Останніми днями російські й чеченські опозиційні Телеграм-канали пишуть про різке погіршення здоров’я глави Чечні Рамзана Кадирова через проблеми з нирками. Одні повідомляють, що він перебуває в комі в Центральній клінічній лікарні керсправами президента РФ, другі — що помер, треті — що стан важкий, але не кома. Переповідають і новину про те, що нібито було проведено операцію з пересадки нирки, але орган не прижився, тож тепер шукають нового донора.
На тлі такої інформації в Телеграм-каналі Кадирова в неділю з’явилося відео з його участю. «Дуже раджу всім, хто в Інтернеті не може відрізнити правду від неправди, прогулятися на свіжому повітрі, навести лад у думках», — ішлося в повідомленні під постом.
Дата знімання невідома, й відео не дає відповідей на запитання про стан здоров’я глави Чечні. Але найближче оточення Кадирова — в Москві: як сповістив російський Телеграм-канал ВЧК—ОГПУ, із самого ранку неділі на територію ЦКЛ з’їжджалися автомобілі з чеченськими номерами. Бачили там і автомобіль, на якому, ймовірно, їздить депутат Держдуми Адам Делімханов. Водночас у стан підвищеної готовності приведено силові структури Чечні.
То живий Кадиров чи помер?
Зважаючи на все, живий: добре поінформований російський журналіст, колишній головред «Еха Москви» Алєксєй Вєнєдіктов у понеділок написав, що в Кадирова «типова важка ниркова недостатність. Тому потрібен частий гемодіаліз. Що, вочевидь, і відбувається в ЦКЛ», пише Zn.ua.
Така пильна увага до постаті Кадирова пояснюється його місцем у владній конструкції Росії, роллю в забезпеченні контролю Кремля над Чечнею та стабільності на Північному Кавказі, наявністю в нього особистої армії. І, звісно ж, значенням самої республіки для Москви. Адже покірна Чечня — запорука лояльності всього Північнокавказького регіону, для якого характерні високий рівень безробіття та вакуум соціальних ліфтів, етнічні й кланові суперечності, злочинність і корупція, переслідування інакодумців і відсутність правосуддя.
З огляду на вищевикладене, смерть Кадирова може спричинити дестабілізацію в Чечні та, як зазначає в коментарі ZN.UA сходознавець, член експертної ради Центру цивільних свобод В’ячеслав Ліхачов, може призвести до вибуху в усьому Північнокавказькому регіоні. Це сценарій, якого бояться й прагнуть уникнути в Кремлі, оскільки він може стати катастрофою для російської держави, що перебуває в стані війни з Україною й під впливом міжнародних санкцій.
Упродовж останніх двох десятиліть Чечня живе за власними, а не за російськими законами. В республіці, що існує на дотації з федерального бюджету, насаджуються закони шаріату та норми поведінки, властиві патріархальному чеченському суспільству, панують феодальне право й безмежна влада Кадирова. І якщо в інших суб’єктах РФ знищують залишки автономії, формуючи жорстку вертикаль влади, то Грозний — майже рівноправний партнер Москви. «Республіка за час правління Кадирова сформувала особливі відносини з центром, що ґрунтуються на його особистих відносинах із Путіним», — пояснює Ліхачов.
Ці відносини з Путіним розв’язують руки Кадирову, оберігають його від силовиків: у конфліктах глави Чечні з федералами Кремль зазвичай стає на бік чеченського президента. А федеральні силові структури хоч і негативно ставляться до Кадирова, але заплющують очі, щоб Чечня й далі залишалась умиротвореною.
Стабільності в Чечні досягнуто не лише завдяки дотаціям із федерального бюджету та роботі силових відомств, а й унаслідок жорсткого придушення світської та релігійної опозиції, встановлення тоталітарної влади Кадирова. Викрадання, катування, зґвалтування чоловіків і жінок, позасудові вбивства — інструменти, якими глава Чечні та його оточення через силові структури не лише підтримують контроль над північнокавказькою республікою, а й служать опричниною Кремля по всій країні. І це ціна, яку Путін готовий платити за пацифікацію Чечні й не тільки, за персональну лояльність Кадирова й чеченської еліти.
