Невелика пластикова коробочка з екраном і антенами, що поміщається в одній руці. Простий, недорогий і надійний виріб з кумедною назвою викликав ажіотаж серед українських військових, які будь-що прагнуть його купити перед відправкою на фронт.
Йдеться про український детектор безпілотників “Цукорок”. В профільних соцмережах, присвячених БПЛА, щодня можна побачити сотні запитів від бійців ЗСУ: “Де купити Цукорок?”
Останніми місяцями пристрій не втрачає актуальності. Передусім, тому що Росія все активніше використовує свої розвідувальні безпілотники в глибині території України. Вони відстежують важливі цілі, наприклад, літаки чи засоби ППО, й наводять на них балістичні ракети.
В цих умовах солдатові ЗСУ життєво важливо знати, що літає над ним в небі, пише ВВС.
Для чого детектори дронів
В цій ситуації зручний детектор дронів – річ найпершої потреби. Він сигналізує, що безпілотник вже поруч, і дає час військовим змінити позицію чи вискочити з машини, яку атакує БПЛА.
Про таку ситуацію згадує командир батальйону безпілотних систем Микола Колесник.
“Екіпаж відпрацював, вантажилися в автівку, 7 км до ЛБЗ (лінії бойового зіткнення, – Ред.), “Цукорки” в салоні починають волати, вискочили з автівки, за секунди ураження одним “Ланцетом” і одразу другим. Трохи контужені, але, головне, живі”, – написав він на початку травня.
Військовослужбовець наголосив, що такий детектор “повинен бути у кожного бійця, в кожній автівці, в кожному екіпажі БПЛА, бо він дійсно рятує”.
Фахівець та консультант у галузі військових радіотехнологій Сергій Бескрестнов (позивний “Флеш”) каже, що “Цукорок” – не ідеальне, але просте і дешеве рішення для українського війська.
Питання наявності детекторів БПЛА серед військових назріло давно, каже він ВВС Україна. Особливо враховуючи те, як часто російські безпілотники стали проникати в глибокий тил української території.
“Якщо ми бачимо, що це “крило” (безпілотник літакового типу, – Ред.) тривалий час висить над нами, то слід очікувати атаки. Саме так наш противник атакував пускову установку “Петріот”, так він атакував вертольоти і так він атакував бійців 128-ї бригади, яка була вишикувана в селищі на Запоріжжі”.
Якби бійці мали при собі детектори дронів, то цих трагедій можна було б уникнути. За словами “Флеша”, є алгоритм дій, коли боєць виявляє над собою розвідувальний БПЛА противника. Наприклад, піхотинець біля лінії фронту має припинити рух, щоб не виказати себе, а водій військової техніки, навпаки, має прискоритися, щоб не потрапити під удар ракети.
Якщо детектор показує, наприклад, наближення ударного “Ланцета”, то військовий має негайно залишити свою машину і відбігти. Якщо виявляється маленький FPV-дрон чи “Мавік”, то солдат має заховатись в укриття або вжити заходів, щоб збити безпілотник.
Складні аналізатори спектрів не підходять для піхоти на фронті, впевнений “Флеш”. А от компактний “Цукорок”, який пищить при наближенні ворожого дрону, саме те, що треба.
“Солдат хоче мати просту опцію: запищало – значить тривога, не запищало – все ок”.
Хто придумав “Цукорок”
Винахідником “Цукорка” є український програміст Дмитро Селін, що вже тривалий час проживає в Лондоні.
В інтерв’ю ВВС Україна він розказав, що з початку повномасштабної війни намагався знайти, чим буде корисним для ЗСУ.
Це були і кібератаки на російські системи, розробка софту для військових і нарешті дослідження варіантів протидії російським БПЛА.
Дмитро Селін каже, що військові йому скаржилися на проблему поєднання розвідувальних дронів і артилерійських ударів противника. Тоді цивільний програміст вирішив розробити гаджет, який попереджав би українських бійців про цю небезпеку.
“Стало зрозуміло, що треба придумати, як мати можливість попередити людей, що летить “Орлан” – і значить, зараз будуть “навалювати” (обстрілювати, – Ред.)”.
Селін дослідив радіомодулі трофейних “Орланів”, купив схожі компоненти і восени 2022 року склав приймач сигналу. Це і був перший прототип “Цукорка”.
Сам по собі детектор дронів – це давно відома річ. Але зазвичай це масивний і дорогий спектрометр, тобто аналізатор частот. Розібратися з ним простому військовому, тим більш в умовах бойових дій, складно.
Дмитро Селін зрозумів, що рішення має бути масове, просте і дешеве. Щоб, умовно кажучи, кожен солдат міг покласти в кишеню собі цей детектор і швидко орієнтуватися в його сигналах.
