Українське вино — найбільш нерозкритий продукт аграрного сектору з величезним потенціалом.
Таку думку висловив засновник фестивалю Kyiv Food and Wine Festival і амбасадор українських вин Сергій Клімов у колонці Forbes.
-Локальні вина все частіше з’являються на офіційних прийомах посольств та державних установ в Україні. Пʼять років тому це було лише мрією: практично всюди на заходах пригощали іноземними напоями. Водночас більше українських вин з’являється на полицях магазинів за кордоном – їх можна придбати у Швеції, Великій Британії, США, Японії, Данії, Естонії, Норвегії та інших країнах.
До повномасштабної війни Україна в середньому виробляла 160 млн літрів вина на рік. Для прикладу, Швеція тільки за жовтень 2023-го спожила 214 млн літрів вина. Це лише один зі стратегічних дружніх ринків для України. Водночас сам лише Лас Вегас може випити за вечір п’ятниці стільки, скільки українська велика крафтова виноробня виробляє за рік.
Потенціал експортних ринків для українських вин колосальний.
10 років тому побачити українські вина, які продаються по €15-20 на полицях європейських магазинів, було неможливо. Сьогодні – це реальність. До 2014 року 80% українського виробництва вина продавалося балком (тобто в цистернах) і йшло на російський ринок.
Там його «доводили» до необхідного стану, розливали в пляшки та продавали далі з доданою вартістю. Все як за часів СРСР. Після початку війни в 2014 році торгівля з росіянами почала спадати – хоча дехто з виробників, схоже, продовжував працювати з окупантами через сусідні країни.
Згідно даних Офісу з розвитку підприємництва та експорту та Національного проєкту Дія.Бізнес в 2021 році Україна експортувала вина та вермутів пляшками та балком на $17,95 млн. У 2022-му загальний експорт склав $9,07 млн, а в 2023-му загальний експорт українських вин за девʼять місяців склав $8,12 млн.
Серед топ країн помітна суттєва зміна лідерів: найбільше українських вин придбала Румунія, вперше у списку десяти найбільших покупців – Японія та Швеція.
Україну звикли вважати сировинним придатком Європи. Країни як Румунія не купують українське вино, щоб виставити їх на полиці магазинів. Скоріше за все європейські країни купують український балк, який йде в купажі імпортних вин, і, вірогідно, повертається в Україну вже під виглядом іноземного вина інших країн.
Аналогічна історія – з винними бочками і з дубовою клепкою, про які я писав раніше. Іноземні виробники не готові «світити» Україну в своїх контрагентах, але готові купувати наші продукти через європейських сусідів.
За попередні два роки в українських виноробів нарешті з’явився шанс змінити вектор свого бізнесу на нові експортні ринки, яких ставатиме дедалі більше. Інтерес до української винної спільноти з боку світових медіа та імпортерів почав з’являтися після великої війни. Деякі виноробні були зруйновані, деякі окуповані та пограбовані і світ хотів більше про це дізнатися. Ще одним поштовхом до появи українських вин на полицях світових магазинів та у ресторанах стала робота, яку ми із командою проводимо під брендом Wines of Ukraine.
У 2023-му ми представили перший об’єднаний стенд українських виноробів з 11 учасників на винній виставці Prowein в Дюсельдорфі. Цей проєкт підтримала програма USAID «Конкурентоспроможна економіка України». За два місяці ми були у Лондоні на London Wine Fair та на великій виставці Vyno Dienos у Вільнюсі.
З червня ми почали активну роботу у Швеції за підтримки місцевого Українського культурного центру та музею Spritmuseum. Презентували шведам велику виставку Brave Wine, присвячену українським виноробням та історіям з російською окупацією деяких з них. В тому ж місяці представили українські вина на конференції для Master of Wine – вона вважається найвищою відзнакою у професійній винній спільноті. За 2023 рік було проведено понад 30 презентацій з дегустаціями. Окрім вищезгаданих країн, це ще й Чехія, Італія, Норвегія, Ісландія і Німеччина.
Наприкінці 2023 року на ринку країн Балтії представлено вже сім українських виноробень: це Beykush Winery, Stakhovsky Wines, Villa Tinta, Father’s Wine, Frumushika Nova і Chateau Chizay. Сім – в Японії: Stakhovsky Wines, Beykush Winery, Father’s Wine, Villa Tinta, My Wine, Chateau Chizay і 46 parallel. На ринку Швеції їх чотири: Shabo, Odesos, Koblevo, Oreanda. Заключені контракти з пʼятьма іншими, у процесі – домовленості із Beykush Winery.
На ринку Великої Британії представлено Beykush Winery та Bolgrad, незабаром доєднаються ще 6. У США уже вийшли Artwinery та Chateau Chizay, і скоро зʼявляться Beykush Winery, Stakhovsky Wines та Villa Tinta. У 2024 кількість нових ринків буде збільшуватись.
Українські вина експортуються в 49 країн. Основна мета – створити імідж українських вин, продаючи не балк, а пропонуючи готову продукцію з доданою вартістю: наші унікальні сорти винограду, малі виноробні, нові цікаві регіони та теруарні вина.
Перед українськими виноробнями – новий виклик. Чи здатні вони витримувати стабільну якість, переходити на органіку та екологічну стійкість, збільшувати об’єми виробництва, працювати переважно з місцевими сортами винограду, тримати конкурентні ціни до світового ринку та не поступатися відомим світовим брендам у маркетингу?
Від відповідей на ці запитання буде залежати, де українські вина опиняться на світовій карті світу через 10 років та чи стане цей напрямок рушійним для економіки та іміджу України.
