Наводимо текст виступу очільника української держави:
«Від старту повномасштабної агресії, розпочатої державою, яка досі чомусь серед постійних членів Ради Безпеки ООН, минуло вже 574 доби болю, втрат і боротьби.
Росія вбила щонайменше десятки тисяч наших людей і зробила мільйони біженцями, зруйнувавши їхній дім. Світова більшість визнає правду про цю війну. Це злочинна та неспровокована агресія Росії проти нашої нації, що має на меті захоплення території та ресурсів України.
Але це не лише російська агресія проти України. Держава-терорист має на меті підірвати своєю агресією всі дамби міжнародних норм, які мають захищати світ від воєн. І я вдячний усім у світі, хто визнав агресію Росії порушенням Статуту ООН.
Маємо визнати: Організація у глухому куті щодо агресій. Людство вже не покладає надій на ООН, коли йдеться про захист суверенних кордонів націй. Але я не був би сьогодні тут, якби Україна не мала пропозицій саме щодо рішень.
Всі у світі бачать, що саме робить ООН недієздатною. У цьому кріслі в Раді Безпеки, яке Росія займає незаконно через закулісні маніпуляції після розпаду Радянського Союзу, сидять брехунці, чия робота – виправдовувати агресію та геноцид, що їх здійснює Росія.
Вето в руках агресора – ось те, що загнало ООН у глухий кут. Хоч би ким ви були, наявна система ООН робить вас все одно меншим, ніж право вето, яке є лише в кількох та яке використовується одним – Росією – на шкоду всім іншим членам ООН.
Багаторічні розмови та проекти щодо реформування ООН повинні стати процесом реформування ООН. Застосування права вето – ось що потребує реформи, і це може стати ключовою реформою. Тим, що повертає силу Статуту ООН. Вето не має слугувати зброєю для тих, хто одержимий ненавистю та війною.
Генеральній Асамблеї ООН треба дати реальну можливість долати вето. Це перший необхідний крок. За умови набрання двох третин голосів, які відображатимуть волю націй і з Азії, і з Африки, і з Європи, і з обох Америк, і з регіону Тихого океану, – глобальної кваліфікованої більшості – вето має реально долатися, і така резолюція Генеральної Асамблеї повинна бути обов’язковою для виконання всіма державами-членами.
Другий крок. Рада Безпеки ООН має бути повністю підзвітною націям світу. Я вітаю пропозиції різних лідерів розширити представництво націй у Раді Безпеки. Коло постійних членів Ради Безпеки має відображати сучасність.
Африканський Союз має бути тут постійно. Азія заслуговує на ширше постійне представництво. Німеччина заслуговує на місце серед постійних членів Радбезу. Латинська Америка має бути тут представлена – постійно. І держави Тихого океану.
Потрібне розширення участі й доступу до роботи Ради Безпеки та її допоміжних органів для всіх членів Генеральної Асамблеї, яких не визнано агресорами. І водночас будь-яка участь будь-якої держави – члена Ради Безпеки має призупинятися на час, коли така держава в порушення Статуту ООН іде агресією проти іншої нації.
Третій крок. Потрібна система превенції агресій через раннє реагування на дії, спрямовані проти територіальної цілісності та суверенітету держав. Серед іншого – потужні санкції проти агресора. Кожен, хто хоче почати війну, має бачити ще до своєї фатальної помилки, що саме втратить, коли почне війну. Питання про застосування превентивних санкцій має виноситися на розгляд Ради Безпеки ООН автоматично, коли будь-який член Генеральної Асамблеї заявляє про загрозу агресії.
Українські солдати зараз своєю кров’ю роблять те, що Рада Безпеки ООН має робити своїми голосуваннями: зупиняють агресію та захищають принципи Статуту ООН. Наведу приклад конкретних дій, які мають бути реалізовані, щоб архітектура безпеки була міцною.
Перше: повне виведення всіх російських військ і військових формувань, включно з Чорноморським флотом Росії або тими дірявими коритами, які від нього залишаться за час війни, а також виведення всіх найманців і квазівійськових формувань Росії з усієї суверенної території України в межах наших міжнародно визнаних кордонів 1991 року.
Друге: повне повернення Україні ефективного контролю над усім нашим державним кордоном і виключною економічною зоною в Чорному та Азовському морях, а також у Керченській протоці. Лише виконання таких двох пунктів матиме результатом чесне, надійне й повне припинення бойових дій.
Коли я готував Українську формулу миру, я брав силу для її пунктів із принципів Статуту ООН та резолюцій, які були ухвалені Генеральною Асамблеєю. Нації, які долучаються до роботи з Формулою, усвідомлюють, що працюють заради міжнародного порядку, заснованого на правилах, заради захисту територіальної цілісності й суверенітету держав, захисту людських прав, недопущення агресій та геноцидної політики.
Епіцентром такої роботи має бути ця зала – зала Ради Безпеки ООН і ще більшою мірою – зала Генеральної Асамблеї. Якщо для цього треба провести реформу інституцій ООН, значить, треба не боятися реформи. Ми готові спільно з членами ООН, які беруть участь у Формулі миру, працювати над відповідними проектами резолюцій та поправок до Статуту ООН.
Всі нації світу, які поважають мир, можуть реально взяти участь у поверненні миру. Співпраця – це завжди ключове слово для України в міжнародних відносинах. Саме це слово ключове і для миру. Тож хай панує мир! Хай сильнішими стають наші з вами інституції та наша співпраця».
