У розпал президентських виборів навесні 2019 року американські партнери передали кандидату в президенти Володимиру Зеленському послання: вони б не хотіли бачити на високій посаді в Україні Андрія Богдана, якого пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським.
В Україні на той час тяглися суди про законність націоналізації “ПриватБанку”. Нацбанк стверджував, що колишні співвласники, серед яких Коломойський, завдали банкові збитків щонайменше на 5,5 мільярдів доларів. Сам олігарх називав це “маячнею” і оскаржував такі дії в судах. США побоювалися, що через Богдана бізнесмен Коломойський, по якому в США триває розслідування, впливатиме на нову українську владу, пише ВВС.
За даними ЗМІ, на той час у Володимира Зеленського було кілька кандидатур на посаду голови ОП (на той час ще Адміністрація президента). Послання американців він уважно вислухав, а на другий день після інавгурації призначив Андрія Богдана головою свого офісу.
Ця історія, власне, і є яскравою ілюстрацією того, які підходи сповідує Володимир Зеленський у своїй кадровій політиці. Люди, які його добре знають, стверджують: він вислухає, але зробить по-своєму.
Володимир Зеленський прийшов до влади з командою, яку називав професіоналами і від якої через 5 років не лишилося і сліду. Практично всі ці люди опинилися в центрі політичних інтриг та підкилимних ігор за владу, вплив та повноваження. Більшість з них звільняли з офіційним формулюванням: неефективний. Або просто без пояснень.
Як створювали команду Зеленського
Одразу після остаточного рішення піти на вибори найближче оточення на той час шоумена Володимира Зеленського почало активно шукати експертів до своєї команди. Цим займалися Іван Баканов, Сергій Трофімов та бізнесмен Ілля Павлюк.
Іван Баканов – головний юрист студії “Квартал 95”. За словами Зеленського, вони давні товариші, разом зростали в одному під’їзді в Кривому Розі.
Сергій Трофімов – виконавчий продюсер студії “Квартал 95”, відповідав за кіновиробництво в компанії.
Ілля Павлюк – бізнесмен, давній товариш Зеленського. Він знався з багатьма політиками, а тому запропонував свої послуги з формування ЗеКоманди, зокрема в регіонах.
Під час пошуків людей до команди Зеленського згодом запросили Олександра Данилюка, Руслана Рябошапку, Дмитра Разумкова та Руслана Стефанчука, які і стали експертним кістяком ЗеКоманди. Кожен з них відповідав за свій напрямок: Данилюк – економічний та міжнародний, Рябошапка – правоохоронний та антикорупційний, Разумков – внутрішньополітичний, Стефанчук – юридичний та законотворчий.
Зеленський у передвиборчих інтерв’ю із гордістю розповідав про членів своєї команди, спочатку побоюючись називати прізвища. Як він пояснював – заради безпеки цих людей. Тому протягом всієї кампанії не було чіткого розуміння, яку ж команду веде Зеленський до влади, хто буде його прем’єром, міністрами, очільниками силових структур. І саме це найчастіше закидали Зеленському його опоненти.
В інтерв’ю західним ЗМІ 21 березня 2019 року на той час ще кандидат в президенти Володимир Зеленський заявив, що хоче змінити політичний істеблішмент та привести до влади чесних професіоналів. Під час цієї ж розмови запевнив, що йде на один термін і взагалі не думає про свій рейтинг. Щоправда, як показало майбутнє, обіцянка про єдиний термін була поспішною, а про рейтинг починаєш перейматися, коли він стрімко падає.
Питання про те, хто ж входить до команди нової політичної зірки, не сходило з вуст політиків та експертів. І вже за кілька днів до другого туру виборів Володимир Зеленський вийшов на ток-шоу “Право на владу” на телеканалі “1+1” і ефектно, в комфортному для нього концертному стилі, вдаючись до яскравої міміки і жестів та зриваючи оплески аудиторії, представив свою команду.
“Це експерти, це моя команда. Це професійні люди, фахівці, молоді і світлі, розумні люди, які підуть зі мною в адміністрацію президента”, – так Зеленський говорив про людей, з якими йшов у владу. По обидва боки від нього стояли майбутні перший заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук, голова СБУ Іван Баканов, спікер парламенту Дмитро Разумков, секретар РНБО Олександр Данилюк, генпрокурор Руслан Рябошапка, майбутні депутати та міністри.
Зеленський не скупився на компліменти на адресу цих людей, а вони у відповідь запевняли аудиторію, що саме цей президент зможе побороти корупцію.
Тоді, навесні 2019 року, ця команда виглядала об’єднаною та впевненою у своїх діях, а сам Зеленський називав її “дрімтім”.
Богдан і перші звільнення Зеленського
Але як часто відбувається в політиці, практично одразу після приходу до влади в команді Зеленського починають виникати конфлікти за посади та сфери впливу.
Андрій Богдан привів більшість “некварталівських” заступників – Руслана Рябошапку (який згодом став генпрокурором), Олексія Гончарука (згодом став прем’єр-міністром), Андрія Смирнова (він зміг протриматися на цій посаді практично всі наступні 5 років президентства Зеленського).
Саме Богдан керував розпуском парламенту та брав участь у формуванні списків “Слуги народу” на позачергових парламентських виборах, за його активної участі перезапускали ЦВК та формували перший уряд.
Це він вступив у публічну боротьбу з деякими мерами, в тому числі з очільником столиці, важковаговиком Віталієм Кличком, якому регулярно погрожував звільненням з посади голови КМДА.
І це Богдану прийшла креативна ідея вивести із складу МВС Нацгвардію, щоб зменшити вплив тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова на силовий блок.
Різкий, прямолінійний, авторитарний стиль управління нового очільника Офісу президента Андрія Богдана багатьом не подобався, тож він швидко нажив собі ворогів у команді. У нього поступово псувалися стосунки з людьми на Банковій, в новому парламенті та уряді.
