Сьогодні в Ізраїлі проходить марафон для допомоги тим, хто постраждав внаслідок нападу ХАМАС 7 жовтня, є трансляція онлайн, і оскільки він для російськомовних, включений у мене фоном. Все, як завжди в таких марафонах – трохи пісень, Макаревич с «Пока не гаснет свет», інші відомі і невідомі, багато розмов. Говорять про своє і зрозуміле, я слухаю в піввуха і раптом: «Нельзя сказать, что правительство совсем не участвует в беде собственных граждан, они сейчас усиленно пилят госбюджет и выступают с безумными заявлениями». Що-що? Це правда ізраїльській марафон? Відмотала назад – так. Цитату записала, автор – Марк Галесник, письменник, поет, драматург і таке інше. І це він не про нашу корупцію, про свою.
Наша від цього меншою не стала. Чесне слово, за всієї доброти-милоти і віри в краще деколи бачу у сні гільйотину на сірій площі, а до неї черга. І в цій черзі всі щиріші, ніж на сповіді, пропускають одне одного вперед – «за заслуги». Блискавкою падає лезо, а крові нема. Чи то площа її всмоктує, чи що. Насниться ж таке.
Наші корупціонери – наш величезний клопіт. Але коли нам на це вказує Європа Шрьодера й багатьох інших розбещених Росією європейських чиновників і політиків, Америка Трампа, звинуваченого у шахрайстві і ще в бозна чому, яка знову готова за нього голосувати… Куплені, хто за гроші, хто за компромат політики по всьому світу вже не надто переймаються тим, що джерело їх доходів вже не секрет. Там, де давали гроші, їм пояснили – побільше цинізму і нахабства, це шлях до успіху. І безкарності.
Підкуп і вербовка, що, в принципі, одне і те ж, це один інструмент Путіна. Основна його зброя проти демократії – це…власне демократія. Чи учитель по дзюдо його напоумив, чи сам допер, але у нас біда, бо у великій світовій битві автократій і демократій поки перемагають перші. Впевнена, що не спонтанно.
Як там вони казали перед нашої війною, коли раптом ломанулися рятувати Казахстан, та так, що їх звідти ледве виперли: поки в НАТО будуть обговорювати і вирішувати, ми вже будем в Польщі. Дослівно не пам’ятаю – може, в Прибалтиці, може, під Берліном. І так і вийшло – вони йшли на Київ через Білорусь без обговорень і голосувань. В КНДР не було референдумів з приводу передачі РФ мільйона снарядів, а в Ірані – про дрони і ракети. Диктатура швидка і ефективно. Демократія стара і млява. І пов’язана по рукаках і ногах – в ЄС Орбан, в НАТО Ердоган, в США двопалатна гризня і вибори, навіть в Польщі вибори готові були кинути під ноги фермерам міцні обійми Зеленського і Дуди.
Не вірю, що «правителі світу» цього не бачать, сподіваюсь, що вже шукають протиотруту і знайдуть її якомога швидше. В демократичних механізмах, оновлених і осучаснених. Бо біда стане катастрофою. Ми, коли в перші дні війни казали, що світ вже ніколи не буде колишнім, навіть не розуміли, наскільки були праві.
І наостанок про колонку Залужного. Мені полегшало. Безвихідь відпустила – у нього не заплющені очі, на що й надія.
Оксана Тихончук.
