Военнослужащие 36 отдельной бригады морской пехоты им.контр-адмирала М.Белинского стали победителями 5-го конкурса патриотической поэзии и малой прозы «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ».
Конкурс проводился Министерством обороны Украины, Всеукраинским благотворительным культурно-научным фондом Т. Г. Шевченко и Национальным союзом писателей Украины по случаю 30-й годовщины Дня независимости Украины.
Об этом сообщили в 36-й ОБрМП, передает Інше ТВ.
Среди победителей конкурса – матрос Валентин Полянский (проходит службу в должности водитель-электрик) и младший лейтенант Виктория Розквас (командир танкового взвода).
Вот их стихотворения:
Валентин Полянский
КРАПЛЯ НАДІЇ
Мокрі материнські очі
Дивляться у вікно.
Короткі темні ночі,
Вірить все одно.
Марно не чекай ти сина, –
Вмер він вже давно.
Все ж із мокрими очима
Вірить все одно.
Сіла мати і згадала,
Як із ним було,
І в душі звіриним жалем
Вірить все одно.
Не забуду, безперечно, сина я свого.
На війні хай небезпечно –
Вірить все одно.
Виктория Розквас
У ВІЙНИ НЕ ЖІНОЧЕ ОБЛИЧЧЯ
У війни не жіноче обличчя.
Плечі також. Міцні. Чоловічі.
Та й сміливість потрібна велика –
Глянуть ворогу прямо у вічі.
У війни руки теж не жіночі –
Пахнуть порохом, димом,степами.
Руки ці — міцно держать зброю.
А у жінки — це руки мами.
Та, коли допомога потрібна
Побратиму, що там, «на нулі»
Зброю — в руки, аптечку — в наплічник
Ми — не просто жінки,
Ми — «свої».
В бліндажі, у окопі, в землянці,
У «арті», в снайперах, в ДШВ!!!
Беремо автомати і ранці
Щиру віру, й майбутнє своє.
При потребі — ти медик,зв’язківець,
Санітар, і водій, і сапер.
Ти – психолог, кухар, ти – механік.
Командир, навідник, волонтер…
Нас багато! Десятки!.. і сотні.
Ми пліч-о-пліч ідемо у бій.
Побратимами кличуть нас хлопці
Бо ми вірні країні своїй.
У війни не жіноче обличчя.
Зрозуміє хто був на війні.
Ми — без рангів, без статі, без «личок»
Тут немає чужих. Всі «СВОЇ».
Как сообщало Інше ТВ, На Николаевщине морпехи выполнили программу прыжков с парашютом (ФОТО)
