Зеленський подякував Франції за підтримку і говорив про те, що може бути в Європі завтра та за яких умов.
Вдячний за запрошення до Національних зборів Франції та можливість сьогодні звернутися від всієї нашої держави до вас. Я дуже ціную ту повагу до України та українців, із якою ви нас зустрічаєте. Дякую за це.
Дорога Франціє!
Цими днями ми вшановуємо хоробрість людей та взаємопідтримку народів, які виграли битву в Нормандії, які перемогли. І саме перемога досі відчувається на узбережжі Omaha Beach, де ми вчора були з Президентом, з Еммануелем, та іншими лідерами. Саме виграну битву там згадують і пишаються тим, що можуть наслідувати її учасників. Воїнів, які були дуже різними, із різних країн, але однаково прагнули, щоб свобода перемогла. Саме такі виграні битви тут, у Нормандії, та у нас, на сході Європи, у північних морях нашого континенту та в небі Британії, у Південній Європі та в підпіллі – у русі Опору в країнах, окупованих нацистами, – саме виграні битви повернули Європу людству. Без тих виграних битв не було би нічого, не було би нікого, не було б нас із вами – України, Франції, усіх вільних націй. Не було б вільної особистості у Європі ані як континенту, ані як концепту, ані як можливості реальної свободи.
Ми всі пам’ятаємо, що означає нацизм. Якби не було перемоги над нацизмом, увесь наш континент залишився б справді темною плямою в історії. Джерелом загибелі і для інших у світі. Саме з тих перемог – перемог вільних народів 80 років тому – народилася наша Європа, такий континент, який здатен бути джерелом надії.
Наша Європа – це результат сміливості чоловіків і жінок тоді, усіх, хто попри страх не підкорився злу й чинив спротив і бився. Наша Європа – це єдність, яка спрацювала тоді та завжди спрацьовує, завжди додає сили. Наша Європа – це тодішній вибір людей боротися так, як потрібно, щоб виграти – щоб не дати злу заволодіти твоїм домом.
Не було тоді іншої мотивації у союзників, окрім захисту свого дому й права людей бути людьми. Людьми в повному сенсі слова – наділеними свободою, гідністю та правами від народження рівною мірою, так, щоб ніхто не визначав себе господарем над іншими та щоб кожен сам міг обирати свій власний шлях у житті. Це – наша Європа. Це те, що було забезпечено перемогами 80 років тому. Дякуємо за це. І це те, що не буде вічним просто саме собою.
Дорогі європейці!
Напередодні на узбережжі Нормандії, де ми всі згадували Другу світову війну й дякували переможцям у ній, одночасно було два відчуття: відчуття радості, що перемогу було здобуто, і відчуття обов’язку – обов’язку перемогу здобути. Ми живемо в такий час, коли Європа знову перестала бути континентом миру. На жаль. І в час, коли нацизм знову повертається. На жаль. Коли у Європі знову руйнуються вщент міста та спалюються села. Коли у Європі знову – фільтраційні табори, депортації та ненависть, яка стала новим російським культом. Коли Європу знову намагаються перекроїти силою та розказують, що ті чи інші народи нібито не заслуговують на самостійне існування. Все це сьогодні спрямовано проти України. Але для того й так, щоб завтра бути спрямованим проти інших. Видно вже навіть черговість, як може піти агресія: Балтія, Польща, Балкани й далі.
Цей російський режим не визнає меж. Йому недостатньо навіть Європи. Він уже руйнував Сирію та хаотизує Сахель. Він інвестує в терор і підважує життя там, куди може дотягнутися, там, де не зустрічає супротиву. Він використовує все, щоб країни слабшали: від енергоресурсів до продовольства. У ХХІ століття він повернув увесь арсенал століть минулих – від блокади моря до масового викрадення дітей нашого народу з окупованої території України, щоб «перевиховати» їх зовсім іншими – у ненависті до рідного дому.
І весь світ він шантажує, щоб світ боявся йому справді на повну протидіяти. Він знайде шлях, щоб дестабілізувати всіх, дестабілізувати Європу, дестабілізувати вас.
Таким може бути завтра. Завтра – якщо Україна не виграє. Ця битва, що триває зараз проти російських окупантів, триває на землі нашої Харківщини та Донеччини, у прикордонні з Росією й на підступах до Херсона, у підпіллі в Бердянську, Мелітополі та Криму, у небі України, у нашому Чорному морі. Ця битва за Україну зараз – має таке ж екзистенційне значення для Європи, як і битви, виграні попередніми поколіннями європейців.
Ця битва є роздоріжжям. Моментом, коли всі разом можемо написати зараз історію, як потрібно нам, або можемо стати жертвами історії – як потрібно йому, нашому ворогу.
Я підкреслю: спільному ворогу.
Ми повинні пам’ятати, що ззовні – ворог, який не залишає ані націй, ані буквально людей там, куди він приходить. Не залишає ані права на розмови, ані можливостей обирати, як жити людям. Життя він не залишає. Погляньте, що таке російський контроль. Це випалені, безлюдні руїни наших міст і сіл. Це факт. Погляньте, на що Путін перетворює свою ж країну та своїх же людей. Це територія знеціненого життя. Буквально зворотна сторона всього, що є цінним для нас – для нас із вами. Протилежність свободі. Протилежність рівності. Протилежність братерству. А отже, протилежність Європі. Це анти-Європа. Ось що таке Путін.
Дорога Франціє!
Чи може Путін виграти цю битву? Ні, бо ми з вами не маємо права програти.
Чи може ця війна згаснути на лініях, які є зараз? Ні, бо жодних ліній для зла не існує – що 80 років тому, що зараз.
