“Вже кілька днів на кордоні між Польщею та Україною простоюють близько тисячі фур. Затор утворився на митному посту “Ягодин – Дорогуськ”. Фури простоюють як з українського, так і з польського боку”.
“Станом на ранок 13 листопада на трьох напрямках виїзду з Польщі перебувало близько 1700 вантажівок, половина з яких у пункті пропуску “Ягодин”.
Між цими двома новинами – понад три роки.
Попри покращення прикордонної інфраструктури, часткову цифровизацію оформлення руху вантажів, міжнародні договори, зокрема, і на рівні ЄС, ситуація мало змінилася. Вона загострюється щонайменше раз на рік, коли польські перевізники починають блокувати український кордон.
Із нових обставин – повномасштабна війна в Україні. А також те, що через блокуванням Росією українських портів на Чорному морі західний кордон став справжньою “дорогою життя” для всієї української економіки.
Для того, щоб її підтримати, ЄС відкрив свій ринок для України – так, наче Україна вже є членом ЄС. А також запропонував так звані “коридори солідарності”, щоб рух української продукції до Європи був максимально простим.
Ця солідарність дала помітну тріщину після історії, що починалася протестами польських фермерів, які теж блокували кордон, та вилилася у заборону на імпорт українського зерна до Польщі та інших країн-сусідів України, запроваджену навесні цього року.
Попри позицію ЄС про скасування обмежень, імпорт українського збіжжя до Польщі заборонений і досі. Правляча партія, якій не вдалося зберегти монобільшість за результатами виборів, підтримала польських фермерів. Про наслідки цього блокування – в матеріалі ВВС.
Всі дороги ведуть до Брюсселя?
На відміну від підтримки фермерів, після виборів польська влада не поспішає підтримувати протест перевізників. 9 листопада трьохгодинні переговори урядовців із учасниками протесту, завершилися без результатів, повідомляють польські ЗМІ.
Ймовірно, блокування кордону таки триватиме до кінця року.
“Чому з польської сторони в найгірші моменти ми повинні чекати 24 години, щоб виїхати з Польщі, а коли повертаємося, чекати 12 днів, хоча всі залишають Польщу завантаженими”, – цитує Gazeta Wyborcza одного із організаторів протесту, який натякає, що причиною цього є корупція з українського боку
За словами перевізників, вони “не почули ніяких пропозицій, пов’язаних зі своїми вимогами”. Одна із них – відновлення довоєнної системи дозволів для українських перевізників.
Але це порушить домовленості між ЄС та Україною. Або, як кажуть в польському уряді, який скоро має піти у відставку через формування нового після виборів, це питання “вирішується у Брюсселі”.
На цьому наполягає і офіційний Київ, де знову, як і з зерновою проблемою, обрали шлях звернення напряму до Брюсселя, оминаючи Варшаву.
В українському уряді також прямо називають ключову причину чергового загострення: конкуренція.
Як припустив заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергій Деркач, польські перевізники, які мають найбільший автопарк у ЄС, побоюються конкуренції від українців і у такий спосіб намагаються дістати для себе преференції.
Під час загострення із імпортом зерна оглядачі попереджали, що лише аграркою це не завершиться, і “больових точок” буде більше – саме там, де українці можуть скласти конкуренцію європейцям (і не лише полякам).
У довоєнному 2021 році, попри систему обмежень і дозволів, транспортні перевезення були другою найбільшою статтею українського експорту послуг до Польщі і становили майже 30% від загального показника. Для Польщі цей показник був удвічі більшим – в імпорті послуг до України транспортні перевезення становили майже 60%.
Прикметно також, що транспорті підприємства входять у першу трійку за кількістю із зареєстрованих в Польщі компаній з українським капіталом (після будівництва та торгівлі).
“Прихований удар”
Ситуацію на польському кордоні загострює і те, що за підсумками 2022 року Польща посідає перше місце за обсягами двосторонньої торгівлі товарами між Україною та країнами Європи. На неї припадає майже чверть від загального обсягу. І він продовжував зростати попри війну.
За останні 5 років товарообіг між Україною та Польщею зріс у понад 24 рази – з 500 млн доларів до понад 12 млрд. При цьому Україна більше експортує до Польщі, ніж імпортує.
Структура цієї торгівлі може підказати такі проблемні моменти.
Як і до війни, найбільшою статтею українського експорту до Польщі є метал. І, на відміну від зерна, для якого певний час був відкритий експортний коридор у Чорному морі, нині вивезти продукцію українських металургів з України можна лише суходолом.
За менш ніж тиждень протестів точні збитки від простоїв у чергах на кордоні підраховувати передчасно – дехто лише оформив вантаж, дехто ще не доїхав до кордону.
Але ці збитки вже є, і їх вже рахують – не лише українські підприємці, але й європейські компанії, що працюють в Україні.
Після початку блокади польських перевізників німецький Spiegel написав про кілька підприємств з німецьким капіталом, які замислюються про вихід з України. Не через російську агресію, а через ситуацію на західному кордоні.
“Ситуація абсурдна: ЄС допомагає Україні стабілізувати державний бюджет, взяти на себе військовий тягар та компенсувати несплату податків. Місяць за місяцем мільярди із Заходу течуть до Києва”, – пише видання. І наголошує, що при цьому підтримка української економіки, яка й сама попри війну здатна генерувати певні прибутки і податки, заблокована на західному кордоні.
Там, на думку співрозмовників Spiegel, Україна отримує “прихований удар”.
“Щось не так із солідарністю”
Якщо ж подивитися на імпорт з Польщі, то в ньому за перший рік війни наперед вийшли нафтопродукти, які до війни Україна купувала в Росії та Білорусі. За підсумками 2022 року на паливо припало понад 20% імпорту з Польщі, тоді як у довоєнному 2021 цей показник був меншим за 5%.
За даними керівника Консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, у жовтні цього року через україно-польський кордон автомобільним транспортом заїхало 36% від загального імпорту автогазу, 18% бензину та 16% дизпального.
Хоча інформації про блокування імпорту пального поки що немає, конфлікт і інтереси його учасників є очевидними.
“Україна формує величезний попит на польські товари, в тому числі нафтопродукти (завантажаючи зокрема й польські морські порти), та дає транзит величезної номенклатури інших товарів. Тепер поляки хочуть заробляти не просто на продажі та транзиті, а ще й на перевезеннях цих вантажів”, – пише Сергій Куюн у фейсбуку.
“Бажання зрозуміле. Але щось не так з цією європейською, перепрошую, солідарністю”, – додає він.