Та чи збережеться стабільність у Чечні під час важкої хвороби Кадирова? Чи триватиме тотальний контроль над республікою й після його смерті?
«Якщо в чеченського президента і є проблеми зі здоров’ям, то вони виникли не сьогодні. Тож у Кремля був час, аби прорахувати варіанти й відпрацювати різні сценарії, а в Кадирова — створити запобіжники, здатні убезпечити родину й обрати наступника, схваленого Путіним. План Б є і в Грозному, і в Москві. Питання в тому, чи вдасться його реалізувати», — вважає експерт із Північного Кавказу, заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
У Чечні багато людей незадоволені кадировською опричниною, ненавидять силовиків, мріють про помсту й пам’ятають про Ічкерію. Але страх стримує їх від публічних протестів проти того, що відбувається. Експерти, з якими ZN.UA обговорювало ситуацію, не бачать протестного потенціалу в населення й не вірять у існування ефективного підпілля в умовах тотального контролю в Чечні. Нині республіка — немов бетонний майданчик: там немає ні відкритої політичної опозиції, ні помітного потенціалу збройного опору.
Із трьох чинників, що впливають на стабільність на Північному Кавказі (етнічні суперечності, боротьба кланів, бюджетні дотації), нині саме гроші найбільше впливають на ситуацію в регіоні: їх різке зменшення може підвищити конкуренцію й конфліктність. Без дотацій із федерального бюджету влада республік Північного Кавказу не матиме змоги забезпечувати більш-менш прийнятний рівень життя населення, а отже, і стабільність у регіоні.
Також у Москві чудово розуміють, що опозиція до федеральної влади буде лише тоді, коли зменшиться фінансування Чечні. Тому гроші потоком линуть у республіку.
«Єдиний конфлікт, можливий нині в Чечні, — між пов’язаними із силовими структурами елітними групами, незадоволеними розподілом фінансових потоків», — вважає Ліхачов, зокрема, зазначаючи конкуренцію між місцевим МВС і управлінням ФСБ. Якщо силові структури ділитимуть владу після Кадирова, це призведе до дестабілізації Кавказу. Тому ключовим завданням Москви буде втримати представників чеченських еліт від міжкланового протистояння.
Для кадировців одним із чинників, що стримують їх від початку жорстких розбірок, є страх перед помстою чеченців. Цілком імовірно, що в разі смерті теперішнього глави Чечні й подальшого транзитного періоду цей страх перед кровниками підштовхуватиме представників оточення Кадирова до того, щоб домовитися й між собою, і з Москвою. Серед можливих наступників Кадирова експерти з Північного Кавказу вбачають людину, близьку до глави Чечні та його родини, яка має опору в силових структурах.
На думку Сергія Данилова, серед наступників може бути й старший син Кадирова Ахмат, і спікер чеченського парламенту Магомед Даудов («Лорд»), і депутат Держдуми Адам Делімханов. «Безперечно, Кадиров ставить на сина, і є домовленості з Делімхановим і представниками силового блоку. Та оскільки Ахмату 17 років, не виключаю, що до його повноліття на чолі республіки стоятиме якась перехідна постать», — уважає Данилов.
Зі свого боку, Ліхачов не впевнений, що зустріч Путіна з Ахматом Кадировим, яка відбулася цієї весни, — це знайомство з наступником Рамзана Кадирова на посаді глави республіки: «На Кавказі з його культом маскулінних лідерів 17-річного юнака серйозно не сприйматимуть як спадкоємця альфа-самця». На думку експерта, в разі смерті Кадирова його наступником буде не просто хтось із його оточення, а виходець із силових структур. Наприклад, Адам Делімханов — політик федерального рівня, відомий в інформаційному просторі своєю участю у війні з Україною.
Хоч як далі складуться справи зі здоров’ям Кадирова і хоч хто прийде йому на зміну, цілком імовірно, що в найближчому майбутньому Кремль збереже контроль над Чеченською республікою. Де златом, а де булатом, але Москва докладе всіх зусиль, аби зберегти стабільність у Чечні й на Північному Кавказі.
