Пекіну в разі візиту спікерки, а також намагається оцінити економічні наслідки. Тайвань — світовий лідер з вироблення напівпровідників.
На відміну від попередників, Цзіньпін набагато чіткіше озвучує ставлення до Тайваню і наголошує на необхідності “повернення контролю Пекіна” над островом. Восени він, ймовірно, втретє очолить компартію, і для цього йому треба продемонструвати свою силу, особливо щодо Тайваню.
Минулого місяця Сі Цзіньпін відправив свого міністра оборони генерала Вей Фенхе на міжнародну конференцію в Сінгапур, де останній попередив, що Китай “без вагань воюватиме за Тайвань”.
Коли саме Пекін намагатиметься захопити Тайвань — відкрите питання. Останніми роками Китай постійно порушував повітряний простір острівної держави. У відповідь на погрози американські сили висунули авіаносець “Рональд Рейган” з Сінгапура у напрямку Тайваню.
The Washington Post: Війна Росії проти України луною відбивається на Балканах
Початок своєї війни проти України російський диктатор Путін виправдовував балканським конфліктом. Під час зустрічі з генсеком НАТО Антоніу Гутеррешем він нагадував про “вторгнення НАТО в Югославію” 1999 року. Мовляв, західний Альянс діяв там так само, як Росія діє в Україні. І порівняв визнання терористичних анклавів на Донбасі з визнанням Косово, пише The Washington Post.
Путін не згадує, що участь НАТО допомогла припинити етнічні чистки на Балканах, тоді як сам диктатор постійно вдається до геноцидної риторики щодо українців. А його війська здійснюють воєнні злочини один за одним.
У самому Косові вважають: Путін хоче розширення конфлікту із західним світом і його можливою ціллю стануть Західні Балкани.
Цього тижня між Сербією та Косово стрімко зріс рівень напруження. Етнічні серби на півночі Косова блокували дороги та вступали в перестрілки з загонами поліції у відповідь на рішення косовської влади вимагати заміни номерних знаків на авто, що в’їжджають із Сербії, на косовські.
Белград — історично союзник Москви. Президент Сербії Олександр Вучич не запроваджував санкції проти Росії через війну в Україні, уклав вигідну газову угоду та дозволив російським пропагандистам працювати в Сербії. А вони, своєю чергою, підживили поляризацію в регіоні.
Сербія, на відміну від Росії, є кандидатом на членство в Євросоюзі та має більш різнополярну позицію в Європі. Нова геополітична реальність, викликана російським вторгненням в Україну, загнала Вучича в кут.
