“З’явилась велика хмара їдкого білого диму. Почалась сильна сльозотеча, щипало ніс і очі, був задушливий кашель”. Військовослужбовець ЗСУ і парамедик Іван Мужнюк пригадує, що за два роки великої війни вже декілька разів потрапляв під хімічну атаку росіян. Він вижив, але не усім так пощастило.
“Російські військові знову застосували хімічну зброю!” – такі заяви неодноразово лунали у ЗМІ з вуст українських чиновників і пресофіцерів підрозділів ЗСУ за два роки повномасштабної війни.
Кремль офіційно заперечує ці закиди, хоча факти, що доводять зворотне, навіть демонструвались на російському державному телебаченні.
Але й заяви України саме про “хімічну зброю” також виявились не зовсім коректними, стверджує ВВС.
Генеральний штаб Збройних сил України каже, що зараз Росія починає все активніше використовувати небезпечні хімічні речовини. Лише протягом березня зафіксували 371 такий випадок. Це рекорд з початку війни.
Загалом з лютого 2022 року їх вже майже півтори тисячі.
“Окупанти продовжують порушувати всі можливі міжнародні норми. Тенденція зростає, а використання ворогом небезпечних хімічних речовин стало системним”, – наголошує управління стратегічних комунікацій ЗСУ.
Україна як і Росія є членами Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), яка має жорстко слідкувати за тим, щоб країни не розробляли, не накопичували і не застосовували хімічну зброю.
Крім цього, використання таких засобів у збройних конфліктах є порушенням міжнародних конвенцій, зокрема Женевського протоколу 1925 року.
То ж чому весь світ мовчить про те, що відбувається в Україні?
Як виглядає хімічна атака
Українські військові кажуть, що зазвичай російські армійці діють так: закидують вручну або скидають з квадрокоптера в траншеї з бійцями ЗСУ спеціальні гранати з отруйним газом.
Постраждалі, якщо вони не готові до цієї атаки, починають задихатись і часто змушені залишати укриття. Цим, своєю чергою, намагаються скористатись війська РФ.
Іван Мужнюк, морський піхотинець і парамедик, що за час війни пройшов полон та найгарячіші ділянки фронту, каже, що сам був свідком того, як РФ використовувала не тільки гранати, але й артилерію для хімічного нападу. Це дозволяло атакувати підрозділи ЗСУ не безпосередньо на лінії зіткнення, а за декілька кілометрів в тилу.
“Я перебував під цією атакою. На моїй пам’яті за ці більше ніж 2 роки повномасштабної війни ми (підрозділ Мужнюка. – Ред.) тричі потрапляли під обстріли саме хімічною зброєю”, – сказав він ВВС Україна.
“Я знаю, що на деяких ділянках лінії зіткнення використовують ручні гранати з хімічною речовиною, але безпосередньо я і мої хлопці потрапляли під обстріли далекобійною зброєю – тобто мінометами чи артилерійськими снарядами з цим газом”.
Після обстрілу підрозділ накрило великою хмарою їдкого диму. У бійців почалась сильна сльозотеча, задушливий кашель.
Вони змогли сховатись в сусідній будівлі і отримати першу медичну допомогу. В 99% випадків тяжких наслідків такі атаки не мали, каже бойовий медик, але військові із захворюваннями дихальних шляхів, наприклад астмою, отримували суттєві ускладнення та інколи потребували госпіталізації.
Основний захист від російської “хімії” – це використання протигазів. Однак вони не завжди є в достатній кількості і не завжди є можливість їх швидко вдягнути під час атаки.
Також важливо відразу вийти із зони дії їдкого газу, затулити дихальні шляхи мокрою ганчіркою і не терти очі руками.
Що використовує Росія
Використовувати хімічно небезпечні речовини російські війська почали ще з перших тижнів повномасштабної війни, каже в інтерв’ю ВВС Україна тимчасовий виконувач обов’язки начальника управління військ РХБЗ (радіаційного, хімічного, біологічного захисту), полковник Сергій Пахомов.
