Президент Азербайджану Ільхам Алієв дав інтерв’ю телеканалу “Аль-Арабія”. Воно велике і охоплює теми, які, на перший погляд, мало перетинаються з тим, що цікавить українців, але це тільки на перший погляд. Втім, якщо ви не хочете читати багато, відзначимо, що Алієв заявив, що з першого дня вторгнення РФ в Україну і досі виступає за нашу територіальну цілісність. А якщо ви цікавитеся геополітикою, тим, як Азербайджан йшов до миру, як зацікавив Трампа та чому російська пропаганда після його слів рве на собі все, що може, ІншеТВ радить знайти час і прочитати. Нам було цікаво.
Кореспондент: Пане Президенте, хотіла б звернутися до історичної угоди, підписаної між Вірменією та Азербайджаном за посередництва Дональда Трампа. Хотілося б почути ваші загальні враження від цієї угоди. Що нам очікувати далі?
Президент Ільхам Алієв: Я вважаю, що те, що сталося у Вашингтоні 8 серпня, фактично означає кінець протистояння і вихід із глухого кута. Ми довго воювали з Вірменією. Саме Вірменія окупувала азербайджанські території з початку 1990-х років. Тоді Азербайджан був дуже слабким. У нас не було армії, тоді як у Вірменії були прихильники за кордоном, які підтримували її в окупації азербайджанських територій.
Таким чином, майже 20 відсотків наших територій були окуповані Вірменією, і у нас був один мільйон біженців та вимушених переселенців. На той час це був один із найвищих показників на душу населення, враховуючи, що населення Азербайджану становило вісім мільйонів. Тобто один мільйон людей залишився без даху над головою.
Перша Карабаська війна закінчилася в 1994 році перемир’ям, і ми вступили в низку нескінченних і, як ми побачили, безрезультатних переговорів, які тривали до 2020 року, коли почалася Друга Карабаська війна, і ми звільнили наші міжнародно визнані території.
Майже п’ять років тому, під час 44-денної Вітчизняної війни, Азербайджан відновив справедливість, міжнародне право і власну гідність, повернувши свої землі. Після цього в процесі виник певний вакуум, оскільки тодішні посередники не знали, що робити далі. І знову саме Азербайджан запропонував розпочати мирний процес із Вірменією. Повторюю, саме ми ініціювали формат переговорів. Ми також представили проєкт мирної угоди. По суті, документ, парафований у Вашингтоні 8 серпня, базується на азербайджанському баченні врегулювання міждержавних відносин між Вірменією та Азербайджаном.
Як я сказав, переговори тривали кілька років і завершилися у Вашингтоні за активної підтримки Президента Трампа та його команди. Я вважаю, що це дійсно кінець конфлікту, кінець війни. Формально мирну угоду не підписано з однієї конкретної причини: у конституції Вірменії досі є положення, яке ставить під сумнів територіальну цілісність Азербайджану.
Наскільки ми розуміємо, вони внесуть поправку. І щойно цю конституційну поправку буде внесено, щойно територіальні претензії до Азербайджану будуть скасовані, буде підписано офіційну мирну угоду.
Але сам факт парафування цього документа Азербайджаном і Вірменією в Білому домі за присутності Президента Трампа вже означає кінець війни, яка з перервами тривала понад тридцять років. Це відкриває абсолютно нові можливості для регіону Південного Кавказу і для ширшого регіону Центральної Азії та Близького Сходу.
Кореспондент: Пане Президенте, ви згадали про поправку, яку потрібно внести до конституції Вірменії. Якщо у Вірменії відбудуться якісь внутрішньополітичні зміни, чи можуть вони зашкодити цьому процесу, коли ми говоримо про мир?
Президент Ільхам Алієв: Важко сказати, я можу лише припускати і сподіватися, що ніщо не завадить цьому процесу. Але, повторюю, у мене немає абсолютної гарантії, оскільки я не дуже добре обізнаний із внутрішньою політикою Вірменії. Ми знаємо, що наступного літа там відбудуться парламентські вибори. Ми також знаємо, що вони працюють над проєктом нової конституції. Але якщо буде сильне зовнішнє втручання, то так, ми можемо думати, що це може порушити раніше узгоджені питання. Однак це дуже зашкодило б самій Вірменії. Тому що, незалежно від того, хто підписав документи у Вашингтоні, вони були підписані від імені Вірменії лідером Вірменії. Якщо там щось станеться, щось зміниться, і вони відмовляться від підписаного, це серйозно погіршить відносини між Вірменією та Сполученими Штатами. Не лише Сполучені Штати, а й уся міжнародна спільнота підтримувала цей процес, включно з Європейським Союзом, Туреччиною, нашими друзями в арабських країнах. Одним словом, уся міжнародна спільнота.
Тому ми налаштовані позитивно в цьому питанні. Порушення цієї угоди означало б іти проти всього світу. І що вони від цього виграють? Те, що було підписано у Вашингтоні, є для Вірменії гарантією миру та стабільного розвитку.
Я коротко розповів про Першу Карабаську війну, але, знаєте, щоб пояснити, що з нами сталося, ймовірно, знадобилися б дні й місяці. Була етнічна чистка, був Ходжалинський геноцид, невинних людей убивали. У нас досі вважаються зниклими безвісти понад 3 тисячі осіб, і в Азербайджані панували сильні емоційні переживання. Навіть коли війна закінчилася нашою перемогою в 2020 році, в Азербайджані все ще були люди, які вимагали помсти. Але у своєму зверненні до народу я сказав, що ми вже помстилися на полі бою. Ми не будемо ставитися до них так, як вони ставилися до нас, тому що скоєне ними було воєнним злочином.
Іншими словами, якщо будь-який майбутній уряд Вірменії, незалежно від того, коли він прийде до влади, поставить під сумнів те, що було підписано у Вашингтоні, Вірменія зіткнеться з серйозними наслідками, оскільки баланс сил у регіоні абсолютно на нашу користь у всіх аспектах. Я вважаю, що це очевидно для всіх, і якщо Вірменія знову поставить під сумнів нашу територіальну цілісність, ми відповімо адекватно.
