Колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер прибув з неофіційним візитом до Пекіна, де зустрівся з лідером КНР Сі Цзіньпіном та міністром оборони Лі Шанфу.
Остання зустріч – найцікавіша, тому що зовсім недавно Лі Шанфу відмовився від зустрічі зі своїм офіційним американським колегою, очільником Пентагону Ллойдом Остіном.
Чи зможе Кіссінджер, який відзначив у травні своє 100-річчя, досягти якогось прориву в американо-китайських відносинах, сказати складно, але Сі Цзіньпін зустрів його тепло: державне телебачення показало, як китайський президент на зустрічі з колишнім дипломатом усміхається і каже, що дуже радий його бачити.
“Ми ніколи не забудемо наших старих друзів і не забудемо ваш історичний внесок у розвиток американо-китайських відносин та дружби між двома народами”, – додав він.
Не всі в Південно-Східній Азії ставляться до Кіссінджера з такою ж теплотою, як китайці. Головним чином це пов’язано з його роллю в американській війні у В’єтнамі. Спочатку він її підтримував, але потім заявив, що США з В’єтнаму повинні піти якнайшвидше та з мінімальними втратами. При цьому він продовжував наполягати на підтримці Південного В’єтнаму до його падіння в 1975 році, що не додало колишньому держсекретарю популярності в очах лідерів комуністичної Півночі.
Однак офіційний Китай високо цінує його заслуги, які допомогли Пекіну відновити відносини із зовнішнім світом загалом та зі США зокрема. Саме завдяки його діям зовнішньополітичний курс Китаю та його економіка були переорієнтовані на Захід, пише ВВС.
1971 року, коли між США і Китаєм офіційно не було жодних зв’язків, Кіссінджер таємно приїхав до Пекіна, щоб підготувати візит президента США Річарда Ніксона. Він відбувся наступного року, коли американський президент зустрівся з вищими лідерами країни, включно з “великим керманичем” Мао Цзедуном. Це стало можливим після того, як стараннями Кіссінджера США погодилися визнати Тайвань частиною КНР та вивести звідти свої війська.
Цей візит став наріжним каменем, після якого розпочалася нормалізація американо-китайських відносин та вихід китайської економіки на світовий ринок. Цей дипломатичний прорив, до речі, був вкрай невигідний тодішньому СРСР, що для зовнішньої політики США теж було зовсім непогано.
Що може зробити колишній дипломат?
З одного боку – нічого. Тим більше, що держдепартамент США заявив, що йому відомо про візит Кіссінджера, але той поїхав до Китаю “за власним бажанням, а не від імені уряду Сполучених Штатів”.
З іншого — під час неофіційних візитів можна досягти домовленостей та озвучити пропозиції, які можуть намітити вихід з глухого кута, у якому опинилась офіційна дипломатія.
На сьогодні відносини між США й Китаєм – не найкращі, особливо після інциденту з повітряною кулею, яка, за словами Пекіна, вела метеорологічні спостереження, а на думку Вашингтона – шпигувала й збирала розвідувальну інформацію.
Генрі Кіссінджер – не пов’язана протоколом приватна особа і може говорити відверто й без купюр, що, безумовно, дає більше свободи дій як йому, так і його китайським співрозмовникам. Він може озвучити, чим саме стурбований Вашингтон і що там хотіли б від Китаю отримати.
Так само і китайська сторона отримала можливість говорити напряму.
Неофіційний гість може без докорів сумління й без подальших дипломатичних ускладнень зустрічатися з будь-ким, як, наприклад, з міністром оборони Лі Шанфу, який з 2018 року перебуває під санкціями США за купівлю зброї в Росії. Саме ці санкції й стали справжньою причиною, чи приводом, чому Пекін минулого місяця відмовився погодити зустріч Лі з його американським колегою Ллойдом Остіном на форумі в Сінгапурі.
