ІншеТВ продовжує публікувати цикл сюжетів про збитки, завдані російськими загарбниками компанії “НІБУЛОН”. Ми вже показали, що відбувалося в Снігурівці, Миколаєві та Очакові, а також про те, як окупанти нищили філію «Кам’янка-Дніпровська» на Запоріжжі, яка й досі під окупацією. Розповіли про те, як окупанти грабували і що лишили по собі на філії “Куп’янська” на Харківщині. А сьогодні покажемо, що сталося з херсонськими філіями компанії – “Голопристаньській” і “Козацькій”.
Шалені збитки спричинили російські загарбники терміналам «НІБУЛОНу» на Херсонщині, частину якої вони захопили в перші дні війни. Внаслідок окупації перевантажувальні комплекси компанії були розбиті і розграбовані, а повінь, спричинена підривом Каховської ГЕС, збільшила втрати.
Знищення Каховського водосховища, якщо не руйнує, то змушує до суттєвого переосмислення логістичної моделі «НІБУЛОНУ», яку компанія втілювала в життя роками, розширюючи перспективи річкових вантажних перевезень. Частиною цієї моделі було відновлення судноплавства річок України, перетворення Дніпра в найбільшу транспортну артерію. Тому і будувалися на берегах Дніпра термінали компанії, щоб спростити виробникам зерна шлях до можливостей зберігання, обробки та експорту сільськогосподарської продукції.
На Херсонщині ці функції виконували термінали в Голій Пристані і селищі Козацькому. І якщо до війни про підприємство в Козацькому, можливо, мало хто чув, то причал терміналу в Голій Пристані бачили, мабуть, всі – саме звідси кожного року баржами на Київ в переддень свята Незалежності відправляли знамениті херсонські кавуни, які сьогодні теж стали символом спротиву і деокупації українського півдня.
В лютому 2022 року російські загарбники вдерлися в цей благословенний край і змінили його життя назавжди.
– Прокинулися зранку від того, що над нашими домівками пролітали ракети, винищувачі та гелікоптери. Потім почалися вибухи, дуже чутно було військові дії на Херсонському мості. Їхні колони проїжджали біля нашого міста, – розповів Андрій Кондрюков, головний енергетик філії «Голопристанська». – Потім, коли вони вже закріпились на нашій території, почали заїжджати в місто, до міського голови, об’їжджати підприємства міста, заїхали також і на «НІБУЛОН», на нашу філію «Голопристанську», оглянули всю територію, потім її покинули. Близько двох тижнів їх не було. Згодом вони приїхали уже з технікою, почали займати на різних підприємствах зручні місця для її встановлення. Були БТРи «Тигри», зенітні установки, гармати великого і малого калібру, дуже багато різного.
Слід зазначити, що саме з окупованої Херсонщини, в тому числі і з Голої Пристані, обстрілювали тоді Миколаїв. Щодня і щоночі, спричиняючи руйнування критичної і цивільної інфраструктури та численні жертви серед мирного населення.
–Після декількох обстрілів вони покинули територію. Періодично проводили передислокацію – на одному підприємстві побули, переїхали на інше. І так постійно. У нас готель на 4 кімнати і в приміщенні майстерні кімната для відпочинку на 7 осіб. Вони там розміщалися, періодично з’їжджали.
До кінця літа вони прийшли, повністю елеватор окупували і почали вивозити зернову продукцію. До середини вересня повністю все вивезли, близько 40 тис. тонн. Здебільшого, це були пшениця та ячмінь.
Для викрадення нібулонівського зерна росіяни використовували різних перевізників, але номери закривали. Слід зазначити, що російські загарбники на всіх тимчасово окупованих територіях України ведуть себе однаково – грабують все, що можуть вивезти і винести, а що не можуть – знищують. На Херсонщині окупанти чинили так само, а філії «НІБУЛОНу» були для них ласим шматком – там було чим поживитися, свідчить Андрій Кондрюков.
–Влучання були в робочу вежу, в одну із ємностей – вона розкрилася, розсипалось зерно, яке вони також пізніше вивозили. Після того, як зернова продукція скінчилася, вивезли всю оргтехніку, все, що могли завантажити у вантажні машини – електродвигуни, різну електротехніку, багато меблів.
Практика залякування і погроз – це також «фірмовий стиль» російських військових.
–На початку травня минулого року нашому оператору диспетчерської руху зерна на елеваторі приїхали російські військові і під загрозою життю заставляв прийти на елеватор та показати, як працює обладнання.