Важливість документа, підписаного у Вашингтоні, полягає в тому, що обидві сторони визнають територіальну цілісність одна одної і плануватимуть своє майбутнє взаємодія на основі цього фундаментального принципу міжнародного права. Тому, якщо Вірменія припинить визнавати нашу територіальну цілісність, ми зробимо те саме з їхньою. І хто виграє, а хто програє в такому разі? Думаю, це риторичне питання. Я вважаю, що будь-який майбутній уряд Вірменії виявить достатньо мудрості і розумного підходу, щоб не ставити під сумнів наші домовленості, досягнуті у Вашингтоні. І ще раз: це угода між двома державами. Це не угода між мною і Пашіняном.
Кореспондент: Пане Президенте, ця угода має залишитися незмінною в майбутньому. У Карабасі сталося багато трагедій. Ви розпочали там відновлювальні роботи. У цьому регіоні були як азербайджанські, так і вірменські вимушені переселенці. І все ж, чи можна говорити про кінець Мінської групи?
Президент Ільхам Алієв: Так, розпуск Мінської групи був однією з умов, висунутих Азербайджаном на найперших етапах переговорів, і наша логіка базувалася на тому, що Мінську групу було створено ОБСЄ в 1992 році для врегулювання карабаського конфлікту. Тому, коли Вірменія офіційно визнає Карабах частиною Азербайджану і заявляє, що конфлікт вичерпано, юридичне існування Мінської групи стає абсурдним. А якщо вони наполягають на її збереженні, це означає, що у них все ще є територіальні претензії до Карабаху. Саме ця логіка лежала в основі нашої позиції, і нам знадобилося багато часу і зусиль, щоб переконати Вірменію погодитися з тим, що обидві сторони мають написати листа до ОБСЄ про розпуск Мінської групи, що й сталося за присутності Президента Трампа. Отже, процес розпочався, і це стане юридичною смертю Мінської групи, оскільки вона вже майже п’ять років не функціонує.
Щодо внутрішньо переміщених осіб під час Першої Карабаської війни, то у Вірменії таких не було, тому що Азербайджан не окупував територію Вірменії. Вони окупували нашу територію. Ось чому у нас було так багато біженців і вимушених переселенців, які жили в тяжких умовах у ті роки.
Ми ініціювали програму переселення ще під час окупації, тому що переважна більшість із них жили в наметових таборах понад десять років. Тому, щойно я став Президентом, ми почали ліквідовувати ці табори. Цей процес було повністю завершено в 2007 році. Але все ще тисячі, десятки тисяч людей жили в дуже поганих умовах. Тож тепер розпочався процес повернення, заснований на програмі під назвою «Велике повернення». На сьогодні ми вже переселили на звільнені території понад 50 тисяч осіб. І цей процес триває.
Але було два основних бар’єри. Першим із них були міни. Вірмени під час окупації заклали понад один мільйон мін. З моменту закінчення Другої Карабаської війни в листопаді 2020 року до сьогодні з нашого боку жертвами мін стали майже 400 осіб, зокрема понад 70 загиблих. Решта отримали тяжкі поранення. Ці міни заважають нам проводити широкий, масштабний процес відновлення, оскільки насамперед нам необхідно забезпечити безпеку.
Другим бар’єром була повністю зруйнована інфраструктура в Карабасі. Наші міста і села були стерті з лиця землі, каналізаційна система, водопостачання, електрика, залізниці, автомагістралі – усе було повністю зруйновано. Тому в перші роки відновлення ми витратили більшу частину коштів на будівництво інфраструктури і паралельно – на будівництво сіл і міст. Зараз ми перебуваємо майже на завершальній стадії розвитку інфраструктури. Я думаю, що інфраструктурні проєкти будуть повністю завершені, можливо, через два-три роки. Зараз ми витрачаємо більше грошей на житлове будівництво. Тепер це видно – будівлі з’являються немов із нізвідки. Наш план – забезпечити гідні житлові умови та робочі місця для всіх колишніх вимушених переселенців, і цей процес уже розпочався. Як я сказав, понад 50 тисяч осіб уже живуть на своїх споконвічних землях.
Кореспондент: Пане Президенте, одним із головних наслідків цієї угоди стало втілення мрії Азербайджану — реалізація Зангезурського коридору, або, як ми його називаємо, «Маршруту Трампа». Хотіла б запитати: як виникла сама ідея «Маршруту Трампа»? Які етапи цей маршрут обіцяє Азербайджану? Очевидно, що це буде реалізовано за вашої підтримки. Чи відіграє цей маршрут важливу стратегічну роль у відносинах між Азербайджаном і Європою?
Президент Ільхам Алієв: Щоб відповісти на це запитання, я мушу трохи заглибитися в історію та пояснити глядачам, як так сталося, що Азербайджан був розділений на дві частини. Це сталося в перші місяці совєтизації Азербайджану. Після розпаду Російської імперії в 1917 році було створено Азербайджанську Демократичну Республіку. Це була перша демократична республіка в мусульманському світі, заснована в травні 1918 року. Вона проіснувала до квітня 1920 року, коли російська армія вторглася в Азербайджан і окупувала країну. Більшовики, які здійснили революцію 1917 року, обманули народ. Їхніми гаслами були: «фабрики і заводи — робітникам, земля — селянам, свобода — народам». Ми створили власну державу. Але більшовики відібрали її в нас.
У квітні 1920 року російська армія вторглася в Азербайджан і окупувала його. У листопаді того ж року, лише через кілька місяців після цього, уряд радянської Росії вирішив відібрати у Азербайджану Зангезур, який ми називаємо Західним Зангезуром, і передати його Вірменії. Ось так Азербайджан був розділений навпіл — на основну частину і Нахічевань, а між ними знаходився Західний Зангезур. У радянські часи це не було проблемою, тому що не було ані кордонів, ані воєн. Люди могли вільно добиратися на автомобілях або залізницею з основної частини країни до Нахічевані.
Але після того, як Вірменія розпочала агресію проти Азербайджану, вони перекрили цю лінію сполучення. Вони закрили коридор. І сьогодні, щоб дістатися до Нахічевані, нам доводиться або летіти туди літаком, або їхати на автобусах чи автомобілях через територію Ірану, або навіть долати ще довший шлях, проїжджаючи через територію Грузії та Туреччини, а потім в’їжджати в Нахічевань. Це створює безліч незручностей і проблем.