Першим в публічну площину потрапив конфлікт Богдана і секретаря РНБО Олександра Данилюка. Останній був одним із ключових радників Зеленського під час передвиборчої кампанії – саме тому всі чекали призначення Данилюка на якусь високу посаду. Однак несподівано для всіх Зеленський призначив його секретарем РНБО – у крісло, в якому він мав не так багато влади і впливу. Данилюк віддалився від президента та втратив можливість впливати на важливі процеси в країні. Неофіційно члени команди Зеленського розповідали, що стосунки між Богданом та Данилюком були напружені ще під час передвиборчої кампанії.
Вже на четвертий місяць президентства Зеленського Олександр Данилюк написав заяву про відставку з посади секретаря РНБО. Тоді в інтерв’ю ВВС він розповів, що йде з команди через загрозливу ситуацію навколо “ПриватБанку”.
Річ у тім, що Данилюк працював міністром фінансів за президента Петра Порошенка і був напряму причетний до націоналізації “ПриватБанку”. Андрій Богдан у минулому був юристом Ігоря Коломойського – колишнього власника “ПриватБанку”. Олігарх вважає націоналізацію незаконною, саме тому оскаржив це рішення в судах.
З приходом до влади Зеленського навколо “ПриватБанку” і справді почали відбуватися цікаві процеси, стурбованість щодо яких озвучували і всередині, і за межами України. Коломойський через суди намагався повернути собі цей банк.
“Було декілька факторів, але останньою краплею були події навколо “ПриватБанку”, – пояснював Данилюк ВВС свою відставку. – Я як людина, яка поставила на кон свою репутацію під час передвиборчої кампанії, коли заявляв, що робитиму все, аби вплив Коломойського в Україні був обмеженим, звичайно, я не міг на це не реагувати”. Він упевнений, що через Богдана Коломойський намагався впливати на владу, а тому Зеленський мав його звільнити.
Президент Зеленський таки звільнив Андрія Богдана, але значно пізніше – в лютому 2020 року. На цей час в Офісі президента наростила свій вплив інша людина – Андрій Єрмак, який і став згодом новим очільником ОП. Саме він у всі наступні роки буде ключовим менеджером в команді Зеленського.
Зростання впливу Єрмака
Представники ЗеКоманди розповідають ВВС, що Андрій Єрмак не був помітним під час передвиборчої кампанії у 2019 році. Дехто навіть стверджує, що він не підтримував ідею Зеленського йти на президентські вибори.
А вже після виборів Єрмак раптом з’являється на Банковій серед інших помічників президента. Люди з команди Зеленського, з якими ми поспілкувалися, розповідають, що спочатку він особливо нічим не виділявся, був тихим і ні на що не впливав. Брав участь в деяких нарадах, але сидів там переважно мовчки.
Міжнародним напрямком в Офісі займався дипломат Вадим Пристайко. Спочатку Пристайко став заступником Андрія Богдана з міжнародних питань, а потім – міністром закордонних справ в новому уряді, який очолив Олексій Гончарук.
У Зеленського була “ідея фікс” – якомога швидше зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним, щоб провести мирні переговори. Це те, чого вже три роки не могла добитися команда попереднього президента Петра Порошенка. Над цим і працювали дипломати під керівництвом Пристайка. Він їздив на переговори радників Нормандського формату, формував міжнародний порядок денний президента та готував нормандський саміт лідерів, який зрештою таки відбувся у грудні 2019 року.
На якомусь етапі Зеленський вирішує включити в цей процес Андрія Єрмака – останнього цікавив спочатку російський напрямок, тож він захотів долучитися. Кінопродюсер та юрист в минулому, не маючи жодного дипломатичного досвіду, окрім диплому Інституту міжнародних відносин, спочатку допомагає Пристайку по лінії переговорів з Росією, а з часом перебирає на себе весь міжнародний напрямок.
Стосунки між Пристайком та Єрмаком стають напруженими, з призначенням останнього головою ОП ситуація загострюється. У 2020 році весь уряд разом з міністром закордонних справ відправили у відставку, а потім Зеленський призначив ексміністра послом до Лондона. Щоправда, свій дипломатичний термін (4-5 років) Вадим Пристайко до кінця так і не відбув і влітку 2023 року повернувся до Києва.
Це сталося після того, як на саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року міністр оборони Великої Британії Бен Воллес та Володимир Зеленський обмінялися саркастичними зауваженнями на адресу один одного. Воллес заявив, що “союзники – не “Амазон”, Україні варто висловлювати більше вдячності за допомогу, а Зеленський відповів: “Можемо зранку прокидатися і дякувати міністру особисто”. Коментуючи цю ситуацію, Пристайко сказав: “Я не думаю, що сарказм між друзями − це добре”.
На широкий загал всі вважають, що посла звільнили саме через цю критику Зеленського, але наші співбесідники в дипломатичних колах пояснюють: це звільнення було лише питанням часу, оскільки він вже давно впав у немилість голови ОП.
З коментарів Пристайка ЗМІ стає зрозуміло, що це рішення він і сам очікував. “Напевно, є комплекс речей, які приводять до рішень глави держави з відкликання посла. І я не здивуюсь, що якщо цей конкретний випадок був останнім в цілій мережі якихось речей, які призвели до звільнення”, – так дипломатично він сказав в одному з інтерв’ю.
Про плани президента змінити посла у Британії Пристайку ще раніше повідомив міністр Дмитро Кулеба, тож указ про звільнення вже не був для нього сюрпризом.
Призначення Єрмака головою Офісу президента
У 2019 році Андрій Єрмак спочатку встановив непублічний контакт з росіянами, а згодом взяв на себе весь трек переговорів з Кремлем – він домовлявся про обміни полоненими та припинення вогню на Донбасі. Переговори Єрмака з куратором України в Москві, заступником керівника адміністрації президента РФ Дмитром Козаком спочатку дали певний результат – відбувся відомий обмін у вересні 2019 року, коли до України повернулися Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Роман Сущенко, українські моряки та інші бранці Кремля.
