З початку війни волонтер Андрій Стулов проїхав близько 6000 км. Це переважно Миколаїв, Миколаївська область та Одеса. Займався евакуацією людей, розвозив готову їжу для бійців на нульові пости, доставляє гуманітарну допомогу цивільним, одяг та спорядження для військових.
Спілкувалась з волонтером кореспондентка Суспільного Світлана Вовк.
За словами Андрія, він за фахом моряк, але на жаль, не має змоги допомогти Україні саме своєю професією, тому вирішив стати волонтером.
“Співпрацюю з нашими військовими, а саме з Національною гвардією, теробороною, Збройними Силами України. Вирішив бути волонтером, тому що це буде найкраща допомога саме з моєї сторони. У кожної людини є свій поріг страху та емоцій. Комусь легше переносити цю ситуацію вдома, а мені навпаки — потрібно щось робити”, — розповів Андрій Стулов.
На початку волонтерства Андрій Стулов допомагав пенсіонерам, людям з інвалідністю, ветеранам бойових дій та людям, які не мали змоги дістатися до аптеки чи магазину самостійно. Потім займався евакуацією до безпечних місць.
“Вивозимо людей в більш безпечні місця, коли ті ж військові дають нам “зелене” світло. Я не можу сказати, що я сильно пишаюсь своїми вчинками, але, бачачи, що людям потрібна ця допомога, бачачи їх реакції та емоції, я розумію, що роблю правильну справу”, — сказав волонтер.
Андрій Стулов розповів, що для нього найскладніше – це паперова бюрократія, яка стає на заваді волонтерської діяльності. Перед тим, як щось зробити та узгодити усі питання доводиться проходити всі кола бюрократичної машини.
“Щодо першої поїздки в область, то ми два дні збирали усі документи, узгоджували всі бюрократичні нюанси, перш ніж отримати дозвіл на виїзд, на транспорт, на видачу гуманітарної допомоги тощо. Такі нюанси дещо ускладнюють і затримують нашу роботу”, — сказав Андрій Стулов.
Волонтер кожен день працює і за ці дні війни, за словами Андрія, на жаль, а може, на щастя, ще не мав жодного вихідного. Каже, потрібно працювати далі та не збавляти темпів і так до перемоги!
