Масовані повітряні удари Росії по українських містах та спроби наступу російських сил на фронті дали новий поштовх обговоренням про те, що Повітряним силам ЗСУ потрібні винищувачі четвертого покоління F-16.
Попри інформаційну кампанію та численні заклики українських і західних експертів надати Києву ці літаки якомога швидше, чіткі терміни постачання F-16 не оголошуються, а в ЗМІ з’явились повідовлення про можливі затримки поставок.
У Міноборони України повідомляють, що досвідчені українські льотчики та наземний персонал проходять перенавчання в Данії та США, а авіаційну інфраструктуру лише готують до прийняття цих винищувачів.
Про те, як Україні варто готуватись до прийняття F-16 і яку роль ці винищувачі можуть відіграти для українських захисників, – журналістка Української служби Голосу Америки Марія Прус поспілкувалась із “найсмертоноснішим пілотом F-16” американської авіації підполковником у відставці Деном Гемптоном, який брав участь у війнах у Перській затоці, в Косово та в Іраку.
Марія Прус, Голос Америки: Полковнику, ми давно говоримо про важливість F-16 для України. Повідомлялось, що перші західні винищувачі прибудуть до України до нового 2024 року. Чи є ознаки того, що їх вже застосовують українські пілоти?
Ден Гемптон, підполковник ВПС США у відставці, пілот F-16: Ні, їх не використовують в Україні. На них нема кому літати. Я маю на увазі, що кілька українських пілотів (на навчанні) у Данії, тут (у США). Й вони не найняли нікого з нас (західних пілотів у відставці, які мають досвід оперування F-16 й готові допомагати захищати Україну – ред.). Тому хто б на них літав? Я знаю, що про це ходили чутки. І росіяни продовжують стверджувати, що збивають по чотири або шість F-16 щодня. Але росіяни брешуть. Ніхто їм не вірить.
Були повідомлення, що нібито Данія затримує поставку своїх F-16 в Україну (речник ПС ЗСУ Юрій Ігнат спростував ці повідомлення – ред.). Я не знаю, який стан у інших країнах. Я знаю, що ми продовжуємо тиснути. Але, знаєте, якби я був президентом Сполучених Штатів, було б інакше. Я б два роки тому дав Україні все що потрібно, тому що я розумію, що це війна не лише за Україну. Це війна проти Росії і всього, що вона представляє. Я сподіваюсь, що, враховуючи політичний тиск на нашого президента цього року, оскільки це рік виборів, він це зробить.
Я від початку радив, що Україні треба готувати власних пілотів, але це потребує часу. Тому Україні потрібно було тим часом наймати приватних підрядників, і вони цього не зробили.
Я чув, що причиною було те, що уряд України продовжував сподіватися, що Америка чи країни НАТО відправили туди б власних військових льотчиків, які допомагатимуть воювати за Україну. Думаю, це нереалістичне очікування з тієї причини, що якби воював звичайний військовий офіцер, то це означало б, що він повинен мати схвалення свого уряду, а це означає пряму конфронтацію із Москвою.
Не те, щоби це мало значення. Я маю на увазі: кого хвилює, що робить Москва? Але політиків це хвилює. І я сподіваюся, що влада у Києві усвідомить, що цього не станеться. І що єдиними хто зможе літати на цих літаках, будуть ваші пілоти, або такі, як я, яких вони привезуть заздалегідь, щоб літати на них.
Роль F-16 у захисті від російських повітряних атак
М.П.: Поговорімо про останні масовані російські повітряні атаки на Україну з використанням різних видів зброї, включаючи безпілотники з Ірану та балістичні ракети, крилаті ракети. Вони застосовують усі види зброї, щоб тиснути на українську протиповітряну оборону і повітряні сили. Як ви думаєте, у тих видах атак зі змішаними типами зброї в чому F-16 будуть найбільш корисними?
Д.Г.: F-16 може збивати крилаті ракети. Я ніколи не збивав безпілотник, але я збивав крилаті ракети. Він може це робити, але для цього є кращі системи, як-от Patriot та інші наземні системи, які зараз має Україна.
Що має зробити Україна, чого вона не змогла зробити, це отримати перевагу в повітрі. Це означає, що небо над Україною належить Україні, і все, що залітає у ваш повітряний простір, буде збито. На мою думку, ось із чого мають почати F-16. Це “вимести” з неба російські МіГи й Су. Коли це буде зроблено, тоді все, що росіяни зможуть зробити, це закидати у повітряний простір України крилаті ракети й дешеві безпілотники з Північної Кореї та Ірану, які все одно не дуже добре працюють, тому що вони не зможуть завести свої літаки та свої гелікоптери у ваш повітряний простір.
Коли це буде зроблено, тоді, із прикриттям цих винищувачів, українська армія на землі зможе робити те, що потрібно. Звичайно, F-16 можуть зробити все це, але першочерговим є отримати контроль над повітрям, що означає знищення МіГів і “Сухих”, а також знищення ракет “земля-повітря” F-16 робить найкраще.
