“Чому ціниться херсонський кавун, помідор і всі овочі?” – питає у розмові з ВВС Україна херсонський фермер Олександр Гордієнко. І сам же відповідає – головне специфічний ґрунт, дуже багато сонця, але мало опадів.
“Зрошення останню проблему вирішувало”, – так коротко описує він те, що втратили на Херсонщині з російською окупацією та підривом греблі Каховської ГЕС.
Він фермерствує тут від 1993 року і називає себе одним із найстаріших фермерів України. А те, що відбулося після підриву греблі, справжньою катастрофою.
До 2022 року Херсонщина забезпечувала всю Україну дешевими і смачними овочами та кавунами, після окупації постачання практично припинилось. Тепер же в одній із найбільш родючих областей України не вистачає навіть питної води.
Чи можна щось вирощувати на півдні України без води? Як зміняться ціни на улюблені овочі, що їх українці колись отримувати з Херсонщини, і звідки їх тепер везтимуть? Чи залишаться там фермери, і чи ми ще колись скуштуємо херсонських помідорів та кавунів?
Що вже втратили?
В Україні Херсонщину десятиріччями добре знали за овочами і баштанними – це справжній бренд регіону. Після визволення Херсона восени минулого року президент Зеленський приїхав туди, і на запитання, чи не безпечніше було б привітати з Києва, відповів: “А як же кавуни?”
В останньому довоєнному і надзвичайно врожайному 2021 році Херсонщина була на першому місці за кількістю вирощених у відкритому грунті овочів – майже 12% від усього їх виробництва в Україні.
Так само перше місце область посідала у виробництві баклажанів (39,6%), кавунів (33,5%), помідорів (27,7%), перцю (25%) і огірків (11%). Це не класичний “борщовий набір”, але й моркви та цибулі тут теж вирощували багато.
Але крім овочів, Херсонщина у довоєнному 2021-му – це ще й 4 млн тонн зернових, що принесли Україні близько півтора мільярда доларів валютної виручки – нагадує Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.
Він каже, що значну частку цього врожаю вирощували на зрошенні з систем каналів, які наповнювалися з Каховського водосховища. А воно зникло після підриву греблі, тож вирощувати їх більше не зможуть.
Загалом, за даними уряду, у трьох областях – Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській – зі зникненням води з Каховського моря зупиняться понад три десятки систем зрошування. Але найбільше – саме на Херсонщині.
Там без джерел постачання води будуть 94% усіх систем. У Запорізькій області – три чверті, на Дніпропетровщині – третина.
В уряді вважають, що знищення Каховської ГЕС призведе до перетворення на пустелю полів на півдні України вже наступного року.
Суто у Херсонській області зрошувальну систему використовували на понад півмільйона гектарів, – це, за різними оцінками, від чверті до третини усієї землі в області, на якій щось вирощували.
Але найважливіше, що саме зрошення формувало те, що на Херсонщині називають “подвійний врожай”.
“Наприклад, пшениця дає три тонни з гектара, а на зрошенні вона давала 7-8 тонн”, – пояснює арифметику аграрного бізнесу Олександр Гордієнко.
Крім більшого врожаю вода приносить більші прибутки ще і тому, що дозволяє вирощувати “грошові” культури. Або, як каже Лариса Гук, експертка інформаційно-аналітичного центру “Агро Перспектива”, дає “грубі гроші”.
Вона згадує довоєнну розмову із місцевою фермеркою, яка розповіла, що “останні три роки до повномасштабного вторгнення вони на зрошенні заробили більше, ніж за 15 років на звичайному обробітку ґрунту”.
На зміну воді і прибуткам на Херсонщину прийшов брудний мул і ще більше пилових бур.
“Там і раніше були пилові бурі. Коли вони виникали, то зносили весь родючий шар ґрунту. А коли не буде вологи, вони можуть виникати ще частіше”, – припускає Денис Марчук.
Додатковою перешкодою для відновлення сільського господарства на Херсонщині буде той мул на полях, що залишився від потопу після підриву Каховської ГЕС. У цьому мулі є шкідливі метали, – з тих підприємств, воду для яких також давало Каховське море.