Також він контактує з американцями. Ті з більшим задоволенням спілкуються з Єрмаком, ніж з Богданом. Помічник Зеленського намагався встановити неофіційні контакти з командою на той час президента США Дональда Трампа. Щоправда, пізніше виник скандал, результатом якого став початок імпічменту американського президента – все через буцімто його тиск на Зеленського. Єрмак гасив ситуацію, постійно наголошуючи, що на президента неможливо тиснути, а американці нехай собі розбираються – це їхня внутрішня історія.
Після саміту Нормандської четвірки, фактично наприкінці 2019 – на початку 2020 року, Єрмак суттєво розширив свій вплив на Зеленського. Він був біля президента практично 24/7, поступово витісняючи Богдана, став його основним радником з усіх питань. І Зеленський відповідав йому прихильністю.
Цілком зрозуміло, що така ситуація не подобалася чинному голові ОП – на Банковій наростали конфлікти. Паралельно з цим, за деякими даними, у Богдана зіпсувалися стосунки з впливовим на той час бізнесменом Ігорем Коломойським.
Хоча сам Зеленський і члени його команди публічно відхрещувалися від зв’язків з бізнесменом і запевняли, що він ніяк не впливає на ЗеКоманду, але на практиці люди з орбіти олігарха з’являлися і на владних посадах, і згодом у списку “Слуги народу”.
Тож дуже скоро Зеленський таки розпрощався з Богданом. Цю ситуацію президент прокоментував так: “Ми втрачаємо або час, або втрачаємо людей. Тобто ми сто відсотків когось будемо втрачати. Тому що ти не можеш жити в постійному конфлікті. Ось і все”. Відповідні кадрові укази не забарилися – 11 лютого 2020 року президент звільнив Андрія Богдана і призначив Андрія Єрмака керівником свого офісу. На той час таке рішення Зеленського виглядало хоч і сенсаційним, але логічним.
Після звільнення Андрій Богдан починає відкрито критикувати Зеленського та заявляє про політичне переслідування через свою позицію. “Влада з’їдає Зеленського. Він фізично змінився”, – заявив колишній соратник Зеленського, попиваючи вино під час 4-годинного інтерв’ю Дмитру Гордону у вересні 2020 року. Тоді ж він відкрито заявив, що вже не вважає Зеленського своїм другом.
Звичайно, левова частка критики дісталась Андрію Єрмаку. “Він зручний, ніколи не приносить поганих новин і каже тільки про хороше. Зручний, як італійські черевики”, – так Богдан оцінив свого наступника.
Попри ці закиди, Єрмак лише посилює свої позиції та вплив на Банковій. Він відкрито визнає, що багато радить президенту і той до нього прислухається. В одному зі своїх інтерв’ю Єрмак сказав: “Я ціную, що президент дослухається до моєї думки. Я дуже тверезо ставлюся до можливості щось сказати, вважаю, що треба не тільки висловлювати свою думку, а й підкріплювати це знаннями, досвідом і реальними результатами. Цей підхід розповсюджується на всю команду Офісу президента”.
Влітку 2020 року Зеленський призначив його заступником неоднозначну фігуру – Олега Татарова, якого пов’язують з кримінальними переслідуваннями учасників “Революції гідності” у 2014 році. Це теж спричинило критику на адресу Офісу президента. Але час покаже, що попри це, позиції Татарова не похитнулися, а значить він цілком влаштовує як президента, так і голову його офісу.
Громадські активісти та експерти не втомлюються вказувати на втручання Татарова у діяльність правоохоронних та слідчих структур та закликати президента його звільнити. Єрмак зі свого боку постійно заперечує, що ОП контролює якісь державні структури, мовляв, Офіс президента лише координує їхню діяльність.
Президент йому настільки довіряє, що пробачає і невдачі. Наші співбесідники у владі стверджують: Єрмак схилявся до думки, що ніякого повномасштабного вторгнення Росії не буде. Стримано про цю загрозу він, як і інші представники української влади, говорив і публічно. Тоді західні політики та ЗМІ вже попереджали про те, що Росія готується напасти на Україну.
Голова ОП вів переговори з росіянами. Ті запевняли, що це все “істерика Заходу”. Рівно за два тижні до вторгнення, 10 лютого 2022 року, він поговорив з Козаком і відзвітував Зеленському про прогрес. Сторони нібито тоді домовилися розблокувати роботу тристоронньої контактної групи по Донбасу та продовжити діалог. І Зеленський йому вірив.
А вже після повномасштабного вторгнення Єрмак визнає: “Ви знаєте, ми до останнього не вірили, що це станеться, чесно скажу. Ви знаєте, що було багато інформації від наших партнерів тощо. Але, все ж таки, ми не вірили”.
На адресу нового голови ОП є різні закиди – від розстановки “своїх людей” на впливові посади, в тому числі в державні компанії, до тиску через силовиків на політиків та чиновників. Журналісти з’ясували, що наближених до Єрмака людей призначали на високі посади в уряд, Нацбанк, до різних державних структур та компаній, правоохоронного та силового блоку.
З ним пов’язують всі наступні кадрові рішення Зеленського, в тому числі звільнення найближчих друзів та соратників, з якими президент, здавалося б, був нерозлучним все попереднє, дополітичне життя. Серед них – Сергій Трофімов, Іван Баканов та Сергій Шефір.
“В нього немає родини, дітей, в нього є тільки Зеленський. І цим він фактично відрізняється від інших членів команди. Він виконує абсолютно різні доручення, доносить інформацію, організовує зустрічі Зеленському. Він завжди був під рукою – у робочих поїздках, на міжнародних зустрічах, в бункері… і це спрацювало”, – розповідає один з колишніх членів команди президента. Вони навіть одночасно в листопаді 2020 року перехворіли на COVID-19 і разом пішли на самоізоляцію.
У своїх попередніх інтерв’ю Єрмак називав перебільшенням закиди про те, що він має абсолютну владу у кадрових питаннях в країні. “Ми – команда Офісу президента – займаємось тільки тими кадровими питаннями, які належать до компетенції президента, а не так, як іноді пишуть”, – пояснював він.
За словами Єрмака, щодо кадрів президент завжди діє рішуче: “Я завжди за конструктивну критику, я нормально це сприймаю, але проти маніпуляцій і неправди. І президент завжди рішуче реагує на помилки у кадровій політиці, якщо вони мають місце. Але дуже важливо, щоб висновок про помилку був зроблений на основі глибокого професійного аналізу. А не через чиїсь політичні чи особисті інтереси. Якщо це дійсно помилка, то будьте впевнені, що президент не вагаючись її виправить”.
Така рішучість президента призвела до того, що довиборча “дрімтім” Зеленського, до якої Єрмак не входив, протягом 5 років президентства випарувалася. Колишні та нинішні члени команди президента стверджують: це сталося зовсім не без участі нинішнього голови ОП.
Гончарук, Разумков, Баканов і вся “дрімтім”
Слідом за зміною керівництва свого офісу Зеленський зажадав заміни уряду – і це при тому, що в нього ще не сплив термін річного імунітету. Олексій Гончарук вважався креатурою Андрія Богдана, після його звільнення позиції прем’єра похитнулися.
Офіційною причиною заміни уряду назвали те, що Кабмін Гончарука неефективний. Володимир Зеленський, оцінюючи його роботу, сказав: “Цей уряд знає, що робити, але знати – замало, потрібно робити. І ми не маємо боятися правди, ми повинні визнавати помилки. Бо в день, коли ми зануримось у теплу ванну ілюзій, потоне вся країна”.
Неофіційною причиною називали те, що прем’єр потрапив у немилість президента після “зливу” запису наради в Нацбанку, на якій той назвав Зеленського “профаном” в економіці. До слова – досі так і невідомо, хто прослуховував тоді Гончарука і з якою метою виклав нарізку в інтернет. Хоча щодо другого питання відповідь, скоріше, зрозуміла – імовірно, цими записами Гончарука хотіли дискредитувати в очах президента.
СБУ зайнялося розслідуванням справи про прослуховування прем’єра, але результатів, за нашими даними, по цей час немає.
4 березня 2020 року Рада звільнила Олексія Гончарука, що потягло за собою відставку всього уряду. Вже після звільнення експрем’єр розказав журналістам, що президент попередив його про плани замінити уряд. І це насправді скоріше виняток, бо в майбутньому Зеленський здебільшого не попереджав тих, кого звільняв. Часто люди дізнавалися про це по факту від третіх осіб, або взагалі зі ЗМІ.
Вже наступного дня після заміни уряду депутати висловили недовіру генеральному прокурору Руслану Рябошапці – тому самому, який був експертним локомотивом в ЗеКоманді під час виборів і яким так пишався Зеленський. Його, як і Гончарука, назвали неефективним і теж відправили у відставку.
За нашими даними, Зеленський не зустрічався з ним ні до, ні після звільнення. Але це кадрове рішення публічно таки прокоментував на одній регіональній зустрічі з бізнесменами. І це виглядало емоційно. “Мене будуть запитувати: ай-яй-яй, не можна чіпати генпрокурора. Ви знаєте, ми з ним пройшли довгий шлях на передвиборчій кампанії. Але хай там голосують депутати, як вони хочуть. Моя особиста думка: немає результату – не маєш займати місце”. І тут же конкретизував: “Руслан – гарний спеціаліст, але не показав результат. Немає пріоритетів товариш-не товариш”.
Руслан Рябошапка з відповіддю не забарився.
“Я б розділив президентство Зеленського на дві частини. Перша – так званий турборежим, у тому числі в корупційній сфері. Потім все змінилось”, – розповідав Рябошапка в інтерв’ю ВВС. Цю радикальну зміну він пов’язує із заміною Богдана на Єрмака. Останній, на його думку, сприяв тому, що олігархи суттєво зблизились з командою президента. І позбуваються тих, хто їм заважає.
“Ми наблизились до олігархів, – говорив Рябошапка ВВС, – разом з НАБУ ми були дуже близькі до повідомлення про підозру колишньому власнику найбільшого банку країни”. Він мав на увазі Ігоря Коломойського. “Тому я вірю, що ми стали небезпечними для них”.
Вже тоді він казав, що єдиним шансом змінити ситуацію на краще для Зеленського є кардинальна зміна ставлення до оточення. І першим кроком мало б бути звільнення Андрія Єрмака, а далі – формування команди професіоналів. “Зеленський не є професіоналом у державному управлінні, тому все залежить від того, хто його оточує”, – говорив Рябошапка.
Здавалося, у цих політичних інтригах стабільним залишалося одне – Зеленський не чіпав своїх “кварталівських” друзів, яких призначив на високі посади. Але і тут з часом все змінилося – першим в листопаді 2020 під удар потрапив Сергій Трофімов, який відповідав в Офісі президента за регіональну політику. Президент звільнив його з посади першого заступника голови ОП, офіційно – за ту ж неефективність.
Сергій Трофімов фактично виріс всередині студії “Квартал 95”. Він розповідав, що прийшов туди замолоду звичайним менеджером і доріс до виконавчого продюсера. Він був серед тих, хто активно допомагав Зеленському формувати команду під час виборів. А ще, за даними ЗМІ, він був близьким другом родини Зеленського.
Стосунки між Трофімовим та Єрмаком не склалися практично одразу після призначення останнього головою ОП. За одними даними – через те, що Трофімов мав амбіції очолити ОП після Богдана, а тому не сприймав Єрмака як свого шефа, за іншими – Єрмак не бачив Трофімова своїм першим заступником і робив все, аби позбутися. Цілком імовірно, що в цій історії наклалися обидва чинники.
Публічно Сергій Трофімов заперечував будь-який конфлікт з Єрмаком. “Я вас запевняю, на цих чутках не варто фокусуватись. Всі шукають конфлікт, змову, інтригу, але їх немає”, – запевняв він журналістів в одному зі своїх інтерв’ю навесні 2020 року.