Після Другої Карабаської війни, яка завершилася нашою перемогою, ми могли б захопити цю частину силою. Тоді вірменська армія була повністю деморалізована. У вірменській армії було 12 тисяч дезертирів, які втекли з війни, тоді як в азербайджанській армії не було жодного дезертира. Азербайджанська армія була мотивованою, як і все населення, і перед нами нікого не було. Ми просто зупинилися 10 листопада 2020 року на нашому кордоні.
Ми не захопили цю частину території силою, але сказали Вірменії, що вона не може перешкоджати нашому сполученню з Нахічеванню. Протягом майже п’яти років ми вели з ними переговори щодо цих маршрутів сполучення. Тим часом Азербайджан розпочав будівництво залізниці до вірменського кордону, щоб з’єднати цю дорогу з Нахічеванню. Також було розпочато будівництво автомагістралей. Проекти з будівництва автомагістралей, ймовірно, будуть готові наступного року, як і залізниця.
Але протягом цього майже п’ятирічного переговорного процесу Вірменія не демонструвала конструктивного підходу до наших вимог чи законних прохань. Тому, коли Президент Трамп і його команда долучилися до цього процесу і захотіли сприяти його просуванню, ми передали їм наступне: «Для функціонування Зангезурського коридору і безпеки громадян Азербайджану, які зможуть безпечно пройти цей маршрут довжиною понад сорок кілометрів, мають бути забезпечені надійні гарантії безпеки, міжнародні гарантії безпеки. Гарантій безпеки лише з боку Вірменії буде недостатньо».
Адміністрація Трампа поставилася до нашої обґрунтованої стурбованості з належною увагою. Так з’явився TRIPP, або «Маршрут Трампа для міжнародного миру і процвітання». Тепер, коли Президент Трамп дав своє ім’я Зангезурському коридору, я впевнений, що він буде реалізований найближчим часом. Щодо будівництва фізичної інфраструктури, я маю на увазі залізницю, це не повинно зайняти багато часу, тому що довжина маршруту становить лише 42 кілометри. Якби ми це будували, ми б зробили це за рік, оскільки у нас більше досвіду в будівництві залізниць. Вірменії ж, можливо, знадобиться ще кілька років.
Кореспондент: За участю американських інвесторів?
Президент Ільхам Алієв: Це ще не вирішено, але так, це можливо зробити за участю американських інвесторів. Насправді, для нас це не має значення. Для нас важливо, щоб залізниця була побудована, і щоб були міжнародні гарантії безпеки. Іншими словами, азербайджанці, які подорожують з Нахічевані до основної частини країни або у зворотному напрямку, не повинні відчувати дискомфорт. Вони не повинні переживати за свою безпеку, враховуючи тривале протистояння і ворожнечу.
Отже, я думаю, що зараз цей проєкт дуже близький до реалізації, і тепер Вірменії належить виконати свою частину роботи. Щодо нас, то, повторюю, вся інфраструктура для з’єднання двох частин Азербайджану на нашій території зараз створюється. Але йдеться не лише про з’єднання частин Азербайджану між собою. Йдеться про будівництво нового транспортного маршруту.
Сьогодні Середній коридор, а точніше, одна з його гілок починається в Азії і проходить через Каспійське море, через Азербайджан до Грузії і далі — до Туреччини та Європи, а також до грузинських морських портів. Це єдиний спосіб з’єднати Азію з Європою через Азербайджан. Таким чином, Зангезурський коридор, або TRIPP, стане альтернативою.
Другий коридор проходитиме через територію Вірменії. І це вигідно Вірменії. Я намагався донести до мого вірменського колеги цю думку — що, зрештою, вони стануть транзитною країною. Кожна країна за належного потенціалу прагне стати транзитною країною. Ми, наприклад, також хочемо бути транзитною країною. Ми хочемо, щоб коридори перетинали Азербайджан зі сходу на захід, з півночі на південь.
Вірменія через здійснену нею окупацію була позбавлена можливості транзиту через свою країну. Таким чином, завдяки Зангезурському коридору Вірменія отримуватиме транзитні збори від перевезень. Враховуючи, що обсяги вантажів з Азії до Європи через Азербайджан зростають з року в рік, я впевнений, що Зангезурський коридор стане важливим транспортним ланцюгом, що з’єднує континенти.
Кореспондент: Пане Президенте, ви згадали про важливість Зангезуру. Після підписання угоди з’явилися дві сторони — Росія та Іран. Почну з Ірану. Наскільки я знаю, Президент Ірану відвідував Азербайджан. Він навіть має азербайджанське походження. Він розмовляв тут азербайджанською мовою. Яким ви бачите стан відносин між Азербайджаном та Іраном після нинішніх геополітичних змін?
Президент Ільхам Алієв: Так, ви маєте рацію. Президент Ірану відвідував Азербайджан. Насправді, він відвідував Азербайджан двічі. Перший раз — з офіційним візитом. Другий раз він був присутній на саміті Організації економічного співробітництва, який проходив у звільненому Карабасі, в місті Ханкенді. І у нас з ним склалися дуже хороші робочі відносини.
Так, ви абсолютно праві. Він азербайджанець. У наших жилах тече одна і та ж кров, ми розмовляємо однією мовою, ми обходимося без перекладачів. Він навіть продемонстрував свої знання азербайджанської поезії тут, під час одного з публічних заходів. І йому не потрібні жодні нотатки. Він дуже талановита людина.
Кореспондент: Це цікаво.
Президент Ільхам Алієв: Тож це дійсно хороша можливість. І я вважаю, що наші особисті відносини та відносини між нашими адміністраціями дуже конструктивні і дуже дружні. Що стосується офіційної позиції Ірану щодо нових подій, ми вважаємо її дуже розумною і дуже позитивною. Кажучи «офіційна позиція», я маю на увазі позицію Президента і міністра закордонних справ. Це офіційна позиція.