А якщо хтось сам спробує намалювати тимчасові лінії, це дасть лише паузу перед новою війною. Зараз це так само, як і тоді, коли зло розгортало свою агресію проти сусідів у 1930-х роках. Гітлер долав лінію за лінією. Так само це робить Путін.
І коли вчора з Росії прозвучали прямі погрози Франції, це стало лише ще одним аргументом на користь нашої з вами сміливості – на користь того, щоб жодне зло у світі не мало нахабства протиставляти себе Франції та проголошувати французів військовими цілями.
Чи можемо ми виграти цю битву? Безперечно, так. Можемо! Україна, а отже, Європа. Європа, а отже, Франція. Я впевнений у цьому так само, як Франція вірила у свободу ще тоді, коли D-Day ще не відбувся. Але той день висадки, як і день європейської перемоги, був неминучий.
Вперше я мав честь звертатися до вас у момент, який був дуже складним, смертельно складним для нас. Це правда. Це було в перший місяць після початку російського вторгнення. Окупанти тоді ще не були вигнані з-під нашої столиці, Києва, і бої точилися неподалік Києва. Тоді ще не відбулися перші операції, які почали повертати окуповані Росією землі, повертати наші домівки, повертати наших людей, наших дітей – тоді ми ще не планували звільнення острова Зміїний у Чорному морі та виграш битви за море, звільнення Харківської області та міста Херсона. У той момент світ ще не побачив Бучі та ще не знав достеменно, що таке російська окупація. І ніхто не вірив, наскільки результативними можуть стати українці.
Але вже тоді ми знали – і знали достеменно, – що ми здолаємо будь-які складнощі війни, і єдине, що для цього необхідно, – щоб українці не залишилися наодинці. Щоб ми мали дієву підтримку – підтримку безперервну, вчасну, достатньо далекобійну та лідерську, і тоді ми гарантовано зробимо свою роботу. І це буде доказом – доказом, що Європа не відкотиться до часів, коли вже без висадки союзників на континенті та залучення майже всього світу неможливо було завершити війну у Європі так, щоб це відповідало інтересам Європи та світу, а значить, кожної людини на землі.
Je vous remercie d’être à nos côtés pour défendre la vie. Merci
Я хочу подякувати всім вам за те, що Франція не вагалась і обрала сторону людяності в цій війні. Сторону культури. Сторону міжнародного права. Від перших навіть не днів, а годин цього нападу, яким Росія спробувала перекреслити 80 років Європи, я знаю, що можу покладатися на вас, покладатися на Францію – на ваші серця та принциповість. Дякуємо вам. Відчуття, що Україна протистоїть злу, об’єднало багатьох людей, багатьох людей Франції. Сім’ї Франції допомагали сім’ям України, які рятувалися від війни. Серця Франції бажали нам сили. Я дякую за це. Дякую вашим людям, вашим сім’ям.
Ми можемо покладатися на вашу підтримку. На вашу зброю, тренування й дипломатію, на політичну та економічну силу Франції. Французькі системи ППО та бронетехніка, ракети й артилерія, досвід і поради вже допомагають нам рятувати життя людей і стримувати Росію завдяки вам.
Впевнений, що настане день, коли Україна зможе побачити у своєму небі такі ж літаки, які вчора ми бачили в небі Нормандії. Французьку бойову авіацію – блискучі винищувачі, які під управлінням українських пілотів доведуть, що Європа міцніша. Міцніша, ніж зло, яке посміло Європі загрожувати. Зараз, як і 80 років тому, можемо це довести – могутність нашої єдності, могутність союзництва, могутність наших спільних ідеалів.
Еммануелю, пане Президенте, я дякую тобі за те, що ти не залишив Європу без лідерства, а Україну – без Франції в моменти, коли це було вирішально. Ми робимо все, щоб нашу співпрацю згадували через 80 років як виграну битву. Це так важливо.
Дякую, Еммануелю!
Хочу зараз особливо відзначити кожного й кожну з вас, шановні депутати Національних зборів. Нещодавно ви підтримали нашу безпекову угоду – України та Франції. Услід за вами угоду підтримав Сенат Франції. Це особливий документ – це коріння союзництва між нашими державами. Дякую за це, за історичну підтримку, дякую за вашу далекоглядність! Дякую за підтримку нашого руху до членства у Євросоюзі та за розуміння того, що східний кордон НАТО не може перериватися «сірою зоною» залишеної за межами Альянсу України.
Саме в Україні – ключ до безпеки всієї Європи. Бо без контролю над Україною Росії доведеться стати звичайною національною державою, а не колоніальною імперією, яка постійно шукає, кого вполювати – і у Європі, і в Азії, і в Африці.
Дорогі друзі!
Фактично за тиждень відбудеться наш новий D-Day – Diplomacy Day, день дипломатії. Інавгураційний Саміт миру, який може стати форматом, що наблизить справедливе завершення цієї війни. Ми ніколи не робили ставку тільки на силу зброї. Ми завжди дбали про дипломатію. Путін відкинув дипломатичне рішення, почавши повномасштабну війну й обравши спробу геноциду українців замість діалогу з Україною. Такий його вибір. І потрібна єдність світу, щоб перетиснути це. Це великий труд, реально – великі зусилля, які потрібні від країн на усіх континентах.
Не тільки від Європи. І тому ми об’єднуємо. Вже понад сто держав і міжнародних організацій підтримали Саміт миру. На жаль, поки не всі, від кого залежить світ. Але Франція з нами, і я вдячний за це. Вдячний за те, що ви робите вже багато. Але для миру – справедливого миру – потрібно все ж більше. І це не докір. Це те, як долається зло.
Сьогодні робити більше, ніж учора, щоб завтра бути ближче до миру, ніж будь-коли. Нам із вами це вдається.
