Роман «Оскар» письменниці і волонтерки з Харкова Людмили Охріменко був визнаний найкращим романом на воєнну тематику журі міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2021».
Як йшла робота над цією книгою, про кого саме вона написана, сьогодні, 8 квітня, на зустрічі з читачами у Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці розповіла сама авторка Людмила Охріменко, повідомляє кореспондент Інше ТВ.
У творчості Людмили Охріменко, яка вже видала 9 книжок і готує до друку ще 3, роман «Оскар» – не перший на воєнну тематику і не єдиний відзначений літературною премією. Так, збірка оповідань «Волонтерські історії 2014-2022» (це реальні історії, зібрані пані Людмилою під час її волонтерських поїздок на передову з 2014 року) отримала першу премію літературного конкурсу ім.М.Томенка за найкращу коротку прозу. Однак «Оскар» – плід 7-місячної важкої праці, за час якої письменниці двічі викликали «швидку», оскільки писати довелось про дуже складні речі.
Це роман про реальну людину – кримського татарина, розвідника, який у 2015 році потрапив у полон до так званого «мгб днр», однієї з найстрашніших катівень на окупованій території. І він зміг звідти втекти – з перебитими ногами і втраченим оком.
За словами пані Людмили, герой книги сам захотів, щоб вона написала про нього, після того, як прочитав її книгу «Муха в окропі на окупованій території». «Ви можете писати простими словами про дуже складні речі», – так він пояснив своє бажання. Можливо, певну роль зіграло й те, що Людмила Охріменко – кримчанка за походженням, але… «Ми не просто не схожі, ми – з паралельних світів», – каже письменниця.
В реальному житті зі своїм героєм авторка так досі і не зустрілась – робота над романом проходила онлайн, через переписки та відозв’язок. Це було непросто, зізнається пані Людмила. Про щось він взагалі відмовлявся говорити: наприклад, про успішні військові операції – «справжній чоловік не вихваляється», або про якісь побутові речі – «справжній чоловік про таке не говорить». Інколи її герой наполягав: «Напишіть так, як я розказав», інколи – пропадав зі зв’язку надовго. А коли прочитав рукопис, єдине, що написав в якості оцінки, – «Ок». Пані Людмила потім познайомилась з його побратимами, і вони підтвердили – він такий і є, стриманий і небагатослівний. Що з ним зараз, пані Людмила не знає – з початку повномасштабного вторгнення він був інструктором у наших військових, але минув вже рік, як він не виходить на зв’язок, і вона дуже за нього тривожиться.
Під час написання «Оскара» Людмила Охріменко зверталась і до інших військових, оскільки її волонтерського досвіду не вистачало, щоб у 2020 році написати роман про війну та полон «зсередини». Головним консультантом книжки був полковник Олег Громадський, який, на жаль, загинув 24 лютого 2022 року, захищаючи Харків. Але письменниці все вдалось, якщо засновник спеціальної премії «за найкращий роман на воєнну тематику» міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» Олександр Вільчинський сказав: «Цей роман не могла написати жінка – це написав чоловік, який був в АТО».
Миколаївщина стала 21-м регіоном, де Людмила Охріменко презентувала «Оскара». Бо вона переконана – українці мають знати про героїв цієї війни, які повернулись з полону, ніколи не забувати про тих, хто віддав за нас своє життя, і що ворог, яким би сильним він не був, обов’язково програє захисникам своєї землі.
Як повідомляло Інше ТВ, «Не все написане має бути надруковане» – творча зустріч з письменником і ветераном Віталієм Запекою «Спілбергом» у Миколаєві (ФОТО)