Наполегливо заперечував цей конфлікт і Єрмак. У липні 2020 року голова ОП опублікував в соцмережах спільне з Трофімовим фото – на ньому вони усміхаються, а поряд підпис: “Фото, заряджене на співпрацю. Природа настільки оновилася, що про нас з Сергієм почали писати анонімні телеграм-канали. Прочитали кілька постів, сидячи в кабінеті, ледь стримали посмішку. Не читайте радянських газет! Ми — єдина команда президента Зеленського. Не намагайтеся нас розділяти, це марно!”.
Але як показує досвід, часто картинка в соцмережах відрізняється від реальності. Вже восени на Банковій починають критикувати Трофімова. “Мені здається, що перший заступник, який відповідає за регіональну політику, повинен бути жорсткішим, чітко розуміти функціонал губернаторів. Тому що децентралізація зробила так, що на перший план вийшли регіональні громади, а губернатори опинилися на другому плані”, – таке заявив журналістам радник ОП Михайло Подоляк, натякаючи, що скоро президент прийме відповідне кадрове рішення.
Трофімова згадують в контексті ще однієї теми – на високій посаді в ОП він захищав інтереси УПЦ МП. Заступник Єрмака заявляв про тиск на цю церкву з боку держави, а також про надмірну політизацію релігійного питання попередньою владою. Згодом в інтернеті з’явилися фотографії співслужіння Сергія Трофімова та митрополита Онуфрія. І цю “карту” активно використали його недоброзичливці.
Трофімова звинувачували у використанні посади з метою блокувати переходи громад УПЦ МП до нової ПЦУ. Він ці закиди заперечував.
4 листопада 2020 року Зеленський підписав указ про звільнення свого друга з посади першого заступника ОП, при цьому залишив його позаштатним радником. З цього моменту вага Трофімова у владі зійшла нанівець.
Вже наступного, 2021 року, з команди Зеленського йде ще одна вагома фігура – Дмитро Разумков. Його ще у 2019 році привів Іван Баканов.
Разумков був одночасно експертом з внутрішньої політики, політтехнологом і спікером виборчого штабу. На позачергових парламентських виборах очолив список партії “Слуга народу”, а після приголомшливого результату цієї політсили (отримала монобільшість у парламенті) у серпні 2019 року став спікером Верховної Ради.
Разумков вирізнявся від багатьох інших членів команди тим, що в нього вже був політичний досвід та власні політичні амбіції. До Зеленського він співпрацював з “регіоналами” та партією Сергія Тігіпка, тож чудово знав політичні процеси в країні. Одразу на старті в нього почали виникати проблеми з Банковою, яка вимагала в “турборежимі” приймати десятки законопроєктів.
Молодий і амбіційний політик, прийшовши до влади, показав свій характер: він не погоджувався бути руками єдиного мозку – Офісу президента. Разумков відмовлявся виконувати всі завдання Банкової та критикував окремі ініціативи ОП, а також відкрито заявляв, що Зеленський має бути президентом лише 5 років, як, власне, він і обіцяв своїм виборцям. Зеленський тоді вже дав зрозуміти, що думає про другий термін.
Конфлікт наростав. Коли Зеленський звільнив Богдана, з’явилася надія, що нарешті у стосунках зі спікером парламенту все налагодиться. Але цього не могло відбутися апріорі, бо Разумков вже для себе прийняв рішення піти окремим шляхом.
Після того, як ОП очолив Єрмак, конфлікт перейшов на новий рівень – спікер парламенту все більше дратував Офіс президента тим, що завжди мав свою окрему думку з будь-якого питання.
Зрештою, на фоні падіння рейтингу довіри до Зеленського та його команди, Разумков очікувано відділився від команди президента. 6 жовтня 2021 року депутати звільнили його з посади спікера і політик створив своє міжфракційне об’єднання “Розумна політика”.
“Я міг спокійно залишатися головою Верховної Ради, якби я був “більш конструктивним”. Людиною, яка готова поступатися своїми принципами. Людиною, яка не займає чітку позицію з тих чи інших питань”, – пояснював своє звільнення Разумков у розмові з ВВС.
Дещо він сказав і про Зеленського: “Мені здається, що Банкова – вона якесь прокляте місце. Сюди хто не потрапляє, воно дуже сильно змінює людей”. Ці його слова про Зеленського по своїй суті збігалися з оцінками Андрія Богдана.
Сам Зеленський відгукувався про Разумкова стриманіше: “У цих людей інші політичні погляди. І це нормально. Ми живемо в демократичній державі. Але якщо вони (ці погляди) інші, ніж у… 73%, які віддали голоси саме за цю програму, то це нормально – значить, ти живеш своїм особистим життям”.
Так через два роки у владі розійшлися політичні шляхи Разумкова і Зеленського.
На фоні критики влітку 2022 року відбулося звільнення очільника СБУ Івана Баканова – ще одного “кварталівця” та давнього знайомого президента. І тут особливу увагу варто звернути на те, як це відбувалося.
Саме призначення Зеленським Баканова на посаду голови СБУ було неочікуваним, багато хто сприйняв таке кадрове рішення неоднозначно. Мовляв, як можна призначити очільником спецслужби людину, яка жодного дня там не служила. Але в оточенні президента пояснювали, що в цьому і був задум – призначити того, хто не залучений до корупційних схем, потоків та відкатів, щоб він викорінив все це зсередини.
Так юрист студії “Квартал 95” Іван Баканов у серпні 2019 року став головою української спецслужби. Спочатку Зеленський позитивно відгукувався про нового очільника СБУ: “Може, з погляду досвіду і професіоналізму, Баканову чогось не вистачає, але мені здається, що за цей рік він показав, що такого чесного голови Служби безпеки України ніколи не було”. Але згодом його риторика стає стриманою, у стосунках між Зеленським і Бакановим виникає холод, а у ЗМІ з’являються “вкиди” про плани Зеленського його звільнити.
