Корабельний районний суд міста Миколаєва ухвалив виправдувальний вирок у справі про вимагання і одержання 4500 гривень неправоміної вигоди двома співробітниками Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Миколаївській області.
Про це йдеться у вироку від 18 березня.
Обвинувачена працювала головним державним ревізором, інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Другий обвинувачений — колишній начальник цього відділу.
У липні 2017-го податківці перевіряли торговий намет на міському пляжі «Чайка» і виявили, що там продається пиво без ліцензії. Власниці намету начебто пригрозили штрафом у 40 тисяч гривень і водночас запропонували відкупитися за 4500 гривень.
На цей момент правоохоронні органи вже проводили неласні слідчі дії і задокуметували, як гроші одразу були передані. Посадовців викрили.
Того ж дня в прокуратурі була зареєстрована заява громадянки, яка просить розслідувати вимагання у неї хабара працівниками ДФС у звʼязку з перевіркою торгового намету.
У судовому засіданні обвинувачені причетність до злочину не визнали і відмовилися давати показання.
Сторона захисту доводила відсутність належних і допустимих доказів, а також провокацію злочину, а це означає, що докази були зібрані внаслідок істотного порушення прав людини.
У підумку обвинувачених виправдали.
Суд визнав недопустимими доказами результати негласних слідчих (розшукових) дій. Зʼясувалося, що розслідування почалося раніше в іншому кримінальному провадженні за фактом, що службові особи органів державної влади та контролю вимагають неправомірну вигоду за не створення перешкод у підприємницькій діяльності та сприяння у розміщенні та роботі обʼєкту торгівлі. Аудіо- відеоконтроль фігурантів відбувався саме в цьому кримінальному провадженні, а потім результати використали в іншому, повідомляє «Судовий репортер».
Як вбачається із документів, слідчий суддя давав дозвіл на проведення НСРД щодо заявниці та ще одної особи, а щодо двох податківців, які стали обвинуваченими, — ні. Тому суд вважає, що НСРД щодо обвинувачених провели без законних підстав і не можуть враховуватися.
Попри це, суд все ж проаналізував записані розмови і дійшов виновку, що заявниця у справі діяла провокативно.
Зʼясувалося, що жінка не була власницею торгового намету «Чайка» і на момент цих подій не була зареєстрована фізособою-підприємцем. Отже, незрозуміло, чому вона взагалі спілкувалася з податківцями щодо цього намету.
У розмові з ревізором у відповідь на зауваження, що вона не має відношення до діяльності торгового намету, жінка відповідає: «Нет, нет, я взяла это, я финансирую эту акцию, это документы, я просто на себя не стала оформлять…». Жінка називала себе представником фізособи-підприємця. Але такий ФОП ідентифікувати не вдалося і допитати також.
У розмові чутно, що жінка пояснює представникам ДФС, що ліцензія на алкоголь ще в процесі оформлення і цікавиться, чи можна «обійтись попередженням», але їй відповідають, що «немає у нас такого в законі, можете продавати все, окрім алкоголю та тютюну». Податківці пропонують кілька варіантів вирішення питання, а їх співрозмовниця заявляє, що має зараз 4,5 тисячі гривень. Після цього ревізорка сказала жінці слідувати за ними у лісопосадку, запевняючи, що це повинно залишитись виключно між ними. Далі, сподіваючись, що за ними ніхто не спостерігає, ревізорка відкрила свою сумку ширше і жінка поклала туди гроші.
На думку суду, провокаційна поведінка таємного агента зафіксована відеозаписом аудіо-відео контролю, з якого вбачається, що жінка переконує податківців у тому, що за діяльністю торгового намету стоїть саме вона та неодноразово і наполегливо пропонує вирішити питання в обхід передбаченої законом процедури, аж доки не досягає своєї мети. У той же час, з боку податківців відсутні висловлювання, натяки та прохання з приводу отримання неправомірної вигоди.
На відповідь контролера, що за законом не передбачено вирішення питання так, як пропонує співрозмовниця, остання наполягає: «Ну а если мы немного как-то обойдем? Я не говорю, мы не приступим, а как-то», «Давайте ничего не будем составлять, пожалуйста», «Ну хотя бы, хотя бы для таких, как я».
Із запису спілкування вбачається, що ніякої попередньої вимоги неправомірної вигоди, про яку жінка зазначила в своїй заяві про злочин, не було. Заявниця виступає «домінуючим» лідером у розмові, саме від неї виходила ініціатива у наданні неправомірної вигоди і була озвучена сума 4500 грн.
