Чи варто Україні вступати до НАТО? Вчені з різних країн звернулися до Альянсу з відкритим листом, в якому закликали НАТО не вестись на пропаганду РФ.
Відкритий лист, опублікований на The Guardian.
Ми не згодні з тим, що членство України в НАТО спровокує конфлікт з Росією
8 липня, напередодні 75-го ювілейного саміту НАТО, російська ракета влучила в найбільшу дитячу лікарню України, зруйнувавши, серед іншого, онкологічний центр, гематологічну лабораторію та відділення хірургічної трансплантації. Того дня Росія випустила 40 ракет по містах по всій Україні, в результаті чого загинуло понад 40 людей, багато інших було поранено, і ще раз продемонструвала, що не існує правових, політичних чи моральних меж, які б вона не перетнула у своєму прагненні підкорити Україну.
У той час як українські лікарі, рятувальники та волонтери евакуювали з розбомбленої лікарні дітей-пацієнтів, багато з яких все ще були в лікарняних халатах і підключені до крапельниць, глави держав з 32 країн-членів НАТО прибули до Вашингтону, щоб обговорити війну Росії в Україні та шляхи зміцнення української оборони. Хоча вони підтвердили, що «майбутнє України – в НАТО» і що шлях країни до альянсу є «незворотнім», потенційне членство України знову відкладено: у декларації Вашингтонського саміту зазначено, що запрошення для України приєднатися до НАТО надійде, «коли союзники погодяться і будуть виконані умови».
Союзники ще не дійшли згоди. Членство України в НАТО підтримують деякі європейські країни-члени – зокрема, країни Балтії, Північної Європи та Польща. Водночас, ключові держави, такі як США та Німеччина, залишаються противниками. Аргументи проти членства України в НАТО, які неодноразово висувалися з моменту нападу Росії на Україну в 2014 році, в кінцевому підсумку повторюють те саме занепокоєння: будь-який крок, навіть незначний, буде розглядатися як загроза безпеці Росії, а отже, спровокує ще більший конфлікт. Насправді, спокійне прийняття Росією Фінляндії і Швеції, двох своїх сусідів, які приєдналися до НАТО в 2022 році, спростувало твердження про те, що Росія на волосині від того, що НАТО наближається до неї. Настав час визнати, що Росія виступає проти членства України в НАТО лише тому, що це перешкоджатиме подальшій агресії Росії проти цієї країни.
Зосередження уваги на нібито «занепокоєності Росії щодо розширення НАТО» та спроби заспокоїти її ігнорують російську пропаганду геноциду та систематичні воєнні злочини на окупованій території України, включаючи масові вбивства, масові зґвалтування та тортури. Дії Росії демонструють чіткий намір знищити Україну як державу, а не зменшити власні проблеми з безпекою. Ідея про те, що надання Україні гарантій безпеки ще більше стимулюватиме Росію до жорстокого ведення цієї війни, є необґрунтованою, оскільки Росія повністю сповнена рішучості знищити Україну і не потребує додаткової мотивації для цього.
По-друге, це факт, що Росія не напала на жодного члена НАТО. Натомість вона погрожувала, вторглася і окупувала країни, які не є членами Альянсу: Грузію, Молдову і тепер Україну. Територіальний кордон між країнами-членами і нечленами НАТО досі залишається єдиною червоною лінією, яку Росія (хоч і з обережністю) поважає, незважаючи на те, що вона порушує численні інші міжнародні договори і угоди. Відроджений імперіалістичний мілітаризм Росії може бути стриманий лише існуванням набагато сильнішого військового альянсу.
Нарешті, спроби заспокоїти Кремль не можуть вплинути на рішучість Росії забезпечити собі антизахідну глобальну владу. Росія вже повністю контролює Білорусь і активно формує власні альянси з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном, які виступають за руйнування демократичного порядку. Росія бомбардує сирійські міста, щоб утримати при владі Башара Асада (диктатора, який використовував хімічну зброю проти цивільного населення). Росія підтримує терористичні організації по всьому світу, включаючи Талібан і Хамас, і незабаром може відправити ракети єменським хуситам.
Припускати, що задоволення вимог Росії вирішить війну або якимось чином деескалує її, є наївним. Безкарність за військові злочини Росії в Сирії, Грузії та Україні лише підбадьорила Кремль. Таким чином, питання російської ескалації полягає не в тому, «якщо», а в тому, «як далеко?». Як далеко їй буде дозволено зайти, перш ніж демократії згуртують свої політичні сили, щоб зупинити її? Західна демократія повинна в єдності і рішучості протистояти зростаючій загрозі глобальній безпеці, яку представляє Кремль.
Ще є час для найпотужнішого військового альянсу у світі прийняти історично і політично виправдане рішення щодо нейтралізації екзистенціальної загрози, яку становить для України Росія. Принесення України в жертву заради уникнення війни між НАТО і Росією лише збільшує ймовірність такої війни, а також подальших воєн, оскільки Росія дійде висновку, що хвалена стаття 5 НАТО може бути предметом переговорів, якщо вдасться запобігти ширшій війні.