На адресу Баканова лунали різні звинувачення – від повільної реформи СБУ до провальної кадрової політики. Одні говорили про те, що Баканову бракувало досвіду та компетентності, щоб очолювати таку складну структуру, як СБУ. Інші пов’язували такий шквал критики з тим, що він – людина не з системи, а тому у спецслужбі його просто не сприймали і хотіли позбутися.
З часом на Баканова почали скаржитися президенту як представники самої СБУ, яких він не влаштовував, так і інших структур. За нашими даними, Зеленський не раз викликав очільника спецслужби “на килим” після таких скарг, а в липні 2021 року навіть зібрав велику нараду, на якій розглянув внутрішню ситуацію в СБУ, розкритикував її діяльність, а за результатами прийняв низку кадрових рішень.
Боротьба за владу і вплив на президента і тут далася взнаки. “Іван залишався одним з небагатьох у команді, хто напряму дзвонив до Зеленського, приходив до Зеленського і говорив з ним без посередників. Звичайно, він не влаштовував декого”, – розповідає один з наших співбесідників у владних колах, натякаючи на керівництво ОП. На такому фоні, за цією версією, стосунки Баканова з Офісом президента погіршувалися.
Паралельно в інформаційному просторі були й ознаки дискредитаційної кампанії. Наприклад, навесні 2022 року мережею поширилася інформація, що Баканов втік з України на початку вторгнення. Деякі ЗМІ це навіть подавали з посиланням на джерело в Офісі президента. Авторитетне видання “Українська правда” у своїй статті від 2 червня 2022 року напише з посиланням на джерело в оточенні президента: “Вані в перші дні війни не було в Києві. Його не могли знайти. А він – голова Служби безпеки, розумієте?!”. Новина про це розійшлася на багатьох інших ресурсах та телеграм-каналах. Згодом це почали стверджувати і окремі народні депутати.
Інформація про те, що Баканов втік на початку вторгнення, виявилася фейком. Наші співбесідники в СБУ стверджують, що він був на робочому місці у Києві. Підтвердив нам це і сам Баканов.
“24 лютого 2022 року вночі я приїхав додому з роботи. Через декілька годин мені зателефонував Роман Дудін (на той час керівник УСБУ в Харківській області), він доповів про початок бойових дій та ворожий перетин державного кордону України. Я одразу доповів президенту України. Приїхав в будівлю ОП на засідання РНБО щодо введення військового стану. Щоб не втрачати час, оскільки інші члени РНБО ще тільки під’їздили, я звернувся до президента з проханням покинути будівлю ОП, зарахувавши мій голос “за” при голосуванні, і одразу поїхав на Володимирську, 33 з метою організації та проведення координаційної селекторної відео наради з керівниками центрального апарату та регіональних управлінь СБУ”, – так він відповів на запитання ВВС.
Баканов запевняє, що з того часу постійно перебував в центральній будівлі СБУ, звідти керував та координував діяльність спецслужби аж до свого звільнення. “З Києва чи за кордон не виїжджав”, – стверджує він.
Примітно, що якось в одному з інтерв’ю журналісти прямо запитали Андрія Єрмака, чи справді Баканова не було в Києві 24 лютого, і той відповів досить ухильно: “Я не маю такої інформації. Можу сказати про себе. Я з’явився тут о 5.20 ранку, другим після президента і залишаюся тут по сьогоднішній день. Я був тут з першої хвилини і буду залишатися до нашої перемоги на місці”, – похвалився Єрмак. Дещо дивна відповідь з огляду на те, що навряд голова ОП не бачив і не знав, де був і що робив того дня голова СБУ.
Згодом ЗМІ рознесуть ще одну новину про кримінальні справи проти Баканова, в якій знову буде посилання на джерела в тому ж таки Офісі президента. В ДБР нам офіційно повідомили, що ніяких таких справ немає. “Коментувати чутки або фейки немає сенсу, лише підживлювати”, – каже на це Баканов. І додає: “Проаналізуйте самостійно першоджерело цих вкидів, до якого пулу належать фейкометчики і ви зрозумієте справжню їх мету, замовників, вигодонабувачів та їх попутників”.
Зовсім скоро Зеленський таки звільнить Баканова. В липні 2022 року СБУ та ДБР затримали за підозрою у держзраді колишнього начальника ГУ СБУ в Криму Олега Кулініча. Це і стало офіційною причиною для кадрового рішення, адже Баканов особисто запросив Кулініча на високу посаду до спецслужби.
Примітно, що звільняли голову СБУ нестандартно – президент влаштував своєму давньому товаришу “публічний батіг”, усунувши спочатку за статтею дисциплінарного статуту за невиконання службових обов’язків, а потім – провівши звільнення через парламент. За такою ж схемою тоді звільнили і генпрокурорку Ірину Венедіктову. Щоправда, на відміну від Баканова, її відправили послом до Швейцарії.
У своєму традиційному зверненні Зеленський сухо пояснив, що прийняв такі рішення через колабораціонізм в СБУ і прокуратурі. Більше звільнення Баканова він публічно не коментував.
Після цього СБУ опублікувала звернення Баканова про його діяльність на чолі спецслужби. У ньому він говорив про основні здобутки, серед яких затримання Віктора Медведчука та протидія проросійським силам в Україні, і про проблеми: “Так, не все із запланованого вдалося довести до кінця. Були й прорахунки, причини яких слід аналізувати окремо. Водночас, варто пам’ятати – складно за кілька років змінити систему, яка десятиліттями зазнавала впливу сильного і підступного ворога, що володіє необмеженими ресурсами”. Зеленського у цьому тексті Баканов не згадав.
За нашими даними, президент не попередив його про таке кадрове рішення, з того часу Баканов і Зеленський не спілкуються.