Відновлення зв’язків
У грудні минулого року Генрі Кіссінджер дав інтерв’ю, в якому розкритикував і Джозефа Байдена, і його попередника Дональда Трампа за їхню політику щодо Китаю. Він заявив, що нинішня американська влада намагається вести з Пекіном діалог, який завжди починається зі звинувачень Китаю в різних беззаконнях, тож не дивно, що відносини між двома країнами зайшли в глухий кут.
Хоча торговельна співпраця з США для Китаю, безумовно, дуже важлива, він не збирається заради неї відмовлятися від своїх політичних й територіальних амбіцій.
Найкраще цю позицію озвучив на зустрічі з тим же Кіссінджером Ван І, завідувач канцелярії комісії з закордонних справ Центрального комітету китайської компартії. Це – не міністр закордонних справ Цінь Ган, який до того ж ось уже кілька тижнів, як зник з публічного життя, але фактично його очолює. Ван І сказав, що неможливо навіть намагатися змінити Китай і ще більше неможливо Китай оточити й стримати.
Враховуючи, що США і Китай залишились єдиними наддержавами на планеті, у своєму протистоянні вони не поступатимуться принципами і відкрито озвученими інтересами.
Пекін відхилив запит США щодо відновлення контактів між збройними силами обох країн, які, на думку Вашингтона, мають ключове значення для підтримки миру в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Є цілком реальна небезпека, що якась помилка з боку китайських військових, які демонструють силу в міжнародних водах і навколо Тайваню, може спровокувати випадковий, але потенційно дуже небезпечний збройний конфлікт.
Хоча держдепартамент і сказав, що Кіссінджер полетів до Китаю, нікого офіційно не представляючи, його представник додав, що після повернення він може поділитися з ними своїми спостереженнями, а вони будуть готові його вислухати.
Приїзд відставного дипломата до Пекіна збігся з візитом спецпредставника США з кліматичних питань Джона Керрі й відбувся невдовзі після того, як Пекін відвідали міністерка фінансів США Джанет Єллен та держсекретар Ентоні Блінкен.
Це, щонайменше, говорить про те, що обидві країни прагнуть потепління у відносинах, хоча ні з Єллен, ні з Керрі Сі особисто не зустрічався.
Обхідний шлях
Кіссінджер пішов з останньої офіційної політичної посади в 1977 році, але й після цього неодноразово відвідував Китай і так само неодноразово застерігав американську владу від ворожого ставлення до цієї країни.
Нещодавня підвищена войовничість Пекіна призвела до того, що США почали розширювати свою військову присутність в Азії, робити кроки, спрямовані одночасно на протидію Китаю та на обіцянки союзникам Вашингтона в Індо-Тихоокеанському регіоні, що Америка у разі недружніх дій Китаю та Північної Кореї їх не покине.
Військові маневри США та їхніх союзників, а також несподіваний візит на Тайвань колишнього спікера Палати представників Ненсі Пелосі спровокували гнівну риторику з боку Пекіна.
У ситуації, коли керівництво обох країн відкрито робить заяви про неприпустиму поведінку один одного, величезний досвід Кіссінджера в Китаї й добре ставлення до нього керівників країни, зробили його зручним “обхідним шляхом” для можливих американо-китайських переговорів.
Сі Цзіньпін, наприклад, приймав Кіссінджера в державній резиденції Дяоюйтай у Пекіні, яка є більш “домашнім” й відокремленим місцем, що сприяє дружній бесіді, а не у Великій залі зборів, де зазвичай відбуваються офіційні зустрічі з іноземними дипломатами.
Втім, варто пам’ятати, що китайці дуже серйозно ставляться до протоколу, отже, зал офіційних зустрічей для приватної особи не годиться.
При цьому Сі Цзіньпін підкреслив, що приймає гостя в тому самому місці, де Кіссінджер пів століття тому вів переговори з китайськими посадовцями, що сприяло нормалізації американо-китайських відносин.