Запрошення України до вступу в НАТО ознаменувало б остаточний відхід від політики умиротворення і повернення до верховенства міжнародного права та захисту прав людини. Рішення про надання Україні гарантій безпеки не лише захистить українську державу єдиним засобом, який поки що виявився успішним, але й підтвердить, що НАТО і західні демократії є ефективними політичними агентами на світовій арені, пишуть вчені.
Ось хто підписав відкритого листа:
Вікторія Сомофф, Дартмутський коледж
Сара Д. Філліпс, Університет Індіани
Софія Вілсон, Університет Південного Іллінойсу в Едвардсвіллі, президент ААУС
Оксана Шевель, Університет Тафтса
Марія Попова, Університет Макгілла
Віталій Чернецький, Університет Канзасу/Базельський університет, президент ASEEES
Амелія Глейзер, Університет Сан-Дієго
Емілі Ченнел-Джастіс, Український науковий інститут Гарвардського університету
Юлія Ладигіна, Університет штату Пенсильванія
Джованна Брогі, Міланський університет (Італія)
Марсі Шор, Єльський університет
Ярина Турко-Бодрок, Гарвардський університет, слов’янський бібліограф
Андреас Умланд, аналітик, Стокгольмський центр східноєвропейських досліджень
Наталія Кононенко, почесний доктор Альбертського університету
Ані Кокобобо, Канзаський університет
Юрій Городніченко, Каліфорнійський університет, Берклі
Вікторія Донован, Університет Сент-Ендрюса
Катерина Свідерська, Монреальський університет
Анастасія Фомічова, Університет Оттави
Отарі Гюльбані, Центральноєвропейський університет
Абіґейл Скрипка, Центр сучасної історії ім. Лейбніца, Потсдам
Майкл Алперт, науковий співробітник Національної спадщини США
Мейгілл Фаулер, Стетсонський університет
Крістіна Хук, Державний університет Кеннесоу
Ольга Бертельсен, Університет Тіффіна
Йоханан Петровський-Штерн, професор родини Корони, Північно-Західний університет
Джон Всетецька, Новий Південно-Східний університет
Наталія Гошилик, Каліфорнійський університет, Берклі
Оксана Луцишина, Техаський університет в Остіні
Джонатан Стілло, Державний університет Вейна
Наталія Ханенко-Фрізен, Університет Альберти, Канада
Джессіка Роббінс-Панько, Державний університет Вейна
Галина Герасим, Університетський коледж Дубліна
Іван Козаченко, Варшавський університет
Поліна Власенко, Оксфордський університет
Валерія Соболь, Університет Іллінойсу, Урбана-Шампейн
Анна Чеботарьова, Університет Осло
Роберт Романчук, Університет штату Флорида
Оксана Маланчук, Університет Мічигану
Софія Ашер, Університет Індіани, Блумінгтон
Ольга Костирко, незалежна дослідниця
Євгенія Копиця, Генуезький університет
Ксенія Оксамитна, Лондонський університет Сіті
Марія Лесів, Меморіальний університет Ньюфаундленду та Лабрадору
Джарс Балан, Університет Альберти
Стів Свердлов, Університет Південної Каліфорнії
Джессіка Стори-Надь, Університет Індіани, Блумінгтон
Марко Павлишин, Університет Монаша
Ілона Сологуб, VoxUkraine
Марія Ревакович, Вашингтонський університет
Юлія Комська, Дартмутський коледж
Олена Ніколаєнко, Університет Фордхем
Світлана Мельник, Університет Індіани
Маркіян Добчанський, Іллінойський університет Урбана-Шампейн
Роман Івашків, Університет Альберти
Олександра Валло, Університет Канзасу
Тетяна Дерюгіна, Університет Іллінойсу, Урбана-Шампейн
Юрій Добчанський, Бібліотека Конгресу США
Анна Ревакович, Квебекський університет у Монреалі, Канада
Сергій Плохій, Гарвардський університет
Ейнслі Морс, Каліфорнійський університет, Сан-Дієго
Богдан Клід, Університет Альберти
Міша Габовіч, Університет імені Йоганна Гутенберга, Майнц
Вікторія Біляєва, Тартуський університет
Ансельм Шмідт, Тартуський університет
Санширо Хосака, Міжнародний центр оборони та безпеки (Естонія)
Март Кулдкепп, Університетський коледж Лондона
Георгій Чейшвілі, Тбіліський державний університет
Каарел Ванамьольдер, Талліннський університет
Абігейл Карась, Ноттінгемський університет
Григоре Поп-Елехес, Прінстонський університет
Дженніфер Керролл, Державний університет Північної Кароліни
Юлія Шукан, Університет Париж Нантер
Надія Коваль, Київська школа економіки
Франциска Девіс, Мюнхенський університет Людвіга Максиміліана
Павел Добросельський, Польський університет
