Як повідомляло Інше ТВ, 2 січня цього року відійшов у вічність Народний художник України, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка Михайло Іванович Озерний.
Сьогодні, 28 травня, у виставковій залі Миколаївської організації Спілки художників України на відкритті виставки зібрались рідні, друзі Михайла Озерного, поціновувачі його таланту, бо саме сьогодні художник відзначав би свій 87-й день народження, передає кореспондентка Інше ТВ.
Михайло Озерний родом з Сумщини. У Миколаїв він, випускник Косівського училища прикладного мистецтва, приїхав як кераміст (і на виставці, яка сьогодні відкрилась, є кілька його керамічних робіт, до того ж його скульптурні роботи прикрашають міську бібліотеку ім..М.Кропивницього, дитяче містечко «Казка»» тощо), однак згодом став живописцем, а у 1973-1986 рр. обіймав посаду головного художника міста Миколаєва.
Його твори зберігаються у Музеї декоративно-прикладного мистецтва, музеях Львова, Івано-Франківська, Миколаєва та інших міст, а його картини знаходяться у приватних колекціях в Канаді, Китаї, США, Ізраїлю, Великої Британії, Німеччини.
На відкритті виставки згадували не тільки про Озерного-митця, а й про Озерного-людину. Так, художниця Тетяна Купцова казала про його шалену працездатність – він приходив у майстерню працювати о 6-й ранку. І його спадок дійсно величезний: за словами керівника Миколаївської обласної організації Спілки художників України Дмитра Артима, було дуже важко відібрати картини для цієї виставки – його роботами можна було б заповнити всі виставкові площі міста, та й то не всі б помістились. І в кожній роботі відчувається рука майстра. «Кожна робота нагадує мені його», – сказав скульптор Іван Булавицький, а художник Віктор Семерньов пригадав, що завжди казав Михайлу Озерному: «Щоб ти не писав, Міша, у тебе завжди виходить Україна. Таке відчуття, що наче на кінчику пензля. Це неймовірно».
Олександр, син Михайла Івановича, переконаний, що, якби не ця клята війна, його батько ще міг би пожити і помалювати. Але сьогоднішня виставка, хоч і присвячена пам’яті художника, не стала траурним заходом. Вона була душевною, як і зустрічі друзів, художників і літераторів, у майстерні Михайла Озерного.