Тимчасове затишшя
Варто зазначити, що Кіссінджера по-дружньому приймав не лише китайський лідер. Решта високопосадовців, з якими він зустрічався відразу після прильоту, говорили, що у відносинах між Вашингтоном і Пекіном необхідно прагнути поваги, співпраці та мирного співіснування між двома наддержавами.
У репортажах китайських ЗМІ повідомляють, що Кіссінджер назвав себе “другом Китаю” й наголосив, що ні Сполучені Штати, ні Китай не можуть дозволити собі ставитися один до одного як до супротивника, і що відносини між ними матимуть ключове значення для миру в усьому світі та прогресу в обох країнах.
Китайські державні ЗМІ, що завжди відображають настрої у верхніх ешелонах влади, повідомляли про візит колишнього держсекретаря в схвальних тонах, а багато користувачів соцмереж захоплювалися його стійкістю, адже летіти через пів світу у відрядження з потенційно далекосяжними наслідками в такому поважному віці дійсно гідно поваги.
При цьому деякі з них нарікали, що мудрих політиків стає все менше, тому США, мовляв, і довелося відправляти довгожителя; інші ж раділи, що Кіссінджер вирішив взяти справу до своїх рук, тому що Америка потребує його дипломатичної мудрості.
Сіньбо, декан факультету міжнародних досліджень Фуданського університету в Шанхаї, сказав, що тепле ставлення Китаю до Кіссінджера свідчить про те, яке велике значення Китай надає “старим друзям”.
“Цей символізм є дуже важливим, — сказав він. — Гадаю, візит Кіссінджера до Китаю має надіслати сигнал про те, що відносини між Китаєм і США варто будувати у довгостроковій перспективі. Не можна приділяти увагу лише миттєвим політичним потребам”.
Кіссінджер, безумовно, у китайських справах не новачок, враховуючи, що загалом приїздив сюди понад сотню разів. Його попередня зустріч із Сі Цзіньпіном відбулася у 2019 році.
Схоже, що після кількох місяців обопільної ворожнечі, що посилилася після інциденту з повітряною кулею, дипломатичні відносини стали поступово налагоджуватися.
Відверто теплим прийомом Кісінджера Пекін ясно дав зрозуміти, що хотів би ширшої співпраці з Вашингтоном. Ван І, наприклад, заявив, що політика США щодо Китаю потребує дипломатичної мудрості Кіссінджера та політичної мужності Ніксона.
Різні пріоритети
Ні теплий прийом, наданий колишньому держсекретарю, ні офіційні візити американських чиновників, не змінять того факту, що Китай не планує змінювати свої пріоритети.
За словами політолога з Австралійського національного університету Венті Суна, не виключено, що Пекін може зробити якісь жести доброї волі після поїздки Кіссінджера як на знак подяки своєму другові, так і для того, щоб підвищити його авторитет.
“Але не чекайте, що це суттєво змінить відносин між США й Китаєм, які визначатимуться не приватними симпатіями, а лише тим, що Пекін вважає своїми власними національними інтересами”, — сказав він в інтерв’ю ВВС.
Нещодавно Кіссінджер викликав цілий шквал критики, після того, як сказав, що Києву варто було б поступитися частиною території Москві, і що Україна має залишатися нейтральною державою.
Пекін теж виступає за мирний план, згідно з яким Україні слід поступитися частиною своєї території в обмін на мир.
Однак у січні цього року Кіссінджер заявив, що змінив свою думку щодо вступу України до Північноатлантичного альянсу і тепер вважає, що її в майбутньому необхідно прийняти до НАТО.
Виступаючи на форумі в Давосі, він сказав, що “членство України в НАТО буде правильним результатом.
“Ідея про нейтральну Україну в нинішніх умовах вже не має сенсу”, – додав він.
Одночасно ветеран американської політики закликав до діалогу з Москвою, заявив про важливість запобігання прямій війні між Заходом і Росією і виступив за те, щоб у майбутньому після подолання кризи залишити Москві можливість повернутися в міжнародну систему відносин.
