Історія життя капітана капеланської служби Євгена Мініна із 123-ї окремої бригади територіальної оборони є класичною ілюстрацією твердження «Бути поруч. Там, де важко, де криза, біль, втома – там мають бути капелани».
Як людина, яка вчилась на військового, потім стала пастором, а потім – і капеланом, розповіли в Регіональному управлінні Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України, передає Інше ТВ.
Народився у Миколаєві, вчився у Калінінградському військовому авіаційно-технічному училищі, потім у Ризькому вищому військовому авіаційно-інженерному училищі. Проте за віру в Бога радянські спецслужби посприяли виключенню Євгена Мініна з навчального закладу. І це привело його до церкви. Замість служіння радянській державі він став служити Христу. Згодом здобув і богословську освіту, став пастором церкви у рідному Миколаєві.
Аж ось у 2014 році почалась війна – спочатку у Криму та на Донбасі.
«З перших днів я познайомився з Героєм України, льотчиком, та командиром 10 окремої авіаційної бригади полковником Ігорем Бедзаєм. Наша церква активно включилася в допомогу частині, яка перелетіла на Миколаївщину. Це були неймовірні часи піднесення. Вже в 2015 році я поїхав як волонтер на передову, в 79-ту та 36-ту бригаду, де і зрозумів, що більше, ніж за матеріальне, хлопці потребують духовного. Навіть ще сам не розумів тоді, що таке капеланство. Якось все було інтуїтивно», – розповідає Євген Мінін.
Потім пастор почав їздити в офіційні відрядження на фронт. Головним напрямком було Широкино Донецької області.
«Звідти у мене з’явилося багато друзів з морської піхоти, з якими підтримую зв’язки до сьогодні. Одного разу хтось з них сказав: «А знаєте, що ми помітили за всі 3 роки: поки були капелани – не було жодного ні «300-х», ні «200-х». Морські піхотинці розказували, що спочатку вони навіть думали, що ми якісь “заслані козачки”, але потім збагнули, що кулі і обстріли не припинялися, а просто все летіло повз. І почали нас називати “фартовими капеланами”. Безумовно, я не вірю в те, що капелан – якийсь оберіг. Ми також можемо загинути та бути пораненими», – ділиться спогадами капелан.
Справжня, повноцінна капеланська служба у Збройних Силах України з’явилась не так давно. І Євген Мінін зрозумів, що цей шлях – це те, до чого його готував Бог все життя. Адже він має і військову, і духовну освіти. Та перед тим, як вступити на службу, був чорний, жахливий лютий 2022 року.
«Коли я зрозумів, що напад Росії невідворотній, то ми спланували в церкві алгоритм дій для евакуації жінок та дітей. Зранку 24 лютого в приміщенні Дому Молитви зібрався цілий зал. Машинами та автобусами почалася евакуація. Російська армія з перших днів показала своє справжнє обличчя безпринципного агресора. У деяких жінок почалася істерика, і вони сказали, що я їх відправляю туди, де їх розстріляють на дорогах, а сам залишаюся в захищеному Миколаєві. Вони навідріз відмовлялися від евакуації. Тому, щоб їх заспокоїти, я сказав, що поїду з ними як охорона. Мені навіть хтось дав автомат. І ми поїхали. Багато хто з нашої церкви, чоловіки та жінки, йшли на фронт захищати Українську землю. У березні вже загинув наш парафіянин та відомий миколаївський діяч і патріот Сергій Гуссіді. Стало зрозуміло, що гуманітарна та духовна робота вже була поставлена, як того потребує час, – і я маю сам йти у військо. І ось одного разу я зрозумів, що Бог мені каже: Йди!», – згадує Євген Мінін.
Так пастор став капеланом, потрапив в окремий батальйон Миколаївської бригади ТрО. Також в обов’язки капітана Мініна входить піклування про сім’ї загиблих героїв, за родинами наших військовослужбовців, які продовжують мужньо боронити нашу рідну Україну.
«Не залишаю і ті зв’язки, які збереглися з попередніх років. Хлопці, їх сім’ї мені пишуть, дзвонять, розказують про свої труднощі. Ті, хто був у Маріуполі, хто був у полоні – ми на зв’язку. Ми пам’ятаємо наших загиблих друзів, радіємо за тих, хто повертаються живими з поля бою, допомагаємо один одному долати труднощі на шляху до Перемоги. І ми разом обговорюємо питання віри», – розповідає капелан.
Нещодавно капітан капеланської служби Євген Мінін теж потрапив під обстріл, кілька днів тому йому зняли шви після поранення. «Сховатися було нікуди, але Бог залишив мені життя і нагадав, що віра має дивитися у саму вічність, бо це життя не належить нам остаточно. У Бога свої плани на тривалість нашого віку», – впевнений Євген Мінін.
Як повідомляло Інше ТВ, Десятеро українських військових капеланів пройшли двотижневу підготовку на перших у своєму роді курсах Сухопутних військ ЗС Великої Британії (ФОТО)