Один з перших випадків, зазначає він, це було виявлення на позиції російських військ в Київській області невідомої хімічної речовини, розфасованої в баночки з-під дитячого харчування.
“Це був дуже різкий і сильний запах, який навіть просочувався крізь банку, яка законсервована була. Знайшли її на території, звідки вигнали окупантів. Вони були упаковані в ящики і закопані в землі”.
Війська РХБЗ вилучили ці банки і віддали на експертизу. Вона показала, що ця речовина потенційно мала сильну задушливу дію, але формально не є в переліку хімікатів, затвердженому Конвенцією про заборону хімічної зброї.
“Саме хімічна дія, токсична хімічна дія цієї речовини викликала блювання і задуху, печію в очах. І вона тимчасово виводила, скажімо так, могла вивести підрозділ з ладу”, – зауважує Пахомов.
Він не знає, для чого росіяни планували використати ці баночки з хімікатами, але не виключає, що вони могли спробувати отруїти воду в населених пунктах.
На даний час, за його словами, російська армія систематично використовує на полі бою гранати з двома видами отруйних хімікатів – CS i CN.
CS (хлоробензальмалононітрил) належить до групи ірритантів, тобто бойових отруйних речовин подразнюючої дії. Її синтезували майже 100 років тому в США і досі активно використовують правоохоронці різних країн для розгону демонстрацій, затримання порушників і припинення вуличних безладів.
В малих дозах CS лише подразнює очі та верхні дихальні шляхи, а у великих – може викликати опіки відкритих ділянок шкіри, параліч дихання, серця та навіть смерть.
Найчастіше Росія використовую цю речовину у вигляді порошку для наповнення гранат К-51 і РГР, які майже щоденно скидає на позиції ЗСУ на різних ділянках фронту.
З грудня 2023 року війська РФ почали застосовувати нову газову гранату РГ-ВО. В ній використовується бойова отруйна речовина CN (хлорацетофенон). Вона була синтезована 150 років і з того часу застосовувалась правоохоронцями різних країн для придушення заворушень.
Речовина CN дуже токсична, вона діє безпосередньо на слизові оболонки, викликаючи інтенсивне подразнення очей та дихальних шляхів з відчуттям печіння та болю в очах, носі, горлі та легенях. Висока концентрація CN може призвести до хімічного ураження очей і пухирів на шкірі.
“Приблизно 70 крапель такого газу вистачить, щоб вбити дорослу людину”, – наголошує представник Центру дослідження трофейного озброєння ЗСУ Андрій Рудик.
За час російсько-української війни зафіксовано близько 500 випадків звернення за медичною допомогою військових ЗСУ після хіматак росіян і один смертельний випадок, який стався в лютому 2023 року.
“Обставини, за яких він (боєць ЗСУ) загинув, вказують на те, що він опинився на позиції, де він не зміг вибратися на поверхню. – каже полковник Пахомов. – Тобто, закритий простір був як каталізатор, і він загинув від дії тих газів”.
Але є одна суттєва обставина, зазначає начальник військ РХБЗ. Речовини, які використовує РФ, формально не є хімічною зброєю. Це так звані “хімічні засоби боротьби із заворушеннями”.
“За своєю токсичністю і хімічними властивостями вони не відносяться до саме хімічної зброї. Тому що хімічна зброя у нас зазначена в конвенції, в списку – і там вони чітко класифікуються за своїм класами”, – наголошує начальник військ РХБЗ.
В Медичних силах ЗСУ нам також повідомили, що не мають жодних підтверджених даних про застосування хімічної зброї проти українських військових.
“На жаль, у нас нема інформації щодо підтверджених випадків застосування хімічної зброї. Фіксуються випадки звернень військовослужбовців за медичною допомогою внаслідок отруєнь, що виникли внаслідок МОЖЛИВОГО застосування противником хімзброї”, – пояснив ВВС речник командування Станіслав Ясинський.
