Бійці 152 окремої єгерської бригади ЗСУ кажуть, що їхній начальник штабу принижував підлеглих військовослужбовців, а одного — побив. На тлі цього кілька військових перевелися, а правоохоронці відкрили справу щодо начштабу.
Про це «Слідству.Інфо» розповіли офіцери різної ланки, як колишні, так і ті, хто досі служить у цій бригаді.
Журналісти агенції для цього поспілкувались з десятком офіцерів різної ланки, як колишніх, так і тих, хто досі служить у цій бригаді. Бригада зараз перебуває в резерві Оперативно-тактичного угруповання «Донецьк», а її бійці виконують завдання на зараз найважчому для українського війська Покровському напрямку, де задіяні також інші створені за останній рік бригади.
«ТРИ ВІЙСЬККОМИ, ДВА ПОВІШЕНИХ, ОДИН САМОПІДПАЛ»
152-га окрема єгерська бригада ЗСУ почала формуватись у вересні 2023-го. Як механізована.
До виїзду на бойові у серпні 2024-го бригада встигла побувати і мотопіхотною, і ще раз механізованою, і приїхати на кордон Сумщини та Курщини вже єгерською.
Очолив бригаду начальник Київського міського центру комплектування полковник Юрій Максимів. Начальником штабу бригади став полковник Олексій Сіроштан — сумський обласний військком (з серпня 2024-го — очолює Київський військовий інститут, — прим.), ще одним заступником Максиміва призначили полтавського обласного військкома Михайла Холодова.
Зліва направо: командир бригади Юрій Максимів, начальник ЦВС (цивільно-військового співробітництва) Олександр Левицький, заступник командира бригади Михайло Холодов, начальник штабу бригади Ігор Захаров / Фото надане журналістам «Слідства.Інфо» від джерел у бригаді
«Як так співпало, що три військкоми опинились в одній бригаді? — Все від бога. Після відомих подій (рішення РНБО про звільнення усіх керівників обласних ТЦК у серпні 2023-го, — ред.) мене відправили в резервний батальйон. Туди потрапив також Олексій Сіроштан, з яким ми були давно знайомі. Там ми розмовляли, що якщо я стану керувати бригадою, то він до мене прийде начальником штабу, якщо він буде керувати, то я до нього. Вийшло, що я очолив бригаду, а він став начальником штабу. А потім до мене подзвонив пан Холодов, тим більше, що в його області наша бригада проходила злагодження, а він дуже допомагав. А посада заступника комбрига була вакантна, то я його і запросив», — пояснює командир 152-ї бригади Юрій Максимів у коментарі «Слідству.Інфо» про те, як вийшло так, що аж три військкоми стали в керівництві цієї військової частини.
«Ми 9 місяців проходили бойове злагодження, вже можна за цей час дитину народити, ну в нас вийшла мертвонароджена», — каже один із вже колишніх заступників командира бригади.
«Ми фактично працювали як польовий військкомат. Поки ми формувались, постійно приходили накази на те, щоб віддавати людей в інші підрозділи на передовій. Від нас забирали по 300, 800 людей у місяць, і ми знову комплектувались новими», — розповідає один зі старших офіцерів бригади, котрий служить у підрозділі і досі.
«Людей ніхто не забирав на етапі злагодження на полігоні, були переміщення по службі військовослужбовців. Це виникало через потребу захисту Батьківщини. Якби наша бригада і воювала повним складом, то ми все одно несли б втрати. Так, це впливає певним чином на моральний стан, коли людей забирають, але це не впливає істотно на ведення бойових дій», — коментує «Слідству.Інфо» Юрій Максимів, командир 152-ї бригади.
«Набрали ми танкістів нормальних, а уже ми мотопіхотна, танкістів не треба, їх треба кудись віддавати, потім ми знову механізована, знову треба танкісти», — так описує ситуацію один із вже колишніх заступників командира бригади.
«Коли у нас забирали людей, то в основному забирали кращих, здоровіших, і так вийшло, що в нас десь 400 людей — ну, цілий батальйон фактично. Це були люди, котрі придатні до роботи в тилових підрозділах, колишньою військовою мовою «обмежено придатні», були такі, що я не знаю, як людям на ВЛК піднялась рука написати «придатний», — говорить офіцер медичної частини бригади.