Анете Уща, Європейський університетський інститут
Юлія Юрчук, Університет Сьодерторна
Олена Палько, Базельський університет
Хана Червінкова, Національний університет Ірландії, Мейнут
Ярослав О Гальченко, Дартмутський коледж
Лія Достлєва, незалежна художниця
Фабіан Бауманн, Гейдельберзький університет
Дмитро Хуткий, Тартуський університет
Джонатон Тернбулл, Оксфордський університет
Юрій Кручак, Платформа міждисциплінарних практик Відкритий Простір, Київ
Юлія Сушицька, Західний коледж
Саша Довжик, Індекс: Інститут документації та обміну
Стефано Брагіролі, Тартуський університет
Катерина Ботанова, Culturescapes, Базель/Київ
Марні Хоулетт, Оксфордський університет
Майкл Рохліц, Оксфордський університет
Анастасія Федик, Каліфорнійський університет, Берклі
Юлія Чистякова, Університет Париж Нантер
Бенджамін Шенк, Базельський університет
Марцін Яржонбек, Ягеллонський університет у Кракові
Ада Вордсворт, Університетський коледж Лондона/Харків та Перемишльський проект (KHARPP)
Андрій Смицнюк, Кембриджський університет
Богдана Курило, Університетський коледж Лондона
Збіґнєв Войновський, Оксфордський університет
Джонатан Лейхі Дронсфілд, Інститут філософії, Чеська академія наук
Міхал Муравський, Університетський коледж Лондона
Олеся Хромейчук, Український інститут у Лондоні
Уіллем Блекер, Університетський коледж Лондона
Вікторія Середа, Берлінський науковий коледж (VUIAS)/Інститут народознавства Національної академії наук України
Олександр Забірко, Регенсбурзький університет
Ельжбета Квєцінська, Інститут славістики Польської академії наук
Гражина Бєлоусова, Інститут міжнародних відносин і політології Вільнюського університету
Катерина Волочнюк, Університет Сент-Ендрюс
Влада Важеєвська, Університет Сент-Ендрюса
Анна Ланге, Талліннський університет
Мартін Ауст, Боннський університет
Філіп Костелка, Європейський університетський інститут
Оксана Прохватилова, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Ольга Онуч, Манчестерський університет
Дар’я Маттінглі, Університет Чичестера
Мішо Капетанович, Австрійська академія наук
Емілі Файнер, Університет Сент-Ендрюс
Лілія Морська, Жешувський університет, Польща
Метью Котт, Уппсальський університет, Швеція
Маргус Отт, Талліннський університет, Естонія
Юджин Фінкель, Університет Джона Хопкінса
Емма Матео, Нью-Йоркський університет
Марк Елі, Національний центр наукових досліджень, Франція
Генрі Хейл, Університет Джорджа Вашингтона
Рорі Фіннін, Кембриджський університет
Нікола Каміллері, Німецький історичний інститут, Рим
Джеймс Ходсон, генеральний директор, AI for Good Foundation/Economists for Ukraine
Катерина Волчук, Бірмінгемський університет / Chatham House
Джоді Лапорт, Оксфордський університет
Джордж Сорока, Гарвардський університет
Ксенія Кебузінські, Університет Торонто
Панайотіс Ксенофонтос, Оксфордський університет
Тетяна Локоть, Дублінський міський університет
Ян Кубік, Ратгерський університет
Гізер Філдінг, Університет Вісконсін-О-Клер
Олександра Павлюк, Оксфордський університет
Ганна Олійник, Університетський коледж Лондона
Вікторія Джугарян, Університет Джона Хопкінса
Шон М. Бірнс, старший офіцер дипломатичної служби США у відставці, заступник голови місії, посольство США в Києві, 1992-94 рр.
Майкл М. Найдан, Університет штату Пенсильванія
Олена Синчак, Український католицький університет
Марк Бейсінгер, Принстонський університет
Інна Мельниковська, Центральноєвропейський університет
Аліса Дінега Гіллеспі, незалежна дослідниця
Джоанна Ніжинська, Університет Індіани
Павло Хазанов, Ратгерський університет
Микола Рябчук, Український ПЕН-клуб
Карстен Лунце, Бостонський університет
Джессі Дрісколл, Каліфорнійський університет, Сан-Дієго
Метью Полі, Університет штату Мічиган
Іва Колодзейська, Варшавський університет
Еліза Джуліано, Колумбійський університет
Яна Примаченко, Принстонський університет
Михайло Алексєєв, Державний університет Сан-Дієго
Оксана Нестеренко, виконавчий директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), Київ, Україна
Нікола Каміллері, Німецький історичний інститут, Рим
Олег Коцюба, Український науковий інститут Гарвардського університету