Кореспондент: А позиції інших?…
Президент Ільхам Алієв: Ну, ми базуємо нашу політику на позиції політиків, обраних народом Ірану і уповноважених виконувати свої обов’язки. І це — Президент. Лунали голоси деяких колишніх чиновників, яких тепер називають радниками. Я не знаю, які поради вони дають. Безпосередньо ця реакція була дуже…
Кореспондент: Ви маєте на увазі радників верховного лідера та інших?
Президент Ільхам Алієв: Так, так. Тому ця позиція для нас абсолютно не важлива. Вона не має для нас жодного значення, оскільки наші міждержавні відносини — це відносини між урядами, між президентами, між міністрами закордонних справ. Тому ми повністю ігноруємо ці хибні наративи, які поширюють так звані радники. Для нас усе ясно. Позиція президента абсолютно розумна і ґрунтується на тому, що Зангезурський коридор не становить жодної загрози для Ірану.
У деяких ЗМІ та на деяких інтернет-сайтах було багато чуток про нібито підготовку Азербайджаном окупації Зангезуру. Про те, що Азербайджан нібито планує перекрити ірано-вірменський кордон. Це була абсолютна брехня. У нас не було такого наміру. Знову ж таки, якби ми хотіли це зробити, ми б зробили це в листопаді 2020 року. І це було б дуже легко. Навіть протягом останніх п’яти років зробити це було нескладно. Адже довжина маршруту становить лише сорок кілометрів! З військової точки зору це не зайняло б багато часу. Просто йдете з обох боків — з боку Нахічевані та основної частини Азербайджану — і берете його.
Кореспондент: У Азербайджану є така міць…
Президент Ільхам Алієв: Так, звичайно. І всі це знають. І навіть ті, хто дає погані поради, знають, що ми володіємо такою силою. Ми цього не зробили, тому що ми не агресори. Ми не країна, яка окупує. Ми народ і країна, які звільняють, що ми і зробили. І наша війна була справедливою, визвольною, війною на нашій землі, війною за відновлення справедливості. Тому, з цієї точки зору, я думаю, всі ці чутки про те, що ми планували перекрити вірмено-іранський кордон, абсолютно безпідставні. Усі це знають. До речі, за ці п’ять років, коли Вірменія блокувала відкриття Зангезурського коридору, ми домовилися з іранським урядом, знову ж таки, на міжурядовому рівні, про будівництво об’їзної дороги по іранській території, і вона була названа Аразьким коридором, за назвою річки Араз.
Тож Азербайджан уже вкладає багато грошей у будівництво мосту через річку Араз, щоб обійти Вірменію. На карті видно, що це нескладно: з вірмено-азербайджанського кордону повернути ліворуч, побудувати міст через річку, проїхати сорок кілометрів по території Ірану і знову в’їхати в Нахічевань. Тож цей проєкт уже в стадії реалізації. Коли відкриється коридор через Вірменію, у нас буде два шляхи, у нас з’явиться більше можливостей для доставки вантажів: один шлях проходитиме через Іран, а інший — через Вірменію. Ми також обговорили з нашими іранськими колегами з уряду можливу необхідність побудувати залізницю на іранському боці річки. Якщо це станеться, якщо Іран це зробить, то частина вантажів проходитиме через Іран. І що ще важливіше, чого деякі радники, які дають погані поради, не розуміють, це…
Кореспондент: Знов ці радники…
Президент Ільхам Алієв: …це те, що цей маршрут з’єднуватиме не тільки частини Азербайджану, простягатиметься не тільки зі сходу на захід, але й з півночі на південь. Сьогодні коридор Північ-Південь…
Кореспондент: Я збиралася запитати про це. Чи можу я поставити запитання?
Президент Ільхам Алієв: Так.
Кореспондент: Чи вплине Зангезурський коридор на існуючий в Ірані Північний коридор?
Президент Ільхам Алієв: Ні, це лише допоможе. Тому що, по-перше, коридор Північ-Південь спочатку був запланований і спроєктований як такий, що йде з півночі: Північна Європа, Росія, Азербайджан, Іран, Перська затока — по прямій лінії, якщо подивитися на карту, і він проходить по території Азербайджану, частково прямо по берегу Каспійського моря.
Кореспондент: Ці маршрути з’єднуються в одній точці.
Президент Ільхам Алієв: Зараз — так. Тож це справжній коридор Північ-Південь, який повністю побудований на території Азербайджану. У нас є повне залізничне та автомобільне сполучення між російським та іранським кордонами. Відсутня частина знаходиться на території Ірану. Їм потрібно побудувати близько 150 або більше кілометрів. Але це займе час, можливо, кілька років. Що може статися зі сполученням між Північчю і Півднем? Воно може пройти через Зангезур. Знову ж таки, якщо уявити карту, маршрут може простягнутися з Північної Європи до Росії, до Азербайджану, а потім з Азербайджану до Зангезуру, потім до Нахічевані, а з Нахічевані є залізничне сполучення з Іраном, яке пролягає до Перської затоки. Тож насправді Зангезурський коридор буде не лише транспортним коридором Схід-Захід, але й транспортним коридором Північ-Південь. І замість одного маршруту Північ-Південь з Росії до Ірану через Азербайджан у нас буде ще один — з Росії до Азербайджану, Вірменії, Нахічевані і далі — до Ірану. Тож, я думаю, це буде виграшна ситуація для всього регіону, і тут не буде тих, хто програє. Повертаючись до вашого запитання, я знаю, що іранський уряд це розуміє. Тому Азербайджан зробить усе, щоб зміцнити регіональне співробітництво між усіма країнами регіону.
Кореспондент: З іншого боку, є і Росія. Після того, як було збито азербайджанський літак, відносини з цією країною вже не такі, як раніше. Чи будуть у зв’язку з цим переглянуті дипломатичні відносини з Москвою?
