Очільник Агентства відновлення Сергій Сухомлин вирішив системно інформувати про відбудову і проєкти, які є в роботі агентства. І почав саме з будівництва водогону, який має забезпечити Миколаїв питною водою, якої у миколаївців немає з квітня 2022 року. «Восени почали аналізувати цей проєкт і розбирали його по молекулах», — стверджує Сергій Сухомлин.
Нагадаємо, раніше вода у Миколаїв йшла з Дніпра, і “тягнули” її з Херсонської області, а тепер починається будівництво нового водозабору з Південного Бугу та водогону від Нової Одеси до Миколаєва. Очікується, що новий водогін запрацює до кінця серпня 2025 року.
Отже, що розповів очільник Агентства про проєкт, і як так вийшло, що в нього були закладені 3,7 млрд.грн. “зайвих” грошей.
Як стверджує Сергій Сухомлин, під час детального вивчення проєкту Миколаївського водогону було виявлено багато помилок і “зайвих деталей”.
У держбюджеті на цей рік на будівництво водогону довжиною 65 км з Нової Одеси до Миколаєва закладено 8 млрд. грн. Сухомлин стверджує, що проєкт “розібрали по молекулам”.
-З одного боку, було готове ТЕО, яке вказувало, як і з яких матеріалів потрібно будувати цей водогін, і передбачало вартість будівництва у 8,7 млрд.грн. за цінами минулого року. Підкреслюю це, тому що ми бачимо подорожчання євро, а багато матеріалів тут імпортних, тому сума могла зростати.
Очільник Агентства відновлення визнав, що ми вже “звикаємо” до того, що в проєкт гроші закладаються одні, а за результатами будівництва ця сума зростає на 20-30%, а буває, що й вдвічі. Але на прикладі миколаївського водогону Агентство захотіло продемонструвати “іншу якість”, тому й поставилися до існуючого ТЕО прискіпливо.
Першою помилкою в Агентстві вважають Станцію забору води.
-Станція забору води – це споруда, в якій стоїть насосне та інше обладнання. Коли ми відкрили карту, то побачили, що за 10 років навколо старої станції виникло багато приватної забудови. Тобто з’ясувалося, що через приватний сектор, якщо ми здійснимо реконструкцію, то нову станцію ми в експлуатацію здати не зможемо. Тому що навколо таких споруд має бути санітарна захисна зона. Це була перша помилка. Ми її пропрацювали і знайшли інше місце. Це буде вже не реконструкція, а нове будівництво. Так, це дорожче, але ми змушені були піти на цей крок.
Другий момент. Зверху станції водозабору є очисні споруди міста Нова Одеса. На цих очисних періодично відбуваються аварійні скиди. Вийшло б так, що Миколаїв періодично мав би зупиняти водозабір, щоб “пройшли” ці стічні води. Щоб цього не було, треба було перенести станцію водозабору щн на 800 метрів.
Потім ми з’ясували, що друга стадія проєкту – це реконструкція миколаївського водосховища. Водогін мав закінчуватися за 6 км. від Миколаєва. Але будувати водогін, який не зайде в Миколаїв, на нашу думку, не зовсім правильне рішення. Почали переробляти разом з миколаївським водоканалом і ОВА, заводимо водогін до очисних споруд Миколаєва. Це теж додаткові кошти, які потрібно закласти. Проєкт передбачає 2 додаткові насосні станції. Перепад висоти – найвища точка 109 метрів, на яку треба підняти воду. І от ці 2 насосні станції разом з обладнанням і спорудами, за проєктом не передбачали частотні перетворювачі. Частотні перетворювачі потрібні, щоб синхронізувати роботу насосного обладнання і робити спуск і подачу води дуже повільно, таким чином, щоб синхронізувати роботу очисних міста Миколаєва із всіма станціями перекачки води. Цього теє проєктом не було передбачено, а це додаткове і не дешее обладнання.
Потім ми почали рахувати вартість труб, укладки, перевіряти всі ці цифри. Деякі види труб, які пропонувалися, мають додатковий опір, і вартість електроенергії за 20 років для Миколаєва могла б бути більшою на 2 млрд.грн. Ми прораховували вартість електроенергії при різних сценаріях і матеріалах, які можна використовувати.
Як стверджує Сергій Сухомлин, після підрахунку вартості проєкти, з усіма переробками, доробками, додатковим будівництвом і обладнанням вартість вийшла на приблизно 5 млрд. грн. Це при тому, що за ТЕО його вартість мала скласти 8,7 млрд.грн.
-Це перший етап, який ми на сьогодні вже відпрацювали. Найближчим часом вже почнуться будівельні роботи, ми реально оцінюємо, що можемо побудувати і здати в експлуатацію цей водогін до серпня. Думаю, побудувати можна буде трошки швидше, але питання в обладнанні. Під такі проєкти обладнання замовляється, на його виготовлення може піти до 4 місяців, плюс транспортування, потім установлення, наладка, це все терміни. Але серпень – це той місяць, коли місто Миколаїв точно має отримати воду.
Сергій Сухомлин зазначив, що для Агентства відновлення дуже важливі довіра і прозорість. Ми з цим абсолютно згодні, а звідси питання – у чиїх кишенях мали опинитися як мінімум 3,7 млрд.грн. “зайвих” грошей, закладених у проєкт? Хто склав його так, що побудувати станцію забору води водогону було неможливо, бо місце будівництва вже забудоване? І це мінімум питань, без відповіді на які говорити про довіру і прозорість не доводиться.
Як повідомляло Інше ТВ, у листопаді 2024 року голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин говорив про те, що будівництво водозабору та водогону для Миколаєва обійдеться в 7,4 млрд.грн. Але вже на той момент він підкреслював, що є можливість заощадити, зменшивши потужність водогону та проклавши труби меншого діаметру.
Наприкінці грудня 2024 року начальник Миколаївської ОВА Віталій Кім, звітуючи про діяльність влади, назвав будівництво водогону для Миколаєва одним з пріоритетних проектів у 2025 році, вартість якого орієнтовно 8 млрд.грн., і тоді ж заявив, що обговорюється два проекти щодо потужності майбутнього водогону.
А в 20-х числах січня 2025 року начальник Миколаївської ОВА Віталій Кім поінформував, що будівництво нового водогону для Миколаєва розпочато (ВІДЕО).
