Блискавична операція ЗСУ на Курщині змусила російське керівництво відчутно нервувати. З Кремля посипались заяви, що перемовини з Україною після заходу ЗСУ в Курську область “втратили свою актуальність”, а експрезидент країни-агресора Дмитро Медведєв знову вдався до погроз ядерною зброєю.
Що ж реально змінив перенос війни на територію Росії? Чи готові там до другої хвилі мобілізації, щоб відбити “канонічні” території? Чи можливий сценарій обміну Курщини на Крим та Донбас? Ці питання “Телеграф” обговорив з доктором політичних наук, головою експертної групи “Сова”, колишнім віце-губернатором Краснодарського краю Михайлом Саввою.
Союз Путін-Кадиров
– Якщо щось станеться з Рамзаном Кадировим, Кремль зможе втримати Чечню?
– Кадиров дійсно є дуже важливим для режиму, тому що він особистий гарант стабільності в Чечні. Ситуація в Чечні така, що переважна більшість людей ненавидить Кадирова. Він є злом в чистому вигляді, а Чечня це територія беззаконня і репресій. Рівень репресій такий, що люди не мають можливості навіть щось сказати, не кажучи вже про якісь дії. І якщо казати з точки зору політичного аналізу, то стосунки Кремля і Грозного це особиста унія. Це союз Путін-Кадиров. Це не є союзом Росія-Чечня. Тому Кадиров є дуже важливим. Він важливий як особистий гарант.
– Ну от і якщо його не стане?
– Кремль зараз намагається вибудувати стратегію, яка б гарантувала контроль над Чечнею навіть у випадку зникнення Кадирова. Але з цим у них величезні проблеми. У Кадирова немає дорослого сина, Адаму лише 16 років. І при цьому Кадиров дуже хоче, щоб Чечнею керував його клан. Кремль розуміє, що головою Чечні потрібно буде дуже швидко і дуже рішуче призначати іншу людину. Нещодавня поїздка Путіна в Чечню і зустріч з Кадировим, швидше за все, була присвячена саме обговоренню подальших дій в цьому напрямку. Як забезпечити механізм передачі влади?
Для Путіна тут зрозуміло, що у випадку падіння його вертикалі влади йому потрібно буде спиратися на якусь силу, яка буде безжальною до більшості росіян. Силу, яка не буде довго думати перед тим, як натиснути на курок. Силу, яка готова вбивати. І таку силу вони бачать в кадирівцях, тобто у військових підрозділах, які сформовані в Чечні.
Це дуже давня історія. Під час революції 1905-1907 років, селяни майже скрізь знищували поміщиків, все горіло. Тоді ці поміщики набирали собі охорону з Північного Кавказу: чеченці, інгуші. Чому? Бо вони нікого не знали. Були чужими і їм було байдуже кого вбивати.
Був сигнал – Курськ не чіпати
– Хотілося б поговорити про операцію ЗСУ в Курській області. На вашу думку, який вплив вона мала — на російське суспільство і на російські еліти на “колегію”? Та чи вплинула взагалі?
– Вона точно мала вплив. І це можна чітко зафіксувати навіть в кількісному вимірі, тому що рейтинг Путіна після початку курської операції рекордно впав. Для нього рекордним є падіння на 5%. Це серйозна цифра в умовах дуже високої стабільності його рейтингу. І ще можна зафіксувати, що рейтинг довіри Путіну і рейтинг схвалення його дій під час курської операції, значно відрізняються. Рівень довіри приблизно на 5% вищий, ніж рівень схвалення дій. Тобто, російське суспільство зреагувало приблизно так: ну так, він гарний вождь, але ось тут щось у нього не склалося, тому втрачаємо частину Курської області.
Можна також зафіксувати, що російська пропаганда намагається не зачіпати тему Курської області. Об’єктивний рівень інтересу до цих подій набагато вищий, ніж їх висвітлення в ЗМІ. Це тому, що був сигнал від Кирієнка – Курск не зачіпати.
– А для еліти історія с Курськом катастрофічна?
– Ні, вона не є катастрофічною, але є дуже важливою. Після початку курської операції боротьба башт Кремля загострилася, це очевидно. Настрої в російській еліті стали більш тривожними.
В принципі, після початку повномасштабної агресії так звана російська політична еліта була занурена в ситуацію невизначеності. Путін і колегія свідомо створили ситуацію, коли у еліти немає уявлення, що з ними буде за тиждень, за місяць, а про рік там взагалі мова не йде. А це дуже болісний стан для людей, які звикли думати, що у них назавжди гроші, влада, щастя. Путін їм сказав і показав: “Друзі, зі мною у вас невизначеність”. А Курська операція додала рівня невизначеності для них. Вони очікували на більш-менш швидке закінчення війни на умовах перемовин. Ось фіксуємо лінію фронту, а це ж легко, тому що лінія фронту йде тільки в Україні, Росію це взагалі не зачіпає. І раптом все змінюється, тому що лінія фронту вже йде через територію Росії. І ось це гасло — “треба негайно зупинити війну”, “нехай всі просто припинять стріляти, а потім розберемося” – воно вже не спрацьовує. Воно стало неприємним для колегії і для всієї російської верхівки загалом.
– В цьому контексті сценарій обміну територіями: Курщина на Крим та Донбас, виглядає реальним? Чи Кремль буде робити все, щоб відбити ці території?
– Путін дав команду до 1 жовтня звільнити ці території Курської області. На мою думку, це нереалістично, адже зараз ресурсів для повного звільнення Курщини у РФ немає. І тут виникає питання другої хвилі мобілізації. Дуже непопулярне питання для РФ. Вони два роки цього уникали, тому що обурення людей після першої хвилі показало, що цей процес є небезпечним. Після цього влада активізувала набір контрактників, їм підвищували грошові виплати, була дуже активна інформаційна кампанія і на певний час цього вистачило. Але для вирішення нового завдання контрактників вже не вистачає, є гострий дефіцит. Тому, скоріш за все, буде нова хвиля мобілізації.
