22-річний морпіх з 36-ї бригади Юрій Гульчук, який втратив мову через катування в російському полоні, знову заговорив.
Про це повідомляє “Радіо Свобода” 26 вересня.
“Трохи шепелявлю, але, як бачите, розмовляю. Самопочуття нормальне. Навіть трохи на ноги сьогодні встав. Найближчим часом планую, можливо, навіть на перекур сходити”, – сказав він журналістам.
Юрій Гульчук — матрос 36 окремої бригади морської піхоти. У полон потрапив 12 квітня 2022 року на заводі Ілліча. На той час йому було всього двадцять. Відтоді хлопця кілька разів етапували у різні міста.
Мама Юрія Мілана Компанієць весь цей час шукала і боролася за сина. Ось що вона розповідала:
— Чому над морпіхами так знущаються у полоні? Бо 36 бригада утворена з берегової охорони, яка вийшла з Криму у 2014 році і показала Росії усім відомий жест, обравши Україну. А такі речі вони не пробачають і не забувають, — говорить Мілана Компанієць.
— Тож коли ця ж 36, нехай і в іншому складі, потрапила їм до рук, то тут вони уже відриваються по повній. І це вже за межею не тільки людяності чи Женевських конвенцій, тут ми чекаємо інформації хоча б рівня живий або мертвий, — каже жінка.
У січні 2024 року в одному з обмінів звільнили хлопців, які перебували із Гульчуком в одній камері. Нарешті у Мілани з’явилася інформація про сина:
— І тепер я не знаю, хотіла б я це знати чи ні, — каже жінка.
Юрій Гульчук перебував у колонії в Республіці Мордовія. Мілані повідомили, що після побоїв і катувань “на прийомі у Доктора Зла”, як називають особливо жорстокого охоронця, Юрій не розмовляє, а через неодноразове застосування електрошокера до його повної розрядки, хлопцю відняло ноги.
У цивільному житті, коли хлопець шукав себе, він займався медитацією, яка супроводжувалася мовчанням. І коли його щось турбувало, то так само використовував мовчання як спосіб самозахисту, відсторонюючись від світу. Попри це, син Мілани дуже любив спілкуватися:
— Те, що він тепер не розмовляє, вже не самозахист. Хлопці намагалися з ним поговорити, але він і слова не міг вимовити. Я не знаю, чи порушений у нього мовний центр, чи щось із м’язами рота чи горла.
Фото Юрія Гульчука до полону та під час утримання в РФ
Зі слів свідків, до Юри застосовують “особливе ставлення”. Жінка припускає, що, можливо, через характер сина — він не любить примусу.
— Юра дуже м’яка особистість, але з твердим характером. Хлопці розповіли, що його могли бити, він падав, його продовжували топтати берцями, але він на це ніяк не реагував. Мабуть, це і злило охорону, — вважає пані Мілана. Вона впевнена, що син бунтував проти правил у свій спосіб, за це його й били.
Гульчук повернувся з полону, де перебував два роки, унаслідок обміну 14 вересня 2024 року.
“Перше, що він почав розповідати, – це, мабуть, краще психологи розкажуть, чому саме про це. Чому стільки болю? Чому стільки брехні? Чому люди такі жорстокі одне до одного? Емоції саме із приводу – як люди можуть бути такими?” – розповіла мати військового Мілана Компанієць.
За її словами, про те, що син перестав розмовляти, вона знала ще до його повернення.
“Ті хлопці, яких звільнили з його камери, казали, що він перестав розмовляти в червні 2023 року. Я не сподівалася, що він побачить прапори й одразу почне розмовляти, але, звичайно, на такий стан я не розраховувала. Я дуже злякалася, я смертельно злякалася. Прогнози були дуже невтішні”, – сказала жінка.
Зараз Юра почав говорити – трохи невпевнено і не так, як раніше, але видно, що він сам радіє таким змінам і сподівається на швидке одужання. Тільки ноги поки що його не тримають…