Президент Ільхам Алієв: Збиття російськими силами азербайджанського цивільного літака та реакція російських офіційних осіб на інцидент викликають в Азербайджані величезне розчарування і невдоволення. По-перше, цього не повинно було статися, адже в разі атак безпілотників на російські аеропорти вони оголошують особливий режим. По-російськи цей режим називається «Ковер», і в разі його оголошення всі літаки отримують сигнал про атаку безпілотників і розвертаються. За два тижні до катастрофи те саме сталося з нашим повітряним судном, яке летіло в те ж російське місто. Пілоти отримали сигнал і розвернулися назад. Цього разу вони не подали такий сигнал. Вони подали сигнал уже після того, як літак був уражений. Тобто вони зробили це, щоб просто ввести в оману тих, хто проводитиме розслідування. Вони вдарили по літаку двічі. Тільки професіоналізм і мужність пілотів дозволили літаку здійснити посадку, і, на щастя, він приземлився в Казахстані, а не в Росії. Він приземлився в Казахстані, там сталася катастрофа. Деякі вижили, і є їхні свідчення. Двоє людей, які перебували в літаку, отримали поранення від уламків, що пробили фюзеляж. Є уламки літака. Я негайно відправив туди команду. Це недалеко. Усього сорок хвилин польоту звідси. Наша команда одразу ж прибула на місце катастрофи і зняла все на камеру. Ви можете знайти запис в інтернеті. Весь фюзеляж був посічений уламками. Він був пошкоджений російською системою протиповітряної оборони. Перш за все, взагалі не варто було збивати літак. Однак це була трагічна помилка.
Я можу навести вам ще один приклад. Під час Другої Карабаської війни, в останній день війни, 9 листопада, Азербайджан випадково збив російський вертоліт, який наблизився до кордону Азербайджану, де йому спочатку не слід було бути. Тому що за 30 років російські вертольоти жодного разу не наближалися до кордону Азербайджану з території Вірменії. Він летів з боку Вірменії. Тим, хто його збив, було очевидно, що вірменський вертоліт збирався проникнути на нашу територію, і вони його збили. Негайно, того ж дня, я зателефонував Президенту Росії і вибачився.
Ми негайно виплатили компенсацію сім’ям загиблих пілотів і Міністерству оборони. Ми розпочали розслідування, і тих, хто допустив цю трагічну помилку, було притягнуто до відповідальності. Нічого подібного з боку Росії ми не побачили. Та трагічна подія 9 листопада і наша поведінка тоді дають нам підстави очікувати такого ж ставлення і до Азербайджану, адже дві країни називають себе друзями. Але це стало великою несподіванкою. І вони досі не кажуть, що сталося. Тож це, звичайно, дуже серйозна ситуація в наших двосторонніх відносинах. Але не ми хотіли погіршення цих відносин. Так, наші люди були розчаровані, розгнівані, засмучені. Ми чекали, що рано чи пізно розслідування завершиться. Але потім почалися ці необґрунтовані напади на азербайджанців у Росії. Двоє людей зазнали тортур і були вбиті. А в отриманій потім офіційній інформації говорилося, що вони померли від серцевого нападу.
Навіть якщо вони, як кажуть, вчинили злочин 20 років тому, це ж люди. З ними не можна так поводитися. Що це за ставлення? Серед них були громадяни Азербайджану і громадяни Росії азербайджанського походження. Це був безпрецедентний акт проти нашого народу. Ми не несемо відповідальності за погіршення відносин. Ми відповідаємо конструктивно і законно, але ніколи не терпітимемо жодних ознак чи проявів агресії або неповаги до нас.
Кореспондент: У мене коротке запитання. Після всього цього, я маю на увазі позицію Росії, чи не побоюєтеся ви кроків з боку Росії в регіоні, які можуть зупинити те, що намагається зробити Азербайджан? Я маю на увазі, в географічному плані, щодо коридору тощо.
Президент Ільхам Алієв: У них є військова база у Вірменії з кількома тисячами військовослужбовців. Водночас кордони Вірменії з Іраном і Туреччиною охороняються російськими прикордонниками. На території Азербайджану немає жодного російського солдата. Я не знаю, що може статися у Вірменії. Але мені не хочеться думати про такий негативний сценарій.
Кореспондент: Дозвольте мені перейти до питання про Близький Схід, оскільки я приїхала звідти. Ви також відігравали посередницьку роль між Близьким Сходом і Ізраїлем. Ви надали підтримку в постачанні газу до Сирії. У мене таке запитання: чи призведуть події, що відбуваються між Ізраїлем і Сирією, і вжиті кроки до зниження напруженості між цими двома країнами?
Президент Ільхам Алієв: Я думаю, що шанси на нормалізацію відносин між Ізраїлем і Сирією є. Спочатку я хотів би повернутися до ваших зауважень щодо постачання природного газу до Сирії. Протягом більш ніж десяти років ми не підтримували жодних відносин з урядом президента Башара Асада. Їхнє ставлення до Азербайджану в нашому конфлікті з Вірменією було дуже несправедливим, оскільки вони стали на бік Вірменії, що для нас було дуже дивно. Тому що в роки окупації ми мали дуже потужну підтримку з боку мусульманських країн, зокрема Організації ісламського співробітництва. Азербайджан — країна, яка високо цінує принципи ісламської солідарності. Тому для нас було неприйнятно, що Сирія стала на бік Вірменії проти Азербайджану, на бік країни, яка зруйнувала мечеті, перетворивши їх на хліви для свиней і корів. Обидві сторони, команда президента Асада і наша команда, розірвали всі контакти більш ніж на десятиліття.
Тому, коли до влади в Сирії прийшов новий уряд, ми з великим ентузіазмом поставилися до цього і, безумовно, підтримали. У квітні цього року я зустрівся з Ахмедом аш-Шараа в Туреччині і запросив його відвідати Азербайджан, і він приїхав з офіційним візитом. Ми почали надавати гуманітарну допомогу Сирії. Я відправив до Сирії велику групу на чолі із заступником прем’єр-міністра, щоб з’ясувати, як ми можемо допомогти, що ми можемо зробити. Ми хочемо лише миру для цієї країни, для цих людей, які страждали стільки років, ми хочемо, щоб вони жили в мирі і розвивали свою країну.