Кілька мобілізованих у бригаді мали проблеми з психікою. «Ми намагались їх лікувати, але все одно двоє з них повісились, а один злив з бензопили бензин, облився ним і сам себе підпалив. Ну ми загасили вогонь, відправили його в лікарню, але через місяць він там помер від ускладнень», — каже медик бригади.
«Ще один мав діагноз ожиріння, ну БЗВП (базова військова підготовка, яку проходять всі мобілізовані, — ред.) він витримав, але під час злагодження в нього тиск піднявся, він ліг у бліндаж і вже не проснувся», — додає медик.
«Чи я, як колишній військовий комісар, задоволений тим особовим складом, який прийшов до нас у бригаду? Скажу відверто. Коли наші воїни прибули назад в бригаду з навчання, я намагався з ними спілкуватись, намагався їм донести, що вони прийшли у військо не тому, що їх «бусифікували», то вони врешті показали себе справжніми воїнами. Коли ми вийшли на Покровський напрямок, я спілкувався з іншими командирами, куди мої воїни були придані, то ті командири казали: «Твої єгеря — це леви». Це той самий «цвіт нації». Не без того, що були такі, які не виходили на позиції, були такі, що залишали, не без того, але більшість воювали. Ви бачили б, як вони стояли, як вони утримували — це справжні воїни», — розповідає комбриг Максимів про подальші бої військових цієї бригади.
«І ТАМ ВЖЕ ПОЧАЛАСЬ ПОВНА ЖЕСТЬ…»
«Тільки в травні цього року нам почали присилати людей і не забирати», — розповідає один зі старших офіцерів, який від самого початку служить у бригаді. Чергове злагодження уже з вкотре новим складом почалось у серпні 2024-го, але пройти його встигли лише на рівні взводів. Бо прийшов наказ висуватись на Курщину. Бригада зайняла другу лінію оборони, частково діяла самостійно, частково окремі її сили придавались іншим підрозділам. Так було до початку вересня 2024-го. На Курщині 152-ма була ще механізованою бригадою (уже вдруге механізованою, — прим.), а на Покровський напрямок приїхала вже єгерською.
«Тобто люди приїхали сюди, не знаючи, хто їхні командири рот, командири не знали, хто їхні підлеглі. І людей почали підпорядковувати в інші підрозділи одразу», — розповідає старший офіцер зі штабу бригади.
«І там вже почалась повна жесть», — каже інший офіцер зі штабу бригади.
Сама бригада на смугу так повноцінно і не вийшла. Натомість піхоту 152-ї постійно придавали і досі придають до інших різних підрозділів. За словами одного з майорів — Віталія, котрий служив у штабі бригади, їхніх бійців часто відправляли кудись навіть без БРки (бойового розпорядження, — ред.).
«Раз було таке, що привезли наших людей в іншу бригаду, в тій бригаді сказали: «А нащо ви нам, у нас на вас документів нема», так вони там тиждень просиділи і привезли їх назад», — каже Віталій.
«Чого зараз в армії така брехня постійно, я не знаю. Нашим піхотинцям сказали, що вони поїдуть у резерв, люди навіть не знали, як стріляти. Потім ми дізнаємось, що на наступний день вони вже пішли штурмувати, а ще через кілька днів з’ясовуємо, що вони вже п’ятсоті (зниклі безвісти, — ред.). І це з 20-ти людей, 15 — зниклі, а 5 — якось вийшли», — розповідає Віталій.
За словами іншого старшого офіцера зі штабу бригади, зараз бійці бригади придані до 15-ти різних підрозділів.
«Чому так?» — Запитує один з офіцерів і сам відповідає: «Ну, комбриг каже, що він щось там намагається опиратись, але насправді йому кажуть: «давайте людей», він і віддає. Ну і начальник штабу має всіх ні за що, навіть офіцерів».
«Коли ми вийшли в район виконання завдань, то виникла потреба в підсиленні інших бригад. Обстановка була такою, що з військового погляду було доцільніше підсилити дії тих частин, які вже були на напрямку, а їхні командири знали краще район бойових дій», — пояснює командир 152-ї бригади Юрій Максимів.
«ВИ ТУПОРИЛИЙ ДОВБО**Б, А ВАШ ЗАСТУПНИК ТАКИЙ САМИЙ ДОВБО**Б І ПІД**АС, Я Б НА НЬОГО НАСЦЯВ»
Полковник Олексій Сіроштан, який зустрів повномасштабне вторгнення на посаді Сумського обласного військкома пробув начальником штабу 152-ї бригади ЗСУ з вересня 2023-го по квітень 2024 року. Зараз він очолює Київський військовий інститут.
На місце Сіроштана в квітні 2024-го прислали керувати штабом бригади 27-річного майора Ігоря Захарова, котрий до цього призначення служив у 30-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ, — командиром батальйону.
Ігор Захаров
Більш як 10 офіцерів бригади в різному званні або перевелись, або хочуть перевестись в іншу частину через конфлікти з новим начальником штабу бригади — Ігорем Захаровим.
Ось фрагмент розмови Захарова з одним із командирів одного зі стрілецьких батальйонів бригади: «Хто піде командиром зведеного взводу? Якщо ви там не можете роздуплитись, як командир батальйону, то значить ви йдете командиром зведеного взводу, а ваш заступник Осадчий іде заступником командира зведеного взводу. Ви довбо**б, бл**ь, я визначав, що рапорти не реєструються в стройовій, а вони скидуються сканкопією, бл**ь, і на сканкопії ставиться вихідний номер. Ви що тупорилий, бл**ь, ви — довбо**б у своєму батальйоні — особисто ви, а ваш Осадчий, бл**ь, такий самий довбо**б і під**ас, я на нього насцяв би. Ви очолюєте цей зведений взвод і ваш Осадчий, визивайте його назад, мені пох*й, даю пів години врємєні».
Начальника штабу і заступника командира стрілецького батальйону — майора Віталія Осадчого — Ігор Захаров врешті таки понизив до командира роти, що відповідає нижчому капітанському званню.
Віталій Осадчий через поганий морально-психологічний стан, спричинений постійними приниженнями, попросив у командира бригади перевести його з цієї частини. Він написав рапорт на ім’я Максиміва про приниження з боку начальника штабу бригади Захарова.
У відповідь комбриг назвав свого заступника вимогливим особисто до себе та інших офіцерів: «Вимогливість до підлеглих військовослужбовців іноді потребує більше гучної та емоційної постановки завдання та постійного контролю виконання, що може бути прийнято військовослужбовцями, як особиста прискіпливість майора Захарова до окремої особи».
Захаров також в аудіоповідомленнях погрожував Осадчому фізичною розправою. Майор Віталій Осадчий стверджує, що на момент цих погроз вони ще жодного разу з Захаровим не бачились особисто. Майор Осадчий написав майору Захарову повідомлення про плани конспектів, які готові та затверджені комбригом, але доповів він начштабу про це пізніше визначеного терміну, тому що були проблеми з інтернетом.
Ось що в аудіоповідомленні на це відповів Захаров: «Мені до пиз*и ваш інтернет, на дерево лізьте, бл*ть, задача має бути виконана в термін, який я визначив, бл*ть. Реакція на мої повідомлення, бл*ть, протягом 10 хвилин, бл*ть. І доповіді вчасні, бл*ть. Сьогодні ознайомитесь, бл*ть, зі стягненням, бл*ть, отримаєте менше грошове забезпечення, раз ви не всасуєте, бл*ть. І дивіться, щоб я не впливав на вас фізично. Інтернету в нього нема, бл*ть. Ще раз на моє повідомлення не буде відреаговано вчасно, я вам покажу, тоді будете бігати до мене посильним».
Зараз майор Віталій Осадчий несе службу в іншій частині. Він також звернувся на гарячу лінію Міноборони зі скаргою на те, що його принижує старший керівник, у Міноборони цю скаргу направили назад в 152-гу бригаду. Осадчий також звернувся із заявами в Державне бюро розслідувань, Військову службу правопорядку у ЗСУ та прокуратуру. Відповідей поки що немає. У 152-ій бригаді він у списках тих, хто самовільно залишив частину (пішов у СЗЧ, — ред.)
