Вимога Дональда Трампа про «відступні» у розмірі 500 млрд доларів (400 млрд фунтів стерлінгів) від України виходить далеко за межі контролю США над критично важливими для країни корисними копалинами. Вона охоплює все – від портів та інфраструктури до нафти і газу та більшої ресурсної бази країни.
Умови контракту, який тиждень тому потрапив до офісу Володимира Зеленського, означають економічну колонізацію України з боку США, юридично закріплену на невизначений термін. Він передбачає тягар репарацій, які неможливо виконати. Документ викликав переляк і паніку в Києві.
Видання The Telegraph отримало проект попереднього договору з грифом «Привілейований і конфіденційний», датований 7 лютого 2025 року. У ньому йдеться про те, що США та Україна повинні сформувати спільний інвестиційний фонд, щоб гарантувати, що «ворожі сторони конфлікту не отримають вигоду від відновлення України». ІншеТВ переклало для вас цей текст повністю.
Угода охоплює «економічну цінність, пов’язану з ресурсами України», включаючи «мінеральні ресурси, нафтові та газові ресурси, порти, іншу інфраструктуру (за погодженням)», залишаючи незрозумілим, що ще може бути охоплено. «Ця угода регулюється нью-йоркським правом, без урахування принципів колізійного права», – йдеться у документі.
США отримуватимуть 50 відсотків поточних доходів, отриманих Україною від видобутку ресурсів, і 50 відсотків фінансової вартості «всіх нових ліцензій, виданих третім особам» для майбутньої монетизації ресурсів. На такі доходи буде «накладено арешт» на користь США. «Цей пункт означає «спочатку заплатіть нам, а потім годуйте своїх дітей», – заявило джерело, близьке до переговорів.
Угода передбачає, що «за всіма майбутніми ліцензіями США матимуть право першочергової відмови на купівлю експортних корисних копалин». Вашингтон матиме суверенний імунітет і отримає майже повний контроль над більшою частиною сировинної економіки України. Фонд «матиме виключне право встановлювати метод, критерії відбору, терміни і умови» всіх майбутніх ліцензій і проектів. І так далі, в цьому ж дусі. Таке враження, що це писали приватні юристи, а не Державний департамент чи Міністерство торгівлі США.
Президент Зеленський сам запропонував ідею надати США пряму частку в українських рідкоземельних елементах і критично важливих мінералах під час візиту до Трамп-тауера у вересні, сподіваючись згладити шлях для продовження поставок зброї.
Він розраховував, що це призведе до того, що американські компанії почнуть працювати на місцях, створюючи політичну розтяжку, яка стримуватиме Володимира Путіна від повторного нападу.
Деякі мінеральні басейни знаходяться поблизу лінії фронту на сході України або на окупованих Росією територіях. Він підкреслив небезпеку того, що стратегічні запаси титану, вольфраму, урану, графіту і рідкоземельних металів можуть потрапити до рук Росії. «Якщо ми говоримо про угоду, то давайте укладати угоду, ми тільки за», – сказав він.
Він, напевно, не очікував, що зіткнеться з умовами, які зазвичай накладаються на держави-агресори, що зазнали поразки у війні. Вони гірші за фінансові санкції, накладені на Німеччину та Японію після їхньої поразки у 1945 році. Обидві країни зрештою стали чистими отримувачами коштів від союзників-переможців.
Новий Версаль
Якщо цей проект буде прийнятий, вимоги Трампа становитимуть більшу частку українського ВВП, ніж репарації, накладені на Німеччину за Версальським договором, пізніше зменшені на Лондонській конференції в 1921 році та за планом Дауеса в 1924 році. Водночас він, схоже, готовий повністю зняти Росію з гачка.
Дональд Трамп заявив в інтерв’ю Fox News, що Україна «по суті погодилася» передати 500 мільярдів доларів. «Вони мають надзвичайно цінну землю з точки зору рідкісних земель, з точки зору нафти і газу, з точки зору інших речей», – сказав він.
Він попередив, що Україну піднесуть Путіну на тарілочці, якщо вона відмовиться від цих умов. «Вони можуть домовитися. Вони можуть не домовитися. Вони можуть колись бути росіянами, а можуть колись не бути росіянами. Але я хочу повернути ці гроші», – сказав він.
