Згідно з останнім прогнозом МВФ, економіки держав Заходу (саме тих, які надають Україні найбільшу допомогу: США, Британії і країн ЄС) вступають у період уповільнення, а можливо, і рецесії. І Європа, і Америка потерпають від наслідків подорожчання енергоресурсів, високої інфляції і підвищення вартості життя. Одна з ключових причин – розв’язана Росією війна в Україні.
Цього тижня ціни на газ у країнах Європи знову стрімко виросли – по тому, як Росія, пославшись на технічні причини, скоротила обсяги газових постачань трубопроводом “Північний потік” – і він тепер заповнений на одну п’яту потужності. Міністри країн ЄС ухвалили заходи економії енергоресурсів, готуючись до можливого повного припинення поставок російського газу взимку.
Чи вплинуть ці економічні негаразди на єдність країн Заходу в підтримці України? Про це ВВС поговорила з британським публіцистом та оглядачем Едвардом Лукасом.
Газовий шантаж
BBC:Росія скоротила обсяги постачань газу до Європи і існує реальна загроза, що “Газпром“ влаштує європейцям “холодну зиму“, повністю відключивши газ. Оптові ціни підстрибнули. Маємо неприховане перетворення газу на знаряддя війни. Яку мету собі ставить російська влада?
Eдвард Лукас: Росія використовує енергетику як зброю. І робить це вона лише через те, що Захід в останні десятиліття був ледачий, самозаспокоєний і жадібний. Ніхто не зробив нас усіх залежними від російського газу. Ми самі собі це заподіяли.
Мета нинішньої російської політики в енергетиці – зламати єдність Заходу, щоби західні країни натиснули на Україну і змусили її піти на поступки. Щоб Росія, яка не здатна перемогти на полі бою в Україні, перемогла на енергетичному полі бою у Європі.
ВВС: Яким буде результат такої політики, на вашу думку, адже Україна неодноразово попереджала Захід, зокрема, Німеччину, про небезпеку від будівництва того ж “Північного потоку“? Розвиток подій довкола газу показав слушність застережень України. А якими будуть тепер наслідки?
Едвард Лукас: У мене таке відчуття, що українці та інші, хто попереджав Захід, були в ролі такої собі Кассандри, яка споглядає дим над Троєю і вигукує: “Я ж вам казала, що з тим конем щось не те”. Жахливо виявитися правим у цій ситуації – набагато краще було би помилятися.
Як на мене, ключове в цій ситуації – те, що Росія вщент знищила свою репутацію як надійного партнера. Навіть якщо в Заходу виникне спокуса піти на якусь короткотермінову угоду, щоби уникнути економічної катастрофи взимку, ніхто більше ніколи не довірятиме Росії як постачальнику енергоресурсів.
Дні великої наївності Німеччини щодо надійних, у принципі, російських партнерств у сфері торгівлі, інвестицій і енергоресурсів – позаду. Можливо, Путін і отримає якийсь зиск у короткотерміновій перспективі, але довгостроково він сильно програє.
Підтримка Заходу
Однак українцям від цього – втіха невелика. Вам потрібна західна підтримка – фінансова, військова і дипломатична. І як на мене, врешті решт нинішній гамбіт Путіна зазнає краху: громадська думка змінилася остаточно, особливо далеко на Заході. І крім того, на Заході ми використовуємо газ дуже неекономно.
Ми цілком можемо перевести промисловість на інші види енергії, купувати дорогий скраплений газ. Не виключено, що деякі енергоємні галузі промисловості будуть змушені закритися. Тимчасово або й постійно, і ми всі станемо біднішими. Але, як мені здається, Захід готовий витримати цей удар. Настільки всім набрид Путін і настільки велика тривога щодо його подальших амбіцій.
ВВС:У західних країнах, які переживають наслідки спричиненої – частково і війною – інфляції, дедалі частіше можна почути нарікання, що ціна санкцій проти Росії непомірно карає ті країни, які їх ввели. Що ви можете заперечити на такі заяви?
Eдвард Лукас: На Заході ми вже звикли до постійного росту рівнів життя. Але в дійсності під час “холодної війни” ми не розкошували. Ми вели боротьбу в умовах економічних потрясінь. Я пригадую, як у дитинстві робив уроки при свічці під час страйків шахтарів. Наприкінці 70-х в нас були економічні труднощі через ріст світових цін на нафту.
В Америці тоді була стагфляція. Ми воювали в “холодній війні” за умов, коли наші економіки були в поганому стані.
Справжня проблема – у слабкому політичному лідерстві. Ми живемо в умовах прикрого поєднання – нового керівництва Німеччини, зміни політичного керівництва в Британії та американського президентства, у якого вичерпується запас політичної енергії. Тобто ми вступили в період політичної слабкості на Заході.
І це ускладнює ситуацію. Аби можна було повернутися до доби таких лідерів як Гельмут Коль чи пані Тетчер, то було б відчуття, що ми в безпечніших руках. Але маємо те, що маємо.
