Нагадаємо, що Ігор Коломойський кілька днів назад, відповідаючи на запитання журналістів , назвав Міндіча призначеним “стрілочником” у справі, який по суті є “принеси-подай” і ніяк не тягне на лідера мафії.
Тоді хто? Із розслідування Суспільного випливає, що таким може бути Галущенко, і схоже, зараз важко уявити, або й не важко, куди приведуть ниточки, якщо до кінця розкручувати цю версію.
Герман Галущенко — міністр, який запам’ятається як тісно повʼязаний з одним із найгучніших корупційних скандалів за час повномасштабного вторгнення. І хоч головним фігурантом операції “Мідас” є співвласник студії “Квартал-95” Тимур Міндіч, саме Галущенко, за словами групи прокурорів, “сприяв контролю Міндіча над фінансовими потоками в сфері енергетики України”.
Для підготовки цього матеріалу Суспільне поспілкувалось із понад десятком людей. Названі слідством факти корупції всередині Енергоатому для них не стали несподіванкою. В період роботи Галущенка в Енергоатомі у 2020-2021 роках вже виходило кілька журналістських розслідувань. А за його каденції на посаді міністра енергетики викриття схем в Енергоатомі стали системними, також лунали звинувачення в тиску на незалежні державні енергетичні компанії.
Галущенка переважна більшість опитаних людей з енергетичної галузі в різні періоди повʼязує із держзрадником Андрієм Деркачем, що він сам публічно відкидав. Також вони відзначають його “безкомпромісну відданість керівництву” та готовність виконувати вказівки. Зрештою, як стверджує НАБУ, на аудіозаписах Міндіч перед розмовою з Зеленським радить Галущенку сказати: “Я зроблю все, що ви скажете. Все, що вам потрібно — я ваш”.
“Міг вирішити будь-яке апаратне питання”
Герман Галущенко починав у юриспруденції. До середини 90-х він працював у львівській прокуратурі, у 1996-му переїхав до Києва на роботу в Міністерстві закордонних справ, а за рік пішов працювати в Адміністрації президента. На Банковій Галущенко затримається на 13 років.
В адміністрації він виріс від старшого консультанта до завідувача відділу з питань міжнародного співробітництва. Цей відділ готує всі укази президента щодо зовнішньої політики, розповів Суспільному співрозмовник, який тоді працював із Галущенком. Через те, що зараз він займає впливову посаду, співрозмовник погодився говорити лише анонімно.
Галущенка він описує як “непоганого” юриста, який вмів контактувати з людьми. А ще як амбітну й напористу людину. “Він міг вирішити фактично будь-яке апаратне питання, чим і займався. А одна з головних його робочих рис — безкомпромісна відданість керівництву”, — каже джерело.
У 2009-2010 роках Галущенко, за словами співрозмовника Суспільного, вже рідко зʼявлявся на роботі, віддаючи перевагу власним справам. “Керівництво це злило, адже коли треба було вирішувати якісь проблеми – людей немає, — згадує він. — Усі пів дня чекають, доки хтось прийде в кабінет і поставить штамп”.
Через це Галущенка вирішили звільнити, але зробити це хотіли без скандалу — щоб той добровільно написав заяву на звільнення. Галущенко погодився, але взамін побажав отримати від держави орден, каже джерело. Бажання задовольнили: наприкінці 2009 року Віктор Ющенко нагородив Галущенка Орденом Данила Галицького. Його вручають “за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння українському народові”.
Наступного року до влади приходить Віктор Янукович. Державну службу Галущенко не залишив: спершу він пішов працювати юристом до Міністерства охорони здоровʼя, а тоді до Мінʼюсту — помічником міністра Олександра Лавриновича. Пізніше, у 2022 році ДБР оголосить Лавриновичу підозру в державній зраді через підготовку “Харківських угод”.
Міністр юстиції України (2010—2013) Олександр Лавринович кріпить до піджака “георгіївську стрічку” під час церемонії покладання квітів у парку Слави в Києві 7 травня 2010 року. Лавриновичу оголосили підозру у державній зраді у липні 2022 року за його роль у погодженні “Харківських угод”. УНІАН
У часи роботи на Лавриновича Галущенко стає доцентом кафедри міжнародного права в університеті Шевченка. На записах, оприлюднених НАБУ, Галущенка могли називати на прізвисько “Професор”, інше його прізвисько в цих розмовах — “Сигізмунд”.