“Тому до деокупації і аналізу ґрунтів, прогнозувати щось дуже важко”, – каже експерт, додаючи, що всі сходяться на думці, що без води відновити довоєнний аграрний потенціал регіону буде неможливо.
Чи буде дефіцит овочів і як зміняться ціни?
Нацбанк підрахував, що підрив Каховської ГЕС “створив загрозу підтоплення та осушення площ, на яких вирощувалося 10-14% врожаю овочів” у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Це, на думку НБУ, додасть до зросту цін в країні 0,3% – “через ускладнення роботи низки підприємств та часткову втрату врожаю, передусім овочів”.
Олександр Гордієнко каже, що на контрольованій частині Херсонщини, “де підтоплено, взагалі не будуть нічого робити, поки не приберуть оце все сміття, що нанесла вода”.
А от щодо цін, то є нюанси.
Херсонщина та Запоріжжя пропускають вже другий аграрний сезон. Але якщо минулого року виробники з інших областей переважно спостерігали, а ціни росли, то цього року вони взялися за роботу, каже Лариса Гук.
Посівні площі під основними овочевими культурами зросли на чверть – переважно у центрі та на заході України.
“Тому з основним набором овочів по ідеї проблем не має бути”, – каже експертка, і додає, що і зниження цін вона б не очікувала – “ціни мають звичку тільки зростати”.
Натомість Денис Марчук вважає, що в сезон цього року ціни на овочі можуть навіть трохи знизитися – але, звісно, не до довоєнних рівнів.
“Київська і Вінницька область, частково Дніпропетровщина, Одещина, Закарпаття значно розширили свої посіви, розуміючи, що окупація може затягтися. Тому ми не очікуємо браку пропозиції вітчизняних виробників. І це призводитиме до зниження цін”, – каже Марчук.
Він наводить приклад, що імпортна цибуля була по 80 грн і 100 грн, а зараз українська в опті продається десь по 30 грн за кіло.
З баштанними, зокрема й кавунами, все трохи сумніше. Брак лівобережжя Херсонщини дуже важливий, тому що правобережна частина регіону не спеціалізується на кавунах і динях, зазначає Марчук.
Частково їх “візьмуть” на себе Одещина, Миколаївщина, можливо Вінниччина. Проте самі товаровиробники кажуть, що не очікують великого врожаю, – весна цього року була досить прохолодною з низькими нічними температурами, що призвело до втрати врожаю.
В історії з цінами є й ще одне “але”. Хоча найбільше зростання цін взяв на себе 2022 рік, коли випадіння з виробництва цілих регіонів стало шоком для ринку, цього року може додатися ще одна проблема.
Тепер буде непросто з доставкою продуктів на південь, зазначає Лариса Гук. Саме там ціни зараз “шкалять”:
“Якщо для Київщини менше проблем, бо логістика з західної України чи з Європи працює краще, то, наприклад, для Миколаївської області це величезна проблема, бо вони звикли до того, що дешеві південні овочі-фрукти поруч. Зараз в них найдешевші томати – 130 гривень”.
Переїзд культур, людей і життя
Олександр Гордієнко каже, що без води на Херсонщині все ще можна буде вирощувати пшеницю, ячмінь, ріпак, соняшник, а також “нішеві” культури – льон та гречку. Хоч і з меншою врожайністю. Виростити овочі, кукурудзу та сою вже буде неможливо.
Він визнає, що поки Херсонщина затоплена та окупована, певні культури почнуть вирощувати і в інших областях – Одеській, Кіровоградській, Черкаській.
“Но це вже буде не той кавун, і не той помідор, тому що температура і склад ґрунтів другий, і смакові якості”, – пояснює фермер.
І головне, що переїхати в інші регіони можуть не лише овочі та зернові, але й люди, які їх вирощують. Звісно, можна чекати деокупації, розмінування, перемоги і відновлення греблі, але “питання, чи захочуть фермери так довго чекати, бо кожному ж треба якось виживати”, зауважує Лариса Гук. Люди можуть просто поїхати.
А без людей і міцного бізнесу відновити ці регіони буде неможливо, вважає Денис Марчук.