А коли восени 2022 року українські війська почали операцію з деокупації півдня України, російські війська похапцем готували шляхи відходу
–Баржі вони забрали, коли ЗСУ зробили обстріли Антонівського мосту, вони забрали баржі, які в нас стояли, для виготовлення понтонної переправи.
Переправу вони робили під Антонівським мостом, використовуючи міст для захисту від обстрілів. Але брали не тільки «нібулонівські» баржі, брали у людей все, що плаває і їздить.
–Автобус також наш забрали. І ще в Голій Пристані було декілька домівок власності НІБУЛОНу», які розікрали повністю. Там були службові автомобілі, які в гаражі стояли, їх окупаційна влада також забрала під свої інтереси.
Принцип росіян лишати по собі випалену землю був застосований і на філії «Голопристаньскій».
–Знищена дуже велика кількість обладнання. Як мені сказали, треба буде будувати філію практично з нуля.
А потім вони підірвали Каховську ГЕС, і випалену землю, понівечену філію «НІБУЛОНу» в Голій Пристані затопило водою. Ми знайшли унікальні кадри, на яких видно, яку величезну площу охопила повінь. На них є і затоплена «Голопристаньська» філія – над водою видніється блакитний дах адмінбудівлі і ємності для зберігання зерна.
Ми впевнені, що умисне затоплення Херсонщини і частини Миколаївщини, жорстокість і варварство російських військових на окупованій території під час цієї екологічної катастрофи, будуть визначені, як свідомий акт вандалізму і окремий військовий злочин.
Постраждала від повені і філія «Козацька», але до цього їй довелося пережити жах окупації, а потом щоденні масовані обстріли після визволення. Ця філія, як і «Голопристаньська», опинилась на захопленій території в перший день війни.
Олександр Літвінов, головний інженер філії «Козацька» ТОВ СП «НІБУЛОН», розповів:
–Перші прильоти в Нову Каховку відбулися в 4 годині ранку. Вранці на роботу вийшло декілька осіб, тому що було прийняте рішення, щоб всі залишилися вдома, бо ніхто не розумів, що буде далі. Ті, хто вийшли, за декілька годин залишили територію. Близько 11 години в нашому селищі вже знаходилися російські війська.
Не забуде ті дні і Захар Мєдвєдєв, директор філії «Козацька».
–Філія в перші ж дні попала під окупацію. Зрозуміло, що ніхто не працював – керівництво компанії прийняло рішення тримати колектив в безпеці.
–Через декілька днів після того, як російські війська зайшли на територію Херсонської області, з’явились якісь їхні серйозні підрозділи. Вони зробили повний обшук, піднімали люки каналізаційні, все оглядали
–Російські військові зайшли на територію філії на початку березня 2022 року. Охоронців вони не чіпали, намагалися дізнатися, хто ким працює, намагалися схилити до співпраці охорону і знайти людей, які будуть з ними співпрацювати, але в нас таких не знайшлося, всі були патріотично налаштовані. В нас не було зрадників, всі виявилися однодумцями, ніхто нічого не розказував і не показував, – каже директор філії.
–Місяці 2 взагалі нічого не відбувалося. Ми ще ходили на роботу, допомагали охороні, поливали і стригли газон – були всі комунікації, і ми намагалися утримувати наше підприємство у більш-менш естетичному вигляді. При цьому ми зробили все можливе, щоб вони не змогли забрати наше зерно,- свідчить Літвінов.–Відключили електроенергію від розподільчого пристрою, позакривали ті засувки, через які вони могли зрозуміти, що можна забрати зерно. Де могли, привели в неробочий стан двигуни на обладнанні. Тобто робили те, що не завдало б великої шкоди, коли Україна повернеться, але при цьому дуже б зупинило їх намір забрати зерно. І зерно вони в нас по кінцевому результату так і не забрали.
–Заїхали на «Уралі», їх чоловік 15 було. Очепили територію, викликали охорону на допит. Запитували хто ви, що ви, що це за підприємство, чим займаєтесь. Зрозуміли, що це елеватор, що тут зберігається зерно. Провели огляд всіх приміщень – робочої вежі, підвалів, кабінетів. Де не було ключів, виривали замки, вибивали двері. По-варварськи ставилися. Вони привозили якихось людей, намагалися відбирати проби, формувати зразки і робити аналіз зерна. Спочатку їх цікавило виключно продовольче зерно. Вони запитували у охоронців, які, звісно, не знають. Потім, вибірково перевіряли – простукували ємності, по звуку вираховували, де є зерно, відчиняли оглядові віконця, брали проби, десь їх возили, робили аналіз, – згадує Мєдвєдєв, а головний інженер Літвінов додає:
–Приїжджали без керівництва, в цілях особистої наживи. Шукали то пральну машину, бо їм потрібно, то інструменти, то одне, друге, третє. Такими невеликими групками.