Важливо те, що російська верхівка має плани у 2025 році перемогти в цій війні. Але на думку багатьох західних аналітиків, для цього вже немає ресурсу. 2025-й рік дійсно може стати роком закінчення війни, але не шляхом перемоги РФ.
Психопат не здатний на перемовини
– А друга хвиля мобілізації, яку ви прогнозуєте, критично збурить російське населення? Для Кремля тут будуть проблеми?
– Ні. Не буде маси критиків через цю мобілізацію. Але зросте рівень незадоволення людей, а російська влада цього не хоче. Вони розуміють, що вертикаль влади може впасти як результат несподіваних подій. І це не можна спрогнозувати. Наприклад, інсульт у Путіна. А цього достатньо в умовах, коли більшість населення вже незадоволена.
– Чи бачите ви взагалі хоч якісь сценарії, в яких Путін може піти на реальні перемовини з Україною та Заходом? Без своїх фантастичних ультиматумів на кшталт “віддайте мені всі завойовані території”.
– Такі сценарії існують тільки в фантастичному режимі. Путін як психопат не здатний на реальні перемовини. Він здатний тільки на режим ультиматуму. І тут є два варіанти: ультиматум з боку Путіна і реальний ультиматум в бік Путіна (не від України, а від колективного Заходу). Але зараз я не бачу перспектив ані для першого, ані для другого варіанту.
– Путінський режим збудував ефективну силову репресивну машину. Тим не менш, чи є в ній якісь слабкі місця? От ми бачимо зараз арешти російських генералів. Можливо, це і є одне зі слабких місць репресивної машини, яка пожирає сама себе?
– Для системи, яку побудував Путін, арешти є нормою. Це такий механізм тотального контролю за системою влади. Путін був дуже незадоволений на початку нульових, коли силовики, в тому числі ФСБ, фактично нікого не затримували з верхівки. Він хотів керувати як Сталін, щоб вертикаль влади його боялася, була налякана, очікувала, що за ними прийдуть. Зараз така система вже створена, але у неї дійсно є слабке місце.
Ця вертикаль влади побудована на незаконних діях. Конституція РФ і її закони окремо, а реальне життя вертикалі влади окремо. Команди, які йдуть зверху, є незаконними. Наприклад, в російській Конституції ж не написано, що вибори президента РФ потрібно фальсифікувати. А команда така надходить, і виконується. І це лише один приклад. Всі важливі команди, які йдуть зверху через цю вертикаль, є незаконними. І це є її слабким місцем.
В радянські часи була та сама історія: законодавство окремо, а реальність окремо. Вже сама ідея виконувати норми сучасного російського законодавства, а не порушувати закон, може зруйнувати російську вертикаль. Потрібно, щоб гвинтики цієї вертикалі на середньому та низькому рівнях розуміли, що в умовах війни вони не просто виконують незаконні накази, вони стають воєнними злочинцями. Вони отримують перспективу опинитися на лаві підсудних за воєнні злочини. Відповідно, єдиною стратегією для них має бути стратегія виживання. Яким чином? Не виконувати незаконного. Режим італійського страйку. Тобто ось у нас є інструкції, ми робимо тільки інструкцію. І тоді все! Процеси реального життя зупиняються. Але потрібно дуже потужно донести цю ідею до гвинтиків російської вертикалі влади.
– Економічна модель Росії зараз залежить від глобального півдня: Індія, Китай. Ви бачите в цій моделі слабкі місця і коли вона може обвалитися?
– Слабкі місця є, попри великий ресурс міцності. Характеристикою цього ресурсу є те, що цього року у РФ рекордні запаси золота. Тобто золотий резерв такий, якого ніколи не було. Нафтова економіка Росії доволі ефективно працює, тому що є попит на нафту і газ. Попит буває більший чи менший, але він є завжди і це підтримує російський політичний режим.
Але які є проблеми. Експерти з економічних санкцій ще в 2014 році казали, що ефект санкцій завжди є довгостроковим і швидше ніж за 10 років очікувати на ефект просто неможливо. 10 років спливають саме зараз, адже санкції почали впроваджуватися з 2014 року. І для Росії починається епоха наслідків санкцій. На мою думку, з 2025 року вже потрібно буде відслідковувати вплив санкцій на соціальне середовище. Зараз люди ще не відчувають: все добре, в магазинах все є, так званий, паралельний імпорт є, все працює, російський бізнес вирішує всі проблеми і народ не помічає змін. Але ж ні. Це не навічно.
– Минулого року в інтерв’ю ЗМІ ви давали прогноз на зиму. Тоді ви прогнозували, що обстрілів енергетичної інфраструктури України не буде, тому зима буде відносно легкою. Тоді ваш прогноз тоді дисонував з десятками інших “апокаліптичних” оцінок. Але сталося так, як ви й казали. Як щодо майбутньої зими?
– Обстріли ніхто не скасує, але я прогнозую, що масових обстрілів саме енергетичної інфраструктури не буде. Це може бути як певне виключення. Тобто, якщо їм потрібно буде зупинити конкретну електростанцію. Але навіть не дуже талановита російська верхівка вже зрозуміла, що неможливо знищити енергетичну систему України. Сучасні енергетичні системи так побудовані, що подібна стратегія є безглуздою. І Україна це доводить, адже так і не вдалося знищити українську енергетичну систему. Тому я прогнозую, що в сенсі забезпеченості електрикою ця зима страшною не буде.