Заборонена зброя чи ні
Сергій Пахомов вказує на те, що є чітке розділення: заборонена хімічна зброя, яка перерахована в списках ОЗХЗ, і хімічно небезпечні речовини.
До останніх може належати навіть побутова хімія, а щодо перших, то перелік заборонених речовин чітко визначений в трьох списках на сайті ОЗХЗ.
В них немає ні CS (хлоробензальмалононітрила) , ні CN (хлорацетофенона), які використовують росіяни в Україні.
Але в переліку, наприклад, є токсичний хімікат “хлорпікрин”. Його активно використовували під час Першої світової війни та конфлікту в Афганістані.
Офіційні посадові особи України декілька разів казали про те, що росіяни застосували цю небезпечну речовину на фронті.
Крім того, в липні 2023 року пресофіцер Збройних сил Олексій Дмитрашківський заявив про ймовірне застосування люїзиту російськими військами.
Це надзвичайно токсична отруйна речовина, яку ще інколи називають “роса смерті”. Вона також є в заборонних списках ОЗХЗ.
Але начальник військ РХБЗ Сергій Пахомов наголошує ВВС, що станом на квітень немає доведених випадків використання на фронті саме хімічної зброї.
“Ще раз наголошую на тому, що у нас хімічна зброя заборонена. Росія, як і Україна, імплементувала ці положення Конвенції і вони дотримуються Конвенції”, – каже він.
Однак небезпека в тому, що Росія може створити і застосувати нові хімічні речовини, які станом на зараз не є в переліку заборонених, каже військовий. Такі випадки в новітній історії вже були.
“Хто може сказати чи гарантувати, що в тих гранатах не буде щось інше? Наприклад, коли був застосований “Новичок”, він не входив до списку (заборонених) речовин. І саме по симптоматиці, по токсичності, впливу на організм людини він потім туди включився”, – пояснює Сергій Пахомов.
Він прямо заявляє, що ставить під сумнів заяву Кремля від 2017 року про знищення всіх запасів хімічної зброї.
Що робити Україні
Для того, щоб точно визначити чи застосовувала Росія заборонені хімічні речовини, Україні потрібна допомога експертів ОЗХЗ. Виключно вони можуть встановити цей факт.
Стаття 10 Конвенції про заборону хімічної зброї говорить чітко про те, що кожна держава-учасниця, при навіть підозрі щодо застосування проти неї хімічної зброї, може долучати до розслідування експертів Організації із заборони хімічної зброї.
За комунікацію з цією організацією в Україні відповідає Міністерство закордонних справ.
Саме МЗС має направляти туди повідомлення про підозри щодо хімзброї і вимагати притягнення до відповідальності Росії.
В Міністерстві на запит ВВС Україна відповіли, що з початку війни активно займаються цією роботою.
Станом на квітень 2024 року, українська сторона надіслала в технічний секретаріат ОЗХЗ понад 20 вербальних нот про грубі порушення Росією Конвенції про хімічну зброю.
Однак, як вказано у відповіді на запит ВВС, вони стосуються порушення Москвою заборони на використання під час війни “хімічних засобів боротьби із заворушеннями” (тобто тих самих сльозогінних газів CS i CN).
Ця заборона прописана в ст. 5 Конвенції, яка закликає країни не використовувати хімічні засоби боротьби із заворушеннями як “засіб ведення війни”.
В серпні 2023 року Київ та технічний секретаріат ОЗХЗ підписали додаткову угоду, що мала б дозволити співробітникам організації прибути в Україну для аналізу проб токсичних хімічних агентів, які РФ “застосовувала, готувалася застосувати, або може застосувати проти ЗСУ чи цивільного населення”, вказує МЗС.
Однак досі ці візити так і не відбулися. Основна перепона – затримка з ратифікацією підписаної угоди з ОЗХЗ, що на тривалий час “зависла” в парламенті. ЇЇ внесли у Верховну Раду ще в січні і ратифіковали лише 24 квітня.