Забирали навіть те, що залишили в холодильниках чи у власних шафках працівники філії. Наприклад, під час чергового обшуку забрали з холодильника заморожене м’ясо, АТБшний пакет з продуктами, чай-цукор, печиво, цукерки. Шукали пральні машинки, холодильники, чайники. Забирали все, що знаходили.
–Ситуація змінилась, коли вони зрозуміли, що можуть втратити цю територію,- свідчить Літвінов. – Почали приїжджати вже з бажанням взяти зерно. Але при цьому були такі групи, які хотіли це зробити таємно від свого керівництва. Намагалися ввійти з охороною в контакт, але отримали відповідь, що охорона нічим допомогти не зможе, бо не знається на обладнанні. В той час в нас ще працювали деякі камери відеонагляду – вони всі ці камери розбили, все зламали, що могли, але так їм нічого і не вдалося. Потім ситуація ще кардинальніше змінилася – забрали 2 автомобілі, інструмент і все обладнання, яке вони могли вивезти на тих автомобілях.
Далі приїжджають вже з Херсона, якесь керівництво, як вони себе величали – міністерство, якийсь утворений ними орган обласний. Повісили пломби на всі склади, на всі приміщення. Охороні заборонили будь-куди заходити і сказали, що все це власність Російської Федерації.
Потім вони вже набігами почали забирати все більше і більше. Єдине, чого вони не взяли, мабуть, тому що не розумілися, це обладнання з лабораторії. Воно так і лишилося до кінця на місці. Вони мабуть, думали, що воно нікому не потрібне, що воно дешеве.
Цей випадок добре пам’ятає і Захар Мєдвєдєв:
–Це прилади для повного комплексного визначення і проведення аналізу по сільськогосподарським культурам. Так от, коли вони брали свого спеціаліста по визначенню якості і формували зразки, вони не розібрались і не додумались, що ці аналізи можна провести у нас в лабораторії. Їх цікавили, мікрохвильовки, чайники, які коштують 2-3 тис. грн, а обладнання, яке коштує тисячі доларів їх не цікавило, бо вони не розуміли, що це таке.
З цим обладнанням дійсно пощастило, бо це рідкісний випадок, щоб росіяни або не вкрали, або не зламали, не знищили те, що трапляється їм на їхньому загарбницькому шляху. Нажаль, масштабних руйнувань зазнала і філія «НІБУЛОНу» в Козацькому.
–Від скинутої керованої авіабомби повністю зруйнована адміністративна будівля, господарські приміщення – майстерні, гаражі, склад повністю знищений, залишки техніки – ЗіЛ, пожежна машина знищена, ємності для зерна непридатні для використання, робоча вежа, обладнання.
–На сьогодні філія практично знищена. Були обстріли, про які я знаю 100-відсотково, що було посічено багато ємностей, коли були прильоти на причал. В результаті цього зерно почало висипатися. Я навіть бачив фото – зерно лежить, воно почало проростати, йшли дощі, воно зіпсувалося. Я точно знаю про ємність, яка була пошкоджена, і вона диміла. Тобто в ній точно йшли процеси запалювання після прильоту. Також була інформація, що одна ємність взагалі зруйнована, є ємності посічені, є ємності, у яких повністю пошкоджена покрівля. Тобто те зерно, яке там знаходиться, воно повністю непридатне для подальшого використання, –розповів Олександр Літвінов.
З тих пір ситуація ще погіршилась – як кажуть жителі села Козацьке, «прильоти» на філію «НІБУЛОНУ» – майже щодня. А потім прийшла повінь через підрив Каховської ГЕС.
Затоплення філії «Козацької» було зафіксовано супутником – супутникові знімки терміналу компанії «НІБУЛОН», захопленого водою, облетіли світ.
Але якщо в окупантів були наміри сховати кінці у воду, то їм це навряд чи вдасться. Вода зійде, а свідоцтва звірств і руйнувань російських загарбників залишаться – вони настільки масштабні, що ніяка вода їх не змиє.