Призначення в Енергоатом
2013 року Герман Галущенко перейшов до Енергоатому — найбільшої електрогенеруючої компанії в Україні. Перша його посада там — виконавчий директор із правового забезпечення.
Енергоатомом тоді керував Микита Константінов, який у 2006-2007 роках був віцепрезидентом компанії, а очолював її Андрій Деркач. Кілька співрозмовників розповідають, що саме Константінов звів Галущенка та Деркача. Сам Галущенко публічно заперечував будь-які звʼязки з Деркачем, зокрема й з трибуни Верховної Ради. Він називав це фейком і частиною дискредитаційної кампанії проти себе.
Після Революції Гідності Константінов поїхав до Росії, де почав працювати на Росатомі. Зараз він став заступником генерального директора російського підприємства. Галущенко ж тим часом повернувся до юридичної діяльності. Як ішлося на сайті Міненерго, він “активно долучився до процесу захисту інтересів держави Україна та вітчизняних компаній у міжнародних судових інстанціях“. Зокрема, це стосувалось притягнення РФ до відповідальності за анексію Криму.
Директор Департаменту стратегічної політики, інвестицій та ядерно-енергетичного комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Микита Константінов у Києві 7 листопада 2011 року. Нині він — заступник генерального директора АТ “Концерн Росенергоатом” у Росії. УНІАН/Андрій Скакодуб
У 2020 році Галущенко вирішив повернутись у сферу енергетики. Не маючи досвіду управління енергетичними компаніями, він одразу стає віцепрезидентом Енергоатому. Співрозмовник Суспільного, який працював тоді в Міненерго, називає це “сюрпризом”. “Юрист, без фахової підготовки. [Галущенко] був “лівою” людиною”, — каже він.
Разом із Галущенком на таку ж посаду призначають Якоба Хартмута. Кілька співрозмовників повʼязують такий вибір людей із впливом Андрія Деркача — тоді народного депутата — на всю енергетичну галузь України й передусім на Енергоатом.
Також вони відзначають, що тоді в компанії почали відновлюватись різні схеми. Наприклад, фірма Ігоря Коломойського United Energy в 2020 році купувала вироблену Енергоатомом електрику дешевше від ринкової ціни. Пізніше НАБУ заявило, що через це Україна недоотримала майже 100 мільйонів гривень.
Інше зловживання відбулось під час будівництва централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива з атомних електростанцій у Чорнобильській зоні відчуження. Цим будівництвом керувала компанія “Атомпроектінжиніринг”, відокремлений підрозділ Енергоатому. Журналісти проєкту “Схеми” роздобули аудіозаписи, на яких директор цієї компанії Микола Божко каже: “Гроші пішли, продані, сп***жені (вкрадені – ред.)”.
Журналісти виявили, що договір із фірмою-підрядником, яка доти не працювала на ядерних обʼєктах, підписано з порушеннями й ознаками того, що “керівництво Енергоатому дуже поспішало виділити новому генпідряднику кошти”. Підписантом цього договору був тодішній віцепрезидент Енергоатому Герман Галущенко.
Пізніше слідчі НАБУ відкрили справу щодо розкрадання цим підрядником майже 100 мільйонів гривень. У листопаді цього року САП та НАБУ вдалось екстрадувати одного з обвинувачених, який привласнив ці кошти.
Будівництво центрального сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобильській зоні відчуження, Київська область, 26 квітня 2019 року. УНІАН/Владислав Мусієнко
Як Деркач продовжував впливати на енергетику
На момент роботи Галущенка в Енергоатомі, у 2020 році, Андрій Деркач — позафракційний народний депутат, який не входив до складу жодного комітету. Попри це, його неформальний вплив на енергетику — значний. Так, у лютому 2021 року, тодішній тимчасовий виконувач обовʼязків міністра енергетики Юрій Вітренко в інтервʼю “Радіо Свобода” заявив, що Деркач “історично впливає на Енергоатом”. “У нього там багато людей”, — казав тоді він.
Підтверджують це й записи розмов, як запевняє НАБУ, між радником Галущенка Ігорем Миронюком (фігурує в записах із позивним “Рокет”) та співорганізатором корупційних схем Олександром Цукерманом (“Шугармен”).
“Коли ‘Сигізмунда’ (Галущенка — ред.) призначили в Енергоатом, той йому подзвонив (Деркач Галущенку — ред.). Каже: “Заїдь до мене, я хочу показати, розказати тобі, як там що працює”. Він поїхав”, – навів прокурор слова Цукермана.
Відповідно до записів НАБУ, Миронюк сказав, що радив Галущенку не їхати до Деркача. Той не послухав. “Тому він – людина Деркача”, — підсумував Рокет.
Факт таких дзвінків представникам галузі підтверджує й колишній керівник Державної інспекції ядерного регулювання Григорій Плачков. “[Деркач] мені дзвонив, запрошував на співбесіди. Казав: ‘Заїдь, треба поговорити’. Я запрошень не приймав. А ще він мені надсилав на Різдво і на Новий рік дуже цікаві листи, де йшлося про корупційні схеми”, — згадує колишній керівник ДІАРу.
Про вплив Деркача на Енергоатом писав у своєму звіті британський Королівський інститут оборонних досліджень (RUSI). Вони називають екскерівника Енергоатому одним із головних завербованих Росією агентів впливу. В документі інституту йдеться, що Деркач допомагав РФ окуповувати ядерні станції України. Завдяки колишньому генералу СБУ Олегу Кулінічу, якого підозрюють у держзраді, вони спромоглись домовитись із начальником охорони Чорнобильської АЕС, який наказав нацгвардійцям здатися російським військовим. У 2006-2007 роках Кулініч був віцепрезидентом Енергоатому, коли Деркач його очолював.
Нині Деркачу оголошено про підозру в державній зраді, а Зеленський позбавив його українського громадянства. Сам Деркач виїхав до Росії, де став сенатором від Астраханської області й членом комітету безпеки і оборони російського парламенту.
Зазначимо, що квартира, де, за даними НАБУ, злочинна група під керівництвом Міндіча накопичувала й розподіляла зібрані з підрядників Енергоатому гроші, перебуває у власності Деркача.
Народний депутат від Партії Регіонів Андрій Деркач (у центрі) під час засідання Верховної Ради 17 квітня 2018 року. Деркач внесений до санкційного списку США як “російський агент із понад десятирічним стажем”. У 2023-му його позбавили українського громадянства. УНІАН
Галущенко — міністр енергетики
У березні 2020 року уряд Олексія Гончарука йде у відставку. Тодішній міністр енергетики й захисту довкілля Анатолій Оржель залишає посаду. Після цього міністерство понад рік очолюють тимчасові виконувачі обовʼязків. Наприкінці року на посаді намагаються затвердити кількаразового очільника “Нафтогазу” Юрія Вітренка, однак депутати двічі провалюють голосування за його кандидатуру.
На тлі цієї управлінської кризи й зʼявилась кандидатура Германа Галущенка. В Офісі президента, за словами кількох джерел, його співбесідував Сергій Шефір, тодішній перший помічник Зеленського.
Факт погодження Галущенка в ОП підтвердив і голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія. За його словами, Галущенко “неодноразово був учасником робочих нарад щодо ситуації в енергетиці й зарекомендував себе як професійна людина”.
29 квітня 2021 року за нього голосують 305 нардепів із фракцій “Слуга народу”, ОПЗЖ, “Батьківщина”, “За майбутнє” та “Довіра”. Андрій Деркач на той момент того дня не був присутній у парламенті, відповідно, й за призначення Галущенка не голосував.
“Тоді про Галущенка говорили як про дуже гнучкого менеджера, з яким можна зрозумілими методами вирішити багато різних питань”, — згадує про голосування в Раді один із депутатів “Слуги народу”.
Втім, у деяких експертів кандидатура Галущенка тоді викликала занепокоєння. Зокрема, виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський звернув увагу на декларацію чиновника за 2019 рік. “Доступний публічно досвід — лише на держслужбі та у викладанні, жодних корпоративних прав у бізнесі. Але 180 тисяч доларів готівкою”, — писав він.
