Про те, як просувається будівництво водогону в Миколаїв, та чому південь України через 15 років може засохнути без води, розповів Телеграфу голова Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин.
– Флагманським проєктом Агентства є миколаївський водогін. Яка там ситуація? Минулого року ви говорили, що плануєте влітку його запустити. Все по графіку?
– В серпні 2025 року ми закінчимо будівництво. Нам довелось змінити багато чого, зокрема й точку забору води для нього. Додатково включили насосні групи, також додали малий водогін на 50 тисяч кубометрів для забезпечення поливу води фермерам. Додали оптоволокно, окремі лінії енергозабезпечення, трансформатори і таке інше. Встановлюємо потужні дизель-генератори, які мають забезпечити безперебійність роботи системи. Врахували по ходу справи антишахедний захист ключових вузлів, укриття для робітників.
І головне — на старті було 8,7 млрд гривень, зараз вийшли на суму 6,23 млрд, тобто 2,5 млрд економії, при тому, що багато чого довелось додавати вже в ході реалізації.
Додавання сонячних електростанцій на насосних станціях дозволить ще на 15-18% знизити споживання електроенергії.
Далі уряд доручив нам розробити проєкт модернізації миколаївських очисних, це буде друга частина проєкту, щоб в Миколаєві була якісна вода. Одразу, на жаль, дати хорошу воду в Миколаїв не вийде.
– В одному з інтерв’ю ви прогнозували проблеми з водою в Україні вже в найближчі десятиріччя. Поясніть, про які тенденції йдеться?
– Тут є багато факторів, які впливають. Ми бачимо зміну клімату, бачимо певну поведінку наших сусідів, яка призведе до зменшення доступних об’ємів води. Зокрема, на півдні. Відповідно, для нас важливо вже зараз подумати про забезпечення потреб Одеси, Херсону. Якщо нічого не робити, років за 15 матимемо серйозні проблеми з водою в Херсоні, тому включатись треба вже зараз.
– Який найгірший сценарій?
– Якщо ми будемо продовжувати ту ж політику в цьому секторі, з такими ж втратами води на підприємствах водоканалів, якщо ми будемо скидати в річки неочищені каналізаційні стоки (а на сьогодні рівень очищення стічних вод в Україні на рівні 32%, коли в Європі це понад 80%)… То через 10 років частина великих міст України будуть отримувати воду погодинно. А деякі великі міста, наприклад Одеса, можуть і взагалі стати обмеженими у водопостачанні.
У зв’язку з цим ми розуміємо, що Одесу треба з’єднати з дунайськими портами прямою трасою, без фактичного заїзду в Молдову. Відповідно, ми розуміємо, що водогін для Одеси треба закладати в цей же проєкт, тобто об’єднувати з будівництвом траси. Це вже не про відбудову, а про побудову ще кращого, ніж було раніше. Дуже масштабний проєкт, наразі Світовий банк за допомогою спеціалістів проводить розрахунки. Як тільки отримаємо цифри — будемо предметно говорити про шляхи фінансування. Але цю проблему вже треба вирішувати.
– Як оцінюєте ситуацію з захистом енергетики? Цього року росіяни активно атакували газову інфраструктуру, яку в повному обсязі захистити складно. Яке бачення в Агентства щодо цього?
– Пріоритет на сьогодні — добудувати шість об’єктів третього рівня захисту і об’єкти другого рівня захисту — це показало свою ефективність. 67 ударів було завдано по об’єктах, які закривало Агентство, всі витримали. Детальніше говорити не можу.
“Угода про копалини — величезний плюс для нас”
– Скільки грошей нам щороку треба зараз на дороги? Перед повномасштабною війною був “Велбуд”, велике фінансування, а зараз вже 3 роки фактична пауза, і дороги відверто псуються. Де ця критична точка, після якої буде суттєве погіршення якості дорожнього полотна?
– Лише для підтримання доріг в належному стані нам щонайменше треба 25–27 млрд грн щороку. На поточний рік в нас було виділено 12 млрд. Можу сказати, що 2/3 цих коштів ми перенаправили на прифронтові регіони, бо там треба забезпечувати військову та медичну логістику. В центрі і на заході країни з фінансуванням доріг ситуація жахлива, і всі це розуміють.
– Чи передбачається перегляд суми на обслуговування доріг? Можливо, рішенням уряду.
– Розмови про це йдуть, але ми відверто розуміємо, що таке бюджет війни. Ми в цій ситуації пішли іншим шляхом — проаналізували вартість утримання доріг в регіонах. Так вийшло, що в одному регіоні це було 1000 грн за кілометр дороги, а в іншій області вже 2400 грн/км. Ми побачили, що в одній області приходять на тендер чотири-п’ять компаній, в іншій області — одна, бо специфічні умови і так далі.
Ми прорахували рекомендовану вартість обслуговування доріг з врахуванням поточних цін і попросили провести перемовини з підрядниками, які виграли конкурси і де ціна суттєво вища. В Дніпропетровській області, наприклад, ціна знизилась з 2200 грн/км до 1200. Зекономивши таким чином, ми можемо краще утримати якість доріг навіть в такій непростій ситуації.
– Як визначаєте, скільки грошей і якому регіону треба на дороги?
– Механізм розподілу коштів в нас визначається методикою, яка звертає увагу в першу чергу на кількість кілометрів доріг у конкретному регіоні. Це вже трошки застарілий підхід, але іншого на даний час нема. І тут момент, що в деяких регіонах активно робились роботи по “Велбуду”, а в інших — менше. А згідно з методикою, кількість кілометрів доріг однакова, тобто реальний стан покриття не враховується. Це створює дисбаланс.
Але ми шукаємо вихід. На сьогодні Японія передала нам автомобільну техніку, частину обладнання ще чекаємо. Йдеться про мобільні лабораторії, які будуть сканувати якість покриття за допомогою автомобіля. Це допоможе прибрати людський фактор і додатково моніторити якість виконання робіт. Також завдяки такому IT-продукту ми зможемо бачити, куди треба перенаправити більше грошей, а де ще можна потерпіти. Думаю, з наступного року ми вже запрацюємо з цією новою методикою.
І це саме обладнання в тому числі автоматично контролюватиме виконання ремонтних робіт. Це теж дуже важливо, щоб не було людського фактора при контролі виконання робіт.
– Чи планується введення платних концесійних доріг, якщо так — коли і де?
– Це питання великих інвестицій. Такі великі й дороговартісні проєкти можуть розглядатися лише після закінчення війни. Але це не означає, що сьогодні ми не працюємо над підготовкою техніко-економічного обґрунтування під ці проєкти.
– Як підписання угоди про копалини з США вплине на відновлення?
– Така угода — величезний плюс для нас. Це дає сигнал інвесторам. А вони нам потрібні, бо фінансовий ресурс держави на відновлення дуже маленький. Якщо фінансувати відновлення такими темпами як зараз, то нам буде треба 70 років.
Але є проєкти, які можна профінансувати недержавними коштами. Наприклад, будівництво великого вітропарку, або багато інших привабливих і пріоритетних для держави проєктів. Згідно зі стратегією 5 Case Models, якщо є можливість профінансувати проєкт грошима з бізнесу, то державні кошти на це не витрачаються. І в рамках цього захід іноземних інвесторів для нас дуже важливий.
Нагадаємо, як повідомляло ІншеТВ, Водогін для Миколаєва – виконано 70% загальних робіт (ФОТО, ВІДЕО)