«Громадянин Осадчий, я не називав би його паном. Стосовно слів (слів Захарова на адресу Осадчого, — ред.), то я з цим не погоджуюсь. Але якщо давати оцінку його діям, то він не виконуючи достатньою мірою свої обов’язки… він боягуз і як офіцер вчинив акт СЗЧ. Стояла задача підготувати підрозділ до виконання бойової задачі — Осадчий не зміг цього зробити. Він подав рапорт, що він не в змозі виконувати задачі через свій моральний стан. Він пішов у відпустку за сімейними обставинами, і з відпустки він не прибув», — каже командир бригади Юрій Максимів.
Іншого офіцера бригади майора Андрія Блохіна Ігор Захаров таки вдарив по обличчю. Блохін обіймав посаду старшого помічника начальника оперативного відділення бригади.
«30 липня мене побив Захаров. Він взяв за звичку строїти управління, а в мене вислуги стільки, скільки йому років. Напередодні я не прибув вчасно на шикування, він почав непристойні речі мені говорити, намагався принизити. Я в цей день ремонтував машину, він сказав, що його це не їб*, і що я маю вже бути тут, а я був за 30 кілометрів від того місця. А він був на гучному, і всі це чули, хто був на командному пункті. На другий день вранці це все продовжилось, він забрав мій пістолет, відвів у сторону. І вдарив мене в обличчя, по вусі й правій скроні, я сказав йому, що їду побої знімати. Я подзвонив на гарячу лінію Міноборони, повідомив ВСП, викликав поліцію, на наступний день зняв побої. Лікаря рекомендував МРТ і госпіталізацію 10 днів я там полежав, і за цей час мене перевели в резервний батальйон з бригади», — розповідає «Слідству.Інфо» Блохін.
Випадок з ударом Блохіна трапився на навчальному полігоні ще до виїзду бригади в зону бойових дій.
Після госпіталю військовий написав заяву у спеціалізовану прокуратуру в сфері оборони та ДБР.
За інформацією «Слідства.Інфо» від джерел у ДБР, 4 вересня цього року щодо Ігоря Захарова за фактом побиття Блохіна відкрито кримінальну справу за частиною 1 статті 426 «Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень». Втім підозри Захарову слідчі ДБР досі не винесли.
«Там була досить банальна ситуація. Військовий (майор Блохін, — ред.). Людина самовільно залишила військову частину, він потім повернувся. Майор Захаров застосував до нього фізичний вплив. Я тоді був у відпустці. Коли я з відпустки прийшов, то я не очікував від того офіцера (майора Блохіна, — ред.), що він подасть скаргу. Він поїхав до відповідних органів знімати побої. Приходило багато запитів. Представники правоохоронних органів приїжджали, опитували, нічого такого не знайшли. Молодий офіцер прийшов. Молодий, навчений, досвідчений. Він бачить офіцерів, які не дуже зацікавлені в підготовці, він так зреагував. Все це не виходило за рамки закону. Були нюанси щодо зверхнього ставлення. Людина така сама по собі, так вихована. Вимоглива дуже по службі, мабуть, молодість відіграє своє», — так коментує поведінку майора Захарова його командир — комбриг 152-ої Максимів.
«Коли прийшов Захаров, то зі мною хотіло піти людей 30, Захаров підірвав боєготовність бригади», — каже підполковник Валерій Переславцев, котрий був заступником начальника штабу бригади 152-ї бригади від її створення, а тепер служить в іншому підрозділі.
Кілька інших офіцерів, що досі служать в бригаді, розповіли «Слідству.Інфо», що Ігор Захаров часто з ними вітається замість «бажаю здоров’я» — «ну, що ви, пизд*та».