Шефір, Коломойський і велике “перезавантаження”
На початку 2024 року на фоні конфлікту з головкомом Валерієм Залужним Володимир Зеленський почне анонсувати “перезавантаження” влади. У лютому і березні він прийняв пакет кадрових рішень. Зокрема, призначив новим головкомом Олександра Сирського, замінив секретаря РНБО Олексія Данілова на Олександра Литвиненка, призначив деяких нових командувачів родів військ, а також зробив перестановки в Офісі президента.
Останнім впливовим “кварталівцем” в команді Зеленського залишався його давній друг та бізнес-партнер Сергій Шефір. Як і Володимир Зеленський – він народився у Кривому Розі, де в 1990-х вони разом зі старшим братом Борисом писали жарти для різних команд КВН. Включно з “95-м кварталом” майбутнього президента України.
Саме Сергій та Борис Шефіри запросили Зеленського в команду КВН “Запоріжжя – Кривий Ріг – Транзит”, яка пізніше виграла вищу російську лігу КВН. Зеленський та Шефіри були настільки близькі, що навіть жили разом в одній квартирі у Москві. Також у них був спільний бізнес і після перемоги на президентських виборах у 2019 саме Сергію Шефіру дісталася найбільша частка в цих компаніях.
Одразу після виборів Зеленський призначив його своїм першим помічником. В одному зі своїх інтерв’ю влітку 2019 року Сергій Шефір висловлював впевненість, що влада не зможе посварити їх із Зеленським. “Ми прийшли до висновку, що моє основне завдання – бути поряд і слідкувати за тим, щоб він, ставши політиком, залишався людиною. Адже дуже часто, коли посідаєш якусь високу посаду, тебе починають оточувати люди, які говорять тобі лише хвалебні промови і ведуть тебе не в тому напрямку”, – сказав він.
Але всі розуміють, що навряд перший помічник президента виконує такі доволі абстрактні завдання. Реальна ж діяльність Шефіра залишалася поза публічним простором.
Про те, що саме він робив у владі, відомо небагато. За даними ЗМІ, Шефір відповідав за комунікацію Офісу президента з великим бізнесом. Журналісти не раз його помічали в компанії олігархів, бізнесменів та керівників підприємств. Його бачили в офісі Ігоря Коломойського та в маєтку Ріната Ахметова. На питання журналістів про мету візиту він неохоче відповідав: “Нічого протизаконного я не роблю, крапка”.
Ніхто не знає, про що саме говорив Шефір з олігархами та бізнесменами, які питання і проблеми з ними вирішував, яких домовленостей досягав.
Також журналісти пов’язували його з непублічним впливом на певні державні активи, зокрема на “Одеський припортовий завод” та “Енергоатом”. Чи пов’язана ця діяльність із замахом на Шефіра у вересні 2021 року – невідомо. Тоді автівку з другом президента розстріляли між селами Круглик і Ходосівка в Обухівському районі Київщини. За даними правоохоронців, під час замаху нападники зробили близько 18 пострілів, більше десяти – влучили в автівку Шефіра. Водія поранили, сам Шефір не постраждав.
Офіційно слідство назвало три основні версії подій – через державну діяльність Шефіра, тиск на вище керівництво держави та дестабілізацію ситуації в країні. В Офісі президента напад назвали “спробою демонстративного вбивства ключового члена команди” і пов’язали його з деолігархізацією. Це досить дискусійна версія з огляду на те, що саме Шефіра найчастіше з усіх представників команди Зеленського помічали в офісах олігархів.
Особисто Зеленського ці події розлютили. “Хто за цим стоїть – скажу відверто, не знаю поки що. Які це сили? Можуть бути внутрішні або зовнішні. Але я їх силами не вважаю, тому що передавати мені привіт пострілами з лісу по автомобілю мого друга – це слабкість”, – так президент прокоментував замах на свого друга. І пообіцяв, що відповідь буде сильною, а його команду це не похитне.
Цим словам Зеленського так і не судилося збутися, адже результатів розслідування цього злочину досі немає, як немає вже і Шефіра в Офісі президента. У квітні цього року в Генпрокуратурі у відповідь на запит Суспільного повідомили, що розслідування триває, підозри нікому не оголосили.
У березні 2024 року Зеленський звільнив Шефіра з посади першого помічника президента. ЗМІ не раз писали, що між президентом та його другом ще до замаху пробігла “чорна кішка”, але точну причину конфлікту ніхто не називав.
Сергій Шефір після звільнення сказав: “Незалежно від усього, що ви чуєте і читаєте, я в команді президента. Без варіантів. Окрім того, що він президент, він мій друг, а це набагато важливіше за посаду”. А от чи вважає Зеленський Шефіра і далі своїм другом – питання відкрите. Президент досі ніяк не коментував його звільнення.
Одночасно з Шефіром звільнили ще одного “ветерана” Офісу президента – заступника Єрмака Андрія Смирнова.
Смирнова привів на Банкову ще в 2019 році Андрій Богдан, саме тому його стосунки з новим головою ОП не склалися одразу. Хоча публічно про це не говорили ні він, ні Єрмак. Чутки про звільнення Смирнова ходили ще перед початком вторгнення, але на диво, він зміг втриматися на посаді майже всі п’ять років.
Андрій Смирнов відповідав за судову реформу, а після повномасштабного вторгнення опікувався ще й таким важливим напрямком як міжнародний трибунал проти Росії.
Після звільнення з Офісу президента він вдячно написав у фейсбуці: “Для мене було великою честю працювати з президентом України Володимиром Зеленським. 4,5 роки непростих випробувань, які не знала на своєму шляху жодна політична команда країни, безліч впроваджених реформ які супроводжувались жагою до якісних змін в країні на краще”. Андрія Єрмака у дописі він ніяк не згадав.
Справи Ігоря Коломойського через п’ять років вже не такі райдужні. Спочатку у 2021 році держдеп США ввів проти нього санкції за корупцію, а у вересні 2023 року його арештували в Україні у справах про шахрайство та відмивання грошей. Через рік бізнесмену оголосять ще й підозру в організації замовного вбивства. Він досі перебуває у слідчому ізоляторі.
