Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.
Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.
Боєць на псевдо Chester (він любить гурт «Linkin Park», лідер якого мав ім’я Chester, тому саме таке псевдо взяв собі) до повномасштабного вторгнення вже мав бойовий досвід – з 2016 р. був піхотинцем-контрактником в полку НГУ, виконував завдання під Бахмутом. Після закінчення контракту будував цивільне життя, а після початку повномасштабного вторгнення, влітку 2022 року, прийшов до миколаївській бригади та став мінометником.
«Вчився, в нашій бригаді навчанню приділяється багато уваги. Служба в мінометному підрозділі вимагає розуму і знань, а ще – реакції і фізичної загартованості. Міни не легенькі, доводиться займатися «фізичними вправами» щодня. Це вам не фітнес-клуб із нікчемними м’ясистими боягузами.
Ми з побратимами вкладаємося в 5 секунд, доки летить снаряд російського танку, і після вибуху продовжуємо «працювати» по окупантах. За гарну роботу нам дякує піхота, дякують розвідники.
В підрозділі братські стосунки, поважне ставлення, з розумінням. Коли починається робота , підрозділ працює як єдиний злагоджений організм. Конфліктів в нас не буває. Серед побратимів знайшов собі кума, який хрестив мою дитину. В підрозділі завжди якісь жарти, гумор – це про нас!
Побував я і в «штурмовиках», силком нікого не заганяли, всі добровольці. І знову були тривалі навчання.
Ми – прикриття тих, хто виконував бойові задачі, і без нас успіху не буває. Три місяці ми їздили під російськими дронами зі «скидами» і артобстрілами. Рівень кваліфікації в окупантів не дуже, ми всі живі та неушкоджені, завдання своє виконали!», – каже Chester.
Зараз підрозділ, в якому служить Chester, боронить Херсонщину. І наближає Перемогу кожної секунди.
«Я батько двох дітей, і хочеться скорішої Перемоги. Ми знаємо, що робимо, і заради кого на цій війні!», – каже наш захисник.
Як повідомляло Інше ТВ, Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва