Генерал Річард Берронс в 2013-2016 роках очолював Об’єднане командування (зараз – Стратегічне командування) Збройних сил Великої Британії. Також брав участь в миротворчих місіях в Афганістані, Косово та Іраці.
В інтерв’ю кореспондентці ВВС Україна відставний офіцер висловив свою думку щодо української армії та її контрнаступу.
На думку британського генерала, політика Заходу була “провальною” стосовно того, що Україна після вторгнення РФ в Криму в 2014 році не отримала достатньо зброї, щоб запобігти повномасштабній агресії північного сусіда.
“Захід надавав військову допомогу із затримкою”, – заявляє Берронс.
Однак, з лютого 2022 року Захід почав діяти “рішуче і швидко”, використовуючи свої запаси зброї і боєприпасів для української армії.
Однак західні союзники надають ЗСУ допомогу за “наростаючою шкалою”. Це пов’язано з бажанням Заходу будь-що не допустити, аби війна розширилася і перетворилася на зіткнення між Росією і НАТО.
“Про це свідчить те, скільки часу було потрібно, щоб перейти до ракетних систем і крилатих ракет. – сказав генерал. – І відтак маємо ситуацію, яка склалася зараз – коли Україна має достатньо техніки, боєприпасів, вишколу і грошей, щоби зупинити подальшу окупацію росіян. Вона, схоже, досягла найвищої точки, а українські сили здобувають невеликі тактичні перемоги на полі бою”.
Цілком можливо, що ЗСУ досягнуть вирішального перелому в межах нинішнього контрнаступу, прогнозує експерт.
“Але навіть якщо вони до настання зими досягнуть великих успіхів на полі бою, цього не буде досить, щоби прогнати Росію з України. Тобто, нинішніх потужностей досить, щоб не програти, досить, щоб не погіршити ситуацію – але не досить, щоби перемогти”.
Зараз, зауважує Берронс, наступає час третього етапу західної військової допомоги. Це “етап вибору”: чи буде Захід і далі пліч-о-пліч з Україною стільки, скільки потрібно надавати їй зброю, навчання, гроші і підтримку чи ні?
“На мою думку, це справа принаймні двох років – щоб дати Україні здатність перемогти Росію на полі бою і звільнити всю свою територію. Це дуже велике питання, і не варто забувати, що й Росія думає про те саме, але з точністю до навпаки. Чи не варто їй взяти паузу, щоб переозброїтися – і повернутися, щоб вдарити ще сильніше. Тож ця війна зараз вийшла на дуже важкий етап”.
Переваги і недоліки ЗСУ
“Українські збройні сили показали себе в обороні просто фантастично”, – каже генерал Берронс.
“Вони здивували багатьох – навіть в Україні. Але успіхи першого етапу війни були значною мірою обумовлені системними провалами і некомпетентністю російських збройних сил, які були набагато більші, але зовсім не кращі. А зараз ми на іншому етапі, коли вже Україна має ініціативу на полі бою”.
Українська армія просувається вперед завдяки, частково, техніці і вишколу НАТО. Але ще пів року тому ці українські солдати не були професійними військовими.
“А від них тепер вимагають найважчого – атакувати добре укріплені, добре підготовані і захищені позиції ворога. І вони це роблять силами, добре підготовленими, але дозованими – а не тією переважною силою для прориву, яку ми всі уявляли навесні”.
Річард Берронс вважає, що якщо дати ЗСУ “більше часу, більше техніки, більше грошей, боєприпасів”, то вони можуть перемогти росіян на полі бою.
Британський офіцер відзначив “винахідливість” українських збройних сил, а саме те, як вони зуміли перепрофілювати комерційні дрони для бойових потреб, як вони використовують інтернет і штучний інтелект.
Переваги і недоліки російської армії
Річард Берронс впевнений, що після жахливого початку війни російські воєначальники зробили висновки.
“Вони витратили багато ресурсів, віддали багато життів своїх молодих солдатів, однак чогось та й навчилися”.
Це видно, по-перше, з того, як вони – практично “хрестоматійно” побудували оборонні лінії – вздовж лінії фронту протяжністю понад тисячу кілометрів.
Тут і глибокі мінні поля, і три пояси окопів, і організовані на деяких ділянках злагоджені контратаки. Також російська артилерія навчилася не бути, як раніше, стаціонарною ціллю для далекобійних високоточних ударів ЗСУ. Кремль також мобілізував оборонну промисловість.
“Відтак, перед Росією як ворогом України постала дилема: або стиснувши зуби, триматися за якомога більшу частину захопленої України, а паралельно – відновлювати сили для майбутнього наступу”.
“І це дуже неприємний, але ймовірний сценарій. – каже Берронс. – або в Росії завершиться воля воювати далі. За моїми оцінками, Росія – чи то пак російське керівництво – і близько не готове припинити цю війну. Саме із цього має виходити не лише Україна, а й Захід у його підтримці України”.
Варіанти завершення війни
Генерал Берронс бачить три альтернативні варіанти завершення російсько-української війни. Вирішувати, яким шляхом піти, буде український народ, зауважує він.
Перший варіант – це відмова України від подальшої боротьби. Причиною може бути невіра в те, що росіян можливо вибити з усієї окупованої території або це коштуватиме занадто багато сил, крові і грошей.
“На мій погляд, це було би просто жахливим рішенням, і я не вірю, що Україна на це піде”.
Інший шлях – це зупинити бойові дії зараз. Оголосити не перемир’я, а тимчасове припинення вогню, визнаючи, що немає військового способу для рішучої перемоги на полі бою.
“Тобто це не визнання поразки чи втрати, а прийняття статусу-кво і призупинення збройного конфлікту. На жаль, обидві сторони скористаються паузою, щоб зібратися із силами і переозброїтися, а війна відновиться в майбутньому зі ще більшими смертями і руйнуваннями, тоді як усі інші з нас житимуть в умовах невизначеності”.
Третій шлях полягає в низці кроків, головний із яких – зняти з України тиск чітких графіків. Тобто не вимагати від неї досягти швидкого результату на полі бою, погрожуючи припинити західну підтримку.
“Ціна спроб перемогти, коли для цього немає сил, – у тому, що Україна може втратити те, що здобула, виснажуючи свої сили спробами штурму сильної російської оборони”, – каже Берронс.
Якщо усунути тиск щільних графіків, то третій шлях полягає в тому, щоби “зупинитися і замислитися”. Тобто ЗСУ мають підтримувати постійний тиск на росіян на лінії фронту, продовжувати поволі виснажувати їх сили, навіть протягом зими.
А тим часом необхідно буде розбудовувати військову міць України із західною підтримкою, щоб вона здобула переконливу перемогу на полі бою наступного року або через рік.
“Бо якщо наростити переважаючі потужності, розбудувати переважаючу силу, то перемога буде швидшою, а втрати – меншими”.
“А поки це відбувається, – каже Берронс. – потрібно далі послаблювати російську рішучість і боєздатність атаками на її Чорноморський флот, впливом на російську громадську думку – тому подальші дронові удари в Москві матимуть велике символічне, якщо не військове значення”.
Виклик цього третього сценарію – в тому, що він вимагає, аби український народ був готовий до довгої і нелегкої війни.
І ще для цього потрібна стабільна підтримка Заходу.
Генерал Берронс каже, що це приблизно 100 млрд доларів на рік – “цілком посильна сума для західних економік”.
Відставний офіцер прогнозує, що війна не завершиться найближчим часом. Він не бачить для цього жодних передумов.
“Наразі єдине, що зрозуміло – те, що ця війна ще далека від завершення. Обидві сторони налаштовані воювати далі, а Захід зобов’язався підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно”.