Так усе і почалося. Потім ми звернули увагу на проблему нестачі електроенергії і почали думати, як ми можемо допомогти. Було укладено тристоронню, навіть чотиристоронню угоду між Азербайджаном, Сирією, Туреччиною і Катаром, щоб допомогти Сирії з природним газом для його перетворення в електроенергію. Церемонія, присвячена початку цього процесу, відбулася 2 серпня. Азербайджанський газ через Туреччину надходить до Сирії, і уряд Катару виявив щедрість, надавши на це кошти. Наразі узгоджено постачання до Сирії 1,2 млрд кубометрів природного газу. Але їхні потреби вищі. Тому в майбутньому ми можемо збільшити обсяги постачань, щоб зменшити їхню нестачу.
Тим часом за нашим посередництва відбулися переговори між офіційними особами Ізраїлю і Сирії. Ми хочемо миру навколо нас. Наша країна і народ постраждали від агресії і війни. І ми розуміємо, що означає бути біженцем, що означає бути бездомним, не мати газу, електрики, води чи їжі. Тому ми протягом багатьох років є країною-донором. Ми надаємо фінансову і гуманітарну допомогу більш ніж 80 країнам. Наша мета полягала лише в тому, щоб допомогти нормалізувати ситуацію і створити передбачувані умови між Ізраїлем і Сирією. І якщо ми хоч трохи змогли допомогти, то це вже приємно. Ми бачимо наявність потенціалу для нормалізації відносин. Це додасть додаткові елементи в процес встановлення миру і передбачуваності на Близькому Сході.
Кореспондент: І Ізраїль погодився на цю нормалізацію з повагою до цілісності Сирії?
Президент Ільхам Алієв: Так, безумовно. Азербайджан, як країна, що постраждала від порушення своєї територіальної цілісності, підтримує територіальну цілісність усіх країн, і наша позиція в цьому питанні однозначна. І знову, повертаючись до того, що обговорювалося щодо азербайджансько-російських відносин, ми з перших днів російського вторгнення в Україну підтримували територіальну цілісність України і продовжуємо її підтримувати. І, звичайно ж, єдність і територіальна цілісність Сирії є найважливішою умовою будь-яких відносин, причому не лише юридична єдність і контроль кордонів, але й фізична єдність. У країні має бути централізована система або, принаймні, система з діючими політичними інститутами. Ми рішуче виступаємо проти будь-яких форм сепаратизму, чи то в Карабасі, Сирії чи в будь-якій іншій точці світу.
Кореспондент: Ми розуміємо, що Азербайджан під Вашим керівництвом відіграє важливу роль у цьому посередництві. А як щодо Туреччини та Ізраїлю, Вашого посередництва між цими країнами? Ви знаєте про курдське питання, яке є предметом занепокоєння для Туреччини. Що Ви можете сказати про нинішнє посередництво між Ізраїлем і Туреччиною?
Президент Ільхам Алієв: Ми намагаємося бути корисними, коли бачимо, що є шанс на нормалізацію. І на першому етапі нормалізації відносин між Туреччиною і Ізраїлем роль Азербайджану була оцінена обома країнами. Як ви знаєте, відбувся візит Президента Ізраїлю Іцхака Герцога до Туреччини. Ми були раді, що дві країни знаходять точки дотику. Наразі відносини між Туреччиною і Ізраїлем більш напружені, ніж будь-коли раніше. Тому, якщо нас попросять долучитися, ми це зробимо. Якщо ні, то ми намагатимемося докласти деякі не дуже публічні дипломатичні зусилля, щоб допомогти знайти спільну мову, оскільки найважливішим завданням є забезпечення безпеки і захищеності. Ми дуже добре знаємо ціну безпеки. Ми перебували в стані війни, в різних її формах, протягом тридцяти з гаком років. Це повністю займає всі твої думки. Для мене, як Президента, протягом сімнадцяти років з моменту мого вступу на посаду і до звільнення Карабаху, це було питання номер один, питання номер два, питання номер десять… Я день і ніч був поглинений лише цією думкою. І, звичайно, це відволікало не тільки мене, але й усю мою команду від багатьох інших справ, які можна було б здійснити, можливо, швидше і ефективніше. Тому будь-яка потенційна загроза, будь-яка, навіть гіпотетична, загроза фізичного зіткнення шкідлива в принципі. Це завдає шкоди людям, країнам, економікам, їх кредитному рейтингу і всьому іншому. Тому ми намагаємося допомагати, спираючись на наш досвід. У нас був досвід перебування під окупацією. У нас є досвід країни-переможниці. У нас є досвід ведення війни, а тепер у нас є досвід досягнення миру. Ми знаємо, як це робити. І наша різнобічна зовнішня політика також дозволяє Азербайджану бути в центрі подій. Сьогодні не так багато країн, які можуть говорити по-справжньому щиро з тими, хто зараз перебуває в складному становищі. Тому ми готові це робити. Ми сподіваємося, що це спрацює. Але, звичайно, ми не хочемо нікому нав’язувати себе. Ми просто робимо те, що необхідно, коли нас про це просять.
Кореспондент: Пане Президенте, два коротких запитання. Наразі на Близькому Сході Азербайджан відіграє важливу роль, яка вимірюється не лише азербайджанським природним газом. Моє запитання більше пов’язане з постачанням азербайджанського газу до європейських країн і країн Сходу. Чи може природний газ з Азербайджану постачатися до деяких арабських країн? Чи допоможе це покращити ситуацію в цілому? Як загалом складаються Ваші відносини з арабськими країнами?
Президент Ільхам Алієв: Щодо енергетики, так, ви маєте рацію. Наш основний пункт призначення для природного газу — Європа. Ми постачаємо газ до десяти європейських країн. Вісім із них є членами ЄС. Для цих країн азербайджанський газ дійсно відіграє важливу роль у забезпеченні їхньої енергетичної безпеки, і ця роль зростатиме. Я вже публічно оголошував про наші плани на найближчі роки. До 2030 року ми гарантовано отримуватимемо 8 млрд кубометрів газу додатково до того, що маємо сьогодні. І питання полягає в тому, як використовувати цей обсяг і в якому напрямку його постачати. У цьому сенсі, звичайно, вихід на Близький Схід з нашими природними ресурсами є для нас першим досвідом. Як я вже сказав, ми вважаємо, що зможемо збільшити обсяг постачань газу до Сирії, а також постачати газ до інших країн через Аравійський газопровід або іншими способами, наприклад, через практику свопів. Ми також торгуємо енергоресурсами. Тобто ми не лише продаємо нашу нафту і газ, але й виконуємо функції міжнародного трейдера. Тож наш потенціал більший, ніж можна уявити. Тому з цієї точки зору, я думаю, це важливий фактор.
