Резнікову Олексію Юрійовичу
Міністру оборони України
Клименку Ігорю Володимировичу
Міністру внутрішніх справ України
Генералу Залужному Валерію Федоровичу
Головнокомандувачу Збройних Сил України
Генерал-лейтенанту Шапталі Сергію Олександровичу
Начальнику Генерального штабу ЗСУ
Про ситуацію з тактичною медициною в Силах Оборони
Звертаємось до Вас стосовно ситуації, яка склалась із забезпеченням засобами тактичної медицини особового складу та медиків Сил Оборони, організацією процесу надання першої допомоги та евакуації поранених.
За багаточисельними відгуками з підрозділів, які боронять нашу країну на передовій, на 10-й рік війни залишається невирішеними багато питань, деякі з яких перелічені нижче:
1. Відсутній контроль якості медичних засобів (турнікети, оклюзійні наліпки та інші), які передаються державою до військових частин. Зокрема, відсутні затверджені Міністерством оборони вимоги до засобів тактичної медицини, які прямо впливають на життя військовослужбовця – кровоспинних турнікетів.
Частина засобів отримується державою як гуманітарна допомога від благодійників та інших країн, частина закуповується за кошти державного бюджету. При цьому всі вони передаються в бойові підрозділи без належної перевірки якості та без дотримання рекомендацій Комітету TCCC (Tactical Combat Casualty Care), створеного при Міністерстві оборони США – організації, яка є найавторитетнішим у світі джерелом в сфері тактичної медицини та розробником відповідних стандартів. Це призводить до потрапляння в військові частини десятків тисяч низькоякісних турнікетів та інших медичних засобів, зокрема вироблених в Китаї, що в свою чергу спричиняє зростання невідновних втрат серед особового складу Сил Оборони.
2. Існуюча процедура обліку та списання медичних засобів жодним чином не відповідає реаліям військового часу. Це призводить до значних затримок чи взагалі унеможливлює списання з балансів військових частин медичних засобів, які були використані чи втрачені під час бойових дій. Крім того, надмірна паперова робота, що покладається на медиків підрозділів, які беруть участь у бойових діях, відволікає їх від основної роботи (порятунок життів бійців), створює додаткове навантаження та стрес.
3. Існуюча статистика та звітність в сфері забезпечення тактичною медициною не відображає реальний стан справ через зазначені проблеми із списанням, а також розповсюдженими випадками, коли, наприклад, під інвентарною назвою “турнікет САТ” у військові частини передаються китайські аналоги низької якості, не придатні для використання під час бойових дій.
Практично повністю відсутнє забезпечення бойових медиків засобами, необхідними для надання допомоги на їхньому рівні – засоби для контролю важкодоступних кровотеч, внутрішньокісткові доступи та інше.
Забезпечені на папері бригади по факту мають в рази менше наплічників бойових медиків, аптечок, турнікетів, якщо відкинути існуючі лише на обліку засоби, які вже давно втрачені, та засоби, які через низьку якість не здатні виконувати свою основну функцію – врятувати життя у випадку поранення.
4. У більшості військових частин спостерігається значний дефіцит транспортних засобів, призначених для евакуації поранених, як звичайних кейс/медеваків, так і броньованого евакуаційного транспорту.
Значну частину роботи з евакуації поранених медики виконують на особистому транспорті або транспорті, який передали в військові частини благодійниками та волонтерами. Цей транспорт майже повністю комплектується медичним майном і технікою, отриманими за рахунок волонтерської допомоги. При цьому не зменшуються наявні перешкоди для отримання військовими частинами цієї благодійної допомоги через складну і довгу процедуру списання транспорту та/або техніки і медичного майна, яке було знищено чи пошкоджено під час бойових дій.
5. Існуюча спроможність тренувальних центрів з тактичної медицини, де повинні навчатись бійці та бойові медики, на порядок нижча реальних потреб Сил Оборони.
Часто навчання проводиться з відхиленням від стандартів ТССС (закріплених 202 Наказом ГШ ЗСУ від 2022 року), що ускладнює уніфікацію процесу надання допомоги на полі бою.
З 2014 року і по сьогодні різними підрозділами Міністерства оборони та Збройних Сил України було затверджено десятки документів щодо підготовки з тактичної медицини, що часто суперечать один одному, деякі з них застарілі, проте всі вони чинні і можуть використовуватись для організації навчання, що призводить до нескоординованості зусиль щодо навчання з тактичної медицини.
Фахову підготовку бойового медика взводу для всіх видів та родів військ здійснює лише одна військова частина з пропускною здатністю до 300 курсантів на місяць. Відбір курсантів на навчання наразі відсутній, що призводить до випадків призначення військовослужбовця після проходження фахової підготовки на невідповідну посаду.
Військові частини мають дуже низьке забезпечення тренувальними засобами для тактичної медицини, а інструктори часто не мають належної підготовки, щоб проводити навіть базову підготовку для бійців.
6. У медичних підрозділах та лікувальних закладах Збройних Сил з подання або бездіяльності Командування медичних сил застосовуються застарілі та інші шкідливі настанови з лікування, що не відповідають засадам доказової медицини та стандартам МОЗ та країн-партнерів. Зокрема, протокол лікування акубаротравми, запроваджений Командуванням, містить недоказові і навіть шкідливі лікарські засоби, і змушує лікарів застосовувати їх, тим самим призводить до витрат коштів на недоказові препарати та неефективне лікування пацієнтів. Довідково: усі, хто перебував у 50 метрах від вибуху, потенційно мають акубаротравму.
7. Нещодавня дискусія стосовно гемотрансфузії на догоспітальному етапі призвела до обвинувачення бойових медиків Командуванням медичних сил у незаконній лікувальній діяльності (ст. 138 КК України). Міністерство охорони здоров’я України ще рік тому запровадило стандарт лікування геморагічного шоку, який вимагає якнайраніше розпочинати лікування введенням пораненому крові або її компонентів, а 30.06.2023 Уряд опублікував постанову, яка забезпечує логістику крові для потреб фронту.
Командування виключило бойових медиків з переліку осіб, що застосовують кров для лікування, мотивуючи це кримінальним правопорушенням. Незважаючи на те, що військово-облікова спеціальність бойового медика існує уже понад 6 років, а стандарт його підготовки включає чимало медичних маніпуляцій, зокрема гемотрансфузію, його правовий статус як медичного працівника досі не врегульований, а звинувачення в незаконній лікувальній діяльності стосуватиметься більшості маніпуляцій, що проводить бойовий медик згідно з кваліфікаційним стандартом.
Що стосується виконання медиками Сил оборони стандарту МОЗ щодо лікування геморагічного шоку, то Командування медичних сил не закупило жодної одиниці обладнання та засобів, необхідних для переливання крові, а ті підрозділи, які проводять його, спираються виключно на волонтерську допомогу.
8. Застаріла або відсутня нормативно-правова база в сфері тактичної медицини дає широке поле для зловживань та бездіяльності посадовців, які повинні забезпечувати Сили Оборони якісними медичними засобами. Зокрема, існують різноманітні переліки щодо складу аптечок чи наплічників бойового медика, які не відповідають реальному характеру бойових дій та не дозволяють купувати/передавати в військові частини лише якісні засоби.
Існуючий стандарт аптечки у Національній гвардії України зобов’язує військовослужбовців мати в аптечці наркотичний засіб, що призводить до важких ускладнень і наркотичної залежності.
Немає державного органу, який би був лідером та ніс відповідальність стосовно питань комплексного забезпечення Сил Оборони засобами тактичної медицини, організації належного навчання бойових медиків та особового складу, організації ефективного процесу евакуації поранених, забезпечення військових підрозділів транспортними засобами, придатними до медичної евакуації.
Зазначені проблеми призводять до загибелі поранених військовослужбовців, яких можна було б врятувати за наявності якісних медичних засобів та ефективного процесу евакуації, а також до додаткових ускладнень та подовження часу на реабілітацію тих військовослужбовців, життя яких вдалось врятувати.
У зв’язку з вищевикладеними обставинами, ми, представники волонтерського руху, інструктори з тактичної медицини, громадські організації, просимо Вас вжити невідкладних заходів для нормалізації ситуації в цій сфері, яка має безпосередній вплив на життя багатьох тисяч захисників України, а саме:
- Чітко визначити уповноважені органи та осіб, відповідальних за процес забезпечення та навчання на військовій ланці, у тому числі тактичною медициною, проведення моніторингу та контролю якості, реального стану забезпечення у підрозділах Сил Оборони. За потреби, пропонуємо розглянути долучення іншого підрозділу/створення окремого підрозділу, спроможного формувати політику у сфері військової медицини, оскільки практика об’єднання формування та реалізації політики у єдиному Командуванні Медичних Сил призводить до жахливих наслідків: політику ніхто не формує, цілі сфери військової медицини, особливо на військовій ланці, залишаються повністю поза увагою.
- Врегулювати бюрократичний процес взяття на баланс, обліку та списання у контексті забезпечення тактичною медициною (індивідуальними аптечками, наплічниками бойових медиків, комплектуючими до них, а також транспортом для медичної евакуації). Залучити до напрацювання технічних та логістичних рішень відповідні структурні підрозділи.
- Провести ревізію наявних засобів тактичної медицини у всіх підрозділах, забезпечивши військові частини та громадськість інформацією з приводу методології такої перевірки, яка має бути розроблена на базі стандартів ТССС із залученням найбільш досвідчених українських інструкторів з тактичної медицини та бойових медиків з практичним бойовим досвідом.
- Розробити ефективний механізм моніторингу отримання тактичної медицини як матеріально-технічної допомоги від іноземних партнерів або українських організацій, ініціатив. Забезпечити фільтрування таких засобів, сортування до передачі їх на підрозділи для унеможливлення потрапляння неякісних засобів в Сили Оборони.
- Забезпечити належну співпрацю організацій громадянського суспільства та відповідальних уповноважених органів, осіб щодо актуальних медичних питань та потреб у силах безпеки й оборони.
- Міністрові внутрішніх справ, Міністрові оборони, Начальнику Генерального штабу взяти під особистий контроль стан забезпечення якісними засобами тактичної медицини Гвардії наступу, штурмових бригад та бригад ДШВ ЗСУ, інших підрозділів, що приймають участь у наступальних діях, а також боронять нашу державу у самих гарячих точках фронту.
Ми впевнені, що зазначені необхідні дії значно знизять смертність наших військових на військовій ланці, до моменту їх потрапляння у стабілізаційні пункти до лікарів. Також, ми готові надати усю необхідну експертизу з нашого боку для досягнення зазначених позицій.
Про результати розгляду цього звернення просимо повідомити на електронну адресу yuri@leleka.care. Контактна особа: +38 093 698 4264 (Любов Галан)
З повагою,
Валентина Варава, Голова Правління ГО “Ініціатива Е+”
Ганна Гвоздяр, директорка БО “Благодійний фонд Сергія Притули”
Вадим Гешель, президент Leleka Foundation
Андрій Єрофєєв, директор БФ “Солом’янськi котики”
Марія Зіверт, директорка БО БФ “Спілка мертвих юристів”
Яна Зінкевич, засновниця ГО “Госпітальєри”
Тата Кеплер, волонтерка, засновниця проекту “Птахи”, фонду “Відчуй”
Ірина Кошкіна, виконавча директорка БО БФ “СВОЇ”
Наталія Ліпська, директорка БФ “Крила надії”
Рудольф Мигович, БО БФ “Християнська медична асоціація України”
Масі-Мустафа Найєм, співзасновник Правозахисного центру для військових “Принцип”
Андрій Неділько, виконавчий директор ініціативи Frontline.Care
Катерина Ножевнікова, засновниця БФ “Корпорація монстрів”
Людмила Паутець, керівниця напрямку “Такмед” фонду “Повернись живим”
Юлія Паєвська (Тайра), парамедик
Владислав Чумаченко, Голова Правління ГО “Тактична Медицина “Північ”
Віктор Апполонов, співзасновник Центру Тестування Турнікетів, експерт з теми кровоспинних турнікетів, інструктор з першої догоспітальної допомоги на полі бою
Марія Барабаш, засновниця Фонду “Спочатку справи”
Світлана Варвянська, Голова ГО “Медичний спецпідрозділ “Вартові життя”
Анна Варіч, Голова Київської філії ГО “Долоні Дотик”
Тетяна Воронцова, Голова ГО “Рівне-такмед”
Юлія Вотчер, директорка ГО “Мольфар”
Олександр Демченко, Голова ГО “AVC int.”
Геннадій Друзенко, засновник Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова
Даніїл Жмуйдов, керівник проекту TacMed Kharkiv, інструктор з тактичної медицини та парамедик ПДМШ
Алла Заможська, співзасновниця БФ “Пульс Надії”
Юліана Калін, виконавча директорка БО БФ “39 Жіноча Сотня”
Олексій Калмиков, Голова ГО “Мережа медичних кластерів”
Іван Кондратенко, Голова ГО “Дніпро такмед”
Оксана Корчинська, координатор-волонтер прифронтового стабілізаційного пункту
Евеліна Курілець, Виконавчий директор Благодійного фонду “Разом для України”
Ганна Майборода, Голова Правління ГО “Всеукраїнське обʼєднання “Патріот”
Максим Мостовий, голова ГО “НПЦ “ЮНІТ”
Віктор Ошовський, засновник ГО “Українська Асоціація доказової медицини”
Максим Продун, Голова Правління ГО “Об’єднана Поміч Україні”
Інна Свірідова-Калініченко, засновниця ГО “Медавтомайдан”
Денис Тарасов, фельдшер невідкладних станів, інструктор з тактичної медицини, бойовий медик
Наталія Тарасова, співзасновниця та директорка Благодійний фонд Лелекера-Lelecare, бойовий медик
Анна Титаренко, засновниця фонду “Волонтери Гостомеля”
Ігор Тихолаз, головний редактор ІА HUBZ Inform
Леонід Федоровський, Голова ГО “Спілка Операторів та Інструкторів з Першої Допомоги та Тактичної Медицини”
Олег Хоменко, співзасновник БО “БФ Волонтерський Рух”
Вікторія Шинкаренко, директорка ГО “Допомога Армії Рівне”
Дана Ярова, засновниця ГО “Мрія дітей України”
