Законопроект №8371 “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій” – про заборону РПЦ та афілійованих з нею організацій – став одним із найбільш скандальних за останній час. І навіть двічі провокував блокування трибуни парламенту – вкрай рідкісне явище за часи повномасштабної війни.
Боротьба між прихильниками та противниками законопроекту триває вже декілька місяців на всіх рівнях: від сесійної зали та соцмереж до спроб вплинути на американський політикум, чим активно займаються опоненти законопроекту. Попри те, що від початку його було розроблено за дорученням президента Володимира Зеленського, його фракція “Слуга народу” різко поділилася у ставленні до цієї ініціативи. У неофіційних розмовах нардепи від СН навіть кажуть, що за весь час їхньої каденції ще не було такого законопроекту, який би настільки сильно їх розділяв.
“Якщо цей закон призведе до загибелі монобільшості, значить, така і ціна була цій монобільшості”, – говорить РБК-Україна Микита Потураєв, один з головних “двигунів” законопроекту. І розлого пояснює, як саме він має працювати, чого він стосується, а чого не стосується. Зокрема, наголошує депутат, мова йде не про заборону УПЦ МП, а про заборону в Україні Російської православної церкви.
– Очевидно, що депутати зайшли в клінч щодо законопроекту про релігійні організації. Який вихід з цієї ситуації і коли він настане? І чи може це питання може призвести до справді серйозного розколу всередині “Слуги народу”? Бо деякі ваші колеги кажуть: ще не було питання, яке аж настільки нас розколювало, як цей законопроект.
– Якщо цей закон призведе до загибелі монобільшості, значить, така і ціна була цій монобільшості. Тому що фракція називається “Слуга народу”. Присягу кому давали? Народу України. Не Московському патріархату точно.
Коли у нас згідно з усією соціологією, хто б її не проводив, менше десяти відсотків себе асоціюють з Московським патріархатом, то це означає, що розколу в суспільстві немає. Виходить 92 на 8. Де розкол?
Блокування трибуни прихильниками законопроекту №8371 (фото: t.me/yzheleznyak)
А якщо парламент так драматично перестав відображати суспільні настрої – при тому, що він має віддзеркалювати суспільство, то у нормальній ситуації проводяться вибори, і парламент приводиться у відповідність до настроїв суспільства. У нас зараз ситуація, коли вибори провести неможливо.
Отже, парламент мав би змінитися сам по собі. Кожен депутат, всі фракції і групи, мали би відрефлексувати, що змінилося в суспільстві. Суспільство вимагає вирішення цього питання.
А парламент не хоче це питання вирішувати. Хто тоді, виходить, провокує громадянське невдоволення? А така поведінка не гірше за ка*апів провокує на людей на соціальний вибух.
– І який вихід?
– На щастя, після цієї акції протесту Погоджувальна рада прийняла протокольне рішення, що наступне пленарне засідання почнеться із розгляду цього законопроекту. Це означає, що ми в кроці від перемоги.
Якщо парламент провалить це голосування, то суспільство має поіменно запитати з кожного, хто його провалить.
– Голоси за ухвалення станом на зараз є?
– Голоси є. Більше того, я вважаю, що це була помилка – відкласти це ще на декілька тижнів. Проголосувати можна було в той день або наступний. Було би 240 голосів мінімум, а так я вважаю, було би 250+ голосів у залі, і все, питання було би закрито.
Ці тижні до голосування ми використаємо з максимальною ефективністю. У нас було дуже конструктивне обговорення з Русланом Стефанчуком, він потужний юрист, і як юрист зробив кілька пропозицій, які справді покращують законопроект. Вони не змінюють основні механізми, але роблять текст кращим.
Перед тим, як ми змушені були відкласти цей законопроект, ми проводили консультації з Держслужбою етнополітики та свободи совісті. Ми разом з ними напрацювали чотири поправки, потім вони чомусь почали писати, що їх все не влаштовує… Ні я, ні члени комітету, ні представники інших фракцій і груп, які були задіяні в процесі, нічого не зрозуміли. Як, ми дві доби поспіль працюємо, напрацьовуємо поправки, всі доходять до того, що ок, чотири поправки точно вносимо. А після цього ДСЕСС каже: ні, нас знову все не влаштовує. Так не робиться просто.
– Чому в принципі склалася така проблематична ситуація? Законопроект початково було розроблено за дорученням президента, ви – президентська фракція. Хто блокує, окрім уламків ОПЗЖ, які проти – але у них немає таких сил, щоб заблокувати законопроект?
– Є і в нашій фракції, звичайно, група людей, які проти цього законопроекту. У них різні мотиви. Але те, що відбувалось навколо законопроекту останнім часом, виходить за будь-які рамки. Бо вже і наші правоохоронці кажуть, що вони знають, що вдаються і до підкупу депутатів і так далі. Там дуже брудна гра йде.
Опозиція цьому законопроекту є, але вона не монолітна, бо там є різні мотиви. На жаль, зараз додалися ще й корупційні мотиви. Хочу сказати, що компетентні органи це знають, тому я порадив би тим, хто намагається і корупційні мотиви включити, бути обережними, бо дограються до великих неприємностей.
Але, знову-таки, у нас є 130 підписів, від наших депутатів, ми знаємо, що є депутати, які не поставили підписи, але голосувати будуть точно – тому ми порахували, що зі “Слуги народу” проголосує 150 людей точно. Це багато, і цього достатньо, щоб законопроект пройшов в залі, разом з голосами інших фракцій і груп. Бо деякі депутати, які на першому читанні ще вагалися, не проголосували, вже навіть підписи поставили, а хтось публічно запевнив, що підтримає законопроект у другому читанні. Як би важко не було, але 240, а то й більше голосів, точно є.
