У легендарних монастирях Афону знайшли унікальні українські стародруки і рукописи, що проливають світло на життя козацької України і розповідають нові деталі біографії гетьмана Івана Мазепи.
Документи ще раз підтверджують, що Київська митрополія була ключовим гравцем у православному світі — до її анексії Московським патріархатом у XVII столітті. Про нові питання та історичні дискусії, до яких провокує знахідка, розповів BBC український дослідник Сергій Шумило.
Два співрозмовники ВВС у вищих церковних колах України підтвердили унікальність та важливість цієї знахідки.
Як рукописи допомагають знайти дружину Мазепи
Три примірники славнозвісної Острозької Біблії 1581 року – першого повного друкованого видання Святого письма церковнослов’янською мовою, 144 київських стародруки XVIII століття (здебільшого з Києво-Печерської лаври), 20 рідкісних видань Київської Митрополії XVI-XVII століть – усе це виявила українська експедиція у книгосховищі одного з афонських монастирів.
Усього у світі відомо близько 350 збережених примірників Острозької Біблії. Тепер до цього переліку додалися ще три раніше невідомі екземпляри.
Судячи з записів на полях стародруків, вони належали українським афонським ченцям кінця XVII-початку XVIII ст., розповідає Сергій Шумило, кандидат історичних наук, доктор теології, директор Міжнародного інституту афонської спадщини.
“Це рідкісний випадок, коли в одному місці сконцентровано таку велику кількість українських стародруків”, – пояснює історик масштаб відкриття.
На його думку, за кількістю надходження давніх книг на Афон можна визначити найбільш сприятливі періоди українського книговидання. Що менше друкували книжок, то менше їх опинялося за кордоном. Занепад книговидавництва збігається з періодом підкорення козацької держави Російською монархією.
Крім стародруків, у монастирі виявили нове джерело біографій української козацької старшини – рукопис XVII-XVIII століть із записами українських гетьманів, які жертвували на афонські монастирі.
Цей рукопис є джерелом історичних даних про родинні зв’язки козацької старшини, зокрема гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи, Данила Апостола, Івана Скоропадського, полковників Леонтія та Павла Полуботків.
Цікаву деталь із біографії Івана Мазепи вдалося з’ясувати вже зараз. Гетьман з усім своїм родом був одним із засновників та жертводавців афонського монастиря.
“У знайденому рукописі відразу після імені Івана Мазепи йде ім’я Марії, а потім його батьків Стефана і Магдалини. Найімовірніше, що на другому місці записане ім’я дружини Мазепи”, – розповідає Сергій Шумило.
Це ставить під сумнів поширену думку, що дружиною Мазепи була старша за нього удова Ганна Фридрикевич, оскільки в афонському пом’яннику імені Ганни немає.
Історик припускає, що дружиною Мазепи була не Ганна, а Марія. Це здавалося би маленьке відкриття з Афону породжує цілий ряд питань.
Як українські книжки потрапили на Афон
Гора Афон, автономна чернеча республіка на півострові Айон-Орос (Свята Гора) на північно-східному узбережжі Греції, упродовж століть була найбільшим у світі міжнародним центром православного чернецтва.
У XVII-XVIII столітті Афон мав тісні зв’язки з Київською митрополією. Це був період перепідпорядкування православного Києва у 1686 році від Константинополя Москві. Гості з Афону часто бували в Києві та інших українських містах, зокрема на Запорозькій Січі. Українці навідувалися на Афон, створюючи там власні осередки.
Ченцями у створених на Афоні обителях переважно були колишні запорозькі козаки. Про це у своєму листі до кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського писав Паїсій Величковський, православний старець, аскет і святий родом із Полтави.
Оскільки українські міста були на той час одними з основних центрів книгодрукування, то з Києва, Львова, Чернігова на Афон потрапляло багато стародруків.
Книги з України замовляли ті, хто послуговувався церковнослов’янською мовою, зокрема тогочасна Болгарія, Сербія, Румунія і навіть Греція. Перебуваючи під владою Османської імперії, вони мали менше можливостей для власного культурного розвитку.
Так само надруковані в Україні книжки використовували і в освітніх закладах Московії XVI-XVII ст.
Чи можна відвідати Святу Гору і як туди потрапляють дослідники
Потрапити на гору Афон важко не лише туристам, але й дослідникам. Ця автономна чернеча республіка в складі грецької держави вимагає спеціальної візи для в’їзду. За давньою традицією чоловічих монастирів жінкам такої візи не дають.
Сьогодні на Афоні розташовується 20 монастирів і 16 скитів. Вони формально підпорядковуються Вселенському патріарху, проте в частині з них досі сильні промосковські настрої.
Полиці багатьох тамтешніх архівів до сих пір до кінця не досліджені. Лише у книгосховищах одного Сергій Шумило виявив більше сотні стародруків.
Разом із колегою Олександром Алфьоровим дослідник планував експедицію на Афон ще 25 лютого 2022 року. Проте через повномасштабне вторгнення Росії подорож скасували.
Проєкт відновили у 2024 році за підтримки Британської академії та британського Університету Ексетера.
Наразі історики документують знайдені джерела, визначають точне місце походження паперу, час його виготовлення. У планах – публікація каталогу українських стародруків із переліком і детальним описом самих видань.
Окремою книгою видадуть процитований козацький рукопис. Після цього вийде серія наукових статей із результатами досліджень.
“Це важлива знахідка для відновлення нашої історії і спадщини, яку протягом багатьох століть Росія намагалася вкрасти”, – наголосив Сергій Шумило.
Співрозмовники ВВС у церковних колах одностайно кажуть про цінність відкриття для України та висвітлення її церковного та культурного впливу перед повним поглинанням Москвою в XVII-XVIII ст.