Україна отримає “старі” F-16?
М.П.: Якщо ми говоримо про конкретні типи F-16, які може отримати Україна. Загалом кажуть, що це буде F16A/B, що означає від Block 1 до Block 20. Деякі експерти кажуть, що це досить старі літаки, і сумніваються, наскільки вони можуть бути ефективними для сьогоднішньої війни, адже Україна їх вже використовує винищувачі, яким 40 з лишком років, й ці F-16 – того ж віку. Чи є вони однакового рівня чи наскільки їх можна покращити, модернізувати, радари чи іншу електроніку, щоб це відповідало сучасним викликам війни?
Д.Г.: Так, модель F-16, про яку говорять, стара, старіша, але одна з чудових рис цього літака полягає в тому, що його дуже легко оновити за допомогою вдосконаленої авіоніки та електронних радарів. Це все за принципом блоків, це такі електронні коробки, і ви витягуєте стару – та вставляєте нову. У літаків російського виробництва нічого схожого немає.
Тож вони можуть бути одного віку, але авіоніка, радар, зброя на F-16 набагато кращі. І якщо ними керують західні пілоти або пілоти, які вчились у західних, то це ще більша перевага, тому що ми не літаємо як росіяни, і ми не навчаємо людей таким чином. Про це, без сумніву, скажуть ваші пілоти, коли повернуться. Тож це велика перевага.
Який саме Block отримають українці – я не знаю. Про це всі мовчать, і я, знову ж таки, не дуже розумію, тому що мені байдуже, що подумає Росія. Кому це цікаво? Ви знаєте, тут немає ніякого великого секрету. Тому я не знаю, чому про це не говорять більш відкрито. Знову ж таки, якби від мене залежало, я б віддав Україні останню модель F-16, яку ми могли б дати, це Block 50 або Block 60.
Досить легко навчити пілотів керувати більш досконалими моделями, коли вони навчилися керувати F-16. Тож можливо, в майбутньому, це те, що станеться. Але все одно я би обрав Block 20 F-16, яким би керував я, проти всього, що росіяни могли б кинути проти нього. І я не самовпевнений. Я просто знаю, що ми можемо зробити, і я знаю, що вони можуть зробити, тож я знаю, що ми – кращі.
Ймовірні причини затримок у навчанні українських пілотів
М.П.: Щодо навчання, раніше ви сказали, що воно триватиме кілька місяців. Такі ж оцінки ми почули й після того, як українські пілоти торік прибули на ознайомлення до Аризони. Про початок навчань оголосили ще у травні. Але навіть тоді пілоти не вирушили до США чи Європи на ці тренування. Кілька днів тому у Пентагоні сказали, що підготовка може тривати ще кілька місяців. Як гадаєте, чому процес затягується?
Д.Г.: Наскільки мені відомо, перша група українських льотчиків почала навчатись оперувати літаками у Сполучених Штатах у листопаді (25 жовтня Пентагон повідомив, що кілька українських льотчиків перейшли до вивчення основ пілотування F-16 під керівництвом інструкторів Національної гвардії ВПС США в Аризоні спочатку на тренажерах, а згодом – на реальних реактивних літаках F-16 – ред.). І погода там, де вони перебувають, завжди хороша, тому з цим немає проблем. Звичайно, свята затримали це.
Але я з самого початку сказав, що якщо Україна пришле своїх найдосвідченіших хлопців, які літають багато часу, то вони могли б навчитися керувати F-16 за три-шість місяців, залежно від програми. Звичайно, Пентагон і політики сказали, що ні, це забере рік або більше року (в останніх оцінках Міноборони США йдеться про 5-9 місяців – ред.). Але що вони знають?
Реалістична оцінка була б десь 4-5 місяців, залежно від того, скільки вони можуть літати. Знову ж таки, не потрібно вчити цих хлопців літати. Вони вміють літати. Залишається лише навчити їх керувати цим літаком і освоїти авіоніку, радари, зброю, яка є складнішою, ніж та, до якої вони звикли.
Але це розумні хлопці, тому я не сумніваюся, що вони зможуть освоїти це, а місце, де вони мають тренуватися – дуже добре для цього. Там вчили пілотів багатьох різних національностей протягом багатьох, багатьох років, тому вони знають, як це зробити найкраще. І тому я покладаю на них великі сподівання.
Я не знаю, в чому причина затримки. Ймовірно, це політика. Я знаю, що навесні та на початку літа в Україні знову починуться серйозні бої. Не те, що вони зараз не воюють, але я маю на увазі, що погода покращиться, сніг розтане і земля затвердішає для пересування танків і вантажівок. Ось тоді вони справді мають повернутися і бути здатними воювати. Чи станеться це? Не знаю. Я на це сподіваюся. Але я б усе одно (також) поїхав.
