Російські шпигуни-диверсанти із ГРУ впроваджуються в російські правозахисні та професійні групи, стають громадськими активістами і далі отримують доступ до різних міжнародних організацій. Цьому процесу проникнення російських спецслужб в громадські європейські організації присвячено розслідування групи журналістів видання The Insider і представника групи Bellingcat Христо Грозєва.
Російські шпигуни-диверсанти з військової частини 29155 ГРУ подорожують усім світом під фальшивими іменами, організовуючи вбивства, вибухи та отруєння хімічною зброєю, але перед виїздом за кордон їм потрібно створити достовірну легенду. Іноді заради цього вони роками впроваджуються в кола правозахисників, журналістів або кінематографістів. Втершись у довіру в цих колах, убивці з ГРУ змогли проникнути на форум Каспарова, вступити в Лігу документального кіно і влаштуватися в газету.
Усім відомо, що шпигуни часто працюють як нелегали. У нещодавніх розслідуваннях The Insider фігурувала шпигунка з ГРУ, яка під виглядом світської левиці знайомилася з офіцерами НАТО, псевдо-зверянин, який ледь не проник на роботу до Міжнародного кримінального суду, та псевдо-журналіст, який влаштувався на роботу дослідником у норвезькому університеті.
А ось що раніше не було відомо, то це те, що шпигуни-диверсанти з ГРУ (яке не має мандата на діяльність усередині країни) впроваджуються в російські активістські, правозахисні та професійні групи, щоб створити переконливу легенду й отримати доступ до різних міжнародних організацій.
Правозахисник. Як ГРУ впровадилося в каспарівський форум
Іван Жихарєв – професійний геолог, що спеціалізується на бурінні свердловин для води, а також активіст, який присвячує весь вільний час правозахисній діяльності. У Московській відкритій школі прав людини його пам’ятають як одного з найактивніших волонтерів, він намагався не пропускати жодного Форуму вільної Росії, де брав участь у робочій групі з питань санкцій, просував ініціативи щодо захисту екології та донорства крові.
Його не слід плутати з Іваном Жигарєвим – людиною з такою самою датою народження, ідентичною зовнішністю і лише однією іншою літерою у прізвищі. Жигарев – учасник особливо секретного підрозділу вбивць і диверсантів, які отримали багаторічну підготовку в Головному розвідувальному управлінні Міноборони.
Іван Жигарєв народився в німецькому Магдебурзі в сім’ї російського військового Івана Жигарєва-старшого, дислокованого у Східній Німеччині в 1980-ті роки. Жигарев пішов стопами батька, служив в армійському спецназі і вступив до Військової академії ГРУ, про що свідчить історія його адресної реєстрації. Не пізніше 2009 року його завербували для служби в елітній оперативній групі ГРУ, підрозділ 29155.
Приблизно в той самий час на світ з’явився його “хороший” двійник, Іван Жихарєв. ГРУ влаштувало його на роботу в держкомпанію з розвідки та буріння свердловин НВО “Геоспецстрой”. Чому саме бурильник? Можливо, у творчих пошуках у ГРУ просто вбили це ім’я в пошуковику і виявили тільки одну людину у Вікіпедії з таким ім’ям – відомого радянського бурильника (той, щоправда, бурив нафту, а новий Жихарєв – воду).
Протягом кількох років, до 2017 року, “Жихарєв” слідував робочим маршрутом решти членів підрозділу 29155: виїжджав під фальшивими посвідченнями за кордон у складі невеликих груп по три-п’ять осіб за завданнями, цілі яких поки що невідомі. Наприклад, “Жихарєв” на початку березня 2015 року побував у Нідерландах, де пробув десять днів; водночас троє інших членів команди (зокрема сумнозвісний шанувальник “солберецького” собору Олександр “Петров”-Мішкін) вирушили до країн Бенілюксу. Наступного року він повторив свою поїздку до Амстердама двічі, знову ж таки міняючись з іншим колегами із загону 29155. Цього разу серед них був інший підозрюваний в отруєнні Скрипалів, “Руслан Боширов” (Анатолій Чепіга), і ще один співробітник ГРУ, пов’язаний з отруєнням болгарського виробника зброї Омеляна Гебрева.
У 2016 році “Жихарєв” також побував у Мюнхені та Берліні, у 2017 році – у Тбілісі, а в січні 2018 року вирушив до Франції, де приєднався до інших членів загону 29155 на їхній секретній базі неподалік від швейцарського кордону. Випадково чи ні, але “Жихарєв” також перебував у Європі під час підготовки отруєння Скрипалів, вилетівши до Москви з Відня 3 березня 2018 року – у перший із днів, коли Мішкін і Чепіга відвідали Солсбері.
У 2017 році у “Жихарєва” починається нова місія: він впроваджується в Московську відкриту школу прав людини (МОШПЛ) при Сахаровському центрі. Співробітники МОШПЛ, розмовляючи з The Insider, довго не могли повірити, що Жихарєв зовсім не Жихарєв, а учасник групи вбивць із ГРУ. Там розповіли, що він був “найактивнішим волонтером”, мав доступ до реєстраційних даних учасників школи і брав участь у багатьох управлінських зустрічах, де, зокрема, обговорювали питання фінансування.
