Про втрати, оточення, відставку командувача та загальне становище росіян у Сирії пишуть сьогодні не тільки світові медіа, але й український ГУР.
” На тлі втрат і панічних настроїв російських військ на території Сирії кремль відправив у відставку командувача свого угруповання в арабській республіці ― генерала серґєя кісєля. Раніше генерал кісєль відзначився провальними для держави-агресора діями під час повномасштабного вторгнення в Україну, за що теж був звільнений з посади, а потім відправлений у сирійське відрядження.
Замінити кісєля та допомогти режиму Башара Асада москва надіслала іншого воєначальника ― на територію арабської країни вже прибув генерал алєксандр чайко, який командував угрупованням російських військ у Сирії у 2017-2019 роках.
На військово-морській базі у місті Тартус також з’явився командувач вмф рф адмірал алєксандр моісєєв.
Після трьох діб успішних наступальних дій протурецьких сил у Сирії російські війська зазнали значних втрат, деякі підрозділи держави-агресора перебувають в оточенні. Зниклими безвісти в Сирії значаться сотні московитів”, – повідомляє ГУР.
Чому для нас важливо те, що відбувається зараз у Сирії? Тому що дії повстанців поставили Путіна “на розтяжку” – йому треба або віддавати частину війська, зайнятого в Україні, Асаду, що однозначно послабить тут їхні позиції, або ганебно залишити Сирію і вкрити себе “байденівським соромом” Афганістану.
А тепер власне про те, що відбувається в країні, яку ще Жириновський називав “ісконно русскими зємлямі”.
29-го листопада в Сирії після тривалого затишшя повстанці на чолі з радикальним угрупованням “Хайят Тахрір аш-Шам” зайшли в Алеппо та вступили у бої з урядовими військами керівника країни — Башара Асада. Ті лишили місто та повідомили, що готують контрнаступ. На цей момент повстанці продовжують просуватися та захоплювати нові території, пише Суспільне.
Останніми роками урядові війська Сирії утримували близько 70% країни завдяки підтримці Росії, Ірану та союзників з ліванської “Хезболли”. Наскільки масштабною може стати нова ескалація між ними й що вона означатиме для розкладу сил у цьому конфлікті.
Коротка історія війни в Сирії
Усе розпочалося на тлі Арабської весни, яка прокотилася країнами Близького сходу. У 2011-му частина сирійців виступила проти режиму Башара Асада. Повстання придушили, тоді почала формуватися збройна опозиція — мозаїка різноманітних угруповань та частково представників сирійської армії, які перейшли на бік повстанців. Опозиція в Сирії донині доволі децентралізована, хіба що обʼєднана спільною метою — звільнити якомога більше території країни.
Опозицію явно або приховано підтримувала низка іноземних країн, зокрема Туреччина, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, а також США. На боці ж Башара Асада виступили Росія, Іран та їхні проксі-угруповання, як-от ліванська “Хезболла”. На початковому етапі війни впливовим гравцем була ще одна сторона конфлікту — радикальні ісламісти — “Аль-Каїда” та ІДІЛ, але після операцій США проти них, їхній вплив ослаб.
За 13 років війна у Сирії, яка вже забрала життя понад 300 тисяч людей і змусила тікати близько 6 млн, майже 5 років не мала суттєвого розвитку. Певне затишшя стало можливим після того як у 2020-му сторони, за посередництвом Росії та Туреччини домовилися про припинення вогню. Загалом Асад із союзниками тоді контролював близько 70% території країни, решту — опозиційні сили. Та в останні дні все почало змінюватися.
Що зараз відбувається в Сирії
Цього тижня повстанці сформували нову коаліцію під назвою “Командування військових операцій” та стрімко просунулися до Алеппо. Як пише CNN, ймовірно, це стало можливим завдяки збігу обставин. По-перше, опозиція скористалася моментом, коли уряд Асада ослаблений через інші конфлікти: скажімо, Росія через війну з Україною забрала частину військ із Сирії. Іранці ж потерпають від атак з боку Ізраїлю, зокрема на їхні проксі-групи — ХАМАС та “Хезболлу”.