Герман Галущенко виступає під час засідання Верховної Ради вже в ролі міністра енергетики України 8 жовтня 2021 року. УНІАН/Вʼячеслав Ратинський
Нарощення впливу
Після призначення Галущенка на посаду міністра керівником Енергоатому залишився Петро Котін. Офіційно Енергоатом перебуває у сфері управління Мінекономіки та має керуватись Наглядовою радою. Проте пʼятеро співрозмовників Суспільного з енергетичної сфери називають Котіна повністю підпорядкованим Галущенку. Втім в атомній енергетиці для проведення більшості капітальних робіт — зокрема, ремонту й запуску в роботу старих енергоблоків і будівництва нових — рішення Енергоатому мало. Потрібен ще дозвіл від Державної інспекції ядерного регулювання, в якій у 2021 році працював Григорій Плачков. Він на співпрацю з Галущенком не йшов.
Проєкти добудови 3-го і 4-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС, зокрема через вимоги безпеки, Плачков не погоджував. “Не було основних документів: техніко-економічного обґрунтування, проєкту. Не було визначено модифікації [реакторів], — згадує Плачков. — Та й були питання до самих конструкцій недобудованих енергоблоків, які були законсервовані з 1980-х років”. Також Плачков не давав дозвіл на запуск вже згаданого сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобилі.
9 грудня 2021-го на засіданні Кабміну Галущенко пропонує звільнити Плачкова, який нібито “створює перешкоди для співпраці з нашими стратегічними партнерами”. Уряд погоджується, очільником ДІАРу призначають Олега Корікова.
Пізніше на засіданні парламентського комітету з питань енергетики й житлово-комунальних послуг, де розглядалося питання добудови енергоблоків на Хмельницькій АЕС, депутати запитали Корікова, чи безпечно добудовувати реактори на вже існуючих конструкціях. Той не дав чіткої відповіді, на що Галущенко перебив його й сказав: “Йдеться про те, чи можна будувати на цих конструкціях. Це просте питання. А ви, бл*, якусь ху*ню, вибачте, фігню несете”. Після цього Коріков лаконічно відповів: “Звісно, можна будувати”.
Наступною ціллю Галущенка стала компанія “Оператор газотранспортної системи України”. До 2025 року вона відповідала за транзит російського газу до Європи. У 2022-му її очолював Сергій Макогон і в серпні того року, згідно з оприлюдненим виданням “Економічна правда” листом, Міненерго пропонувало замінити Макогона на заступника Галущенка в міністерстві, Миколу Колісника. Проте НАЗК заблокувало це рішення, пояснивши це ймовірним конфліктом інтересів.
Після того, як стало відомо про можливі зловживання в Енергоатомі, уряд вирішив перезавантажити низку підприємств, на яку ще міг мати вплив Галущенко — Укргідроенерго, “Оператор ГТС України”, Укренерго, Центренерго, “Енергетична компанія України”, “Українські розподільні мережі”, “Гарантований покупець”.
Герман Галущенко та президент Енергоатому Петро Котін (праворуч) відвідують підприємство на півдні України, де планують виробляти компоненти ядерного палива для вітчизняних атомних енергоблоків. Березень 2023 року. Getty Images/Ukrinform/Pavlo Bagmut
Поступове підкорення Укренерго
Укренерго — одна з найбільших компаній України. Річний дохід оператора енергомереж у 2023 році становив 83 мільярди гривень. А за час повномасштабного вторгнення компанія змогла залучити понад 1,5 мільярди євро міжнародної підтримки.
У 2021 році Міненерго спромоглось перевести компанію під своє управління: до цього оператором керував Мінфін. Далі міністерство звільнило двох членів правління компанії, тоді внесло зміни у статут, обмеживши повноваження Наглядової ради (втім, згодом їх скасували).
Після початку повномасштабного вторгнення ситуація — щонайменше, публічно — стабілізувалась. Але у вересні 2024 року там звільняють керівника Володимира Кудрицького. “[Наглядова рада] констатувала, що компанія в останні місяці перебуває під величезним тиском. Це тиск не лише анонімних медіа чи телеграм-каналів, а й правоохоронних органів та різних інспекцій. Констатували, що тиск пов’язаний із бажанням змінити менеджмент компанії. На мою думку, натхненником цього процесу є Міністерство енергетики”, — розповідав тоді Кудрицький в інтервʼю Суспільному.