Серед іншого він брав участь у кампаніях підтримки правозахисників в ув’язненні, координував роботу щодо Азімжана Аскарова з Киргизстану та займався передачею грошей, які для нього збирали. “Якщо його попросиш щось зробити, він ніколи особливо не відмовлявся, брав участь у всіх зустрічах”, – з теплом згадують його колеги.
За їхніми словами, він усім розповідав, що за професією займається “бурінням свердловин”, не особливо поширюючись про роботу. Про його закордонні поїздки колеги пам’ятають погано, від МОШП він їздив тільки до Кишинева на цивільний форум CampCamp, де зібралося понад 200 правозахисників і журналістів із п’ятнадцяти країн Східної Європи та Центральної Азії.
“Жихарєв” на сцені на заході CampCamp у Молдові, жовтень 2019 року
У МОШПЛ навіть не згадали про те, що дали йому рекомендацію на участь в організованому Гаррі Каспаровим Форумі вільної Росії. З 2017 року “Жихарєв” стане їздити на ці форуми регулярно. Організатори згадують, що вперше він зареєструвався на четвертий Форум (3-4 грудня 2017 року у Вільнюсі), а потім відвідував усі наступні форуми аж до восьмого (дев’ятий через пандемію проходив онлайн, а на наступні Жихарєв уже не заявився). Водночас Жихарєв завжди просив компенсувати проїзд і заселити в готель. У цих проханнях йому відмовляли, але, підкреслюють організатори, навіть якби він і оселився в одному готелі з учасниками, головний організатор, Гаррі Каспаров, залишався б для нього недосяжним, адже його завжди селили окремо.
Жихарєв зареєструвався в три робочі групи: “Список Путіна”, “Правозахисну” і “Кадровий резерв”, перебував у чаті робочої групи щодо санкцій. Особливої активності там, утім, не виявляв, напирав на питання екології.
Цікаво, що на свій перший захід у Вільнюс Жихарєв приїхав на машині разом із двома іншими учасниками і з ними ж повернувся назад. Це Руслан Камбієв і Расул Катаганов, правозахисники з Північного Кавказу. The Insider звернувся до Руслана Камбієва, щоб поцікавитися обставинами їхньої спільної поїздки. Камбієв спочатку сказав, що взагалі не пам’ятає людину на ім’я Іван Жихарєв, а коли йому представили фотографію всіх трьох у пості в Instagram, відповів, що познайомився з ним на Вільнюському форумі, куди сам прилетів літаком. Коли ж The Insider звернув його увагу, що прикордонні записи свідчать, що на форум він прибув машиною і в цій же машині був “Жихарєв”, Камбієв згадав, що вони справді приїхали машиною, а познайомилися на попередньому форумі. Коли The Insider нагадав, що цей форум був першим, у якому вони брали участь, Камбієв відповів, що тоді вони, найімовірніше, познайомилися на врученні премії “Герой Кавказу” в Сахаровському центрі. The Insider звернув увагу Камбієва на те, що вручення премії було на кілька місяців пізніше, ніж форум. Тоді Камбієв узяв паузу і наступного дня згадав: вони познайомилися на заході МОШПЛ 14 жовтня 2017 року, у Сахаровському центрі.
Активісти МОШПЛ розповіли The Insider, що востаннє він спілкувався з ними – і був волонтером на заходах – 2021 року. Цілком імовірно, що “Жихарєва” було виведено з експлуатації після того, як його прикриття було оприлюднено французькою владою 2022 року як одне з кількох імен офіцерів ГРУ, які відвідали секретну базу ГРУ в цій країні (щоправда, французька влада помилково припустила, що Іван Жихарєв – справжня особистість, а не прикриття).
Режисер-документаліст. Як ГРУ знімало відео про себе
Ще одним членом групи вбивць із військової частини 29155, який мав паралельну кар’єру-прикриття, є підполковник Максим Родіонов. Родіонов народився в казахстанському місті Атбасар 1983 року, служив у Новокузнецьку і Самарі, а потім його прийняли до 3-ї гвардійської бригади спецпризначенців ГРУ в Тольятті. У 2014 році йому видали паспорт із тієї ж ГРУ-шної серії, якою прославилися отруйники Скрипалів. Під новим псевдонімом “Смирнов” він побував у Барселоні (у березні 2014 і липні 2016 року), в Італії (жовтень 2016), Киргизстані (травень 2016), Чехії (липень 2016), Казахстані (квітень 2017) і Франції (листопад 2017). Після того як The Insider і Bellingcat у 2018 році розкрили цю серію паспортів, у 2019 році йому видали новий біометричний паспорт. Але було вже пізно: у Франції читали публікації The Insider і Bellingcat, і через те, що раніше Родіонов-Смирнов використовував паспорт із цієї серії, його нова французька віза була анульована.
