Ядерна протисупутникова зброя РФ не на жарт напружила Вашингтон, бо мова дійсно йде про більш ніж значні наслідки для США та людства в цілому.
У США після ажіотажу навколо інформації від конгресмена Майка Тернера щодо російської космічної ядерної зброї, взяти слово прийшлось вже Білому дому. Й радник з питань комунікації у сфері нацбезпеки Джон Кірбі на брифінгу мусив зробити декілька уточнень щодо цієї теми.
Він відмовився назвати що мається на увазі, окрім того, що мова йде про нову російську “протисупутникову зброю з використанням ядерних можливостей”, яку поки РФ не розгорнула для використання. І попри численні запитання журналістів представник Білого дому відмовився хоча б якось уточнювати про що йде мова. Включно з тим, чи мова йде про ядерну бомбу, або про оснащення космічного апарату ядерною силовою установкою.
Єдиний відомий російський концепт космічного апарату з ядерною силовою установкою у ролі протисупутникової зброї – проєкт під назвою “Экипаж” або ж “Зевс”, пише defence-ua.com.
Космічний “буксир” який передбачає використання ядерного двигуна та має змінювати орбіти космічних апаратів. Саме ядерний двигун має забезпечити регулярно й активно змінювати параметри орбіти, що недосяжно на звичайних двигунах.
Тобто мова йде про космічний апарат з новим рівнем технологій. Але й про російську космонавтику, екс-очільник якої пропонує встановити на ракетоносій “Союз” фугасну авіабомбу вагою 9000 кг для ударів по українських містах, а загальний рівень досягнень дозволяє лише розбитись об Місяць.
Інший відомий варіант зброї, яка знищує супутники, а до того ж була протестована на практиці – ядерний вибух у космосі. Випробування такого виду озброєння проводились у 60-х роках, як у СРСР, так й у США. Мова йде про “Операция К” та Starfish Prime, які проходили у 1961-1962 роках.
Їх максимальний вплив цілком демонструє американський підрив на висоті 450 км ядерного заряду потужністю 1,45 мегатонн. Якщо взяти його вплив виключно на супутники, то утворений після вибуху радіаційний пояс призвів до виведення з ладу 8 супутників з 24, які перебували тоді на орбіті Землі. Це не був одномоментний процес, але через регулярні прольоти супутників через радіаційне поле їх електроніка вийшла з ладу. Щодо впливу на Землю, то мова йде про полярні сяйва, виведення з ладу елекромереж та радіоперешкоди.
Але якщо дивитися виключно у космос, я якщо РФ підірве ядерну бомбу на орбіті, то почнеться процес зі стрімкого збільшення кількості непрацюючих супутників. При цьому якщо у 1962 році була виведена з ладу третина супутників і мова йшла про лише вісім, то при аналогічній пропорції на рівні 2024 року мова піде про тисячі. Бо зараз на орбіті Землі понад 9 тисяч працюючих супутників, з яких понад 8,3 тисячі знаходяться на низькій опорній орбіті від 500 до 1000 км.
А виведення такої кількості космічний апаратів цілком загрожує Синдром Кесслера – гіпотетичним розвитком подій, коли через зіткнення космічних апаратів та уламків утворюється ще більше уламків, які знищують все більше супутників, утворюється ще більше уламків й так далі, поки вся орбіта не буде ними захаращена до стану неможливості використання навколоземного простору.
Чи може РФ піти на такий крок, з огляду на відчуття абсолютної безкарності – можливо. Тим паче, що час від часу у Москві заявляють, що західні супутники є для РФ “законною ціллю”. Зокрема такі заявили лунали на рівні Генасамблеї ООН ще у жовтні 2022 року.
Що отримає від цього Кремль – нівелювання технологічної переваги, в першу чергу США, для якої навігаційні, комунікаційні та розвідувальні супутники є значною часткою фундаменту обороноздатності. Починаючи від GPS, без якої значна частина американського високоточного озброєння стає безпорадним, до супутників виявлення пусків балістичних ракет, чи проєктів постійного радіолокаційного моніторингу для перехоплення гіперзвукового озброєння.
Й у стилі Кремля під час “шахової партії”, яка стрімко наближається до мату, просто перекинути стіл, розуміючи, що нічого окрім “глибокого занепокоєння” не почує. Хоча об’єктивно це означає перерву космічної ери у теперішньому розумінні слова на десятки, чи навіть сотню та навіть більше років для всього людства. Й певним стримуючим фактором є те, що підрив ядерного заряду у космосі є ознакою можливого початку масованої ядерної атаки балістичними ракетами, через створення значних перешкод для загоризонтних РЛС, що потребує зустрічного удару у відповідь.
Але цілком можливо, що насправді ситуація менш песимістична й про ніяку ядерну зброю чи ядерні можливості РФ у космосі мова не йде. Зокрема у 2022 році начальник військ РЕБ ЗС РФ генерал-лейтенант Юрій Ласточкін повідомив про плани створення мережі супутників радіоелектронної боротьби.
А для забезпечення високої потужності РЕБ необхідно мати значну енергетику для живлення системи постановки завад, як варіант – радіоізотопний термоелектричний генератор. Останній використовує радіоактивний матеріал для отримання енергії й часом використовується у супутниках ще з 60-х років.
Останній варіант також не означає нічого позитивного для США, але потребує від РФ доволі кропіткої роботи з виведення на орбіту достатньої кількості супутників з комплексами РЕБ. При цьому за весь 2023 рік РФ здійснила лише 19 космічних запусків з яких 6 було для обслуговування МКС.