Помилки Бориса
ВВС:От ви згадуєте Тетчер, але в Україні, як ви знаєте, багато шанувальників Бориса Джонсона, які були засмучені його відставкою. Хто з двох претендентів на крісло прем’єра, на вашу думку, буде для України сприятливішим?
Eдвард Лукас: Я беру участь у політиці від опозиції – ліберальних демократів. Тому в цьому питанні я не можу бути цілком неупередженим. На мою думку, військова підтримка Україні дійсно варта захоплення. Вона надається в час, коли британські збройні сили за минулі 20-30 років суттєво зменшилися.
Ми і самі зараз не в найкращій формі, і це критика на адресу всіх попередніх урядів. Гадаю, сильна підтримка України з боку Джонсона була дещо опортуністичною і спробою відвернути увагу від його внутрішньополітичних проблем. Що, однак не означає, що в Україні цій підтримці не були раді – і там вона була дуже корисна.
Велика проблема Бориса Джонсона і партії консерваторів у тому, що історично вони неохоче ставилися до питання грошей олігархів. Найбільше – російських, казахстанських, азербайджанських, але також українських олігархів, які відмили величезні сум грошей, що по суті вкрадені в громадян тих країн, купуючи розкішну нерухомість у Лондоні, а часто – і політичний вплив.
Я був першим свідком, якого заслухала парламентська комісія з безпеки і розвідки в межах розслідування російського впливу на британське політичне життя. Але коли ця комісія оприлюднила свій звіт, то Борис Джонсон спершу затримав його оприлюднення до завершення виборів, і навіть намагався зупинити його публікацію.
А коли вже звіт і був оприлюднений, то він не зробив жодних дієвих кроків, щоби виконати бодай якісь рекомендації звіту. Я б дуже хотів, щоби це було не так. Але це залишається найбільшою плямою на його репутації, яку не здатна змити навіть його блискуча позиція щодо надання військової підтримки Україні.
Що далі?
ВВС: Едварде, ви добре знаєте Росію, Східну Європу загалом, ваша книга “Нова холодна війна“ однією із перших попереджала західну аудиторію про використання газу як знаряддя політичного тиску Кремля на сусідні держави. Як ви оцінюєте ситуацію зараз на фронті – і чи могли ви передбачити, що дійде до війни?
Eдвард Лукас: По-перше, ця війна не була неминучою. Вона стала результатом самозаспокоєння Заходу. І тепер ми отримуємо прискорену геополітичну освіту коштом десятків тисяч життів українців, сотень тисяч українців, які потерпають від фізичних і психологічних травм – і мільйони поламаних життів. Усе це розкрило нам нарешті очі на те, що ми повинні були знати ще в 1990-х роках, а саме, що з крахом планової економіки і однопартійної держави російський чи радянський імперіалізм не припинився.
Росія продовжувала бути імперією в 90-х. Усі ці проблеми із сусідами й упокореними народами всередині Росії почалися задовго до Путіна і переживуть його. І я дуже сердитий на країни старого Заходу, що їм так багато часу пішло на те, щоби це усвідомити. Вони мали багато сигналів – і те, що Путін казав, і те, що він робив упродовж минулих понад 20 років.
Чим ця війна закінчиться, значною мірою залежить від того, чи готовий Путін прийняти поради своїх генералів. Мені здається, Росія близька до того, щоби виснажитися у військовому плані. Тоді вона не зможе не лише ефективно наступати, а й оборонятися.
Як вчить радянська і російська військова доктрина, армія в нинішньому стані не може перебувати довго – а має зупинити бойові дії, відновити лінії постачання, переозброїтися, поповнити військові частини, відбудувати мораль тощо – і зробити це протягом кількох місяців.
Я не певен, що генерали переконають у такій потребі Путіна і що він їх послухається. Але якщо він це зробить, тоді Росія може взяти паузу в своєму наступі, а через кілька місяців почати все знову. Тоді існуватиме загроза, що Росія може просунутися далі. Українцям буде важко зосередити свої сили таким чином, щоби ефективно розгорнути наступ проти добре організованого супротивника.
Я переживаю за те, щоб західна військова допомога Україні не послабшала, мене непокоять подальші економічні і фінансові труднощі, перед якими постала Україна, а також мене тривожать наслідки кризи вартості життя і енергетичної кризи на єдність країн Заходу.
Але якщо Путін цього не зробить, тоді існує реальний шанс на те, що росіяни зазнають великих військових поразок, особливо на південному фронті, де лінії постачання довші і складніші, а ще добряче понищені Хаймарсами. Припускаю, що ми можемо побачити там суттєві українські територіальні здобутки.
Тоді Путін матиме вибір: або іти на більшу ескалацію, або бути готовим домовлятися про мир. І отоді Західний підхід, який полягає в тому, щоби допомогти українцям здобути якнайбільшу перевагу на полі бою, аби вони мали якнайсильніші позиції за столом переговорів – отоді цей підхід переможе.