На той час Максим “Смирнов” уже кілька років як був “режисером-документалістом”, членом Гільдії неігрового кіно. У керівництві Гільдії були чимало здивовані тим, що серед її членів затесався такий іменитий учасник, і не змогли пояснити, чим саме він займався в Гільдії.
Із трудової книжки “Смирнова”, з якою ознайомився The Insider, випливає, що у 2015-2016 роках він працював у компанії “Просто Медіа”, але в організації пояснили, що запис цей, вочевидь, підроблений, оскільки компанію зареєстрували тільки у вересні 2016 року, а функціонувати вона почала у 2018-му (ніякого Смирнова при цьому в організації не знали).
Пізніше він став співзасновником студії відеовиробництва “Томіріс”, що знімала, серед іншого, крінж-інтерв’ю про небезпеку “гомосексуалізму, демонізму, садизму і педофілії”. Головним героєм цього інтерв’ю про те, як правильно дотримуватися моральності в суспільстві, став російський неонацист Микола Зайцев-Бірдюкін.
ГРУ-шна студія також зняла проморолик, присвячений автомотопробігу з Росії до Монголії. Як раніше вже писав The Insider, ГРУ мають безпосередній стосунок до цих ралі і використовують їх для розвитку своєї логістики в регіоні.
Утім, не схоже, що “Томіріс” реально займався справжнім відеопродакшном. Скоріше, це було зручне прикриття для організації всіляких заходів за участю міжнародних делегацій – як, наприклад, круглий стіл із представниками КНДР, конференція з нерозповсюдження ядерної зброї в Казахстані або конференція з російсько-китайського співробітництва.
Журналіст. Мільйонер
Костянтин Медведєв – унікальний випадок в історії таємних операцій військової частини ГРУ 29155: на відміну від інших, у нього немає псевдоніма. Він вів життя таємного члена загону 21955 під своїм справжнім ім’ям.
Медведєв, як і Жигарєв, народився в Магдебурзі (НДР) 1976 року – його батько теж був військовим, дислокованим у цьому місті. Медведєв-старший тривалий час обіймав посаду начальника відділу кадрів в одному з департаментів Міністерства оборони і безуспішно балотувався в Мосміськдуму як кандидат від КПРФ. Його син, Костянтин Медведєв, також обрав військову кар’єру і закінчив Новосибірський військово-командний інститут, а потім і Військову академію ГРУ в Москві.
Після закінчення Академії Медведєв знаходить альтер его: стає “іноземним кореспондентом” у журналі “Морское страхование”. Як уже писав The Insider, цей журнал є ГРУ-шним прикриттям – там, наприклад, був працевлаштований Володимир Моїсеєв (“Попов”), один з організаторів невдалого перевороту в Чорногорії. Хоча у відкритих джерелах немає згадок про те, що Медведєв коли-небудь публікував матеріал у цьому виданні, у статті 2008 року в журналі, пов’язаному з Міністерством оборони Росії, справді описують агента морського страхування на ім’я Костянтин Медведєв, який перевозив якісь банки з пробами нафти до Японії на борту російського нафтового танкера (навіщо страховому агентові возити проби нафти, у статті не пояснюється).
Потім Медведєв числиться в нині закритій газеті “Трибуна”, де він навіть публікував матеріали. “Бадмінтон – спорт дипломатії” – одна з його статей, з якої стає зрозуміло, що посол Індонезії відвідав редакцію “Трибуни”. З тексту випливає, що журналісти обговорювали з послом здебільшого бадмінтон (стаття вийшла буквально за місяць після загадкового відео, в якому Дмитро Медведєв і Володимир Путін навіщось рекламують бадмінтон), але, з огляду на реальну професію автора матеріалу, можна припустити, що це було не єдиною темою розмови. З іншої публікації, приблизно настільки ж сповненої глибини і сенсу, випливає, що Медведєв публікував репортажі з-за кордону, зокрема зі Словенії. Останній головний редактор “Трибуни” Микола Васильєв заявив The Insider, що такого співробітника не пам’ятає.
Чим конкретно займався Медведєв насправді, сказати складно, але його номер є в дзвінках і керівника військової частини 29155 Андрія Авер’янова, і важливого члена групи, який працював під прикриттям дипломата Єгора Гордієнка, і багатьох інших. Також незрозуміло, чому Авер’янов вирішив не надавати Медведєву ім’я для прикриття. Можливо, до приєднання до групи 29155 Медведєв уже побував у Європі, а це означає, що його біометрія могла скомпрометувати особу прикриття. При цьому подорожував Медведєв часто: вже будучи членом 29155, він відвідав Гельсінкі у травні 2016 року, Бішкек у травні та серпні 2016 року, Париж у червні 2016 року, Відень у травні 2017 року і Прагу в серпні 2016 року, березні 2017 року і лютому 2018 року.
Якими б не були робочі завдання Медведєва, оплачувалися вони добре. Судячи з виписки з податкової, тільки 2021 року він одержав дивідендами від Ощадбанку і ВТБ не більше не менше ніж 45 млн рублів (за тим курсом – понад півмільйона євро), і це за умови, що середня зарплата офіцера в Росії становить приблизно 50 тисяч рублів.