Щодо відносин із країнами Близького Сходу, в першу чергу з країнами-членами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, то вони дуже хороші, дуже дружні і орієнтовані на результат. У нас дуже міцне партнерство з цими країнами. І, до речі, нашими основними інвесторами в галузі відновлюваної енергетики є компанії з ОАЕ і Саудівської Аравії. Вони наші основні інвестори. Вони вже інвестують.
До речі, наш потенціал у галузі відновлюваних джерел енергії також не слід недооцінювати. До 2030 року, знову ж таки, спираючись на підписані контракти і інвестиції, в першу чергу, з ОАЕ, Саудівської Аравії і Китаю, ми плануємо виробляти шість гігават сонячної і вітрової енергії. Плюс ми активно будуємо гідроелектростанції в Карабасі; на сьогодні потужність побудованих станцій становить майже 300 МВт.
Це важлива складова наших відносин із країнами Перської затоки, тому що у нас є викопне паливо і ведеться активна робота в галузі відновлюваних енергоресурсів. Разом ми можемо здійснити ще багато хороших проєктів. До речі, ADNOC, яка є дуже важливою енергетичною компанією ОАЕ, стала пайовиком одного з наших найбільших газових родовищ на Каспії. Водночас наша державна компанія SOCAR стала акціонером одного з проєктів з розробки нафтових родовищ в ОАЕ.
Зараз ми активно розширюємо наш інвестиційний портфель. Політичні відносини чудові. Тому ми концентруємося на практичних інвестиційних проєктах в енергетиці і не тільки — в індустрії гостинності, сферах туризму, сільського господарства. Багато проєктів перебуває в стадії розробки. Наприклад, одна з провідних компаній Саудівської Аравії була обрана нами в якості партнера з будівництва опріснювальної установки тут, на березі Каспійського моря. Це створить багато можливостей для розвитку сільського господарства, а також для населення.
Тож це велика частина нашої зовнішньополітичної програми, я б сказав, один із головних пріоритетів нашого зовнішньополітичного співробітництва з країнами Перської затоки.
Кореспондент: Крім того, пане Президенте, ми вважаємо, що Ваша країна відіграє важливу роль у регіональних процесах. Чи може Азербайджан зробити якісь кроки для налагодження хороших відносин між сунітською і шиїтською громадами?
Президент Ільхам Алієв: Знаєте, в азербайджанському суспільстві мусульмани всіх течій живуть як одна велика родина. Тут ніколи не було якогось розділення між різними гілками ісламу.
Кореспондент: Не тут, загалом.
Президент Ільхам Алієв: Так.
Кореспондент: Мати це як платформу. Ніби ви посередник.
Президент Ільхам Алієв: Ви абсолютно праві, але це базується на нашому досвіді. Це базується не лише на гаслах, не лише на заявах, тому що заяв може бути багато. Потрібно дивитися в суть питання, щоб побачити, як ці питання вирішуються в Азербайджані. Для нас на першому місці стоїть наша національна, етнічна ідентичність. На другому місці громадянство, або, можливо, на першому місці громадянство поряд з етнічною ідентичністю. А це питання для абсолютної більшості населення Азербайджану перебуває зовсім не на першому місці, навіть не на сотому. Азербайджанці, як етнічна група, складаються з представників різних течій ісламу. Але всіх нас об’єднують наша етнічна приналежність, наша мова і наша держава. І це стосується не лише мусульман, але й представників інших релігій в Азербайджані, вони відчувають те ж саме.
За період незалежності ми зміцнили ці позитивні тенденції. І це одна з небагатьох країн, де шиїти і суніти моляться одночасно в одній мечеті. Ми не розділяємо їх. Ми вважаємо, що найбільша загроза для мусульманського світу — це міжконфесійне розділення. А ті, хто виступає за розділення за течіями, завдають мусульманському світу найбільшої шкоди. Ми повинні залишатися єдиними. Ми — мусульмани, і для нас це найголовніше. Ми повинні бути абсолютно вільними від будь-якого іноземного втручання, оскільки ми не лише відстоювали ці цінності, але й повинні були захищати себе ідеологічно від будь-якого проникнення, від будь-яких спроб посіяти зерна ненависті між мусульманами. Це дуже цінується в мусульманському світі.
Мої численні зустрічі з провідними релігійними лідерами мусульманського світу показують, що Азербайджан дуже цінують у мусульманському світі, як у політичному, так і в релігійному плані. Ми демонструємо, що це можливо. Ми демонструємо історію успіху. Ми демонструємо, що є мир, стабільність і комфорт. Саме цього потребують люди. Людям потрібно жити в мирі, виховувати своїх дітей, жити щасливо, мати роботу, не боятися, що на їхні голови впадуть бомби або хтось підірве бомбу в місцях їхнього проживання. Ми багато робимо в галузі міжкультурного діалогу. Ми регулярно, раз на два роки, проводимо міжнародні конференції з міжкультурного діалогу, де обговорюємо всі ці важливі питання. І ці питання значущі не лише для мусульман, але й для представників усіх релігій. З цієї точки зору наша роль ґрунтується на тому, що ми зробили тут. І це те, що можна зробити в інших місцях. Я думаю, що зараз у політичних колах абсолютної більшості мусульманських країн, а у мене багато контактів із президентами, є розуміння того, що мусульмани повинні бути єдиними, і що міжконфесійні розбіжності становлять загрозу нашому єднанню.
Кореспондент: Таким чином, Ви підтримуєте бачення країн Перської затоки «Благополуччя заради миру».
Президент Ільхам Алієв: Так.
Кореспондент: Пане Президенте, Ви провели зустріч із Президентом Трампом. Я вважаю його винятковою особистістю серед президентів Америки. Що справило на Вас найбільше враження під час зустрічі? Ви дійсно висуваєте його кандидатуру на Нобелівську премію миру?