“Купити все необхідне було не дуже складно, найскладніше було продумати такий алгоритм, який давав би пристойне співвідношення хибних та правильних спрацювань і придумати систему, яка буде визначати тип дрона. Не скажу, що в мене вийшло ідеально, але краще ніж все інше, що було на ринку”, – пояснює він.
Чому така назва
Чудернацька назва, яка вже стала впізнаваним брендом серед військових, виникла спонтанно, каже розробник. Він шукав в магазинах компактну коробочку, в яку помістилося б все електронне начиння, і яка була б зручна в повсякденному використанні.
“Для першого прототипу я шукав якийсь найпростіший корпус. Хотілось підібрати вже щось готове, щоб просто купити і вставити. Найкраще, що мені підійшло для прототипа, але не пішло в серію, це була пластикова коробочка для цукру”, – каже Дмитро.
Це власне і дало ім’я пристрою. А також підказало назву для компанії Дмитра – “Спеції для дронів” (Drone-spices). Інша продукція отримала також “смачні” найменування – “Карі”, “Ванільний Цукорок”, “Оцет”, “Шафран”.
Коли перші детектори з’явились у військових на фронті, то спрацювало “сарафанне радіо”, каже Селін, і пішли масові замовлення на їх продукцію.
Перевагою “Цукорків” була низька ціна (зараз він коштує 2,4 тис. грн) і простота. Але чим більше ставало замовлень, тим більше зростала кількість проблем з їх виготовленням.
Власне зараз компанія Drone-spices прямо на своєму сайті заявляє, що черга на “Цукорки” складає три місяці.
За словами розробника, одна з проблем – це тривала доставка комплектуючих з-за кордону і проблеми з митницею.
“От ви кажете, чому всі шукають, де купити? Я б вже зробив десятки тисяч штук, і всі б не шукали. Але щоб це зробити, треба завести комплектуючі, сплатити і виробити. І от із “завести і сплатити” виявилось більше проблем, ніж із “виробити”.
Він вказує, що наразі більшість питань вдалось вирішити, і обіцяє суттєве масштабування виробництва у найближчі два місяці. Команда розробників також отримала грант від Мінцифри, а міністерство оборони вже проводить випробування і кодифікацію “Цукорка”, щоб офіційно взяти його на озброєння і почати централізовану закупівлю для військових.
Як працює “Цукорок”
Принцип роботи “Цукорка” доволі простий. Насамперед слід нагадати, що кожен безпілотник з’єднується з пультом оператора по радіохвилях.
З пульта йде інформація, куди летіти, а у зворотному напрямку прямує два потоки: відео і телеметрія (інформація про стан безпілотника).
“В ідеалі обидва потоки – відео і телеметрію, або принаймні один з них, можна перехопити, бо цей сигнал випромінюється в усі боки”, – пояснює Дмитро Селін.
“Тому ми використовуємо такий самий приймач, як на пульті оператора, і якщо ми підібрали параметри сигналу правильно, то ми зможемо його перехопити. Параметри сигналу – це передусім частота, але не тільки вона, є ще мінімум три показники. По цих параметрах ми можемо зрозуміти, що це за дрон”.
Маючи базу унікальних параметрів, український детектор здатен розрізняти такі російські розвідувальні безпілотники, як “Орлан”, “Елерон”, Zala i Supercam, а також дрон-камікадзе “Ланцет” і маленькі “Мавіки”.
“Більшість російських дронів мають таку особливість – частота їхнього сигналу стрибає у певному проміжку, щоб втекти від РЕБів і від інших перешкод. Це стрибання відбувається із певним кроком і певною швидкістю. Цей параметр також дозволяє визначити тип російського БПЛА”, – каже Дмитро.
Проблема є лише з популярними останнім часом FPV-дронами, визнає він.
“Цукорок” їх виявляє, але не надто чітко. Плюс зараз всі FPV переходять на понижені частоти, а значіть, детектору треба мати спеціальну антену. До того ж, каже розробник, на фронті досвідчені оператори FPV-дронів навчились відключати сигнал з телеметрією при підльоті до цілі, відповідно, детектор не може його перехопити.
Однак українські інженери вже працюють над усуненням цих перешкод, запевняє власник Drone-spices.
Чи вважає розробник, що його пристрій дійсно має бути в кишені кожного бійця? Дмитро Селін визнає, що наразі його виріб ще далекий від ідеалу.
“Чи треба всім військовим “Цукорок”? Насправді всім потрібен кишеньковий універсальний детектор”, – зазначає він і додає: “Можна використати аналогію коня і автомобіля. Так от “Цукорок” – зараз це “кінь”, але вже всім краще пересаджуватись на “автомобіль”. Щоб “Цукорок” став “автомобілем”, потрібно зробити ще два покращення. Це буде вже універсальне рішення, щоб на будь-які виклики відповідати”.