Голова правління Укренерго Володимир Кудрицький розповідає журналістам про пошкодження на обʼєктах енергетичної інфрастуктури 10 листопада 2022 року. Тоді, після перших комбінованих ракетно-дронових ударів, перебої з електроенергією та опаленням почались по всій Україні. Getty Images/Ed Ram
Політичним таке рішення назвали й двоє незалежних членів Наглядової ради Укренерго — Педер Андреасон та Данієль Доббені, який є головою ради. Після цього вони подали заяви на звільнення. Міненерго тоді заявило Financial Times, що рішення про зміну керівника Укренерго прийняла незалежна Наглядова рада, а будь-які припущення — “частина дискредитаційної кампанії” проти міністерства.
Далі міністерство, попри позицію найбільших іноземних донорів Укренерго, ще кілька разів змінювало статут компанії з метою збільшити на неї свій вплив. А в липні 2025 року новим керівником Укренерго став Віталій Зайченко. Коли за три місяці Наглядова рада вирішила звільнити Зайченка “через втрату довіри”, Міністерство енергетики, вже під керівництвом нової міністерки Світлани Гринчук, заблокувало відставку.
Щодо ситуації з Укренерго ми неодноразово надсилали запити до Міненерго, проте відповідей не отримали.
Головне будівництво Галущенка
Чи не найбільшу свою увагу на посаді міністра енергетики Герман Галущенко приділяв можливості добудувати Хмельницьку АЕС та потенційній побудові нових енергоблоків за технологією від американської компанії Westinghouse. Він системно просував цю ідею від початку свого перебування на посаді.
Членкиня парламентського комітету з питань енергетики Інна Совсун згадує, що зазвичай Галущенко на засідання комітету не приходив, делегуючи своїх заступників. Але були винятки. “Єдині рази, що він приходив на комітет і наполегливо взаємодіяв — це було через питання добудови 3-го і 4-го енергоблоків на ХАЕС. Цим він реально переймався”, — згадує Совсун.
Саме Верховна рада мала проголосувати за дозвіл на початок будівництва, але робити це парламент не поспішав. Депутати як від опозиції, так і від монобільшості відкрито говорили, що побоюються потенційної корупції в Енергоатомі.
Ці побоювання були небезпідставними. В опублікованих НАБУ записах підозрювані кілька разів згадували про добудову Хмельницької АЕС. А відкат у 10-15% на захисних спорудах, за даними слідства, планували застосовувати й тут.
Частина співрозмовників Суспільного з енергетичного сектору кажуть, що так званий відкат у 10-15% міг стосуватись усіх операцій в Енергоатомі. При вартості добудови ХАЕС у щонайменше 160 мільярдів гривень, потенційний незаконний дохід учасників схеми міг би сягнути 24 мільярдів.
Міністерство енергетики вирішило спершу закупити реактори для цих енергоблоків. Через те, що вже наявні конструкції підходять тільки для реактора типу ВВЕР-1000, а такі виробляють лише в Росії, залишався варіант придбати в інших країн уже вироблене обладнання. Готові реактори, доступні для придбання, були тільки в Болгарії. Вартість купівлі оцінювали в 600 мільйонів євро.
Проте й за це мала проголосувати Верховна Рада. Після публічної підтримки проєкту Володимиром Зеленським голоси в парламенті знайшлись. Щоправда, через кілька місяців у Болгарії обрали новий парламент і віцепремʼєр Атанаc Зафіров заявив, що його країна передумала продавати Україні реактори.
Як наслідок, добудова енергоблоків та і не розпочалась. Попри це, Галущенко до останнього заявляв, що питання про купівлю болгарських реакторів не закрите.
Володимир Зеленський з Германом Галущенко та Петром Котіним відповідають на питання журналістів під час престуру на територію Хмельницької атомної електростанції. 13 лютого 2025 року. AP/Alex Babenko
Місце в новому уряді
За даними слідчих НАБУ, щонайменше з 2023 року радником у Галущенка працював Ігор Миронюк — один із головних підозрюваних у справі НАБУ щодо розкрадань у сфері енергетики. У Міненерго цю інформацію заперечили, однак численні співрозмовники Суспільного розповідають, що бачили Миронюка в міністерстві й що він фактично керував усіма заступниками Галущенка. Про це ж під час засідання суду заявив і прокурор САП.