Президент Ільхам Алієв: Так, саме так. Разом із вірменським колегою ми номінували Президента Трампа на Нобелівську премію миру. Він дійсно цього заслуговує. Як я вже говорив у своїх коментарях у Вашингтоні, за кілька місяців він здійснив чудо в Африці, в Азії, на Південному Кавказі. І це в його характері. Це його натура. Він хоче миру. Він людина, яка абсолютно не вписується в традиційний образ західного лідера. Він дуже дружній. Дуже щедрий. Він був настільки щедрим, що віддав усі свої подарунки, навіть більше, ніж планувалося. Він людина, яка дійсно заслуговує великої поваги. Це була моя перша зустріч із ним, але моє ставлення до нього як до політика завжди було позитивним. Навіть під час його першого терміну. Хоча тоді у нас не було можливості зустрітися, і особливо коли він був позбавлений можливості переобрання внаслідок фальсифікації виборів представниками «глибинної держави». Вони вкрали його перемогу. І те, що пан Трамп говорить про скасування практики голосування поштою, абсолютно правильно. Знаєте, американські адміністрації завжди люблять повчати весь світ, як жити, як будувати демократію, як проводити вибори тощо. Ми всі це прекрасно знаємо. Але вони самі здійснили найбільшу фальсифікацію виборів щодо Президента Трампа, позбавивши його перемоги. І в той період, коли пан Трамп не був президентом, він поводився дуже гідно. Він продемонстрував велику сміливість і гідність, повернувшись до Америки, де всі ці «жаби в болоті», як-от Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), «Радіо Свобода», виробники фейкових новин, включаючи «Вашингтон пост», «Нью-Йорк таймс», «Уолл-стрит джорнэл», «Ньюсуік», були проти нього. Усі вони демонізували його, так само, як демонізували, наприклад, мене, можливо, не на тому ж рівні, але тим же способом — поширюючи чутки.
Кореспондент: Як це було за Байдена.
Президент Ільхам Алієв: Так.
Кореспондент: Вони залишили в силі 907-му поправку…
Президент Ільхам Алієв: Так, абсолютно вірно. Байден знову ввів у дію 907-му поправку. Поправка була скасована в 2001 році. Чому? Тому що ми були їм потрібні в Афганістані. Їм потрібне було наше небо, наше море. Їм потрібна була залізниця. Ми надавали дуже важливу підтримку американській логістиці і транспорту. Щойно Байден втік з Афганістану, вони знову ввели проти нас санкції. Як можна бути настільки невдячним?! Що ми могли думати про них? І ми припинили всі відносини з адміністрацією Байдена. Вони були на абсолютному нулі. Це була катастрофа. А Трамп зовсім інший. Він людина, яка, я впевнений, зробить Америку не лише знову великою. Він зробить Америку знову гідною захоплення. Такою, якою ми всі захоплювалися в усі часи, коли США були символом процвітання, свободи і розвитку. Він це зробить. Я впевнений, що якщо він зумів за шість місяців принести мир у багато регіонів планети, він це зробить. Але він стикається з сильним опором, уся система проти нього. І ще я хотів би підкреслити, що мене особливо вразила його поведінка під час замаху на його життя. Це не можна зіграти — жоден спічрайтер, жоден політичний радник не здатний на таке. Це була нормальна людська реакція. Президент Трамп — смілива людина і великий лідер. І я дійсно пишаюся, що він ставиться до мене як до друга.
Кореспондент: Пане Президенте, останнє запитання. Азербайджан відіграє важливу роль серед тюркомовних держав. Якою Ви бачите цю роль? Якою Вам уявляється роль Азербайджану в своєму регіоні і по сусідству?
Президент Ільхам Алієв: Організація тюркських держав має великий потенціал. Азербайджан завжди мав чітку, ясну позицію в питанні зміцнення цього інституту. Він починався як свого роду група країн, як консультативна група, як рада, але потім зазнав змін. У організації великий потенціал.
У нас дуже тісні відносини з Туреччиною, тепер засновані на Декларації про союзницькі відносини, яку ми з Президентом Ердоганом підписали в Шуші в 2021 році, що робить нас військовими і політичними союзниками. З юридичної точки зору це важливий фактор не лише для обох країн, але й для усього тюркського світу. Минулого року ми підписали договір про союзницькі відносини з Узбекистаном. Також з іншими членами Організації тюркських держав є угоди або декларації про стратегічне партнерство. Є великий потенціал.
Нас об’єднують наші корені, що робить організацію унікальною. Якщо розглянути інші міжнародні організації, то не всі вони об’єднані спільною етнічною складовою. Так, ми різні народи, але у всіх нас спільні корені, що сягають тюркського етносу. Крім того, у нас зростає населення, що також є важливим фактором для кожної країни. Коли це підкріплюється економічним розвитком, це — перевага. Іноді це невигідно, коли країни бідні. Але наші країни не бідні. У нас є природні ресурси, не в усіх країнах, але в багатьох. У нас обширна географія. Туреччина є провідною військовою державою світового масштабу. У НАТО її армія займає друге місце після армії США. Азербайджанська армія також продемонструвала себе на полі бою, а не на парадах.
Те саме стосується і транспортної інфраструктури. Коли ми говоримо про сьогодення, про коридори, нас неможливо обійти стороною. Це неможливо. Наші території, наші об’єкти повинні бути використані. Також важливо, що в усіх країнах-членах організації забезпечена політична стабільність, між усіма країнами налагоджені дружні відносини, що дійсно робить організацію унікальною. Тому нам потрібно зміцнювати її і робити це конкретними проєктами, інвестиціями в енергетику, транспорт, культурні проєкти.
Таким чином, я бачу цю організацію в майбутньому як одного з важливих глобальних гравців. Наше бачення полягає в тому, щоб перетворити ОТД на глобального гравця на міжнародній арені, який займатиметься не лише нашими внутрішніми проблемами, але й зможе зіграти стабілізуючу, позитивну роль на міжнародній арені. І при цьому створюватиме можливості для своїх сусідів, демонструючи, що на такій величезній території можна побудувати міцну єдність, яка є не загрозою для когось, а навпаки, надає можливості для багатьох.