Трамп сказав, що США витратили на війну 300 мільярдів доларів, додавши, що було б «нерозумно» віддавати ще більше. Насправді п’ять пакетів, узгоджених Конгресом, становлять $175 млрд, з яких $70 млрд було витрачено в США на виробництво озброєнь. Частина з них – у вигляді гуманітарних грантів, але більша частина – це гроші, надані в борг, які треба повертати.
Сенатор-республіканець Ліндсі Грем на Мюнхенській конференції з безпеки, що відбулася цими вихідними, припустив, що вимога Трампа є хитрим прийомом, спрямованим на посилення підтримки української справи з боку населення, що зменшується. «Він може звернутися до американського народу і сказати: «Україна – це не тягар, а перевага», – сказав він.
Сенатор Грем закликав європейців рішуче вболівати за цю ідею, оскільки вона зобов’язує Вашингтон захищати майбутнє врегулювання. «Якщо ми підпишемо цю угоду про видобуток корисних копалин, Путіну кінець, тому що Трамп буде захищати угоду», – сказав він.
На Мюнхенському форумі українським чиновникам довелося ходити навшпиньки по цьому мінному полю, намагаючись грайливо посміхатися і висловлюючи надію на укладення угоди про видобуток корисних копалин, водночас стверджуючи, що нинішній текст порушує українське законодавство і потребує доопрацювання. І це дійсно так.
Розмови про ресурсне багатство України стали сюрреалістичними. Називають цифру в 26 трильйонів доларів США для сукупних запасів корисних копалин і вуглеводнів. Ці цифри не відповідають дійсності.
Україна, ймовірно, має найбільший літієвий басейн у Європі. Але ціни на літій впали на 88 відсотків відтоді, як у 2022 році лопнула «бульбашка». Великі запаси відкривають по всьому світу. Кальдера Мак-Дермітт у Неваді вважається найбільшим родовищем літію на планеті з запасами 40 млн метричних тонн, чого достатньо, щоб США випередили Китай.
Проект Thacker Pass буде введений в експлуатацію наступного року. Цінність літію полягає в його переробці та подальшій переробці. Неперероблені поклади гірських порід в Україні майже не потрібні США.
Схожа історія з рідкісними землями. Вони не є рідкісними. Гірничодобувні компанії в США відмовилися від цього бізнесу в 1990-х роках, тому що норми прибутку тоді були занадто низькими. Уряд США спав за кермом і дозволив цьому статися, а прокинувшись, виявив, що Китай отримав стратегічну перевагу над поставками критично важливих елементів, необхідних для високотехнологічних і передових видів озброєнь. Ця проблема вирішується.
Україна має кобальт, але більшість акумуляторів для електромобілів зараз використовують літій-залізо-фосфат і більше не потребують кобальту. Крім того, натрій-іонні та сірчані акумулятори обмежать майбутнє зростання попиту на літій. Так само, як і переробка. Можна продовжувати. Історія про дефіцит корисних копалин сильно перебільшена.
Що стосується українського сланцевого газу, то: а) частина Юзівського родовища знаходиться під контролем Путіна, і б) запаси Західних Карпат мають складну геологію з високою вартістю буріння, що змусило Chevron відмовитися від видобутку, як це сталося в Польщі. Україна має більший потенціал як експортер електроенергії до Європи завдяки відновлюваним джерелам енергії та розширенню ядерної енергетики, але Дональд Трамп думає не про це.
Друге порушення України
Україна не може задовольнити його вимогу про виплату 500 мільярдів доларів у будь-який значущий проміжок часу, не кажучи вже про більш важливе питання, чи чесно так поводитися з нацією-жертвою після того, як вона три роки тримала лінію фронту за ліберальні демократії, жертвуючи величезними цінностями. Хто кому насправді винен, запитаєте ви?
«Мій стиль укладання угод досить простий і зрозумілий, – пише Трамп у своїй книзі «Мистецтво укладання угод». «Я цілюся дуже високо, а потім просто продовжую наполягати, наполягати і наполягати, щоб отримати те, що мені потрібно».
У справжній комерції інша сторона зазвичай може піти. Вимога Трампа – це залізний примус з боку неоімперської держави проти слабшої нації, притиснутої спиною до стіни, і все це заради товарної вигоди, яка існує головним чином у голові Трампа.
«Часто-густо найкраща угода, яку ви укладаєте, – це угода, яку ви не укладаєте», – сказав Трамп, пропонуючи ще одну зі своїх перлин.
Зеленський не має такої розкоші. Йому доводиться обирати між військовим порушенням України з боку Путіна та економічним порушенням України з боку його власного союзника.
