Миколаївська обласна військова адміністрація розповідає про людей, які мешкають в різних куточках нашого регіону та своїми вчинками надихають інших.
Наступна історія з цього циклу – про фермера з Шевченківської ТГ Віталія Варяницю.
До повномасштабного вторгнення Віталій Варяниця займався агробізнесом – вирощував овочі та зерно. Ранок 24 лютого 2022 року для жителів Шевченківської громади розпочався зі звуків вибухів. А наступного дня села опинилися у “сірій” зоні – російські танки прямували на Миколаїв.
“Приблизно 26 лютого російські військові були вже біля Шевченківської громади. Основною нашою задачею було вчасно побачити світло від фар, шум техніки, їх кількість тощо. Особисто я спав по дві години на добу, постійно слідкував за переміщеннями ворога, відразу обдзвонював всіх…”, – згадує про ті буремні лютневі дні 2022-го Віталій Варяниця.
За словами фермера, у громаді був організований місцевий партизанський рух. Вдень, знаючи, де були ураження та де ворожі колони потрапили під обстріл й була залишена техніка, то хлопці їздили та збирали ту техніку, боєкомплекти й передавали Збройним Силам України. Також активісти з громади відстежували рух колон рф, склад, кількість й повідомляли координати.
“Всю інформацію потім передавали або військовим, або в Миколаївську обласну військову адміністрацію. Одна з найбільших колон, про яку ми повідомили, – це було десь 460 одиниць російських танків. Зафіксували ми їх 6 березня“, – розповідає Віталій Варяниця.
Фермер разом з друзями допомагали тим, хто залишився, та рятували села. Так відновлювали електромережі, гасили пожежі, ремонтували водогони тощо.
“Ми підтримували наше село, як могли. Коли були сильні прильоти, то потрібно було гасити по дві-три пожежі в день. Нас зібралося п’ять добровольців. Пожежну машину взяли в селищі Луч, яка там стояла під завалами. Ми її трохи відновили. Спочатку самі шукали можливості, аби забезпечити техніку пальним. Згодом в цьому допомагали волонтери, але коли були сильні обстріли, вони не могли доїхати. Тоді ми сідали на свої машини та забирали пальне з Миколаєва. Так само возили людей на власних авто й розвозили гуманітарну допомогу”, – говорить Віталій Варяниця.
Як повідомляло Інше ТВ, Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Наталя та Вероніка Рогозіни