М.П.: Міноборони України нещодавно повідомило, що “робота з підготовки інфраструктури, її захисту” для F-16 все ще триває. Ви раніше розповідали, що злітали на F-16 з місць на Близькому Сході, де не проїхали б машиною. Поясніть ще раз, у загальних рисах, що потрібно для F-16, який рівень технічного персоналу?
Д.Г.: Українських аеродромів я не бачив, я разом із кількома такими ж (пілотами у відставці – ред.), як і я, пропонував українцям приїхати в Україну і сказати, що, мовляв, “ось це найкраще місце для цього, це гарне місце, а це не спрацює”. І ми отримали повідомлення, що український уряд був зацікавлений, дуже зацікавлений. А потім нічого не сталося. Тому, не бачачи цього на власні очі, я дійсно не можу сказати, що саме потрібно.
Повторю, що вже казав, що я злітав на F-16 з дуже “примітивних” місць, гірших, ніж Європа. Україна – у Європі. А я злітав на F- 16 з місць на Близькому Сході, де немає нічого, крім каміння та піску. Ви знаєте, усі кажуть, що F- 16 потребує ідеально чистих злітно-посадкових смуг і бездоганних умов. Це неправда.
Те, що українські ескадрильї винищувачів зараз мають, й вони розуміють, що потрібно, щоб підняти винищувачі в повітря, вони знають, що їм потрібна будівля керування польотами, вони знають, що для паркування літаків потрібні розосереджені надійні укриття, вони розуміють технічне обслуговування та дозаправку. Інакше у вас не було б повітряних сил. Вони все це розуміють.
Тож адаптувати свої засоби до F-16 не вимагає великої праці. Це лише питання доставки обладнання F-16 і людей, які знають, як ним користуватися, у ці місця, а потім навчити своїх людей, як перейти з обслуговування МіГ-29 до підтримки F-16. Вони розумні хлопці, як і ваші пілоти. Це просто інший підхід, і їх можна навчити, як це робити.
Скільки F-16 потрібно Україні?
М.П.: А скільки, за вашою оцінкою, потрібно Україні літаків? Очевидно, якомога більше. Але яка мінімальна кількість літаків була б ефективною для України на цей момент?
Д.Г.: Зараз, як ви сказали, будь-яка кількість буде корисною. Я маю на увазі, якби я міг потрапити туди з шістьма літаками, я б це зробив.
В ідеалі вам дійсно варто б мати принаймні дві повні ескадрильї, отже, 36-40 літаків. Це тому, що жоден реактивний винищувач не може працювати весь час. Вони працюють певний відсоток часу через технічне обслуговування, перевірки та інші речі, які потрібно робити. Отже, якби у вас було 40 літаків F-16, то тоді 30 були б готові до польоту просто зараз, решта проходять технічне обслуговування або модернізацію або ремонт.
Це дуже надійний літак, тому він має дуже високий, як ми називаємо, показник здатності до виконання місій – mission capable rate (відсоток часу, який літак може виконувати завдання – ред.), порівняно з іншими літаками.
Знову ж таки, якби це залежало від мене, я б дав вам ціле авіакрило винищувачів або два авіакрила винищувачів. Отже, у вас було б 100 реактивних літаків. Не думаю, що це станеться, але я б так зробив. Але зараз, як ви сказали, будь-що допоможе.
І поза практичним значенням, ці літаки, гадаю, значно піднесли б бойовий дух людей в Україні, які страждають уже два роки. Раптом побачити F-16, що летять у них над головою знищувати росіян – це змусило б їх почуватися краще та покращило б їхній настрій. Отже, F-16 мають більше ніж просто фізичне значення. Є й психологічний фактор.
М.П.: Дякую. Наостанок розкажіть, чи ви могли б спрогнозувати, як далі рухатимуться справи, адже ви знаєте, як працюють військові у США, ви як ніхто знаєте, як оперують F-16. Коли можна сподіватись, що ці винищувачі почнуть допомагати Україні у наступальних операціях і захисті неба?
Д.Г.: Задовго до того, як літаки прибудуть туди, як ви згадали, аеродроми мають бути готові. Я маю на увазі, якби ми починали з сьогоднішнього дня, то перше, що я зробив би, це надіслав би людей з технічного обслуговування та підтримки підготувати аеродроми до F-16, а коли вони будуть готові, літаки можна буде доставити досить швидко.
Треба вміти літати, але щоб продовжувати воювати потрібні аеродроми, потрібні бомби, боєприпаси. Потрібне пальне. Потрібні всі ці речі. Тож це спочатку має бути на місці. Тому минулого року ми заявили, що готові допомогти з цим, щоб на той час, коли літаки будуть готові, їх було куди поставити. Адже зараз розміщувати F-16 на аеродром, створений для МіГ, – не спрацює, тому що обладнання інше.
Але я сподіваюся, що хтось у вашому уряді та моєму уряді вже подумав про це. І, можливо, над цим працюють. Я на це сподіваюся. Якщо ні, це має бути зроблено першим, і краще почати робити це досить швидко.