Команда Зеленського сьогодні
На п’яту річницю президентства Зеленського його політична команда виглядає так.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, якого призначили одразу після звільнення Гончарука ще у 2020 році. Час від часу в самому уряді відбувалися кадрові перетасовки, Рада змінювала окремих міністрів, але самого прем’єра, попри критику і чутки, ніхто не чіпав.
В українській політиці історично так склалося, що між президентом та прем’єром часто виникали міжусобиці – класична боротьба за владу і повноваження. Але Шмигаль вирізняється тим, що він взагалі не конфліктує з Банковою. Він не має політичних амбіцій, не будує свій персональний імідж і повністю відданий Зеленському. ЗМІ на своїх шпальтах називали його “слухняним” прем’єром, а уряд – “філією” Офісу президента.
У мирний час ця схема видавалася дуже зручною для ОП, але з початком повномасштабного вторгнення від уряду почали вимагати швидких рішень з подолання криз, які одна за одною виникали у різних сферах. Не під запис на Банковій часто критикували Кабмін та його очільника за зволікання і не виключали його відставки. ЗМІ навіть писали про ймовірних наступників, серед яких, до речі, називали і Андрія Єрмака.
Але попри цю критику, Денис Шмигаль далі керує та анонсує реформу уряду. Прем’єр повідомив, що влада працює над запуском до 2025 року такого собі Центру уряду, який повністю трансформує Кабмін у нинішньому вигляді. У владі знову заговорили про скорочення кількості міністерств та, відповідно, кількості держслужбовців.
Поки що до кінця так і не зрозуміло, як виглядатиме Кабмін після цієї реформи, але про одну кардинальну зміну вже відверто говорять в політичних колах – вона може перетворити прем’єра з номінального глави уряду на реального суб’єкта ухвалення рішень. Чи готові до цього на Банковій? І якщо так, то чи не під якусь конкретну персону втілюють ці зміни?
Якщо не брати до уваги ситуацію з Дмитром Разумковим, то єдиним більш-менш стабільним осередком ЗеКоманди вважали пропрезидентську фракцію в парламенті. І хоча за ці п’ять років ми були свідками різних конфліктів як всередині “Слуги народу”, так і їхніх суперечок з Офісом президента, та депутатів не можна просто так взяти і звільнити указом – їх захищає виборче законодавство.
Як і п’ять років тому, основними у фракції залишаються Давид Арахамія, Руслан Стефанчук та Олександр Корнієнко – вони часто ціною величезних зусиль протягували через Раду необхідні для Банкової рішення. Партія, яку створювали хаотично швидко з усіх усюд, зібрала в одну купу людей з абсолютно різними поглядами та статками. А тому працювати разом в парламенті депутатам зовсім непросто. Особливо з огляду на те, що Офіс президента запустив “турборежим” і депутати часто навіть не розуміли, за що вони голосують. І особливо з огляду на те, що всередині почали формуватися різні групи впливу, кожна з яких просувала свої інтереси.
Через це монобільшість хоч і існувала формально, але в реальності для прийняття законопроектів часто не вистачало голосів. Та попри всі розбіжності, центром прийняття рішення як до повномасштабного вторгнення, так і після нього все одно залишається Офіс президента. Через це ЗМІ часто жартома називали монобільшість “слугами Банкової”.
Після 24 лютого 2022 року робота парламенту повністю змінилася, президент з депутатами практично не контактує, а всі побажання передає через керівництво фракції. Рада мобілізувалася, часто “слуги” приймали рішення завдяки голосам інших політсил, в тому числі з опозиції.
В цей час суттєво наростив свою вагу Давид Арахамія – голова фракції “Слуга народу” у парламенті. Він весь час залишався у Києві, багато часу провів у бункері разом з президентом і в найскладніші дні на початку вторгнення стояв поряд з Зеленським та Єрмаком під час запису традиційних звернень до народу.
Роль Арахамії посилилася ще й тому, що його навесні 2022 року включили в переговорну команду з Росією. Він разом з на той час міністром оборони Олексієм Резніковим, депутатом Рустемом Умєровим та радником ОП Михайлом Подоляком їздив на кордон з Білоруссю, де сторони проводили мирні переговори.
Джерело в оточенні Арахамії стверджує, що він напряму спілкується з президентом і часто зустрічається з ним “тет-а-тет”. “Без Єрмака?”, – питаємо нашого співбесідника. “Без Єрмака”. Давид Арахамія і далі ефективно, хоч і не без труднощів, проводить через парламент необхідні для Офісу рішення, в тому числі кадрові, тому президент ним задоволений. ЗМІ не раз писали, що через це у стосунках Арахамії та Єрмака є напруга, але в публічній площині поки що, як кажуть, “все рівно”.
А тим часом Андрій Єрмак зустрічає п’яту річницю інавгурації Зеленського з оновленим складом Офісу президента, який сміливо можна назвати нарешті повністю його командою.
Місце Андрія Смирнова зайняла колишня заступниця міністра юстиції Ірина Мудра. В Мін’юсті вона відповідала за співпрацю з міжнародними судами і конфіскацію російських активів.
Заступниками Єрмака залишаються вже згаданий одіозний Олег Татаров, який і далі курує силовий та правоохоронний напрямок, Ростислав Шурма – економічний блок, Ігор Жовква та Микола Точицький – міжнародні відносини, Олексій Кулеба – відповідає за регіони, Роман Машовець – безпека і оборона. Замість Олексія Дніпрова, який опікувався освітою і культурою, нещодавно призначили Олену Ковальську, яка до цього працювала в апараті голови ОП.
На Банковій вже не лишилося людей, яких привів ексголова ОП та колишній друг президента Андрій Богдан, так само як біля самого Зеленського на високих посадах вже немає нікого з його давніх друзів. Поряд залишилася хіба секретарка Марія Левченко – чи не останній відголосок “кварталівської” команди та давня знайома президента, яка відповідає за його графік і яку він і далі по-дружньому називає Маша.