“Підтверджено залучення особи на прізвисько ‘Професор’, який був на той час міністром енергетики України (Галущенко — ред.), а також фактично контроль Миронюка з дозволу цього міністра у вирішенні кадрових питань міністерства”, — заявив прокурор САП під час засідання суду.
У липні 2025 року відбулись зміни в Кабінеті міністрів. Премʼєркою призначили Юлію Свириденко. За кілька тижнів до цього вона почала формувати свій майбутній уряд. За даними кількох джерел і з парламенту й енергетичного сектору, залишати Галущенка на посаді міністра вона не хотіла.
На той час Галущенко вже міг почати співпрацю зі співвласником студії “Квартал-95” Тимуром Міндічем. Непрямо це підтверджується й на плівках НАБУ з операції “Мідас”. На одному з записів Міндіч нібито переписується з Зеленським щодо Галущенка й президент пропонує поспілкуватися з міністром.
“[Скажи Зеленському]: “Ви ж самі розумієте, що мені йти в двірники не з руки. Я зроблю все, що ви скажете. Все, що вам потрібно — я ваш”, — радить Міндіч Галущенку перед розмовою з Зеленським.
За три дні після цієї розмови уряд в Україні змінюють. 17 липня Свириденко пропонує Галущенку очолити Міністерство юстиції, а його колишній заступниці в попередньому складі уряду Світлані Гринчук — Міністерство енергетики.
Джерела Суспільного у владі розповіли, що Галущенка вирішили призначити на посаду міністра юстиції, адже він водночас мав досвід роботи в уряді на посаді міністра, а до цього довго працював на юридичних напрямках. Гринчук до цього працювала в Міненерго і вона “нормально проявила себе” при підготовці угоди про корисні копалині із США.
Вже в листопаді слідчі НАБУ під час судового засідання наведуть докази, на підставі яких стверджуватимуть, що 7 липня, за 10 днів до зміни уряду, Ігор Миронюк проводив співбесіду з Гринчук (вона цю інформацію заперечує). Ми звернулись до Юлії Свириденко з питанням, чому вона вирішила обрати на посади міністрів саме цих двох кандидатів, однак на момент публікації відповіді не отримали.
Міністр енергетики України Герман Галущенко зі своєю заступницею Світланою Гринчук під час зустрічі з головою МАГАТЕ Рафаелем Гроссі. Київ, 6 лютого 2024 року. Getty Images/Energoatom
Перебування Галущенка на чолі Міненерго припало на час повномасштабного вторгнення — і попри те, що українська енергомережа є однією з головних цілей Росії, повних блекаутів не трапилось. Втім, членкиня парламентського комітету з питань енергетики Інна Совсун в заслугу Галущенку це не ставить. Постачання західної допомоги, завдяки якій Україні значно легше відновлювати обладнання після обстрілів, координують окремі компанії від Укренерго до “Нафтогазу”, каже вона. Відмова від російського ядерного пального та зупинка транзиту газу з РФ, які відбулись за каденції Галущенка — теж лише завершення процесів, започаткованих до Галущенка. І на підтримку обох виступав президент.
Увагу слідства привернув імовірний особистий звʼязок між Галущенком та Гринчук: за даними НАБУ, міністерка кілька разів залишалась на ніч у помешканні свого колишнього керівника. Також у медіа їх називали цивільними чоловіком та дружиною — хоча Світлана Гринчук на питання, чим пояснити ночівлю вдома в Галущенка, відповіла, що “нічого про це не чула”.
Як Герман Галущенко, так і Світлана Гринчук свою причетність до корупційних схем заперечують. Галущенко з 10 листопада, коли НАБУ почало публікувати матеріали операції, зробив лише одну публічну заяву: в короткому фейсбук-пості він заявив, що “захищатиме себе в юридичній площині й доводитиме свою позицію”. Гринчук же заявила, що “не розуміє претензій”.