“Після прийняття Парламентом Україні відповідного рішення про ратифікацію вказаної Додаткової угоди, українська сторона розпочне відповідні підготовчі заходи з організації візиту технічної допомоги ОЗХЗ в Україну”, – запевняє міністерство.
Однак начальник військ РХБЗ вважає, що станом на сьогодні ризик застосування Кремлем хімічної зброї не є високим.
“Ще раз наголошу, саме ризик застосування на сьогодні не максимальний, тому що йдуть активні бойові дії”, – каже Сергій Пахомов. Він пояснює, що від хіматаки під час активних боїв можуть постраждати власні збройні сили.
Але водночас зауважує – виключати небезпечний розвиток подій не можна. Найбільший ризик, за його словами, в тому, що РФ спробує застосувати нові хімічні речовини, які не було до цього відомі і досліджені ОЗХЗ.
Що каже Росія
Кремль не просто не визнає свою відповідальність за хімічні атаки в Україні, а навпаки – звинувачує Київ в “провокаціях із застосуванням хімзброї”.
При цьому робити такі заяви РФ почала ще за декілька місяців до повномасштабного вторгнення і продовжує аж до тепер.
Наприкінці лютого цього року Москва надіслала в ОЗХЗ перелік матеріалів, які начебто свідчать про застосування українськими військовими заборонених хімічних речовин.
Росія запевняє, що ЗСУ використовують не тільки згадані засоби для боротьби з заворушеннями (гранати з газами CS i CN), але й хімікати із заборонних списків ОЗХЗ.
Зокрема, українці начебто використовують на фронті хлорпікрин і речовини на основі синильної кислоти, які заборонені Конвенцією.
“В кінці 2023 – на початку 2024 років українські війська активізували застосування хімічних боєприпасів проти російських військовослужбовців”, – сказано в заяві постійного представництва РФ при ОЗХЗ.
Зокрема, в січні цього року ЗСУ нібито використали проти росіян “невідомий токсичний хімікат”, який згодом ідентифікували як антрахінон. Хоча в медицині його використовують як фарбник і послаблювальний засіб, в Європейському Союзі він заборонений як потенційно канцерогенний пестицид.
Для отруєння армійців РФ українські сили також начебто застосовували заборонені Конвенцією рицин і речовину BZ.
Україна не підтверджувала правдивість вказаних фактів і наголошує, що дотримується норм Конвенції про заборону хімзброї.
Так само всі звинувачення на свою адресу заперечує і Москва. Вона навіть не визнає задокументовані факти використання своїми солдатами на фронті газових гранат.
“Що стосується начебто широкого застосування російськими військовослужбовцями хімічних засобів боротьби із заворушеннями, то ці звинувачення є неправдивими”, – сказано в заяві постпреда РФ.
Така позиція Кремля виглядає дивною. Як відмітили в своїй публікації експерти Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (Royal United Services Institute- RUSI), в травні 2023 року російський державний “Первый канал” показав репортаж з передової, під час якого комбат ЗС РФ публічно визнав, що його солдати скидали на українців гранати “Черемуха”, тобто з хімічною речовиною CS, біля села Спірне Донецької області.
Британські експерти нагадують, що це хоч і не є хімічною зброєю, але ці газові гранати все одно заборонено використовувати саме для військових дій.
Тож постає питання: навіщо РФ публічно через державні ЗМІ визнала порушення норм Конвенції про заборону хімзброї?
Одна з версій, яку висувають експерти RUSI, що це була спроба Москви перевірити, якою буде реакція міжнародної спільноти і прокласти собі шлях до подальшої ескалації.
Слід зауважити, що наприкінці минулого року Росія вперше в історії позбулася свого місця у виконавчому комітету ОЗХЗ, а російські посадовці почали активно звинуватити організацію в “політизації” своєї діяльності.