Ігор Захаров відповів на дзвінок журналістів, але сказав, що коментувати будь-що має право тільки з дозволу вищого командування. «Слідство.Інфо» звернулось до командира бригади Максиміва з проханням надати дозвіл пану Захарову на спілкування з журналістами, але на момент виходу статті такого спілкування не відбулось. Агенція готова надати пану Захарову можливість для коментаря в будь-який момент.
«ЙОГО НЕ МАЛИ ТУДИ ВІДПРАВЛЯТИ»
4 листопада одному зі стрілецьких батальйонів бригади таки нарізали окрему ділянку фронту на Покровському напрямку протяжністю півтора кілометра. Бойове розпорядження прийшло за 5 годин до висування на позиції. Бійці батальйону мали зайняти 4 позиції. До цього вони не воювали як окрема одиниця, а були придані в інший батальйон 25-ї парашутно-десантної бригади.
За словами одного з офіцерів цього батальйону, бійці не були готові до такого завдання, а часу розгорнути вогневу підтримку чи організувати аеророзвідку не було, ці підрозділи підтягнулись, але пізніше.
Через три дні росіяни виявили позиції, атакували дронами і мінометами.
«У нас було багато «300», одну групу присипало в бліндажі, їх не ризикнули витягнути, а трьохсотих теж не вдалось зібрати», — каже один з офіцерів батальйону.
Врешті ці позиції передали іншому підрозділу і командування батальйону думало, що на цьому все, але цьому ж підрозділу знову нарізали ділянку збоку. На ці позиції не було офіцерів, які могли б завести групу.
«У нас на весь батальйон лишилось 4 командири взводів. Ротні або поранені, або обмежено придатні, а комвзводів теж або обмежено придатні, або непридатні», — пояснює один з офіцерів.
Начальник штабу бригади Ігор Захаров розпорядився, що на позиції групу буде заводити 59-річний майор Сергій Лозовський, якому залишилось служити до пенсії кілька місяців.
Двоє діючих офіцерів бригади на правах анонімності розповіли «Слідству.Інфо», що Лозовському складно було розібратись з якимось завданням на комп’ютері. Його понизили з посади начальника оперативного відділу бригади до заступника командира стрілецького батальйону.
А на початку листопада через нестачу офіцерів начштабу бригади Захаров розпорядився, що саме Лозовський буде заводити групу на позиції.
«Заводили групу цю і одразу при висадці потрапили на противника, більшість не вернулось, Лозовський зараз офіційно зниклий безвісти», — каже один з офіцерів цього стрілецького батальйону.
«Його не мали туди відправляти, в нього є доступ до держтаємниці, це офіцер штабу, він не міг туди йти, це була тупість, бо як бойова одиниця ефективності не було ніякої, а як працівник штабу — він працював добре», — резюмує офіцер.
Державне бюро розслідувань порушило справу щодо Захарова за статтею 426 частиною 1: «Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень».
23 листопада цього року 27-річний Ігор Захаров — начальник штабу 152 Окремої єгерської бригади ЗСУ — отримав звання підполковника.
«Для чого створювати нові бригади, якщо можна цих людей додати в старі бригади, де не вистачає людей, але є хороший кістяк, який знає, як воювати», — риторично запитують кілька офіцерів новоствореної 152-ї бригади ЗСУ.
«Це щоб керівництво мало погони нові, а в нас вже на один батальйон втрачених — це зниклі безвісти і вбиті, інший батальйон повний непридатних, і бригада фактично за три місяці стала небоєздатною», — резюмує інший старший офіцер, котрий досі в бригаді, але шукає шляхи, як з неї перевестись.
«Звичайно, як і всі бригади ми зазнали втрат. У нас є певна кількість зниклих безвісти. На деякому етапі сталось так, що створилась думка, що нібито нам у бригаді була нецікава доля ні самих військовослужбовців, ні сімей військовослужбовців, які зникли безвісти. Але це не так, повірте, я сам знаю, що таке прийти в сім’ю військового і сказати (повідомити про загибель чи зникнення безвісти, — ред.). Я це робив сам, коли був районним військовим комісаром, ми створили комісію і зараз розбираємось з цим (зі зниклими і виплатами родинам, — ред.). Я знаю, що всі проблеми бригади — це моя відповідальність», — закінчує полковник Максимів.