29 листопада угруповання “Хайят Тахрір аш-Шам”, яке очолює коаліцію опозиції, вступило у бій з урядовими силами на західній околиці міста Алеппо. Урядові війська не змогли їх стримати й наступного дня повідомили про “тимчасове виведення військ”. Мовляв, щоб зібрати сили для контратаки.
Сирійські військові джерела повідомили Reuters, що російська та сирійська авіація 30 листопада, обстріляли повстанців у передмісті Алеппо. Росія також пообіцяла Башару Асаду додаткову військову допомогу. Зброя має почати надходити протягом 72 годин. Підтверджень, що це сталося поки не було.
Низка турецьких медіа повідомляє, що сирійські урядові сили виводять війська з провінції Хама і зміщуються на південь, аби зміцнити оборону в іншій сусідній провінції, Хомсі. Такий швидкий відступ, мовляв, “ставить під сумнів здатність режиму утримувати ключові території”. Сирійська армія відступ поки не підтверджує.
Що ми знаємо про повстанців
Їхнєю основною силою є ісламістське бойове угруповання “Хаят Тахрір аш-Шам”. Воно бере участь у сирійському конфлікті від самого початку. У 2011-му угруповання мало іншу назву — “Джабхат ан-Нусра” і було повʼязано з “Аль-Каїдою”. Крім того, до його формування долучався й лідер “Ісламської держави” Абу Бакр аль-Багдаді.
У 2016 році очільник “Хаят Тахрір аш-Шам” Абу Мохаммед аль-Джулані оголосив, що розриває звʼязки з “Аль-Каїдою”. “Аль-Джулані має довгу історію еволюції — від жорсткого джихадиста до більш поміркованого ісламіста, який прагне повалити правління Башара аль-Асада”, — розповідає у коментарі Суспільному Павел Войцік, дослідник тероризму у Центральній та Південно-Східній Азії.
Аль-Джулані розпустив “Джебхат ан-Нусру” та згодом обʼєднав у нове угруповання її залишки та ще кілька ідеологічно близьких до неї груп, як-от “Харакат Нур ад-Дін аль-Зінкі”, “Ліва аль-Хак”, “Джейш аль-Сунна”. Так зʼявилась “Хаят Тахрір аш-Шам”. Вона позиціонує себе як “організація, незалежна від “Аль-Каїди” чи жодної іншої організації чи партії”, однак, як вважає уряд США та ООН, усе ж таки певний звʼязок з “Аль-Каїдою” у неї лишився.
Зараз угруповання разом з іншими повстанцями контролює більшу частину північно-західної Сирії. Мета “Хаят Тахрір аш-Шам” — встановити ісламське правління в Сирії. Угруповання прагне єдності між джихадистськими групами в країні та виступає проти будь-яких переговорів з режимом Асада. Наступ на Алеппо вони називають “стримуванням агресії”. Він мав зупинити авіаудари сирійської армії та атаки на територію, яку контролює опозиція, повідомив у відеозверненні Хасан Абдулгані, командир оперативного відділу опозиції.
Ця операція, на думку Фаделя Абдула Гані, виконавчого директора Сирійської мережі з прав людини, “підкреслила військову ефективність “Хаят Тахрір аш-Шам” та її союзних угруповань”.
“Зброя повстанців — турецька, іранська, деяка американська, але найефективнішою є та, яку вони розробили самі. “Хаят Тахрір аш-Шам” запустила потужну індустрію безпілотників — помітно, що вона натхненна їхнім використанням у війні в Україні”, — говорить Павел Войцік.
Чому Алеппо важливе у війні
Алеппо — стратегічна точка на півночі країни. У минулому воно було промисловим та фінансовим центром Сирії. До війни тут мешкало близько 2,3 млн людей. У липні 2012-го Алеппо стало ключовим полем битви між повстанцями та урядовими силами за контроль над північною частиною Сирії. Його розділили навпіл: повстанці контролювали схід, а урядові війська — захід.
З кінця 2013 року урядові сили почали систематичні бомбардування Алеппо. У травні 2015-го Amnesty International зауважувало, що життя цивільних, які залишалися в місті, стало нестерпним. Особливо — у контрольованій повстанцями частині, де росіяни завдавали по них ударів з повітря. Правозахисники повідомляли про воєнні злочини, скоєні як з боку урядових сил, так і повстанців.