– Серед критики на адресу законопроекту, з боку тих, хто цілковито підтримує саму його ідею, є наступний аргумент: якщо афілійованість з РФ буде встановлена тільки щодо керівних органів УПЦ, то цього буде недостатньо, або афілійованими визнають тисячі і тисячі окремих парафій – а це означатиме тисячі позовів. І тому, і в іншому варіанті буде погано.
– Це була вада цього закону, це механізм ДСЕСС, який був уже в першому читанні.
– Але як це все має бути на практиці?
– ДСЕСС запускає дослідження. В другому читанні ми замінили норму про релігієзнавчу експертизу на норму про дослідження. Бо якщо все будувати на релігієзнавчій експертизі, буде проблема – бо тоді якраз і можуть з’явитися закиди, що ви по релігійному принципу когось там… Але буде не по релігійному принципу, а по принципу того, чим вони займаються. І в яких організаційних – а не релігійних – стосунках знаходяться з московськими релігійними організаціями. Цей закон – він про зв’язки, не про релігію, не про віру.
Обшук у священника УПЦ на Закарпатті (фото: Національна поліція)
Отже, ДСЕСС провели дослідження, і за його підсумками виявили, що є ознаки афілійованості. Жодних десятків тисяч позовів не може бути. ДСЕСС не буде позиватися проти всіх одночасно парафій. Головні зв’язки афілійованості – вони ж нагорі, це зрозуміло. Саме там і буде йти головна боротьба. І це якщо вони самі не розірвуть ці зв’язки – бо в такому разі не буде й потреби йти до суду.
Абсурдність ситуації в тому, що вони кажуть: так ми ж розірвали зв’язки з Москвою! Так а чого ви тоді так оскаженіло боретесь проти цього закону, якщо ви ці зв’язки розірвали? Це ж чиста явка з повинною. Це означає, що нічого ви не розірвали. Ви як були частиною РПЦ, так і залишаєтесь частиною РПЦ. Ось і все.
Але будь-яка церква, як мережева релігійна організація, має типові статути. І якщо будуть змінені статути зверху і каскадом вниз, то необов’язково буде бігати кожен раз в суд.
Звісно, цей законопроект недосконалий. Тому що суспільство насправді вимагає заборони УПЦ.
– Але цей законопроект – не про заборону УПЦ, його неправильно так називати?
– Абсолютно. Цей законопроект – про заборону РПЦ.
У першому читанні була норма про те, що забороняються зв’язки з тими релігійними організаціями, які знаходяться у державі-агресорі. Але ми почали отримувати неформальні, але потужні сигнали від інших релігійних організацій, які до Росії жодного стосунку не мають, що вони трошки напружені і збентежені цією нормою. Це занепокоєння дослівно звучало так: якби цей закон був виключно про РПЦ, ми би не турбувалися. А так, він потенційно для всіх небезпечний.
Я їх питав: ви що, можете собі уявити, що країна, з якої походять ваші старші релігійні організації, напала на Україну? Це ж абсурд, це не можливо собі уявити. Люди кивали головами, посміхалися, але казали, що їх це все одно непокоїть.
Тому, врахувавши ці зауваження, ми навмисно ускладнили механізм. Ми зберегли підхід ДСЕСС, що не можна мати зв’язки з церквами, які знаходяться в державі-агресорі. Але при цьому ми дописали, що список таких релігійних організацій міститься в статті третій, де написано, що заборонена в Україні тільки одна релігійна організація – РПЦ. Таким чином ми зняли перестороги, які ми чули від інших церков.
Отже, якщо коротко, механізм такий: дослідження, якщо встановлюється афілійованість – далі припис, 30 днів дається, якщо не виконаний припис – то ДСЕСС іде в суд. Ніколи не планувалося, що ДСЕСС буде йти в суд проти тисяч парафій, лише проти тих структур, де власне і є осередок цих зв’язків.
– Чи бачите ви на перспективу кількох найближчих місяців інші питання, крім цього, які можуть призвести до серйозних розколів у монобільшості? Наприклад, питання підвищення податків.
– Я не знаю, хто може бути зараз проти наповнення державного бюджету. Якщо це питання розколює фракцію, значить, вона на це заслуговує, значить, така якість цієї фракції. Бо це теж питання національної безпеки. Питання наповнення бюджету, щоб можна було платити гроші нашим бійцям – це таке саме питання національної безпеки, як і захист нас від ворожого інформаційного впливу через недобросовісні релігійні організації. Це одне і те саме.
Я не розумію позиції певних фракцій, які не голосували за підвищення акцизу на пальне і розповідали, що ми “вбиваємо бізнес” і так далі. Якщо ми зараз не вирішимо фінансові питання, то бізнес вб’ють росіяни, які прийдуть. А не підвищення на півтори гривні прайсу на бензин.
Думаю, якщо запитати бізнесмена: як йому краще, щоб росіяни його вбили біля генератора, який наповнений бензином, чи краще, щоб наша армія за нього воювала і не дала прийти росіянам, а він, може, на годинку-дві менше буде користуватися генератором, то будь-який український бізнесмен, який в сто раз притомніший за депутатів, які не голосували за підвищення акцизів, обере друге. Буде живим, буде працювати, може, на пару годин менше без генератора.
