Американське видання The Washington Post опублікувало великий матеріал, присвячений контрнаступу України.
Видання пише, що за три місяці репортери у Вашингтоні, Лондоні, Брюсселі та Ризі, а також у Києві та поблизу лінії фронту поспілкувалися «з десятками українських офіцерів та військовослужбовців, а також із більш ніж 30 високопосадовцями з України, США та Європи». Це допомогло скласти цілісну картину літньої кампанії ЗСУ.
За даними журналістів, контрнаступ розпочався 7 червня з атаки, яку здійснювали військові з 47-ї окремої механізованої бригади.
Ціллю на перші 24 години було просунутися майже на 14 кілометрів до села Роботине. Згодом захоплення цього населеного пункту мало вивести українській війська до більшої цілі – Мелітополя. «Однак, все пішло не за планом», – резюмує видання.
Українські війська розуміли, що окупаційна армія рф в рамках своєї оборонної стратегії замінує поля, проте вони були приголомшені щільністю мінування. Крім того, росіяни, зрозумівши, що наступ почався, почали бити по колонах ЗСУ з артилерії та протитанкових гармат. Пізніше до них підключилися російські гелікоптери та безпілотники.
Українські війська не змогли пробити оборону ворога, і на четвертий день головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний вирішив зупинити контрнаступ. Потім замість того, щоб намагатися прорвати російську оборону масованою механізованою атакою з підтримкою артилерії, як радили його американські колеги, Залужний вирішив, що українські солдати йтимуть у піші атаки невеликими групами приблизно по 10 осіб. Він вважав, що така зміна тактики врятує багато життів та техніки, хоч і призведе до повільнішого поступу.
За п’ять місяців до цього, у січні, начальник Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі відвідав тренування військових 47-ї бригади ЗСУ у Німеччині.
Цей підрозділ був обраний в якості вістря наступу. Однак коли Міллі робив обходи і розмовляв з українськими солдатами, багато хто з них казав йому, що тільки нещодавно потрапив до армії. Більше того, за словами одного із старших командирів бригади, близько 70 відсотків солдатів не мали бойового досвіду. Міллі, дізнавшись про це, сказав інструкторам: «Віддайте їм усе, що тут є».
Видання також визнає, що процес навчання українських військових на базах НАТО в Європі не враховував усіх реалій війни. Один із воїнів ЗСУ, зокрема, розповів, що українські солдати привозили із собою власні дрони, щоб відточити навички. Але тренери на перших етапах відхиляли прохання про інтеграцію програми навчання управлінню дронами, оскільки вони не входили до початкового плану підготовки. Через деякий час ця програма все ж таки була додана після запиту з боку України.
Коли навесні солдати 47-ї бригади повернулися до України, вони сподівалися, що контрнаступ розпочнеться негайно. Але йшли тижні, а наказу атакувати не було. Багато хто в підрозділі вважав, що елемент несподіванки втрачено.
Через кілька днів після початку контрнаступу комбриг Олександр Сак, який відвідав російську позицію після її захоплення, побачив серед іншої техніки протидронні гармати, тепловізійні приціли та невеликі дрони-розвідники. «Я зрозумів, що ворог підготувався. Ми не застали їх зненацька; вони знали, що ми прийдемо», – сказав він.
Сак також знайшов карту, яку росіяни використали для позначення своїх мінних полів. Всього на одній ділянці фронту – приблизно 6 км на 6 км – було встановлено понад 20 тисяч хв.
Мінування територій стало великим «головним болем» української армії. Машини розмінування мали очолювати колони, але при підході до ворожих позицій вони ставали першою ціллю російських атак. Потім росіяни так само легко вражали іншу техніку, у тому числі танки Leopard і БМП Bradley.
За словами високопосадовця українського Міноборони, близько 60 відсотків обладнання з розмінування було пошкоджено або знищено у перші дні.
«Ставка наших партнерів на маневр танків та прорив не спрацювала. Нам довелося змінити тактику», – повідомив співрозмовник.
Зазначається також, що офіційні особи США та України часом різко розходилися у думках щодо стратегії, тактики та термінів контрнаступу.
Так, Пентагон хотів, щоб наступ почався в середині квітня, щоб завадити росії продовжувати зміцнювати свої позиції. Українська сторона при цьому вагалася, зазначаючи, що вони не готові без додаткового озброєння та підготовки. Тому контрнаступ розпочався лише у червні.
Щоб змоделювати хід кампанії, українські, американські та британські військові провели вісім великих настільних військових ігор. Такий підхід показав, що ЗСУ у кращому разі зможуть досягти Азовського моря та відрізати російські війська за 60–90 днів. У результаті українські війська просунулися за всю кампанію лише на 19 кілометрів.
Американські військові були впевнені, що масована механізована лобова атака в одному напрямку на півдні України призведе до вирішального прориву. Українські військові лідери, у свою чергу, вирішили, що розміщення надто великої кількості військ в одній точці на півдні зробить сили на сході вразливими та дозволить росіянам захопити територію там.
У результаті Україна атакувала на трьох ділянках, вважаючи, що це розтягне сили рф. В якості основних напрямків було обрано південь і Бахмут. Київ також відмовився від великих механізованих атак після невдач у перші дні кампанії.
У серпні відбулася відеоконференція, де обговорювалася тактика України. Американські військові сказали, що розуміють логіку розтягування сил ворога на різних точках фронту, але стверджували, що глибоких проривів не буде, якщо ЗСУ не зосередять більше сил в одній точці для швидкого та рішучого руху. Залужний у відповідь виклав проблеми «в різких термінах»: відсутність прикриття з повітря, заміновані поля та російські сили, які добре окопалися та ефективно переміщують свої резерви, щоб закрити слабкі місця.
На початку жовтня 47-а бригада після нетривалого відпочинку знову перейшла у контрнаступ. Президент Володимир Зеленський тоді публічно заявив, що Україна продовжить наступ узимку, хоча погода ще більше ускладнить будь-яке просування.
Однак до кінця жовтня війська 47-ї бригади раптово були перекинуті на схід, щоб захистити північний фланг Авдіївки. Це стало для бригади як несподіванкою, так і сигналом про те, що операцію на півдні заморожено. А 1 листопада Залужний в інтерв’ю журналу Economist визнав, що війна «зайшла в глухий кут».
Нагадаємо також: “У перемоги багато батьків, але ніхто не хоче бути батьком безвиході” – The Economist про “жахливі стосунки” Зеленського і Залужного