“Люди будуть повертатися туди тільки тоді, коли буде робота – це всі розуміють. Набудувати там якісь будинки, щоб люди жили в гетто на соціальні виплати – це утопія”, – пояснює експерт.
Він вважає, що нормальне життя повернеться до регіону лише тоді, коли відновиться повноцінне виробництво тих культур, які є традиційними для цього регіону.
Але для цього треба “зробити велику кількість домашніх завдань”, і повернення води на Херсонщину – лише одна із них.
Як може все відновитись?
“Спочатку деокупувати. Далі рухатися в плані проєктів та фінансування відбудови Каховської ГЕС, що займе достатньо часу. І лише з поверненням водопостачання ми будемо говорити про можливість повноцінно займатися сільським господарством”, – вважає Денис Марчук.
Без води від сільського господарства не відмовляться, але це будуть зовсім інші обсяги, “і виростити щось в цих умовах щось навіть для внутрішнього забезпечення буде дуже важко”.
Він припускає, що частково виробництво відновлять ті підприємства, що мають доступ до води, біля Дніпра. Звідти вони можуть качати воду насосами. Але ефективність такого господарювання під питанням. Є ще підприємства, які мають на своїй території свердловини.
Але знову ж таки, це будуть не дуже великі об’єми виробництва, а свердловин багато не зробиш.
Натомість Лариса Гук зауважує, що сільське господарство ж не виникло із Каховською ГЕС, і до її будівництва в цьому регіоні все вирощували. Але саме зрошення “дає економіку”, і без нього “на півдні не будуть точно вирощувати те, що вирощували і на чому заробляли фермери”.
Вона нагадує, що крім зрошення є багато інших технологій обробітку ґрунту, які дозволяють займатися сільським господарством.
“Є Ізраїль, він маленький, але там немає води взагалі. Там використовують технологію крапельного зрошення”, – наводить приклад експертка. Але визнає, що тоді ціна води і продукції буде суттєво вищою.
Тому фермер Олександр Гордієнко наполягає, що треба відновити греблю, перегородити дамбу, щоб наповнити Каховське водосховище. “І тоді тільки запуститься цей процес (відновлення). Бо зараз дуже важка ситуація навіть з питною водою”.
А ще ж міни…
Якими б не були погляди на відновлення постачання води, усі погоджуються з тим, що на Херсонщині, і загалом на півдні України є й ще одна величезна проблема – міни, які скрізь залишають по собі росіяни після окупації українських територій.
Як каже фермер Гордієнко, після того, як правобережжя Херсонщини звільнили від росіян, обробляється лише 10% ґрунтів, – ті, що зуміли розмінувати.
“90%, ну може 85% точно не обробляється. Стоять бур’яни, і ніхто не розуміє, що там в тих бур’янах, чи є там міни, чи ні”, – каже він і наводить сумну статистику з власного господарства. В нього ще місяць тому на відстані 620 метрів прибрали 240 мін.
Лариса Гук каже, що із своїх розмов з фермерами з півдня України вона почула такі пріоритети: деокупація, перемога, розмінування і лише після цього вода.
То чи скуштуємо ми колись справжні херсонські помідори?
Для відновлення довоєнного вирощування на Херсонщині потрібно не менше 8 років, вважає Денис Марчук.
Його розрахунок такий: для відновлення Каховської греблі та моря потрібно не менше 5 років після звільнення території. Ще кілька років піде на заповнення його водою і хоча б рік на виробництво.
А от фермер Олександр Гордієнко оптимістично очікує, що херсонські помідори і кавуни українці зможуть їсти вже у 2025 році.
“Впевнений, що війна завершиться цього року. Думаю, що світ допоможе нам греблю поставити – не кажу про ГЕС, але просто перегородити, щоб наповнити сховище. Тоді, думаю у 2025 році, я надіюся, що херсонські помідори ми будемо їсти”, – каже він упевнено.
І менш упевнено додає: “Якщо, дасть Бог, все буде нормально із Запорізькою АЕС”.
Якщо ж там щось станеться, каже він, то вже не тільки ніколи херсонських кавунів не поїмо, а й дістане до Росії та Європи.