Переломним став 2016-й, коли урядові війська прорвали облогу на північний захід від Алеппо. Головний шлях постачання ресурсів з Туреччини на контрольований повстанцями схід було перекрито. Врешті місто опинилося під контролем військ Асада. Але 29 листопада 2024-го повстанці його відбили та просуваються далі.
Що, ймовірно, буде далі
“Як бачимо, повстанці готуються до бліцкригу і поспішають взяти під контроль більшу територію країни. “Хаят Тахрір аш-Шам” щойно захопило Хаму, відкривши дорогу до Хомса. Режим все ще відступає. ІДІЛ спостерігає за усім цим. Наступні кілька днів можуть стати ключовими для майбутнього Сирії”, — вважає Павел Войцік та додає, що подальші успіхи повстанців будуть залежати не так від їхньої чисельності, а від того, скільки міст повстане проти Асада, і чи вдасться “Хаят Тахрір аш-Шам” впровадити їхній мирний перехід під свій контроль.
Фадель Абдула Гані говорить, повстанці продемонстрували “безпрецедентну військову організацію, стратегічне планування та оперативну дисципліну”. “Але швидше за все в Асада все ж більше зброї та людського ресурсу, аніж у них”, — каже Гані. Він переконаний, що на перспективу важливим також буде питання того, чи будуть сприймати “Хаят Тахрір аш-Шам” законним актором у Сирії, адже “ООН та багато країн вважають її терористичною організацією”.
На думку Чарльза Лістера, аналітика з Сирії в Інституті Близького Сходу у США, подальший розвиток бойових дій може бути стрімким, “якщо урядові сили виявляться неспроможними утримати позиції”. Один з ризиків — у боротьбу включиться ІДІЛ, якому чергова дестабілізація може зіграти на руку. Роберт Форд, експосол США в Сирії, припускає: ще більш небезпечною ескалація в Сирії стане, якщо до боротьби доєднаються Росія й Туреччина, у яких є власні інтереси в країні. На його думку, може дійти навіть до прямого бойового зіткнення між країнами.
РФ звинувачує Ердогана
Деякі політичні аналітики розповідали про те, що нібито причиною несподіваного наступу повстанців і Сирії став мирний план президента Туреччини Ердогана, який він хотів представити в Бразилії на “саміті 20-ки”, але Пєсков з Лавровим одразу йому заявили, що заморозка війни в Україні, зупинка і т.д. нібито РФ не цікавить. Як розповідають політичні оглядачі, нібито після цього Ердоган мав зустріч з Трампом і виклав свій план йому, і що нібито сирійська операцію дуже добре лягла в концепцію миру через силу. Ніхто до цього не розшифровував, що таке сила у цьому випадку, але Сирія дала зрозуміти, що силу можна надати якійсь із сторін конфлікту, а можна й забрати.
Саме це й відбувається зараз у Сирії. Вночі повідомлялося, що в Дамаську була спроба урядового заколоту, але чим все закінчилося і чи закінчилося – невідомо.
Зато відомо про величезну кількість російської зброї, захопленої на аеродромі біля Алеппо. Йдеться про систему ППО “Панцир”, про ЗРК “Ураган” і про ще багато чого.
До слова, Туреччина вже зробила офіційну заяву і стверджує, що стрімкі сирійські події відбуваються без жодного турецького впливу. Але РФ в іхтамнєт не повірила. Навпаки, там саме Ердогана вважають режисером подій, які змусили президента Сирії Асада, влада якого тримається тільки на російських “штиках”, терміново вилетіти в Москву, щоб просити допомоги в Путіна. Той тим часом, якщо не його двійник чи подовжувач, був в Астані і лякав членів ОДКБ “Орєшніком”. Нібито після повернення в Москву він відправив у Сирію кілька літаків і партію КАБів, але цього недостатньо, щоб втримати режим Асада.
Крім того, у Кремлі вважають, що такий самий “ніж в псину” від Ердогана можна очікувати і в Криму. Про це, зокрема, пише Кремлівська табакерка.
І хоча зараз це виглядає як повна маячня, сьогодні можна чітко зазначити, що в Путіна тепер є третій фронт – і він у Сирії. Тож спостерігаймо за подіями з надією і найкращими побажаннями силам добра.
